Рішення

від 11.01.2024 по справі 175/5886/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 175/5886/23

провадження 2/175/1503/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2024 року Дніпропетровський районний суд

Дніпропетровської області

у складі: головуючого

судді Васюченка О.Г.

з секретарем Кульпіною Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Слобожанське цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рентоград» про розірвання трудового договору,

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області звернувся ОСОБА_1 з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рентоград» про розірвання трудового договору.

В обґрунтування поданої заяви ОСОБА_1 зазначив, що у грудні 2016 року між ним, ОСОБА_1 та ТОВ «Рентоград» був укладений трудовий договір на невизначений строк, згідно з яким його було прийнято за сумісництвом на посаду механіка. Запис у трудовій книжці відсутній. Доказом того, що позивач працював у відповідача є довідка, сформована засобами автоматичних систем Пенсійного фонду України 26 червня 2023 року (дані про нараховану заробітну плату (дохід, грошове забезпечення)).

24 лютого 2022 року у зв`язку із військовою агресією РФ в районі розташування товариства позивача розпочались бойові дії і робота товариства була припинена, зв`язок з роботодавцем втрачено, на телефонні дзвінки керівництво товариства не відповідає.

08 серпня 2023 року позивач написав та відправив на юридичну адресу ТОВ «Рентоград» заяву про звільнення за власним бажанням згідно ст.4 закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15 березня 2022 року №2136-ІХ, що підтверджується чеком Укрпошти про відправлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення, трекінг Укрпошти 8430210702389. Однак зазначений рекомендований лист (заява про звільнення за власним бажанням) не був отриманий відповідачем та 11 вересня 2023року повернутий позивачу із закінченням терміну зберігання.

Також позивач звертався до Краматорського центру зайнятості на підставі закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо функціонування сфер зайнятості та загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття під час дії воєнного стану» від 21.04.2022 №2220-IX, згідно з яким внутрішньо переміщені особи, а також особи, які перебувають на територіях, на яких ведуться бойові дії можуть припинити трудовий договір в односторонньому порядку, подавши до центру зайнятості заяву на ім`я роботодавця про припинення трудового договору за встановленою формою, про що центром зайнятості повідомляються роботодавець (будь-якими засобами комунікації, у тому числі електронними), територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, та територіальний орган Пенсійного фонду України, однак Краматорський центр зайнятості не прийняв його заяву, а лише в усній формі надав відповідь, що оскільки він є пенсіонером, центр зайнятості не може прийняти заяву і надати йому статус безробітного. Лише на адвокатський запит Краматорський центр зайнятості надав офіційну відповідь за вих. №01/1194-01-26/23-23 від 30 серпня 2023 року.

Позитвач свої зобов`язання виконував до того часу, доки відповідач надавав йому роботу. З тих пір, як відповідач припинив надавати йому роботу, у зв`язку з тим, що на території Донецької області проводяться бойові дії, місто Краматорськ знаходиться на території бойових (можливих бойових) дій, він не має можливості звільнитися за власним бажанням у встановленому законодавством України порядку, не може звернутися до Краматорського міського центру зайнятості у зв`язку з тим, що маю статус «працюючий, але пенсіонер», не маю можливості отримати статус «непрацюючий пенсіонер». Відсутність запису в трудовій книжці про звільнення, та відсутність наказу про звільнення перешкоджає йому здійснити перерахунок пенсії та отримувати пенсію за віком, як непрацюючий пенсіонер, тобто порушує його права в частині пункту 2.21 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Таким чином, позивач не має іншої можливості розірвати трудовий договір інакше ніж за рішенням суду, у звз`яку з чий й звернувся до суду.

Позивач в своєму позові просив його позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та дату повідомлявся належним чином, про причини неявки не повідомив, своїм правом надання відзиву не скористався, відповідних заяв чи клопотань не надав.

Суд, дослідивши письмові докази у справі, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб визначений законами України.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 55 Конституції України установлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-яким не забороненим законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N2, 4, 7 та 11 до Конвенції", кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що У грудні 2016 року між позивачем та відповідачем був укладений трудовий договір на невизначений строк, згідно з яким його було прийнято за сумісництвом на посаду механіка. Запис у трудовій книжці відсутній. Проте доказом того, що позивач працював у відповідача є довідка, сформована засобами автоматичних систем Пенсійного фонду України 26.06.2023 (Реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування індивідуальні відомості про застраховану особу РНОКПП: НОМЕР_1 , дані про нараховану заробітну плату (дохід, грошове забезпечення)).

24 лютого 2022 року у зв`язку із військовою агресією РФ в районі розташування товариства Позивача розпочались бойові дії і робота товариства була припинена, зв`язок з роботодавцем втрачено, на телефонні дзвінки керівництво товариства не відповідає.

08 серпня 2023 року позивач написав та відправив на юридичну адресу ТОВ «Рентоград» заяву про звільнення за власним бажанням згідно ст. 4 закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15 березня 2022 року №2136-ІХ, копія якої доєднана до матеріалів справи, та відправлення якої підтверджується чеком Укрпошти про відправлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення, трекінг Укрпошти 8430210702389. Однак зазначений рекомендований лист (заява про звільнення за власним бажанням) не був отриманий відповідачем та 11 вересня 2023 року повернутий позивачу із закінченням терміну зберігання.

Також позивач звертався до Краматорського центру зайнятості на підставі закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо функціонування сфер зайнятості та загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття під час дії воєнного стану» від 21.04.2022 №2220-IX, згідно з яким внутрішньо переміщені особи, а також особи, які перебувають на територіях, на яких ведуться бойові дії можуть припинити трудовий договір в односторонньому порядку, подавши до центру зайнятості заяву на ім`я роботодавця про припинення трудового договору за встановленою формою, про що центром зайнятості повідомляються роботодавець (будь-якими засобами комунікації, у тому числі електронними), територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, та територіальний орган Пенсійного фонду України, однак Краматорський центр зайнятості не прийняв його заяву, а лише в усній формі надав відповідь, що оскільки він є пенсіонером, центр зайнятості не може прийняти заяву і надати йому статус безробітного. Лише на адвокатський запит Краматорський центр зайнятості надав офіційну відповідь за вих. №01/1194-01-26/23-23 від 30 серпня 2023 року.

Позивач зазначає, що свої зобов`язання він виконував до того часу, доки відповідач надавав йому роботу. З тих пір, як відповідач припинив надавати йому роботу, у зв`язку з тим, що на території Донецької області проводяться бойові дії, місто Краматорськ знаходиться на території бойових (можливих бойових) дій, він не має можливості звільнитися за власним бажанням у встановленому законодавством України порядку, не може звернутися до Краматорського міського центру зайнятості у зв`язку з тим, що має статус «працюючий, але пенсіонер», не маю можливості отримати статус «непрацюючий пенсіонер». Відсутність запису в трудовій книжці про звільнення, та відсутність наказу про звільнення перешкоджає йому здійснити перерахунок пенсії та отримувати пенсію за віком, як непрацюючому пенсіонеру, тобто порушує його права в частині пункту 2.21 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Згідно з частиною першою статті 21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За змістом статті 22 КЗпП України, будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

Згідно з пунктом 4 частиною першою статті 36 КЗпП України, однією з підстав припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39 КЗпП України).

Відповідно до частини третьої статті 38 КЗпП України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Відповідно до статті 38 КЗпП України, розірвання трудового договору з ініціативи працівника і його правові підстави залежать від причин, що спонукають працівника до розірвання цього договору, їх працівник визначає самостійно. У разі якщо зазначені працівником причини звільнення - порушення роботодавцем трудового законодавства не підтверджуються або роботодавцем не визнаються, останній не має права самостійно змінювати правову підставу розірвання трудового договору.

При незгоді роботодавця звільнити працівника з підстав, передбачених частиною третьою статті 38 КЗпП України, він може відмовити в розірванні трудового договору, але не має права розірвати цей договір на інших підставах, які працівником не вказувалися.

Таким чином, обов`язковою умовою для звільнення за власним бажанням згідно з частиною третьою статті 38 КЗпП України є порушення власником трудового законодавства або умов трудового договору. При цьому для визначення правової підстави розірвання трудового договору значення має сам факт порушення законодавства про працю, що спонукало працівника до розірвання трудового договору з власної ініціативи, а не поважність чи неповажність причин такого порушення та істотність порушення трудових прав працівника.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22 квітня 2020 року у справі № 199/8766/18 (провадження № 61-797св20) та від 13 березня 2019 року у справі № 754/1936/16-ц (провадження № 61-28466св18).

При вирішенні трудового спору щодо припинення трудового договору на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України визначальним є те, чи мали місце порушення трудового законодавства з боку роботодавця стосовно працівника на момент подання таким працівником заяви про звільнення на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України.

Указом Президента України від 24.04.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який діє і до теперішнього часу.

15.03.2022 Верховною Радою України прийнято Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» № 2136-ІХ (далі - Закон № 2136-ІХ).

Згідно з пунктом 2 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 2136-ІХ главу XIX «Прикінцеві положення» Кодексу законів про працю України доповнено пунктом 2 такого змісту: «2. Під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Згідно з частинами другою, третьою статті 1 Закону № 2136-ІХ на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України. У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.

З огляду на вищевикладене, положення Закону № 2136-ІХ, які регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, ніж Кодекс законів про працю - мають пріоритетне застосування на період дії воєнного стану.

Також, відповідно до ст. 4 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15 березня 2022 року №2136 у зв`язку з веденням бойових дій у районах, в яких розташоване підприємство, установа, організація, та існування загрози для життя і здоров`я працівника він може розірвати трудовий договір за власною ініціативою у строк, зазначений у його заяві (крім випадків примусового залучення до суспільно корисних робіт в умовах воєнного стану, залучення до виконання робіт на об`єктах критичної інфраструктури).

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Вимоги до доказів встановлені ст. 77 ЦПК України, якою встановлено, що письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

У відповідності до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Згідно із ст. 129 Конституції України, одним з основних принципів судочинства, є законність. Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен правильно застосовувати норми матеріального права до взаємовідносин сторін.

Згідно ст. 82 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Вирішення даної цивільної справи та прийняття відповідного обґрунтованого по ній рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов`язки сторін. Всі ці складові могли бути з`ясовані лише в ході доказової діяльності, метою якої є, відповідно до ЦПК, всебічне і повне з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач не довів з наданням належних та допустимих доказів факту неможливості надання роботи позивачу, а останній в свою чергу обґрунтовував свої вимоги та надав цьому відповідні докази. Враховуючи зазначене суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір в розмірі 1073,60 грн. не сплачений при подачі позову до суду.

Керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 263-265, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рентоград» про розірвання трудового договору задовольнити.

Розірвати трудовий договір, укладений у грудні 2016 року на невизначений строк між мною, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ТОВ «Рентоград» (юридична адреса: 84333, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Архипа Куїнджі, буд. 1, ЄДРПОУ 38210438).

Стягнути зфінансового управлінняТовариства зобмеженою відповідальністю«Рентоград» (юридична адреса: 84333, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Архипа Куїнджі, буд. 1, ЄДРПОУ 38210438) на користь Держави судовий збір у сумі 1073,60 грн..

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.Г. Васюченко