Рішення

від 26.01.2024 по справі 946/9103/22

ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 946/9103/22

Провадження № 2/946/638/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2024 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого судді - Смокіної Г.І.,

за участю секретаря судового засідання Кріпакової К.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ізмаїлі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Луї Дрейфус Компані Україна» про зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

27.12.2022 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Луї Дрейфус Компані України» (далі - ТОВ «Луї Дрейфус Компані України» про зобов`язання вчинити певні дії та просив зобов`язати ТОВ «Луї Дрейфус Компані України» в особі генерального директора Карпенка Олександра Петровича поновити його на роботі та виплатити йому середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Свої вимоги мотивував тим, що постановою Одеського апеляційного суду від 28.11.2022 у справі № 523/13340/20 визнано незаконним та скасовано наказ № 40-к від 09.09.2020 генерального директора ТОВ «Луї Дрейфус Компані і Україна» Карпенка О.П. про звільнення ОСОБА_1 на підставі п. 4. ч. 1 ст. 40 КЗпП України. 14.12.2022 позивач звернувся до ТОВ «ЛуїДрейфус КомпаніУкраїни» із заявою, в якій просив поновити його на роботі та вирішити питання щодо виплати йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яку відповідач отримав 19.12.2022. Станом на день подачі позову заява розглянута не була, на роботі його поновлено не було та середній заробіток за час вимушеного прогулу не виплачено.

Рух справи

Ухвалою судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 03.01.2023 відкрито спрощене позовне провадження та призначено справу до розгляду (т. 1 а.с. 26).

Ухвалою судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 23.01.2023 за заявою представника ТОВ «Луї Дрейфус Компані Україна» Тетеря С.І. постановлено провести судове засідання, призначене на 30.01.2023 о 09:00 год., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (т. 1 а.с. 43).

Ухвалою судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 07.02.2023 за заявою представника ТОВ «Луї Дрейфус Компані Україна» Тетеря С.І. постановлено провести судове засідання, призначене на 14.02.2023 о 13:30 год., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (т. 1 а.с. 190).

Ухвалою судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 06.03.2023 за заявою представника ТОВ «Луї Дрейфус Компані Україна» Тетеря С.І. постановлено провести судове засідання, призначене на 14.03.2023 о 08:30 год., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (т. 2 а.с. 1).

Ухвалою судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 04.04.2023 за заявою представника ТОВ «Луї Дрейфус Компані Україна» Тетеря С.І. постановлено провести судове засідання, призначене на 19.04.2023 о 15:30 год., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (т. 2 а.с. 8).

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 19.04.2023 клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів задоволено, зобов`язано відповідача надати інформацію про виплати ОСОБА_1 заробітної плати за останні два місяці перед звільненням з ТОВ «Луї Дрейфус Компані Україна»; клопотання ТОВ «Луї Дрейфус Компані Україна» про витребування доказів задоволено, зобов`язано позивача надати відомості про його доходи від здійснення адвокатської діяльності за період з 09.09.2020 по 28.11.2022 та докази, що підтверджують ці відомості, у тому числі копії укладених як адвокатом договорів про надання правничої допомоги, документів про оплату наданої ним правничої допомоги та інших первинних документів, складених на виконання таких договорів (т. 2 а.с. 22, 25).

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 19.04.2023 у задоволенні клопотання представника ТОВ «Луї Дрейфус Компані Україна» про передачу справи за підсудністю відмовлено (т. 2 а.с. 23, 26).

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 19.04.2023 провадження у цивільній справі зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку рішення Суворівського районного суду міста Одеса від 02.02.2022 та постанови Одеського апеляційного суду від 28.11.2022 у справі № 523/13340/20 (т. 2 а.с. 24, 27).

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 27.07.2023 поновлення провадження у справі (т. 2 а.с. 48).

Ухвалою судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 13.09.2023 за заявою представника ТОВ «Луї Дрейфус Компані Україна» Тетеря С.І. постановлено провести судове засідання, призначене на 27.09.2023 о 14:00 год., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (т. 2 а.с. 53).

Ухвалою судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 27.11.2023 за заявою представника ТОВ «Луї Дрейфус Компані Україна» Тетеря С.І. постановлено провести судове засідання, призначене на 28.11.2023 о 14:00 год., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (т. 2 а.с. 75).

Ухвалою судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 09.01.2024 за заявою представника ТОВ «Луї Дрейфус Компані Україна» Тетеря С.І. постановлено провести судове засідання, призначене на 10.01.2024 о 09:30 год., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (т. 2 а.с. 98).

Ухвалою судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 18.01.2024 за заявою представника ТОВ «Луї Дрейфус Компані Україна» Тетеря С.І. постановлено провести судове засідання, призначене на 26.01.2024 о 11:00 год., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (т. 2 а.с. 114).

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 26.01.2024 прийнято відмову ОСОБА_1 від позовних вимог до ТОВ «Луї Дрейфус Компані Україна» в частині зобов`язання поновити на роботі. Провадження у справі в частині зобов`язання поновити позивача на роботі закрито на підставі п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Аргументи учасників справи

В судове засідання позивач не з`явився, про час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, згідно із заявою від 26.01.2024 просив прийняти відмову від позову в частині вимог про зобов`язання поновити його на роботі, розгляд справи проводити за його відсутності, позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу згідно розрахунку у сумі 584205,87 грн підтримав та просив їх задовольнити (т. 2 а.с. 116).

Згідно відповіді на відзив ОСОБА_1 від 10.02.2023 (т. 1 а.с. 192), у постанові ВС від 04.03.2020 № 758/9164/16-ц зроблено висновок про те, що скасування наказу про звільнення працівника автоматично тягне за собою поновлення його на роботі та вирішення питання щодо відшкодування середнього заробітку, отже ухвалення постанови від 28.11.2022 Одеським апеляційним судом, якою було визнано незаконним та скасовано наказ про звільнення, автоматично призвело до поновлення позивача на роботі та обов`язку відповідача виплатити йому середній заробіток. Строк звернення до суду у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком (постанова ВССУ від 25.09.2017 у справі № 223/30/16-ц). 25.01.2023 з посиланням на рішення суду від 28.11.2022 позивач звернувся до відповідача із заявою та просив забезпечити доступ до робочого місця. 02.02.2023 позивач отримав відповідь (лист від 02.02.2023), у якій зазначено про відсутність судового рішення про його поновлення на роботі, що свідчить про відсутність у відповідача наміру виконати рішення суду.

Згідно заперечень ОСОБА_1 на додаткові пояснення від 27.11.2023 (т. 2 а.с. 77,82), позивач частково погоджується щодо вирахування із загальної суми середнього заробітку сум заробітної плати, отриманої у адвокатському об?єднанні «Астрея» за період з 09.09.2020 по 01.03.2021 у сумі 44859, 38 грн, проте не згоден із твердженнями відповідача щодо відмови у стягненні середнього заробітку у повному обсязі з огляду на те, що середній заробіток позивача за весь період вимушеного прогулу є меншим, ніж загальна сума отриманої позивачем заробітної плати за вказаний період, оскільки такий розрахунок суперечить закону та практиці ВС. Вважає, що середній заробіток за час вимушеного прогулу є заробітної платою, а отже строк звернення до суду із вимогою про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не обмежений будь-яким строком та ним не пропущений. Незазначення у позовній заяві суми середнього заробітку пов`язане з об`єктивною неможливістю здійснити розрахунок суми за відсутності необхідних даних, які надано відповідачем за судовим рішенням.

В судовому засіданні представник позивача проти прийняття судом відмови позивача від позову в частині вимог про поновлення на роботі, проте просив відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку з тих підстав, що позивачем під час розгляду справи № 523/13340/20 не було заявлено позовних вимог про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку, немає правових підстав для виплати середнього заробітку, оскільки відсутнє рішення суду про поновлення на роботі, ухвала суду про встановлення порядку виконання рішення суду від 28.11.2022 виконана, позивачем пропущено строки, передбачені ст. 233 КЗпП України. Крім того, у позовній заяві позивачем не вказано суму середнього заробітку та не подано уточнення до позову, з розрахунком середнього заробітку відповідач не згоден. Вважає, що саме внаслідок недобросовісної непослідовної поведінки позивача у виді незаявлення вимог про поновлення на роботі у справі № 523/13340/20 та відсутності бажання поновитися на роботі його було поновлено лише у 2023 році.

Згідно із відзивом відповідача на позов від 03.02.2023 (т. 1 а.с. 108-114), позивач упродовж тривалого часу не виявляв бажання продовжувати трудові відносини із відповідачем. У рамках цивільної справи № 523/13340/20 судом питання про поновлення вирішено не було, у зв`язку із чим відповідач самостійно звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі. Ухвалою від 16.02.2022 Суворівський районний суд міста Одеси відмовив в ухваленні додаткового рішення у справі щодо поновлення позивача на роботі у товаристві, обґрунтовуючи тим, що позивач не звертався із позовними вимогами про поновлення на роботі, ухвала не була оскаржена позивачем. 14.12.2022, майже через 10 місяців з дати ухвалення рішення Суворівським районним судом міста Одеси у справі № 523/13340/20 про скасування наказів про звільнення, ОСОБА_1 направив на адресу товариства заяву про його поновлення на роботі та виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а 27.12.2022, не дочекавшись надання товариством відповіді на неї, звернувся до суду з цим позовом. Позивач пропустив визначений ст. 233 КЗпП України строк для звернення до суду із вимогами про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку, що є самостійною підставою для відмови у задоволення позову. За приписами ст. 235 КЗпП України, питання поновлення на роботі та виплати середнього заробітку належить до компетенції органу, який розглядає трудовий спір щодо законності звільнення, отже лише суд у рамках справи № 523/13340/20 наділений повноваженнями вирішити питання поновлення позивача на роботі та виплати йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Вимоги про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку у справі № 523/13340/20 ОСОБА_1 не заявляв. Правові підстави для виплати середнього заробітку відсутні, оскільки не було ухвалене рішення про поновлення позивача на роботі та після звільнення з роботи позивач працював на іншій роботі.

Згідно із запереченнями відповідача від 28.02.2023 (т. 1 а.с. 236), внаслідок визнання незаконним та скасування наказу про звільнення позивача у відповідача не виникло автоматичного обов`язку поновити його на роботі та виплатити йому середній заробіток за час вимушеного прогулу, оскільки згідно із приписами ст. 235 КЗпП України ці питання має вирішувати орган, який розглядає трудовий спір щодо законності звільнення, а не роботодавець. Згідно із постановою ВС від 04.03.2020 № 758/9164/16-ц, на яку посилається позивач, скасування наказу про звільнення та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу можливе лише у разі поновлення на роботі, як взаємопов`язані вимоги. Вимог про поновлення на роботі та виплату середнього заробітку ОСОБА_1 у рамках справи № 523/13340/20 не заявляв. Крім того, позивач у інших ініційованих ним справах та розмовах із працівниками товариства неодноразово заявляв про небажання виконувати трудові обов`язки. Позиція ВССУ від 25.09.2017 у справі № 223/30/16-ц щодо строків звернення до суду, на яку посилається позивач, не підлягає застосуванню згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України, крім того, висновок стосується норми ч. 2 ст. 233 КЗпП України, яка втратила чинність 19.07.2022. Станом на дату звернення до суду для звернення до суду із вимогою про виплату середнього заробітку застосовується загальний строк, визначений у ст. 233 КЗпП України 3 місяці з моменту, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Пред?являючи вимогу про зобов`язання відповідача виплатити йому середній заробіток за час вимушеного прогулу, позивач не вказав його суму і розрахунок та не надав доказів, необхідних для його розрахунку, що є додатковою підставою для відмови у задоволенні цієї вимоги. При вирішенні справи суд має прийняти до уваги суперечливу та недобросовісну поведінку ОСОБА_1 до пред`явлення позову у цій справі, що має ознаки зловживання трудовими правами. Пред?явлення ОСОБА_1 вимог про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку не одночасно з вимогою про визнання незаконними та скасування наказів про звільнення у межах справи № 523/13340/20 спрямоване, імовірно, лише на отримання від відповідача відповідної виплати та на штучне збільшення її суми. За позицією ВС у постанові від 20.11.2019 у справі № 705/6141/14-ц, сторона, яка вчиняє дії або робить заяви у спорі, що суперечить тій позиції, яку вона займала раніше, не повинна отримати перевагу від своєї непослідовної поведінки.

Згідно додаткових пояснень відповідача від 26.09.2023 (т. 2 а.с. 64), розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу не відповідає нормам чинного законодавства. До вимушеного прогулу мають включатися усі робочі дні у період з 10.09.2020, тобто після дати звільнення, і до 28.11.2022, тобто дати прийняття Одеським апеляційним судом постанови у справі № № 523/13340/20 про визнання незаконним та скасування наказу про його звільнення, яка, як встановлено судом в ухвалі від 20.07.2023, є підставою для фактичного доступу позивача до роботи та надання можливості виконувати свої обов`язки за трудовим договором. Кількість днів вимушеного прогулу ОСОБА_1 , які мають бути враховані для цілей розрахунку його середнього заробітку за цей період, становить 562 робочі дні. Заробіток ОСОБА_1 , який він фактично отримав за час вимушеного прогулу, є вищим заробітку, який він міг отримати за цей же період, працюючи у товаристві. Протягом періоду вимушеного прогулу ОСОБА_1 отримав заробіток на новій роботі у загальній сумі 995440,02 грн, що перевищує розмір його середнього заробітку 728717,30 грн, тому підстави для стягнення середнього заробітку з відповідача відсутні. Строк звернення до суду із вимогою про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, передбачений ст. 233 КЗпП України в редакції на день пред`явлення позову, позивачем пропущений. Крім того, позивачем не вказано у позовній заяві суму середнього заробітку та після надання розрахунку не подано уточнення до позовної заяви, що є перешкодою для задоволення судом позовної вимоги, адже суд не може вийти за межі позовних вимог.

Згідно додатковим поясненням відповідача від 20.12.2023 (т. 2 а.с. 87), висновок ВП ВС у постанові від 08.02.2022 у справі № 755/12623/19, на яку посилається позивач, не підлягають застосуванню з огляду на неподібність спірних правовідносин, висновки ґрунтуються на нормі ч. 2 ст. 233 КЗпП України, яка станом на день звернення до суду позивача втратила чинність. Строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін, пропуск строку для звернення до суду без поважних причин є підставою для відмови у позові. Рішення про поновлення на роботі позивача жодним органом не приймалось. 20.07.2023 Одеський апеляційний суд за заявою ОСОБА_1 від 28.06.2023 ухвалив встановити спосіб і порядок виконання постанови Одеського апеляційного суду від 28.11.2022 у справі № 523/13340/20, згідно з яким вказана постанова є підставою для фактичного допуску ОСОБА_1 до роботи та надання можливості виконувати свої обов`язки за трудовим договором. Ухвала була виконана відповідачем 01.08.2023. У період з 28.11.2022 - дати прийняття постанови Одеського апеляційного суду про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, до 14.12.2022 - дати звернення до суду із вимогою про поновлення на роботі, позивач бажання з?явитися на роботі та виконувати свої трудові обов`язки не виявляв. Затримка у виконанні рішення суду у справі № 523/13340/20 обумовлена діями самого позивача, який заявив вимоги не у відповідності з приписами ст. 235 КЗпП України. Крім того, після надання розрахунку позивач так і не зазначив ціну позову, зокрема, не подав заяву про зміну предмета позову, що унеможливлює вирішення судом питання про виплату суми середнього заробітку.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

01.02.2016 між ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» та ОСОБА_1 укладено трудовий договір (далі - Договір) (т. 1 а.с. 19-23).

Згідно п. 1.1 Договору роботодавець наймає працівника на посаду менеджера в оптовій торгівлі і працівник цим погоджується виконувати зазначені в цьому договорі трудові обов`язки.

Наказом № 40-к від 09.09.2020 генеральним директором ТОВ «Луї Дрейфус Компані Україна» Карпенком О.П. застосовано дисциплінарне стягнення відносно ОСОБА_1 у виді звільнення на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП Україна (т. 1 а.с. 153).

Постановою Одеського апеляційного суду від 28.11.2022 справа № 523/13340/20 визнано незаконним та скасовано наказ № 40-к від 09.09.2020 генерального директора ТОВ «Луї Дрейфус Компані Україна» Карпенка О.П. про звільнення ОСОБА_1 на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України (т. 1 а.с. 11-18).

14.12.2022 ОСОБА_1 направив на адресу ТОВ «Луї Дрейфус Компані Україна» заяву, в якій просив поновити його на роботі та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу згідно із постановою Одеського апеляційного суду від 28.11.2022, якою визнано незаконним та скасовано наказ № 40-к від 09.09.2020 про його звільнення, яка отримана відповідачем 19.12.2022 (т. 1 а.с. 7, 9).

Постановою Верховного Суду від 22.05.2023 по справі № 523/13340/20 постанову Одеського апеляційного суду від 28.11.2022 залишено без змін (т. 2 а.с. 31-43).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 20.07.2023 заяву ОСОБА_1 про встановлення способу і порядку постанови Одеського апеляційного суду від 28.11.2022 задоволено частково, постановлено встановити спосіб і порядок виконання постанови Одеського апеляційного суду від 28.11.2022 у справі № 523/13340/20, згідно з яким вказана постанова є підставою для фактичного допуску ОСОБА_1 до роботи та надання можливості виконувати свої обов`язки за трудовим договором (т. 2 а.с. 109).

Наказом № 142 від 01.08.2023 заступника директора ТОВ «Луї Дрейфус Компані Україна» Андрієвської А.М. на виконання ухвали Одеського апеляційного суду по справі № 523/13340/20 ОСОБА_1 фактично допущено до роботи та надано можливість виконувати свої обов`язки за трудовим договором (т. 2 а.с. 61).

Згідно із довідкою ТОВ «Луї Дрейфус Компані Україна» про середню заробітну плату від 30.06.2023 № 18736, посадовий оклад позивача згідно штатного розпису становив 27878 грн, середньоденна заробітна плата складає 1296,65 ((27878х2)/(23+20)) грн (т. 2 а.с. 46).

Згідно із довідкою адвокатського об`єднання «Астрея ОВС» від 05.06.2023 № 05/06, ОСОБА_1 з 01.05.2019 по 01.03.2021 працював у АО «Астрея ОВС» на посаді адвоката, за період з вересня 2020 по березень 2021 отримав заробітну плату у сумі 44859,38 грн (т. 2 а.с. 56).

Згідно довідки Київської міської прокуратури від 17.01.2023 № 23/01-17/-1, у період з 07.04.2021 по 08.04.2022 ОСОБА_1 працював на посаді заступника начальника управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організаційною та транснаціональною злочинністю, за даний період позивачу нараховано заробітну плату у сумі 950579,64 грн (т. 1 а.с. 223-225).

Відповідно до розрахунку, наданого позивачем, загальна кількість робочих днів за весь час вимушеного прогулу з 09.09.2020 по 31.07.2023 складає 485 робочих днів. Розмір середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу складає: 485 р.д. * 1296,65 грн = 629065,25 грн 44859,38 грн (заробітна плата в адвокатському об`єднанні «Астрея ОВС») = 584205,87 грн (т. 2 а.с. 57,101), не враховано період роботи позивача у Київській міській прокуратурі з 07.04.2021 по 08.04.2022, оскільки заробітна плата позивача за цей період вища за середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Згідно розрахунку, наданого відповідачем, сума середнього заробітку за період з 10.09.2020 по 28.11.2022 становить 728717,30 грн (т. 2 а.с. 67).

Згідно довідки від 21.06.2022 № 5107-5001783333, ОСОБА_1 взято на облік внутрішньо переміщеної особи, адреса фактичного місця проживання/перебування: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 10).

Позиція суду

Згідно з ч. 1, 2, 3 ст. 2 ЦПК України,завданнямцивільного судочинстває справедливий,неупереджений тасвоєчасний розгляді вирішенняцивільних справз метоюефективного захиступорушених,невизнаних абооспорюваних прав,свобод чиінтересів фізичнихосіб,прав таінтересів юридичнихосіб,інтересів держави. Судта учасникисудового процесузобов`язані керуватисязавданням цивільногосудочинства,яке превалюєнад будь-якимиіншими міркуваннямив судовомупроцесі. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Згідно ч. 1, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 76, 77, 78, 80, 81 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці данівстановлюються такимизасобами: письмовими,речовими іелектронними доказами; висновкамиекспертів; показаннямисвідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Перевіривши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Відповідно до ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно ч. 1, 2 ст. 235 КЗпП України (в редакції станом на час видання наказу про звільнення), у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимогЗакону України"Прозапобігання корупції"іншою особою,працівник повиненбути поновленийна попереднійроботі органом,який розглядаєтрудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ від 8 лютого 1995 року № 100 (далі-Порядок № 100), нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні начисло відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Судом встановлено, що постановою Одеськогоапеляційного судувід 28.11.2022у справі№ 523/13340/20визнано незаконнимта скасованонаказ №40-квід 09.09.2020генерального директораТОВ «ЛуїДрейфус Компаніі Україна»Карпенка О.П.про звільнення ОСОБА_1 на підставіп.4.ч.1ст.40КЗпП України,яка залишенабез змінпостановою Верховного Суду від 22.05.2023. Ухвалою Одеськогоапеляційного судувід 20.07.2023за заявоюпозивача встановленоспосіб іпорядок виконанняпостанови Одеського апеляційного суду від 28.11.2022, на виконання якої відповідачем видано наказ № 142 від 01.08.2023 про фактичний допуск позивача до роботи.

У постанові Верховного Суду від 04.03.2020 у справі 758/9164/16-ц зроблено висновок, що системний аналіз приписівстатті 235КЗпП України дає підстави дійти висновку про те, що скасування наказу про звільнення працівника автоматично тягне за собою поновлення його на роботі та вирішення питання щодо відшкодування останньому середнього заробітку. Визнання незаконними та скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності та про звільнення без поновлення працівника на посаді, проте з одночасним стягненням з роботодавця середнього заробітку за час вимушеного прогулу, є неправильним застосуванням нормистатті 235 КЗпП України.

Аналогічний висновок викладено і в постанові Верховного Суду від 22.05.2023 у справі № 523/13340/20.

За правовоюпозицією ВС,викладеною упостанові ВеликоїПалати ВерховногоСуду від08.02.2022№ 755/12623/19,на якупосилається позивач, середній заробіток за час вимушеного прогулу за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин. Такий висновок підтверджується також змістом частини другої статті 235 КЗпП України, якою визначено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи.

Тобто в разі визнання звільнення незаконним та поновлення працівника на роботі держава гарантує отримання працівником середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки такий працівник був незаконно позбавлений роботодавцем можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин та отримувати заробітну плату.

Вказана норма права, крім превентивної функції, виконує функцію соціальну, задовольняючи потребу працівника в засобах до існування на період незаконного звільнення. Відтак, за умови встановлення факту незаконного звільнення особи, час вимушеного прогулу працівника повинен бути оплаченим і спір розглянутим в одному позовному провадженні з вирішенням питання про поновлення на роботі, або в різних провадженнях, що не впливає на розрахунок середнього заробітку, оскільки період за який він обраховується є сталим для звільненого працівника.

Таке тлумачення відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності, сприяє дотриманню балансу прав і законних інтересів незаконно звільнених працівників, які були позбавлені можливості працювати та отримувати гарантовану на конституційному рівні винагороду за виконану роботу, та стимулює несумлінних роботодавців, які порушили таке конституційне право працівників, у подальшому дотримуватися норм чинного законодавства.

Незаконність наказу№ 40-квід 09.09.2020про звільненняпозивача встановлено постановою Одеського апеляційного суду від 28.11.2022, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 22.05.2023 у справі № 523/13340/20.

На виконання ухвали Одеського апеляційного суду від 20.07.2023 відповідачем видано наказ № 142 від 01.08.2023, яким позивача фактично допущено до роботи.

З огляду на встановлену судом незаконність наказу про звільнення позивача, видачу відповідачем наказу про його фактичний допуск до роботи, та той факт, що за вказаний період позивач був незаконно позбавлений роботодавцем можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин та отримувати заробітну плату, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до розрахунку, наданого позивачем, загальна кількість робочих днів за весь час вимушеного прогулу з 09.09.2020 по 31.07.2023 складає 485 робочих днів. Розмір середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу складає: 485 р.д. * 1296,65 грн = 629065,25 грн 44859,38 грн (заробітна плата в адвокатському об`єднанні «Астрея ОВС») = 584205,87 грн (т. 2 а.с. 57,101), з яким суд погоджується.

Суд вважає правильним невключення до розрахунку періоду роботи позивача у Київській міській прокуратурі з 07.04.2021 по 08.04.2022, оскільки заробітна плата позивача згідно довідки Київської міської прокуратури від 17.01.2023 № 23/01-17/-1 (950579,64 грн ) вища за середній заробіток позивача у товаристві за цей період (366 р. д. * 1296,65 грн = 474555,60 грн).

Суд не погоджується із твердженнями відповідача, що у задоволенні вимог про стягнення середнього заробітку необхідно відмовити з тих підстав, що загальна сума заробітку, який позивач фактично отримав за весь час вимушеного прогулу, вища за суму середнього заробітку, нараховану за весь час вимушеного прогулу, оскільки за змістом ч. 2 ст. 235 КЗпП України стягненню підлягає різниця в заробітку саме за час виконання нижчеоплачуваної роботи, отже невключення до розрахунку середнього заробітку періоду роботи позивача у Київській міській прокуратурі із заробітною платою, вищою за середній заробіток, є обґрунтованим.

Часткове задоволення позовних вимог пов`язане лише з математичною помилкою позивача під час здійснення розрахунку середнього заробітку і не пов`язане із правовими підставами для його стягнення.

Суд не погоджується із твердженнями відповідача щодо недобросовісної та суперечливої поведінки позивача, яка полягає у незаявленні позивачем вимог про поновлення на роботі та фактичного небажання поновлюватися на роботі та працювати у відповідача разом із вимогами про визнання незаконним та скасування наказів про звільнення, що призвело до унеможливлення виконання відповідачем рішення суду 28.11.2022, з огляду на таке.

У постанові Верховного Суду від 28.04.2022 у справі № 761/48981/19, на яку посилається відповідач, зазначено, що принцип добросовісності в трудовому праві характеризується прагненням суб`єктів належним чином, сумлінно здійснювати трудові права й виконувати обов`язки, передбачених трудовим законодавством та трудовим договором.

Реалізуючи права і виконуючи обов`язки, суб`єкти трудових правовідносин зобов`язані утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди працівнику, роботодавцю, довкіллю або державі. Не допускаються дії працівника чи роботодавця, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні трудових прав працівник і роботодавець повинні додержуватися моральних засад суспільства. Не допускається використання наданих трудових прав та виконання обов`язків на підставі зловживання.

Під зловживанням трудовим правом для сторін трудових відносин варто розуміти особливу недобросовісну поведінку, пов`язану з навмисним створенням для працівника та (або) роботодавця ситуації правової невизначеності за межами права, з порушенням принципів справедливості, розумності та сумлінності, для досягнення своєї незаконної прихованої мети, як правило, з використанням дефектів трудового та іншого законодавства (прогалини, колізії, оціночні категорії і тому подібне).

Зловживання правом у трудових правовідносинах з боку працівника може вчинятися як при прийнятті на роботу, так і при звільненні з ініціативи роботодавця. Типовими ознаками зловживання правом з боку працівника є: 1) така поведінка завжди є недобросовісною; 2) працівник діє навмисно, бажаючи одержати певну вигоду (наприклад, отримати компенсацію за час вимушеного прогулу); 3) поведінка працівника здатна завдати шкоди роботодавцю або заподіює її; 4) відсутня пряма протиправність, і ситуація не конкретизується в нормативно-правових актах.

14.12.2022 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив поновити його на роботі та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу, що свідчить про дійсний намір позивача поновитися на роботі та працювати у товаристві.

Судом не встановлено обставин, які б свідчили про навмисне створення позивачем ситуації правової невизначеності для роботодавця, порушення позивачем принципів справедливості, розумності та сумлінності, для досягнення своєї незаконної прихованої мети, або що позивач діяв навмисно з метою одержати певну вигоду, що згідно роз`яснень у постанові Верховного Суду від 28.04.2022 у справі № 761/48981/19 може свідчити про недобросовісну поведінку позивача.

Посилання відповідача на відсутність підстав для стягнення середнього заробітку з огляду на відсутність у позовній заяві зазначення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу та уточнень до позовної заяви щодо суми середнього заробітку після здійснення позивачем розрахунку суд вважає проявом надмірного формалізму та приймає до уваги неможливість позивача здійснити розрахунок без витребуваних у відповідача доказів та зазначення позивачем суми середнього заробітку у заявах від 28.12.2023 та 26.01.2024.

Щодо строків звернення до суду із вимогою про стягнення середнього заробітку, суд дійшов такого висновку.

Станом на дату видачі наказу про звільнення позивача діяла редакція ст. 233 КЗпП України, частина 2 якої передбачала, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» № 2352-ІХ від 01.07.2022, який набрав чинності 19.07.2022, внесено зміни до ст. 233 КЗпП України, частинипершуідругувикладено в такій редакції: Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".

Отже, частиною 1 статті 233 КЗпП України (у редакції на час звернення позивача до суду) передбачено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Разом із цим, відповідно до пункту 1глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України,під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначеністаттею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Відтак, запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначенихстаттею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.

Постановою КабінетуМіністрів Українивід 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» з 12 березня 2020 року на усій території України установлено карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Таким чином, строк, визначений частиною першоюстатті 233 КЗпП України, був продовжений на строк дії карантину, який відмінено з 24 год. 00 хв. 30.06.2023.

З огляду на дату звернення з вимогою про зобов`язання відповідача виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу позивач строки звернення до суду не пропустив.

Враховуючи, що трудовий спір виник у позивача із роботодавцем ТОВ «Луї Дрейфус Компані Україна», яке є юридичною особою - самостійним суб`єктом у цивільних правовідносинах, саме товариство має відповідати за цим позовом.

Приймаючи до уваги вищевикладене, здійснивши аналіз наданих суду доказів, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з дати звільнення до дня фактичного допуску до роботи у загальній сумі, яка обчислена відповідно до Постанови № 100, у розмірі 584015,87 грн без утримання податків та зборів.

Судові витрати

Згідно ч. 1, 2 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно п. 1, 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються :1)позивачі -у справахпро стягненнязаробітної платита поновленняна роботі; особи з інвалідністю I та II груп.

Відповідно до ч. 1, 6ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно довідки до акта огляду медико-соціальною комісією серії 12 ААВ № 527814, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є інвалідом ІІ групи (т. 1 а.с. 8).

Враховуючи, що позовні вимоги про стягнення середнього заробітку задоволено частково (584015,87*100/584205,87=99,96%), з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених вимог в розмірі 992 (992,40*99,96/100=992) грн.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення суду в межах платежу за один місяць.

Керуючись ст. 12, 13, 77-81, 141 258, 259, 263-265, 268,273,353, 430 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Луї Дрейфус Компані Україна» про зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Луї Дрейфус Компані Україна» (ЄДРПОУ 30307207, адреса: м. Київ, площа Спортивна, БЦ «Гулівер», 1-а, поверх 15) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 584015, 87 грн, обчислений без утримання податків та зборів.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Луї Дрейфус Компані Україна» (ЄДРПОУ 30307207, адреса: м. Київ, площа Спортивна, БЦ "Гулівер", 1-а, поверх 15) в дохід держави судовий збір в сумі 992 грн.

Допустити негайне виконання рішення суду в межах платежу за один місяць.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення суду.

Суддя: Г.І.Смокіна