Рішення

від 01.02.2024 по справі 363/5795/23

ВИШГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01.02.2024 Справа № 363/5795/23

РІШЕННЯ

Іменем України

01 лютого 2024 року м. Вишгород

Вишгородський районний суд Київської області в складі головуючого - судді Свєтушкіної Д.А., за участі секретаря судових засідань Крикун Ю.М., представника позивача адвоката Гуцола Р.В., відповідача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вишгород в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

До Вишгородського районного суду Київської області від представника позивача адвоката Гуцола Р.В. надійшла позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди та моральної шкоди. Свої вимоги обґрунтовує тим, що 15.07.2023 року приблизно о 21 годині 00 хвилин на той час невстановлена особа своїми умисними діями, демонструючи явну неповагу, нецензурно лаючись та погрожуючи знищенням майна в цілому, пошкодив з хуліганських мотивів дві секції паркану з листового металу (встановлені у квітні 2013 року), яким огороджена земельна ділянка (кадастровий номер 3221887801:03:141:0003), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Власником вказаної земельної ділянки та пошкодженого паркану є позивач. ОСОБА_3 , під час вчинення хуліганських дій викликано працівників Вишгородського РУП ГУНП в Київській області. Працівниками поліції було відібрано пояснення свідків та зафіксовано пошкоджений паркан. Відповідач, на той момент невстановлена особа, з місця вчинення адміністративного правопорушення зник. В подальшому, в рамках надання правової допомоги, зокрема шляхом опитування свідків події, представником позивача встановлено, що до завдання шкоди може бути причетний громадянин ОСОБА_4 . З цього приводу 11.08.2023 (вх. № Г-717 від 11.08.2023) до Вишгородського РУП ГУНП в Київській області подано заяву про вчинення адміністративного правопорушення, що завдало майнової та моральної шкоди № 9-07/2023 від 10.08.2023 року. У відповідь на вказану заяву ним отримано лист за підписом заступника начальника Вишгородського РУП ГУНП в Київській області від 18.08.2023 № Г-717 зі змісту якого встановлено, що шкода позивачу завдана ОСОБА_1 . Вказане підтверджується тим, що постановою Вишгородського районного суду Київської області від 31.07.2023 року по справі №363/4054/23 відповідача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3 (трьох) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 51 (п`ятдесят одну) гривню. Крім того, представник позивача у приміщенні Вишгородського РУП ГУНП в Київській області ознайомився з матеріалами перевірки та зробив відповідні копії, зокрема пояснень громадянина ОСОБА_1 (копія додається), в яких він підтверджує свою причетність до пошкодження паркану за адресою: АДРЕСА_1 . Крім того, наслідком вчинення відповідачем умисних дій з хуліганських мотивів та подальших погроз щодо знищення майна, позивач реально зазнав сильного душевного страждання, що потягло за собою порушення нормального способу життя, а саме: емоційна напруга, тривога, негативні переживання, обурення та побоювання щодо збереження свого майна, яке має високу вартість. Вказана подія змусила позивача невідкладно шукати контакти та отримувати правову допомогу адвоката та посилювати охорону належного йому майна, тому позивач вимушений звернутись до суду з відповідним позовом та просив стягнути матеріальну шкоду в розмірі 3 200,00 грн., та моральну в розмірі 50 000, 00 грн., а також стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір, та витрати на правову допомогу в розмірі 50 000,00 грн., та витрати пов`язані із залучення суб`єкта оціночної діяльності в розмірі 2 000,00 грн.

Ухвалою судді від 26 жовтня 2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, з підстав, викладених у позові.

Відповідачв судовому засіданні позов визнав частково, зазначив, що дійсно 15.07.2023 року пошкодив паркан позивача, оскільки підприємство останнього постійно забруднює повітря у С. Старі Петрівці. Визнає позов в частині стягнення з нього завданої майнової шкоди в розмірі 3 200, 00 грн., та витрат, пов`язаних із залучення суб`єкта оціночної діяльності у розмірі 2 000,00 грн. Щодо стягнення моральної шкоди, просив відмовити у задоволенні цієї вимоги, оскільки вона не підтверджена позивачем. Також просив відмовити у стягненні витрат на професійну правничу допомогу оскільки вони не є спів мірними зі складністю справи.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги у їх сукупності та взаємозв`язку, об`єктивно оцінивши усі наявні докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. У ст.12 ЦПК України, говориться, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що земельна ділянка загальною площею 1,1044 га, кадастровий номер 3221887801:03:141:0003, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належить позивачу на підставі витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

15 липня 2023 року близько 21 год. 00 хв., ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , пошкодив з хуліганських мотивів дві секції паркану, внаслідок чого порушив громадський порядок і спокій громадян, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 173 КУпАП.

Вказані обставини встановлені постановою Вишгородського районного суду Київської області від 31.07.2023 року, яка набрала законної сили 11.08.2023 року, відповідно до якої, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, та призначено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 51, 00 гривень.

За замовленням позивача на підставі договору №О-01-14/08/23 на проведення незалежної оцінки було складено звіт про оцінку майнової шкоди, завданої власнику паркану, проведеного ТОВ «Апрайсел ЮА» вартість матеріального збитку, нанесеного власнику пошкодженого паркану з листового металу становить - 3 200,00 грн.

Як вбачається з акту здачі-прийняття виконаних робіт від 18.08.2023 року, вартість оціночної діяльності становить 2 000,00 грн.

Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Завдання майнової (матеріальної) шкоди є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).

Згідно частини першої, пункту 8 частини другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (частини перша, третя статті 22 ЦК України).

Згідно частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Ст.1192 ЦК України зазначено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

В силу вимог ст.ст.12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Докази мають відповідати вимогам належності, допустимості, достовірності та достатності.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Оскільки вина ОСОБА_1 за ст.173 КУпАП встановлена постановою Вишгородського районного суду Київської області від 31.07.2023 року, та визнана останнім то у даній справі така обставина доказуванню не підлягає.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення матеріальної шкоди в розмірі 3 200 грн. 00 коп., та понесених витрат, пов`язаних із залучення суб`єкта оціночної діяльності, вартість яких склала 2 000 грн. 00 коп.

Щодо вимог позивача про стягнення моральної шкоди, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 23 ЦК України - особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Позивач в обґрунтування моральної шкоди в позовній заяві зазначив, що зазнав моральних страждань у зв`язку із вчинення відповідачем умисних дій з хуліганських мотивів та подальших погроз щодо знищення майна, останній реально зазнав сильного душевного страждання, що потягло за собою порушення нормального способу життя, а саме: емоційна напруга, тривога, негативні переживання, обурення та побоювання щодо збереження свого майна, яке має високу вартість.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом національного законодавства, порушення прав людини вже само по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам факт порушення права (справи «Войтенко проти України», «Науменко проти України»).

Європейський суд з прав людини в пункті 37 рішення у справі «Недайборщ проти Російської Федерації» (Скарга № 42255/04) від 1 липня 2010 року зокрема зазначив, що суд нагадує свою постійну позицію про те, що заявнику не може бути пред`явлено вимогу про надання будь-якого підтвердження моральної шкоди, яку він поніс.

При наявності встановленого факту порушення прав заявника моральна шкода наявна та констатується судом.

Суд приймає до уваги доводи позивача про завдання йому моральної шкоди, що виразилася в душевних стражданнях, яких він зазнав внаслідок пошкодження майна, як безумовні і, враховує ступінь їх глибини.

Вина відповідача в заподіяні моральної шкоди позивачу повністю підтверджується матеріалами справи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Окрім того, позивач обґрунтовуючи завдану йому моральну шкоду посилається на душевні страждання викликані переживаннями та побоюванням щодо збереження свого майна та вказана подія змусила позивача посилювати охорону належного йому майна. Разом з тим, при визначенні розміру заподіяної позивачу моральної шкоди, суд враховує ці обставини в частині душевних страждань позивача.

При цьому, суд зазначає, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.

Так, моральна шкода у розмірі 50 000,00 грн., на думку суду достатніми доказами не обґрунтована та не відповідає фактичним обставинам справи.

Таким чином, суд, враховуючи обставини справи, характер, обсяг, тривалість та наслідки заподіяних позивачу моральних страждань, розмір матеріальної шкоди, завданої позивачу, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, вважає за доцільне задовольнити позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди в розмірі 5 000,00 грн.

Щодо вимог про стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень статті 265 ЦПК України, суд під час ухвалення судового рішення вирішує питання про судові витрати склад та розмір яких входить до предмета доказування в справі.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позов ОСОБА_2 задоволено частково, суд, згідно до положень ст. 141 ЦПК України, присуджує позивачу судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме з відповідача в сумі 165,47 грн., виходячи з розрахунку: (розмір задоволених позовних вимог 8 200,00 грн.) * 1073,60 грн. (сума сплаченого судового збору) / 53 200,00 грн. (розмір заявлених позовних вимог) = 165,47 грн.

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із частинами першою та другою статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Представник позивача заявив вимогу про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 50 000,00 грн., на підставі: ордеру про надання правової допомоги адвокатом Гуцолом Р.В., Гуні О.С., серія АА № 1359327 від 05 жовтня 2023 року, Договору про надання правової допомоги від 24 липня 2023 року, додаткової угоди №1 до договору про надання правової допомоги від 24.07.2023 року, згідно якої загальна вартість за виконані роботи складає 50 000,00 грн., платіжної інструкції № 0.0.3323048927.1 від 23.11.2023 року.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правову допомогу, суд виходить з диспозиції частини першої статті 137 ЦПК України, у відповідності до якої, витрати пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Так, згідно із частиною другою статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із : 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначала про те, що «при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява №31107/96) Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) вирішував питання обов 'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ вказав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

З урахуванням наведеного не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність».

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 3 грудня 2021 у справі № 927/237/20).

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи вищевикладене, заперечення відповідача щодо неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу та зважаючи на складність справи, ціну позову, обсяг виконаних адвокатом робіт, слід дійти висновку про неспівмірність заявленого до стягнення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу у сумі 50 000,00 грн., який є завищеним, а їх відшкодування, за відсутності достатнього обґрунтування з огляду на обставини справи, матиме надмірний характер.

За таких обставин, суд визнає доведеним факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн., як такий, що є співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), ціною позову та значенням справи для позивача.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Враховуючи, що у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тож з відповідача на користь позивача має бути стягнено документально підтверджені понесені позивачем судові витрати, а саме 1 541,35 грн., виходячи з розрахунку: (розмір задоволених судових витрат 10 000, 00 грн.) * 8 200,00 грн. (розмір задоволених позовних вимог) /53 200,00 грн. (розмір заявлених позовних вимог) = 1 541,35 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 завдану майнову шкоду у розмірі 3 200 (три тисячі двісті) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 завдану моральну шкоду у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

У іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати, пов`язані із залучення суб`єкта оціночної діяльності у розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 165 (сто шістдесят п`ять) гривень 47 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 541 (одна тисяча п`ятсот сорок одна) гривня 35 копійок.

Повне судове рішення складено 06 лютого 2024 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 .

Суддя Д.А. Свєтушкіна