Ухвала

від 12.02.2024 по справі 539/3521/23

ЛУБЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 539/3521/23

Провадження № 2/539/41/2024

У Х В А Л А

Іменем України

12 лютого 2024 року Лубенський міськрайонний суд

Полтавської області

у складі: головуючого судді Коваленко О.А.,

з участю секретаря Ануфрієвої Н.М.

представника позивача Півнюк К.М.,

відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши упідготовчому судовомузасіданні взалі судув містіЛубни цивільнусправу запозовом Управління з питань комунального майна та земельних відносин виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, -,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Лубенського міськрайонного суду перебуває справа за позовом Управління з питань комунального майна та земельних відносин виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів.

Ухвалою від 02.08.2023 року відкрито провадження по справі.

До суду надійшло клопотання представника Управління з питань комунального майна та земельних відносин виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області про закриття провадження у справі, оскільки справа відноситься до юрисдикції господарських судів. Також представник позивача прохав повернути позивачу судовий збір, сплачений при поданні позовної заяви до суду.

Статус відповідача, як фізичної особи-підприємця, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник адвокат Сова В.В. проти задоволення клопотання заперечували. Вважають, що спір виник між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 , як фізичною особою з приводу цивільно-правового зобов`язання кондикції, оскільки відповідач володіє об`єктом нерухомості не як суб`єкт господарювання, а як фізична особа, що підтверджується витягом з Державного реєстру нерухомого майна. Отже, даний спір зумовлений невиконанням обов`язків власника об`єкту нерухомості щодо оформлення землекористування, тобто невиконанням цивільного обов`язку.

Вирішуючи заявлене клопотання суд виходить з наступного.

Обставини справи.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, 17.05.2004 р. на підставі свідоцтва про право власності на майно зареєстровано право власності за ОСОБА_1 на нежитлову будівлю, магазин змішаної торгівлі з кафетерієм та літнім майданчиком загальною площею 265,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .

Зазначений об`єкт нерухомості знаходиться на земельній ділянці, яка перебуває в межах міста Лубни, комунальної форми власності площею 0,0860 га, кадастровий номер - 5310700000:02:072:0022, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування будівель торгівлі.

В період з 01.08.2020 р. по 31.07.2023 р. Відповідач використовував земельну ділянку без правовстановлюючих документів, плату за користування землею не сплачував, хоча земельна ділянка використовувалася для розміщення об`єкту нерухомого майна, що перебуває у його власності.

Відповідно до частини 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Внаслідок порушення Відповідачем земельного законодавства, відповідно до розрахунку сума збитків (в межах строку позовної давності) у вигляді упущеної вигоди за користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 за період з 01.08.2020 р. по 31.07.2023 р. становить 215 829,65 грн.

Отже, Відповідач (набувач), не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, фактично збільшив свої доходи, а позивач втратив належне йому майно (кошти від орендної плати).

З огляду на викладене, зазначені кошти підлягають стягненню з Відповідача на користь Лубенської міської ради Лубенської району Полтавської області.

Органом уповноваженим державою здійснювати функції у відповідних спірних правовідносинах є Лубенська міська рада Лубенського району Полтавської області.

17 червня 2016 року Лубенська міська рада, керуючись ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», своїм рішенням надала Управлінню з питань комунального майна та земельних відносин виконавчого комітету Лубенської міської ради повноваження щодо звернення до судів з позовами з питань відшкодування територіальній громаді міста Лубни в особі Лубенської міської ради збитків, заподіяних внаслідок порушення вимог земельного законодавства; укладення та визнання укладеними договорів оренди землі - з наданням йому всіх прав позивача або відповідача, передбачених процесуальним законодавством України.

Суть позовних вимог.

Позивач прохав стягнути з ОСОБА_1 на користь Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області безпідставно збережених коштів в розмірі 215 829,65 грн. за період з 01.08.2020 р. по 31.07.2023 р. за користування земельною ділянкою площею 0,0860 га, кадастровий номер 5310700000:02:072:0022 за адресою: АДРЕСА_1 , а також понесені витрати на сплату судового збору.

Правова оцінка суду.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі (постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 911/1834/18, від 11.01.2022 у справі №904/1448/20).

Тобто юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб`єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.

Відповідно до положень статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ здійснюється в порядку іншого судочинства.

Учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (частина перша статті 2 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

У свою чергу відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України, частиною першою якої унормовано, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.

Критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб`єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.

З огляду на положення частини першої статті 20 ГПК України, а також статей 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб`єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності. Аналогічна правова позиція щодо розмежування господарської та цивільної юрисдикції наведена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 904/1083/18.

Ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. Така правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.02.2020 у справі № 916/385/19, від 13.02.2019 у справі №910/8729/18.

Разом з тим, відповідно до частини першої статті 24 ЦК України, людина, як учасник цивільних відносин, вважається фізичною особою.

Статтями 25, 26 ЦК України передбачено, що здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті. Усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов`язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов`язки як учасник цивільних відносин.

Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено й у статті 50 ЦК України, у якій передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Відповідно до частини другої статті 50 ЦК України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур не позбавляється статусу фізичної особи, а набуває до свого статусу фізичної особи нової ознаки суб`єкта господарювання.

У свою чергу наявність статусу підприємця не свідчить про те, що з моменту державної реєстрації фізичної особи - підприємця така особа виступає як підприємець у всіх правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.03.2018 у справі №2-7615/10, від 05.06.2018 у справі №522/7909/16-ц).

Вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, чи виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах - як суб`єкт господарювання, та від визначення цих правовідносин як господарських. Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №916/1261/18, на яку, зокрема, посилається скаржник в касаційній скарзі.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.06.2018 у справі №548/981/15-ц також звернула увагу, що наявність такого статусу (ФОП) в особи, яка є стороною в справі, не підтверджує те, що з моменту державної реєстрації фізичної особи підприємцем вона виступає в такій якості у всіх правовідносинах.

Отже, вирішення питання про юрисдикційність спору за участю ФОП залежить від того, виступає чи не виступає фізична особа як сторона у спірних правовідносинах суб`єктом господарювання, та чи є ці правовідносини господарськими.

Повертаючись до обставин цієї справи, суд звертає увагу на наступне.

Предметом даного позову є стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування будівель торгівлі.

Як вбачається з відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрована з 2001 року як фізична особа-підприємець, на даний час не перебуває у стані припиненні та має наступні види економічної діяльності:

47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (основний);

47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами;

56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування.

Відповідач є власником нежитлової будівлі: магазин змішаної торгівлі з кафетерієм та літнім майданчиком загальною площею 265,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , що знаходиться на земельній ділянці площею 0,0860 га, кадастровий номер - 5310700000:02:072:0022, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування будівель торгівлі.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач є фізичною особою-підприємцем, здійснює свою підприємницьку діяльність в магазині за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до основного виду КВЕДу - роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

Отже, зазначені обставини, підтверджують статус Відповідача, як фізичної особи- підприємця та мають важливе значення для правильного вирішення даного спору.

Між сторонами виник спір щодо оплати за користування земельною ділянкою, яка має цільове призначення - для будівництва і обслуговування будівель торгівлі, оскільки на ній знаходиться об`єкт нерухомості комерційного призначення та використовується Відповідачем у своїй підприємницькій діяльності.

Наведене усвоїй сукупностісвідчить проте,що спіру справівиник між Управліннямз питанькомунального майната земельнихвідносин виконавчогокомітету Лубенськоїміської радиЛубенського районуПолтавської областіта ФОП ОСОБА_1 і він пов`язаний із здійсненням відповідачем підприємницької діяльності.

Відтак, суд погоджується з висновком представника позивача про те, що справа відноситься до юрисдикції господарських судів.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Крім того, на підставі ч. 5 ст. 7 ЗУ «Про судовий збір» позивачу підлягає поверненню судовий збір , сплачений при поданні позовної заяви.

Керуючись п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Провадження посправі запозовом Управління з питань комунального майна та земельних відносин виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів закрити.

Зобов`язати Управління Державної казначейської служби України у Лубенському районі Полтавської області (код ЄДРПОУ 37710415) повернути Управлінню з питанькомунального майната земельнихвідносин виконавчогокомітету Лубенськоїміської радиЛубенського районуПолтавської областісплачену суму судового збору на загальну суму 3237,45 грн., відповідно до платіжної інструкції від 25 липня 2023 року №57.

Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Повний текст ухвали складено 12.02.2024.

Суддя Лубенського

міськрайонного суду О.А. Коваленко