Рішення

від 30.01.2024 по справі 334/11453/23

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Дата документу 30.01.2024

Справа № 334/11453/23

Провадження № 2/334/660/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2023 року м. Запоріжжя

Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі:

судді Бредіхіна Ю.Ю.,

за участю секретаря Жураківської В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Експертно-технічний центр промислової безпеки» про стягнення суми середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки,

установив:

І. Зміст позовних вимог та заперечень сторін.

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із вимогою про стягнення на її користь 12800,04 грн. суми середньої заробітної плати за час затримки у видачі трудової книжки. В обґрунтування своїх вимог вказала про те, що 01.02.2023 року рішенням Ленінського районного суду м.Запоріжжя на її користь стягнуто середній заробіток за весь період затримки розрахунку, тобто видачі трудової книжки з 22.02.2022 року по дату ухвалення рішення. Фактично позивач отримала трудову книжку 03.04.2023 року. Час затримки видачі становить 44 дні, за які позивачем нараховано суму, яку вона просить стягнути.

Відповідач проти задоволення позову заперечив у повному обсязі, вказавши на те, що позивач посилається на неіснуючі норми законодавства, адже ч. 5 ст. 235 КЗпП України не містить норм, які б передбачали відповідальність роботодавця за несвоєчасну видачу трудової книжки, відтак позов є безпідставним. Крім того, відповідач вказує на пропуск позивачем строків звернення до суду і відсутність підстав для його поновлення.

ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні рішення у справі.

Ухвалою суду від 22.12.2023 року відкрито провадження у справі, поновлено позивачу строк на звернення до суду, відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення у справі, судове засідання призначено на 30.01.2024 року.

Від позивача та представника відповідача надійшли відповідні заяви про розгляд справи за їхньої відсутності.

ІІІ. Фактичні обставини встановлені судом.

03.08.2020 року ОСОБА_1 прийнято на посаду менеджера з персоналу у ТОВ «Експертно-технічний центр промислової безпеки»

22.02.2022 року позивача звільнено на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України.

01.02.2023 року рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя на її користь стягнуто середній заробіток за весь період затримки розрахунку, тобто видачі трудової книжки з 22.02.2022 року по дату ухвалення рішення.

Фактично позивач отримала трудову книжку 03.04.2023 року, під час перегляду вищевказаного рішення суду в апеляційному порядку.

Середня заробітна плата позивача за останні два місяці склала 12800 грн., а час від ухвалення рішення судом першої інстанції до видачі трудової книжки становить 44 дні.

ІV. Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду щодо оцінки аргументів наведених учасниками справи.

Згідно зі ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Використання примусової праці забороняється.

Статтею 47 КЗпП України визначені обов`язки роботодавця при звільнені працівника, а саме: роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Саме у такій редакції існувала вказана вище стаття станом на день звільнення (22.02.2022 року) позивача.

А частина п`ята статті 235 КЗпП України (у редакції станом на день звільнення позивача) передбачає відповідальність роботодавця за те, що у разі затримки видачі копії наказу (розпорядження) про звільнення з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

10 червня 2021 року почав діяти Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обліку трудової діяльності працівника в електронній формі» від 05.02.2021 № 1217- IX, який передбачає впровадження обліку трудової діяльності працівника в електронній формі та який скасовує матеріальну відповідальність роботодавця за невидачу трудової книжки.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обліку трудової- діяльності працівника в електронній формі" від 05.02.2021 року №1217-ІХ (набрав чинності 10.06.2021 року) внесені зміни у статтю 47 КЗпП України:

- у назві слова "і видати йому трудову книжку" виключено;

- частину першу викладено в такій редакції: "Власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжіш, що зберігається у працівника";

- частину другу виключено.

Крім того, вищевказаним Законом внесені зміни у статтю 235 КЗпП України: у частині третій слова "в трудовій книжці", виключено; у частині п`ятій слова "трудової книжки" замінено словами "копії наказу (розпорядження) про звільнення".

Отже, вимога позивача щодо стягнення суми середнього заробітку за час затримки у видачі трудової книжки не ґрунтується на приписах закону, а відтак не підлягає задоволенню.

Крім того, суд погоджується із доводами відповідача про те, що позивачем не наведено обставин, які б підтверджували факт неможливості реалізації нею своїх трудових прав через відсутність у неї трудової книжки.

Частиною першою статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ухвалою суду від 22.12.2023 року позивачу надано відстрочку зі сплати судового збору до постановлення рішення у цій справі, оскільки суд дійшов висновку про необґрунтованість позову, судовий збір підлягає стягненню з позивача на користь держави.

Керуючись статями 141, 206, 247, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

Відмовити у задоволені позову ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Експертно-технічний центр промислової безпеки» про стягнення суми середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ю.Ю. Бредіхін