Ухвала

від 12.02.2024 по справі 636/859/24

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 636/859/24 Провадження № 2/636/1025/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

про залишення позовної заяви без руху з наданням

терміну для усунення недоліків

12 лютого 2024 року місто Чугуїв

Суддя Чугуївського міського суду Харківської області Гуменний З.І., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Чкаловської селищної ради Чугуївського району Харківської області про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Чкаловської селищної ради Чугуївського району Харківської області про визнання права власності на земельну ділянку, площею 7,76 га, яка розташований на землях Юрченківської сільської ради Чугуївського району Харківської області, кадастровий номер 6325488500:02:000:0057, в порядку спадкування за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

Розглянувши позовну заяву, вважаю, що вона подана до суду без дотримання вимог ст. ст. 175, 177 ЦПК України, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити: найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; 3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; 4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; 10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Відповідно до вимог п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Проте, вказаному положенню закону позовна заява не відповідає, оскільки, вказуючи, що спадкування відбувається за заповітом, позивачем не викладається обставин та не зазначається доказів того, чи був взагалі заповіт та чи не був даний заповіт змінений/відмінений на час смерті спадкодавця; чи не укладалися спадкодавцем спадкові договори.

Так, у позовній заяві вказана ціна позову та надані відомості щодо дійсної вартості спадкового майна на час розгляду спору, але наданий розрахунок грошової оцінки землі станом на 01.01.2003, що унеможливлює визначити розмір судового збору, який повинен бути сплачений при пред`явлені позову.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 176 ЦПК України, ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно - вартістю майна, розмір якої визначений у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» (із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України від 25.05.1998 за №15), а саме: у пункті 12, зокрема передбачено, що «в ході вирішення питання про грошові стягнення у справах за позовами про захист права приватної власності на майно, суди мають виходити з того, що вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутністю за дійсною вартістю майна на час розгляду спору. При цьому, під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості».

Натомість звертаючись до суду з позовом майнового характеру про визнання права власності на майно, позивач невірно зазначив ціну позову, яка в даному випадку визначається вартістю земельної ділянки, яку позивач бажає отримати у власність, при цьому до матеріалів позову додано докази про грошову оцінку земельної ділянки, який підтверджує вартість земельної ділянки станом на 2003 рік.

У зв`язку з цим, позивач має зазначити ціну вказаного позову, виходячи із вартості земельної ділянки, а також додати до позовної заяви відповідні докази (експертну оцінку тощо), які підтверджують (визначають) вартість вказаного нерухомого майна станом на момент подачі позову.

Таким чином, позивачу необхідно надати докази щодо вартості земельної ділянки на час розгляду спору та квитанцію про доплату судового збору, розмір якого відповідно до п. п. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», становить 1% ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1211,20 грн.) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (15140,00 грн.) з урахуванням сплаченого судового збору.

До того ж, відповідно до ст. 95 ЦПК України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Однак додані до позовної заяви докази не засвідчені належним чином.

Також, позовна заява не містить викладу обставин щодо права чи відсутності такого права, непрацездатного вдівця спадкодавця на обов`язкову частку у спадщині в разі спадкування за заповітом.

Крім того, у порушення п. 6 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява не містить відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання спору, тобто до заяви не додано доказів звернення до нотаріальної контори з питання оформлення спадщини і, як наслідок, отримання письмової відмови у вчиненні вказаних дій чи роз`яснення. Оскільки звернення до суду з заявою про визнання права власності повинно мати місце при наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.

Так, згідно з узагальненнями Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», вирішуючи питання про те, чи підлягають розгляду судом справи про право на спадкування без попереднього звернення особи до нотаріальної контори для оформлення права на спадщину та відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, судам потрібно враховувати наступне.

Главою 86 ЦК України, а також спеціальним законодавством, зокрема ЗУ «Про нотаріат», підзаконними нормативними актами, визначено нотаріальний порядок оформлення права на спадщину, що відповідає встановленій законодавством сукупності функцій, притаманній юрисдикційній діяльності суддів та нотаріусів. Отже, у разі якщо відсутність умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину не підтверджена належними доказами, а саме відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, це може бути підставою для відмови у позові.

Це знайшло також підтвердження у п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику в справах про спадкування», в якому вказується, що за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину у судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися за правилами позовного провадження.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку. Хоча позивач і вказує про звернення до нотаріуса, який відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину, але доказів звернення не надано.

Таким чином, особа має право звернутися до суду тільки після отримання у нотаріуса відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину. Звернення до суду до цього моменту є передчасним, і в такому випадку суди підміняють органи нотаріату, що не відповідає закону.

Згідно положень ст. 34 Закону України «Про нотаріат», видача свідоцтва про право на спадщину здійснюється нотаріусами.

Відповідно до п. 11 листа Верховного Суду України від 29.10.2008 № 19-3767/0/8-08, при розгляді справ про визнання права власності на спадкове майно необхідно врахувати, що за наявності правовстановлюючих документів на нього, документального підтвердження місця, часу відкриття спадщини, підстав закликання до спадкування та за відсутності спору між спадкоємцями свідоцтво про право на спадщину на підстав статей 1296,1297 Цивільного кодексу України, ст. 34 Закону України від 02 вересня 1993 року № 3425-ХІІ «Про нотаріат» видається нотаріусами.

Однак, в матеріалах позовної заяви відсутнє зазначення щодо відмови у вчиненні такої нотаріальної дії як видача свідоцтва про право на спадщину.

Разом із тим, позовна заява не містить викладу обставин та зазначення доказів того, чи не був даний заповіт спадкодавцем скасований чи відмінений станом на час відкриття спадщини.

Навіть не зазначено та не надано доказів щодо визначення відповідача, оскільки земля знаходиться на території Юрченківської сільської ради, а відповідачем вказана Чкаловська селищна рада Чугуївського району Харківської області.

Зазначені обставинимають істотнезначення длявирішення судомпитання щодонаявності споруза данимпозовом. В зв`язку з зазначеними недоліками позовної заяви вирішення питання про відкриття провадження в даній справі буде передчасним.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених устаттях 175і177цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Тому впорядку ст.185ЦПК України позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням строку для виправлення недоліків.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

У зв`язку з наведеним, вимога суду про усунення недоліків позовної заяви не є порушенням права на справедливий судовий захист.

Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Керуючись ст. ст. 175-176, 185 ЦПК України, суддя,

п о с т а н о в и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Чкаловської селищної ради Чугуївського району Харківської області про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків поданої позовної заяви, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали,роз`яснивши,що уразі невиконанняумов ухвали у строк, встановлений судом, позовна заява буде вважатися неподаною і повернена позивачеві.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя