Постанова

від 06.02.2024 по справі 916/3702/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/3702/22Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Ярош А.І.,

суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М.

секретар судового засідання: Кияшко Р.О.

за участю представників учасників справи:

від Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго": Засядьвовк А.І.

від Акціонерного товариства "ДТЕК Одеські електромережі": Михальченко Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Одесі

апеляційну скаргу Акціонерного товариства "ДТЕК Одеські електромережі"

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 27.11.2023 року, суддя в І інстанції Гут С.Ф., повний текст якої складено 08.12.2023 в м. Одесі

у справі: №916/3702/22

за позовом: Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго"

до відповідача: Акціонерного товариства "ДТЕК Одеські електромережі"

про стягнення 641 587,59 грн

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.11.2023 у справі №916/3702/22 у задоволенні заяви Акціонерного товариства "ДТЕК Одеські електромережі" про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню у справі №916/3702/22 відмовлено.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що рішення суду про стягнення заборгованості не є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, адже є результатом реалізації права на відновлення порушеного іншою стороною зобов`язання права, тобто в господарського суду відсутні правові підстави вважати, що стягнуті з ДПЗД Укрінтеренерго на користь АТ ДТЕК Одеські електромережі за рішенням Господарського суду Одеської області від 15.11.2019 у справі № 916/2711/19 кошти та стягнуті з АТ ДТЕК Одеські електромережі на користь ДПЗД Укрінтеренерго за рішенням Господарського суду Одеської області від 18.05.2023 у справі № 916/3702/22 кошти є зобов`язаннями щодо оплати грошових коштів, які мають одну правову природу, та, які відповідно можуть припинитися шляхом зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

07.12.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Акціонерного товариства "ДТЕК Одеські електромережі", в якій останнє просить зупинити виконання наказу на примусове виконання рішення від 18.05.2023 у справі №916/3702/22; ухвалу Господарського суду Одеської області від 27.11.2023 у справі №916/3702/22 скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимогу Акціонерного товариства "ДТЕК Одеські електромережі" про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню по справі №916/3702/22.

Зокрема, скаржник вказує, що жодна із сторін судової справи №916/3702/22 за позовом ДПЗД Укрінтеренерго до АТ ДТЕК Одеські Електромережі про стягнення 101998,35 грн. боргу та 2481,00 грн. судового збору не зазначає про те, що заборгованість є спірною. Окрім того, не являється спірною заборгованість ДПЗД Укрінтеренерго перед АТ ДТЕК Одеські Електромережі, яка була стягнута рішенням Господарського суду Одеської області від 15.11.2019 р. у справі №916/2711/19. Таким чином, вказані вимоги є зустрічними - кредитор АТ ДТЕК Одеські Електромережі за одним зобов?язанням є боржником за іншим, а боржник ДПЗД Укрінтеренерго за першим зобов?язанням є кредитором за другим та строк виконання таких вимог є таким, що настав, оскільки сторонами не заперечується факт наявності заборгованостей, що лише підтверджується вищезазначеними рішеннями суду.

Додатково зазначає, що законодавством не передбачена обов?язковість відповіді з боку адресата, а потребується лише сприйняття заяви останнім. У разі не згоди із заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог, учасники правовідносин мають можливість звернутися за судовим захистом, подавши позов про визнання такого правочину недійсним або визнання зобов?язань такими, що припинилися у зв?язку із зарахуванням зустрічних однорідних вимог. Наявність відповіді від 22.06.2023 №44/22-763 лише підтверджує факт отримання заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.12.2023 відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою та призначено справу №916/3702/22 до розгляду на 30.01.2024 о 10:30.

25.01.2024 до суду апеляційної інстанції від АТ ДТЕК Одеські Електромережі надійшли письмові пояснення, в яких останнє додатково вказує про те, що обов`язок АТ ДТЕК Одеські Електромережі щодо виконання рішення суду у справі №916/3702/22 відсутній у зв`язку з виконанням рішення суду в повному обсязі шляхом зарахування зустрічних вимог.

26.01.2024 від ДПЗД Укрінтеренерго надійшли письмові пояснення, відповідно до яких позивач зазначає, що 18.12.2023 Приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Колечком Дмитром Миколайовичем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №73481222 з виконання наказу №916/3702/22 виданого 22.06.2023 Господарським судом Одеської області, отже рішення Господарського суду Одеської області від 18.05.2023 по справі Nє-916/3702/22 виконано в повному обсязі.

Вказує, що жодних доказів про взаєморозрахунки чи зменшення заборгованості ДПЗД «Укрінтеренерго» перед АТ «ДТЕК Одеські електромережі» від Подільського РВ ДВС у м. Києві та Відповідача у період з 12.06.2023 по сьогоднішній день не надходило.

Додатково стверджує, що стягнення по Рішенням суду ДПЗД «Укрінтеренерго зобов?язано спрямовувати на погашення заборгованості по виплаті заробітної плати за 2022-2023 роки, що є першочерговим, відповідно до пункту 91 Положення про покладення спеціальних обов?язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05 червня 2019 №483.

Протокольною ухвалою суду від 30.01.2024 оголошено перерву в розгляді даної справи до 06.02.2024 о 15:00.

В судовому засіданні 06.02.2024 представник відповідача наполягав на задоволенні апеляційної скарги, представник позивача просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржувану ухвалу без змін.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Єдиного державного реєстру судових рішень Господарським судом Одеської області 15.11.2019 р. ухвалено рішення у справі №916/2711/19, за яким стягнуто з ДПЗД Укрінтеренерго на користь Акціонерного товариства Одесаобленерго (юридичною особою в подальшому змінено назву на АТ ДТЕК Одеські електромережі) заборгованість зі сплати вартості наданих послуг з розподілу електричної енергії в розмірі 784947,40 грн та судовий збір в розмірі 11774,21 грн.

В грудні 2022 року Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" звернулось до Господарського суду Одеської області із позовною заявою про стягнення з Акціонерного товариства "ДТЕК Одеські електромережі" 641 587,59 грн збитків, з яких: 535 789,45 грн за послуги з постачання електричної енергії за період з січня 2019 р. по 2 класу напруги ТОВ Завод Полімер; 85 000,00 грн витрат на правничу допомогу за рішенням Господарського суду Одеської області від 22.03.2021 р. у справі № 916/3411/20; 8 500,00 грн витрат по сплаті виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця по справі №916/3411/20; 12 298,14 грн сплаченого судового збору за подання позову до ТОВ Завод Полімер по справі №916/3411/20.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 18.05.2023 у справі №916/3702/22 позов Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" до Акціонерного товариства "ДТЕК Одеські електромережі" про стягнення 641587,59 грн задоволено частково; стягнуто з Акціонерного товариства "ДТЕК Одеські електромережі" на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" 101 998,35 грн та витрат по сплаті судового збору у розмірі 2481 грн; у задоволені решти позовних вимог відмовлено.

22.06.2023 Господарським судом Одеської області видано наказ на примусове виконання рішення від 18.05.2023 р. у справі №916/3702/22.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.11.2023 у справі №916/3702/22 апеляційну скаргу Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" на рішення Господарського суду Одеської області від 18.05.2023 у справі №916/3702/22 - залишено без задоволення; рішення Господарського суду Одеської області від 18.05.2023 у справі №916/3702/22 - залишено без змін.

17.11.2023 АТ "ДТЕК Одеські електромережі" звернулось до господарського суду із заявою про визнання виконавчого документа, таким, що не підлягає виконанню, мотивуючи наявністю у ДПЗД "Укрінтеренерго" заборгованості перед АТ "ДТЕК Одеські електромережі" на підставі рішення Господарського суду Одеської області від 15.11.2019 у справі №916/2711/19 та надсиланням ДПЗД "Укрінтеренерго" листа від 12.06.2019 № 21/3191 про зарахування зустрічних однорідних вимог у відповідності до статті 601 ЦК України в частині стягнення заборгованості на підставі рішення Господарського суду Одеської області від 18.05.2023 у справі №916/3702/22 та рішення Господарського суду Одеської області від 15.11.2019 у справі №916/2711/19 в сумі 104479,35 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.11.2023 у справі №916/3702/22 у задоволенні заяви Акціонерного товариства "ДТЕК Одеські електромережі" про визнання виконавчого документа, таким, що не підлягає виконанню по справі №916/3702/22 відмовлено.

01.12.2023 року Приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитром Миколайовичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №73481222 з виконання наказу №916/3702/22 виданого 22.06.2023 Господарським судом Одеської області про стягнення з АТ «ДТЕК Одеські електромережі» на користь ДПЗД «Укрінтеренерго» 101 998,35 грн та 2 481,00 грн судового збору.

18.12.2023 стягнуто 101 998,35 грн та 2 480,00 грн судового збору за платіжною інструкцією №3911 та №3912.

18.12.2023 Приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Колечком Дмитром Миколайовичем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №73481222 з виконання наказу №916/3702/22 виданого 22.06.2023 Господарським судом Одеської області.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що рішення суду про стягнення заборгованості не є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, адже є результатом реалізації права на відновлення порушеного іншою стороною зобов`язання права, тобто в господарського суду відсутні правові підстави вважати, що стягнуті з ДПЗД Укрінтеренерго на користь АТ ДТЕК Одеські електромережі за рішенням Господарського суду Одеської області від 15.11.2019 р. у справі № 916/2711/19 кошти та стягнуті з АТ ДТЕК Одеські електромережі на користь ДПЗД Укрінтеренерго за рішенням Господарського суду Одеської області від 18.05.2023 р. у справі № 916/3702/22 кошти є зобов`язаннями щодо оплати грошових коштів, які мають одну правову природу, та, які відповідно можуть припинитися шляхом зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

Судова колегія погоджується із наведеним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України визначено, що однією із основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

Згідно зі статтею 1291 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Зазначені конституційні принципи знайшли своє відображення у статті 18 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується з частиною другою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», і якою встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Частиною першою статті 326 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (частини перша, друга статті 328 Господарського процесуального кодексу України).

За положеннями частин першої - третьої статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину (частина п`ята статті 202 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень частин першої, третьої статті 202 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов`язання; у разі поєднання управненої та зобов`язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За частинами першої, третьої статті 203 Господарського кодексу України Господарське зобов`язання, всі умови якого виконано належним чином, припиняється, якщо виконання прийнято управненою стороною. Господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Аналогічні норми містяться у статті 601 Цивільного кодексу України.

При цьому, колегія суддів зауважує, що мають бути дотримано: вимоги контрагентів повинні бути зустрічними, тобто кожен із контрагентів повинен мати заборгованість по відношенню до іншого (кожна із сторін одночасно є як боржником так і кредитором); вимоги повинні бути однорідними (тобто такими, у яких предмет виконання є однаковим);строк виконання зустрічних однорідних вимог має настати або має бути таким, що не був установлений чи визначений моментом пред`явлення вимоги, тобто має настати строк виконання зобов`язань за однією і за іншою угодою.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 22.01.2021 по справі №910/11116/19 вказав на наступне: «Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов`язань: в одному - одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов`язанні - є кредитором у другому).

Також можливе часткове зарахування, коли одне зобов`язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов`язання. У такому випадку зобов`язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.».

Ні стаття 203 Господарського кодексу України, ні стаття 601 Цивільного кодексу України не визначають порядку і форми здійснення відповідної заяви як одностороннього правочину.

Таким чином, наведене свідчить про те, що заява про зарахування зустрічних однорідних вимог здійснюється за загальними правилами про правочини. Здійснення відповідної заяви про зарахування на адресу іншої сторони як односторонній правочин слід вважати зробленою та такою, що спричинила відповідні цивільно-правові наслідки, в момент висловлення учасником відповідних правовідносин волевиявлення у відповідній формі, зокрема письмовій, що містить чітке однозначне волевиявлення на припинення зустрічних вимог зарахуванням. Моментом припинення зобов`язань сторін в такому разі є момент вчинення заяви про зарахування у визначеному порядку. Інша сторона має право заперечити заявлену вимогу про залік у зв`язку, наприклад, з недійсністю вимоги або відсутністю передбачених статтею 602 Цивільного кодексу України умов для заліку.

З матеріалів справи вбачається, що АТ ДТЕК Одеські електромережі у заяві №21/3191 від 12.06.2023 про зарахування зустрічних вимог, адресованої ДПЗД Укрінтеренерго, зазначає, що внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог, зобов?язання АТ «ДТЕК Одеські Електромережі» перед ДПЗД «Укрінтеренерго» за рішенням Господарського суду Одеської області від 18.05.2023 №916/3702/22 є виконаним в повному обсязі, та зобов?язання ДПЗД «Укрінтеренерго» перед АТ «ДТЕК Одеські Електромережі» за рішенням Господарського суду Одеської області від 15.11.2019 у справі №916/2711/19 є виконаним в частині оплати боргу в сумі 104 479,35 грн.

Однак, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (стаття 626 ЦК України).

За приписами частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 525 ЦК України).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З аналізу вказаних норм закону слідує, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу. Такого правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.06.2019 у справі № 916/190/18.

У питанні підстав виникнення зобов`язальних правовідносин суд звертається до правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №914/1033/17, від 11.05.2018 у справі № 914/1487/17, від 15.05.2018 у справі № 921/412/17-г/7, від 24.10.2018 у справі № 308/8645/15цс, від 05.12.2018 у справі № 589/2800/15-ц, відповідно до яких:

- за своєю правовою природою судове рішення є засобом захисту прав або інтересів фізичних та юридичних осіб; за загальним правилом судове рішення забезпечує примусове виконання зобов`язання, яке виникло з підстав, що існували до винесення судового рішення, але не породжує таке зобов`язання, крім випадків, коли положення норм чинного законодавства пов`язують виникнення зобов`язання саме з набранням законної сили рішенням суду; рішення суду лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і вносить у них ясність та визначеність;

- за змістом статті 11 ЦК України зобов`язальні правовідносини виникають з актів цивільного законодавства, а рішення суду лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і вносить у них ясність та визначеність.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач має на меті здійснити зарахування зустрічних однорідних вимог саме на підставі рішень господарських судів, які за своєю природою не є однорідними, що унеможливлює здійснення такого зарахування зустрічних вимог, оскільки суперечить правилам, встановленим ст.601 Цивільного кодексу України.

Тобто, процесуально вірним було б зарахуванням зустрічних однорідних вимог на підставі договірних зобов`язань сторін, на підставі яких були винесені рішення господарськими судами по справам №916/3702/22 та №916/2711/19, оскільки судове рішення забезпечує примусове виконання зобов`язання, яке виникло з підстав, що існували до винесення судового рішення, але не породжує таке зобов`язання.

Крім того, як зазначалося вище, Господарським судом Одеської області 15.11.2019 р. ухвалено рішення у справі №916/2711/19, за яким стягнуто з ДПЗД Укрінтеренерго на користь АТ ДТЕК Одеські електромережі заборгованість зі сплати вартості наданих послуг з розподілу електричної енергії в розмірі 784947,40 грн та судовий збір в розмірі 11774,21 грн, а 22.06.2023 Господарським судом Одеської області видано наказ на примусове виконання рішення від 18.05.2023 у справі №916/3702/22 про стягнення з Акціонерного товариства "ДТЕК Одеські електромережі" на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" 101 998,35 грн та витрат по сплаті судового збору у розмірі 2481 грн.

Між тим, Південно-західний апеляційний господарський суд наголошує, що не може бути зарахований як зустрічний в порядку статті 601 ЦК України обов`язок боржника відшкодувати стягувачу судовий збір, оскільки за своєю правовою природою не є основним зобов`язанням, а має іншу правову природу.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 104 479,35 грн на підставі заяви №21/3191 від 12.06.2023 між сторонами не відбулося у зв`язку з вищенаведеним.

Додатково колегія суддів звертає увагу на те, що в даному випадку єдиним ефективним способом врегулювання зазначеного питання можливе шляхом укладення сторонами спору мирової угоди на стадії виконавчого провадження.

Підсумовуючи, судова колегія апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що рішення суду про стягнення заборгованості не є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, адже є результатом реалізації права на відновлення порушеного іншою стороною зобов`язання права, тобто в господарського суду відсутні правові підстави вважати, що стягнуті з ДПЗД Укрінтеренерго на користь АТ ДТЕК Одеські електромережі за рішенням Господарського суду Одеської області від 15.11.2019 у справі № 916/2711/19 кошти та стягнуті з АТ ДТЕК Одеські електромережі на користь ДПЗД Укрінтеренерго за рішенням Господарського суду Одеської області від 18.05.2023 у справі № 916/3702/22 кошти є зобов`язаннями щодо оплати грошових коштів, які мають одну правову природу, та, які відповідно можуть припинитися шляхом зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що у даному випадку відсутні підстави для визнання виконавчого документа №916/3702/22 таким, що не підлягає виконанню.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням того, що наведені в апеляційній скарзі порушення не знайшли свого підтвердження, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали Господарського суду Одеської області від 27.11.2023 у справі №916/3702/22.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 253, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "ДТЕК Одеські електромережі" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 27.11.2023 у справі №916/3702/22 - залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 27.11.2023 у справі №916/3702/22 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та у відповідності до статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягає касаційному оскарженню.

Повний текст постанови складено 12.02.2024.

Головуючий суддя А.І. Ярош

суддіГ.І. Діброва

Н.М. Принцевська