Постанова

від 30.01.2024 по справі 914/1455/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2024 р. Справа №914/1455/23

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого суддіКравчук Н.М.

суддівСкрипчук О.С.

Плотніцький Б.Д.

Секретар судового засідання Михайлишин С.В.

розглянувшиапеляційну скаргу Львівської міської ради б/н від 08.11.2023 (вх. № ЗАГС 01-05/3475/23 від 13.11.2023)

на рішенняГосподарського суду Львівської області від 25.10.2023 (суддя Рим Т.Я. повний текст рішення складено 31.10.2023)

у справі № 914/1455/23

за позовом Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Конструктив Ком</a> (надалі ТзОВ Конструктив Ком), м. Львів ,

про витребування майна з чужого незаконного володіння.

за участю учасників справи:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Львівська міська рада звернулась до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Конструктив Ком</a> про витребування майна з чужого незаконного володіння. Позовні вимоги обгрунтовані тим, що позивач є власником будівлі (літ. А-1) загальною площею 478,8 м2, яка знаходиться по вулиці Шафарика, 1а у місті Львові. Починаючи з 2008 року, позивач передавав будівлю в оренду. Незважаючи на те, що будівля належить до комунальної власності територіальної громади міста Львова, ТзОВ "Конструктив Ком" зареєстровало за собою право власності на неї на підставі неіснуючих реєстраційних посвідчень та за іншою поштовою адресою (вулиця Шафарика, 3). Поштова адреса -місто Львів, вулиця Шафарика, 3 не присвоювалась жодній будівлі. Земельна ділянка за адресою: вулиця Шафарика, 3 входить у межі земельної ділянки по вулиці Шафарика, 1а. З аналізу технічних паспортів на будівлю № 1а та № 3 по вулиці Шафарика, очевидним є, що це одна і та сама будівля. За фактом незаконного заволодіння чужим майном шляхом обману відкрито кримінальне провадження. В межах досудового розслідування встановлено, що підозрювана особа (колишній керівник ТОВ Конструктив Ком) з метою продажу під виглядом будівлі по вулиці Шафарика, 3 продемонстрував потерпілому будівлю за адресою: вулиця Шафарика, 1а. Відтак, предметом даного позову є витребування з чужого незаконного володіння ТзОВ Конструктив Ком на користь Львівської міської ради об`єкта нерухомого майна будівлю літ.»А-1» загальною площею 501,8 кв.м. по вулиці Шафарика, 3.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 25.10.2023 у задоволенні позову відмовлено повністю. При прийнятті рішення, суд виходив з того, що метою віндикаційного позову є повернення об`єкта права власності у володіння власника. Судом встановлено, що в матеріалах справи достатньо доказів на підтвердження того, що будівлі під №3 по вул Шафарика в м. Львові фактично не існує, відповідач намагався зареєструвати будівлю під № 1а, яка належить Львівській міській раді, за іншою адресою. Таким чином, суд дійшов висновку, що оскільки Львівська міська рада була та залишається власником будівлі № 1а, фактично володіє нею; ніхто не заважає Львівській міській раді здійснювати свої правомочності як власника спірного об`єкту; тому відсутні правові підстави для задоволення віндикаційного позову.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, Львівська міська рада звернулась до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій вважає, що рішення суду є незаконним, прийняте з порушенням норм матеріального права, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, судом неповно з`ясовано обставини справи. Зокрема, зазначає, що суд першої інстанції безпідставно констатує, що ніхто не заважає Львівській міській раді здійснювати свої правомочності власника будівлі на вул. Шафарика, 1а. Такий висновок не відповідає дійсності, оскільки відповідач, здійснивши реєстрацію права власності за собою, вже намагався відчужити будівлю на вул. Шафарика, 1а, належну Львівській міській раді, під виглядом будівлі на вул. Шафарика, 3, внаслідок чого було порушено кримінальне провадження.

Позивач також зазначає, що Львівська міська рада вже зверталася з позовом до ТзОВ «Конструктив Ком» з вимогою про скасування державної реєстрації права власності на будівлю на вул. Шафарика, 3. Рішенням Господарського суду Львівської області від 10.12.2019 у справі № 914/1681/19 позовні вимоги Львівської міської ради було задоволено. Проте, постановою Західного апеляційного господарського суду від 14.02.2022 рішення Господарського суду Львівської області від 10.12.2019 скасовано, в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі. Апеляційний господарський суд дійшов висновку про обрання позивачем неефективного способу захисту порушеного права, та зроблено висновок, що якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належним способом захисту порушеного права відповідає вимога про витребування нерухомого майна від цієї особи. Тому, в даній справі підлягає застосуванню стаття 387 ЦК України, відповідно до якої власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Ухвалою Верховного Суду від 06.07.2022 у справі № 914/1681/19 касаційне провадження за касаційною скаргою Львівської міської ради на постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.02.2022 закрито.

Таким чином, зазначає апелянт, апеляційний суд у справі № 914/1681/19 вказав на єдиний правильний спосіб захисту - витребування майна. Проте, застосувавши спосіб захисту, на який вказав суд у справі №914/1681/19, Львівська міська рада знову отримала відмову в задоволенні позовних вимог.

Отже, на думку апелянта, державна реєстрація права приватної власності під іншою поштовою адресою на будівлю, яка належить Львівській міській раді, порушує її права як власника цієї будівлі. Порушення її прав вже відбулось із намаганням відповідача відчужити спірну будівлю.

Враховуючи наведене, апелянт просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.11.2023 справу № 914/1455/23 розподілено до розгляду судді-доповідачу Кравчук Н.М., склад колегії сформований з суддів: Кравчук Н.М. головуючий суддя, судді: Скрипчук О.С. та Плотніцький Б.Д.

Відповідач та третя особа не скористались своїм правом та не подали відзиву на апеляційну скаргу та письмових пояснень.

Сторони участі уповноважених представників в судове засідання 30.01.2024 не забезпечили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Від представника позивача надійшло клопотання (вх. № 01-04/734/24) про відкладення розгляду справи, у зв`язку із зайнятістю представника позивача в Господарському суді Львівської області.

Колегія суддів , порадившись на місці, відхиляє клопотання позивача про

відкладення розгляду справи та зазначає, що представник позивача вже надавав пояснення по суті апеляційної скарги в попередньому судовому засіданні.

За змістом частини 1 і пункту 1 частини 2 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Явка представників учасників справи судом апеляційної інстанції не визнавалася обов`язковою.

Вивчивши апеляційну скаргу, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, Західний апеляційний господарський суд встановив таке.

Львівська міська рада є власником будівлі А-1 по вулиці Шафарика, 1а у місті Львові загальною площею 478,8 м2, що підтверджується рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 14.11.2008 № 1230 про оформлення права комунальної власності на будівлю № 1а (а. с. 13); Свідоцтвом про право комунальної власності територіальної громади міста Львова на будівлю № 1а № ЛР0973 від 02.12.2008 (а. с. 14); витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а. с. 9-10).

Згідно з технічними паспортами на будівлю № 1а від 04.07.2013 (а. с. 25) та від 13.09.2001 (а. с. 31-34) її загальна площа 478,8 м2, будівля є одноповерховою, висота стелі 3,6 м та складається з 19 приміщень:Приміщення 1 10,5 м2; Приміщення 2 67,7 м2; Приміщення 3 19,0 м2; Приміщення 4 10,1 м2; Приміщення 5 9,4 м2; Приміщення 6 14,1 м2; Приміщення 7 14,3 м2; Приміщення 8 13,0 м2; Приміщення 9 15,1 м2; Приміщення 10 4,8 м2; Приміщення 11 15,5 м2; Приміщення 12 53,0 м2; Приміщення 13 15,1 м2; Приміщення 14 2,6 м2; Приміщення 15 2,3 м2; Приміщення 16 2,6 м2; Приміщення 17 138,7 м2; Приміщення 18 35,2 м2; Приміщення 19 35,8 м2. Право комунальної власності зареєстроване 13.05.2009.

Здійснюючи правомочності власника, Львівська міська рада передавала будівлю № 1а в оренду ЛКП Дім на підставі таких договорів:№ Л-6766-8 від 14.11.2008 (а. с. 15-16); № Л-8966-14 від 24.02.2014 (а. с. 17-18); № Л-10853-17 від 29.12.2017 (а. с. 19-20).

В матеріалах справи також наявні реєстраційні посвідчення на об`єкти нерухомого майна, які належать юридичним особам: від 17.07.1998 серії КММ № 002251 (а. с. 38), у якому вказано, що будівля на вулиці Шафарика, 3 у місті Львові перебуває у приватній власності ТОВ Велдіс на підставі договору купівлі-продажу будівлі від 07.07.1998 (реєстровий номер 1210); від 26.10.1999 серії КММ № 003295 (а. с. 37), у якому вказано, що будівля на вулиці Шафарика, 3 у місті Львові площею 501,8 м2 перебуває у приватній власності Україно-грузинського ТОВ Техінвест на підставі договору купівлі-продажу будівлі від 21.10.1999 та акта здачі-приймання від 21.10.1999 (реєстровий номер 5312).

Обласне комунальне підприємство Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки листом від 04.09.2018 повідомило Львівську місцеву прокуратуру № 2, що у реєстраційній книзі № 5 немає інформації про реєстрацію на праві власності за ТОВ Велдіс та Українсько-грузинським ТОВ Комерційний центр Техсервіс об`єктів нерухомого майна, що знаходяться за адресою: місто Львів, вулиця Шафарика, 3 з видачою реєстраційних посвідчень від 17.07.1998 № 1210 та від 26.100.1999 № 5312 (а. с. 23).

В акті приймання-передачі внеску у статутний капітал та грошової оцінки від 08.09.2016 (а. с. 43) та протоколі № 1 загальних зборів учасників ТзОВ Конструктив Ком (а. с. 44) зазначено, що Україно-грузинське ТОВ Техінвест 08.09.2016 передало до статутного капіталу ТОВ Конструктив Ком будівлю літ. А-1 загальною площею 501,8 м2 за адресою: місто Львів, вулиця Шафарика, будинок 3.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а. с. 11-12) 11.03.2016 будівлю № 3 було зареєстровано на праві власності за Україно-грузинським ТОВ Техінвест, а 12.09.2016 за ТзОВ Конструктив Ком.

З технічного паспорту на будівлю № 3, виданого 09.08.2012, інвентарний номер 718 (а. с. 39-40) вбачається, що будинок одноповерховий, висота стелі 3,6 м, та складається з 12 кімнат:Приміщення 1 69,1 м2; Приміщення 2 42,3 м2; Приміщення 3 2,6 м2; Приміщення 4 2,3 м2; Приміщення 5 2,6 м2; Приміщення 6 69,8 м2; Приміщення 7 13,0 м2; Приміщення 8 4,8 м2; Приміщення 9 54,6 м2; Приміщення 12 35,2 м2; Приміщення 13 35,8 м2; Приміщення 14 138,7 м2.

Судом першої інстанції встановлено, що сума площ всіх приміщень будівлі № 3 (зображених у технічному паспорті) становить 470,8 м2, а не 501,8 м2 як зазначено у технічному паспорті.

Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради 22.01.2018 склало акт проведення перевірки приміщення № 34-нп/18 (а. с. 21), в якому, зокрема, зазначено, що візуально приміщення, відображене у технічному паспорті № 718 від 04.07.2013 (Шафарика 1а) є одним і тим самим приміщенням, яке відображене у технічному паспорті № 718 від 09.08.2012 (адреса вул. Шафарика, 3). За інформацією балансоутримувача, поштова адреса Шафарика, 3 не присвоювалась жодній будівлі.

В матеріалах справи міститься лист Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради від 08.05.2018, з якого вбачається, що за період з 1995 року по 08.05.2018 жодному об`кту не присвоювалося поштової адреси: місто Львів, вулиця Шафарика, 3 (а. с. 22).

Проте, 08.07.2019 ТзОВ Конструктив Ком зверталося до Голови Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради із заявою про присвоєння об`єкту нерухомого майна, розташованого на окремій земельній ділянці за адресою: місто Львів, вулиця Шафарика, 3 поштової адреси: будинку №3 по вулиці Шафарика (а. с. 29).

У відповідь на цю заяву Личаківська районна адміністрація 18.07.2019 повідомила ТзОВ Конструктив Ком про відсутність підстав для присвоєння поштової адреси (вулиця Шафарика, будинок 3) та вказала у листі, що будівля по вулиці Шафарика, 3 фактично є будівлею комунальної власності по вулиці Шафарика, 1а, а окремо будівлі по вул. Шафарика 3 у м. Львові немає. (а. с. 30).

Відділ у місті Львові Головного управління Держгеокадастру у Львівській області листом від 11.01.2018 (а. с. 28) повідомив, що земельна ділянка по вулиці Шафарика, 3 (згідно з наданим планом) у місті Львові входить у межі земельної ділянки, що знаходиться у користуванні Лінійно-шляхової експлуатаційної дільниці по вулиці Шафарика, 1а без належно оформлених правовстановлюючих документів на землекористування.

Таким чином, внаслідок заволодіння відповідачем будівлею позивача, останній звернувся з позовом до Господарського суду Львівської області про витребування з чужого незаконного володіння Тз ОВ Конструктив Ком будівлі (вулиця Шафарика, 3) на користь Львівіської міської ради..

При прийнятті постанови суд апеляційної інстанції виходив з наступного.

Згідно з ч. 4 ст.41 Конституції України, що кореспондується і зі ч. 1 ст. 321 ЦК України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною першою статті 317 ЦК України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України). Стаття 388 ЦК України передбачає право власника на витребування майна від добросовісного набувача.

Згідно з ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Верховний Суд неодноразово відзначав, що ефективним способом захисту права власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, є звернення до суду з віндикаційним позовом до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, тобто з позовом про повернення майна із чужого незаконного володіння.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.02.2020 по справі №811/1640/17 звертає увагу на те, що метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. При цьому належному способу захисту відповідає позовна вимога про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, а належним відповідачем є особа, за якою зареєстроване право власності на нерухоме майно.

Як зазначалося вище, підставою звернення Львівської міської ради з даним позовом була та обставина, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на будівлю літ А-1 по вул. Шафарика, 1а , що належить Львівській міській раді, паралельно зареєстровано право приватної власності за ТзОВ « Конструктив Ком», але під № 3.

У постанові від 22.01.2020 по справі №910/1809/18 Велика Палата Верховного Суду вказує на те, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування не потрібно визнавати недійсними рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскаржувати весь ланцюг договорів та інших правочинів щодо спірного майна. Подібні за змістом висновки сформульовані, зокрема, у пункті 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16. У спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що закон не вимагає встановлення судом таких обставин у іншій судовій справі, зокрема не вимагає визнання незаконними рішень, відповідно до яких відбулось розпорядження майном на користь фізичних осіб, в яких на підставі цих рішень виникли права та були надалі відчужені.

У постанові від 29.05.2010 по справі №367/2022/15-ц «Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. А тому після внесення такого запису скасування зазначеного рішення не може бути належним способом захисту права або інтересу позивача. За певних умов таким належним способом може бути скасування запису про проведену державну реєстрацію права (див. пункт 5.17 постанови від 4 вересня 2018 року у справі №915/127/18). Проте у випадку, коли заявлена вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування запису про проведену державну реєстрацію права також не є належним способом захисту прав позивача.Так, однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно».

Судом апеляційної інстанції встановлено, що Львівська міська рада є власником будівлі під літ. А-1 загальною площею 478,8 кв.м. на вул. Шафарика, 1а у м. Львові. Реєстрація права комунальної власності проведена в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 13.05.2008, на підставі свідоцтва про право власності № ЛР0973 від 02.12.2008, виданого виконкомом Львівської міської ради на підставі рішення виконавчого комітету № 1230 від 14.11.2008 року.

Поряд з тим, в матеріалах справи наявні реєстраційні посвідчення на спірний об`єкт нерухомого майна , які належать іншим юридичним особам.

Як зазначалося вище, згідно з інформацією Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» від 20.09.2018 № 3230, адресованої Львівській місцевій прокуратурі №2, в реєстровій книзі №5 відсутня інформація про реєстрацію на праві власності за ТзОВ «Велдіс» та Українсько-грузинським ТОВ «Комерційний центр «Техінвест» об?єктів нерухомого майна, шо знаходяться за адресою м. Львів, вул. Шафарика, З з видачею реєстраційних посвідчень від 17.07.1998 за №1210 та 26.10.1999 за №5312.

Таким чином, колегією суддів встановлено, що вищевказаних реєстраційних посвідчень від 17.07.1998 за № 1210 та від 26.10.1999 за № 5312 не існує.

Окрім того, згідно з інформацією Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради від 08.05.2018 №4-33-877, будь яких розпоряджень про присвоєння поштової адреси м. Львів, вул. Шафарика, 3 районною адміністрацією не приймалося.

При аналізі технічного паспорту на будівлю на вул. Шафарика, 1а та технічного паспорту на будівлю на вул. Шафарика, 3, можна дійти висновку, що будівлі за адресами м. Львів, вул. Шафарика, 1а і 3 є ідентичними.

Також суд звертає увагу, що відповідно до топографічного плану земельної ділянки на вул. Шафарика розміщена кам?яна нежитлова 1-поверхова будівля під №1а, будівля під №3 відсутня.

11.01.2018 відділ у м. Львові Головного управління Держгеокадастру у Львівській області повідомив, що земельна ділянка на вул. Шафарика, 3 входить в межі земельної ділянки на вул. Шафарика, 1а, яка знаходиться в користуванні Лінійно-шляхової експлуатаційної дільниці без належно оформлених правовстановлюючих документів. Лінійно-шляхова експлуатаційна дільниця це на сьогоднішній день ліквідоване Львівське комунальне підприємство, що було попереднім фактичним користувачем цієї будівлі.

Згідно з актом управління комунальної власності №547-НП/17 від 18.07.2017 про проведення перевірки, окрім об?єкта оренди на вул. Шафарика, 1а на даній території не виявлено інших будівель.

Відтак, як встановлено судом, реєстраційні посвідчення про право власності на об?єкт нерухомого майна на вул. Шафарика, 3 у м. Львові ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» ніколи не видавались, а відтак право приватної власності ніколи не виникало, поштова адреса вул. Шафарика, 3 у м. Львові не присвоювалася у встановленому законом порядку, наявний лише об?єкт нерухомого майна комунальної власності на вул. Шафарика, 1а, будь які інші будівлі - відсутні, при цьому зображення будівлі на вул. Шафарика, 3 у м. Львові у технічному паспорті - ідентичне об?єкту на вул. Шафарика, 1а.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується із твердженням міської ради, про те, що нежитлове приміщення, загальною площею 501,8 кв.м, зареєстроване за ТзОВ «Конструктив Ком» за адресою: м. Львів вул. Шафарика 3, та нежитлове приміщення, загальною площею 478,8 кв.м, яке знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Шафарика 1а, є одним і тим самим об`єктом нерухомого майна, яке перебуває у комунальній власності міста Львова.

Таким чином, за ТзОВ «Конструктив Ком» зареєстроване право власності на майно, яке належить Львівській міській раді, але під іншою поштовою адресою та площею.

Як уже зазначалося, власник має право витребувати своє майно в усіх випадках від особи, яка заволоділа ним незаконно, без відповідної правової підстави (ст. 387 ЦК України), а також від особи, яка набула майно безвідплатно в особи, що не мала право його відчужувати (ч. 3 ст. 388 ЦК України).

Передумовами та матеріальними підставами захисту права власності на нерухоме майно у спосіб, визначений в ст.ст. 387, 388 ЦК України, є наявність підтвердженого належними доказами права власності. Тобто, особа, яка звертається до суду, або в інтересах якої звертається інша особа, з вимогою про витребування майна з незаконного володіння, як у добросовісного так і недобросовісного набувача, повинна довести право власності позивача на майно, що перебуває у чужому володінні. Позов, заявлений на підставі ст. 388 ЦК України, підлягає задоволенню у випадках, якщо у власника майна, що вибуло з його володіння і перебуває у володінні іншої особи, залишається право на це майно.

Таким чином, судом встановлено, що майно, власником якого є територіальна громада м. Львова, незаконно вибуло з її володіння шляхом реєстрації даного майна на підставі неіснуючих реєстраційних посвідчень про реєстрацію права власності спірного приміщення за ТзОВ « Комерційний центр «Техінвест» та ТзОВ «Велдіс» від 17.07.1998 за № 1210 та від 26.10.1999 та самовільним присвоєнням поштового номеру (відповідний номер офіційно не присвоювався) та виготовленням технічного паспорту на споруду, яка належала територіальній громаді. А згодом спірне приміщення було внесено ТзОВ «Техінвест» в статутний капітал ТзОВ «Конструктив Ком» та зареєстровано за останнім за адресою м. Львів вул. Шафарика 3.

З врахування викладених обставин, суд апеляційної інстанції зазначає, що заволодіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на нього, ще не означає, що такий володілець набув права власності (включаючи права володіння, користування та розпорядження) на це майно. Власник, якого незаконного, без відповідної правової підстави позбавили володіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на це майно за іншою особою, не втрачає права володіння нерухомим майном. Така інша особа внаслідок реєстрації за собою права власності на нерухоме майно стає його фактичним володільцем, бо про неї є відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Але ця особа не набуває права володіння на відповідне майно, бо воно, будучи складовою права власності (ст.317 ЦК України) і далі належить власникові. Саме тому він (власник) має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Аналогічні правові висновки викладені у пунктах 62-66 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, які в силу ст 236 ГПК України є обов`язковими для застосування судами нижчих вінстанцій.

Відтак, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права, що права Львівської міської ради не порушені і майно не підлягає витребуванню.

Колегія суддів зазначає, що задоволення позовних вимог не призведе до ситуації, коли у позивача виникне право власності одночасно на два об`єкти. Право власності на нежитлове приміщення площею 501,8 кв.м за адресою: м. Львів вул. Шафарика 3 позивач не набуде, оскільки будівлі за такою адресою не існує, і вона не з`явиться після рішення суду. Територіальна громада м. Львова в особі Львівської міської ради у даному випадку є і залишиться виключно власником споруди під літ. А-1, загальною площею 478,8,6 кв.м у м. Львів вул. Шафарика 1а.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», рішення від 10.02.2010).

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (ч.2 ст.74 ГПК України).

Відповідно до приписів статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 86 ГПК України).

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги обґрунтовані належними та допустимими доказами, відповідачем не спростовані, а тому підлягають до задоволенню. Рішення Господарського суду Львівської області від 25.10.2023 у справі № 914/1455/23 в порядку статті 277 Господарського процесуального кодексу України підлягає скасуванню.

З огляду на те, що суд задовільняє апеляційну скаргу, судові витрати за розгляд позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на відповідача відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись, ст. ст. 86, 269, 270, 275, 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Львівської міської ради задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 25.10.2023 року у справі №914/1455/23 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким задовольнити позов Львівської міської ради.

4. Витребувати з чужого незаконного володіння товариства з обмеженою відповідальністю «Конструктив Ком» (ЄДРПОУ 40826186, вул.Б.Хмельницького, 176 м. Львів, 79024) на користь Львівської міської ради (ЄДРПОУ 04055896, пл. Ринок, 1 м. Львів, 79008) об`єкт нерухомого майна : будівлю літ. «А-1» загальною площею 501,8 м.кв. на вул. Шафарика, 3 (РНОНМ 871924146101).

5. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Конструктив Ком» (ЄДРПОУ 40826186, вул. Б.Хмельницького, 176 м. Львів, 79024) на користь Львівської міської ради (ЄДРПОУ 04055896, пл. Ринок, 1 м. Львів, 79008) 4 800,00 грн судового збору за подання позовної заяви.

6. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Конструктив Ком» (ЄДРПОУ 40826186, вул. Б.Хмельницького, 176 м. Львів, 79024) на користь Львівської міської ради (ЄДРПОУ 04055896, пл. Ринок, 1 м. Львів, 79008) 12 056,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст.ст. 287-288 ГПК України.

8. Справу повернути до Господарського суду Львівської області.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Повний текст постанови складено 12.02.2024.

Головуючий суддяН.М. Кравчук

судді О.С. Скрипчук

Б.Д. Плотніцький