Рішення

від 05.02.2024 по справі 445/2637/23

ЗОЛОЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 445/2637/23

провадження № 2/445/212/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2024 року Золочівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Сивака В. М.

секретаря судового засідання Захарчук Н.Я.

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду в м. Золочеві Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання прав засновника фермерського господарства в порядку спадкування,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якому просить визнати за ним права засновника фермерського господарства в порядку спадкування, після смерті батька ОСОБА_4 . В обгрунтування позову вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_4 , у зв`язку з чим відкрилася спадщина, до складу якої входять права засновника фермерського господарства "Лис", ЄДРПОУ 20859322. Вказує, що 1995 році ОСОБА_4 , на підставі рішення 4 сесії ІІ скликання Золочівської районної ради народних депутатів Золочівського району Львівської області від 17.01.1995 року № 23, для створення селянського (фермерського) господарства, як юридичної особи, було передано на праві постійного користування земельну ділянку площею 10,00 га, розташовану на території Сасівської сільської ради Золочівського району Львівської області. Цього ж дня було створено ФГ "Лис", ЄДРПОУ 20859322. Вказує, що він та відповідачі по справі є спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_4 . Спадщину після смерті батька він прийняв, звернувшись з відповідною заявою до нотаріальної контори у передбачений законом строк. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від своїх часток у спадщині відмовилися. Разом з тим, нотаріусом йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв`язку із відсутністю правовстановлюючих документів на майнові права засновника ФГ "Лис", зокрема, як пояснив йому нотаріус, відсутні відомості про статуний капітал з розподілом часток між його засновником у вказаному господарстві. Відсутність свідоцтва про право на спадщину за законом є перешкодою для проведення державної реєстрації з метою внесення змін до Статуту ФГ «Лис», які пов`язані із зміною засновників вказаного фермерського господарства на підставі факту смерті фізичної особи ОСОБА_4 .

В підготовче засідання позивач та його представник не з`явилися, однак, подали до суду заяви про розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги підтримують, просять позов задовольнити.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, подали заяви, в яких просять розгляд справи проводити у їх відсутності, вимоги позову визнали.

Відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК Україниу разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріалисправи,всебічно іповно з`ясувавшивсі фактичніобставини,на якихґрунтуються позовнівимоги,об`єктивнооцінивши докази,які маютьюридичне значеннядля розглядусправи івирішення спорупо суті,суд приходитьдо наступнихвисновків.

Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюванних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 15, 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або заперечення, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .

У відповідності до вимог ст. 1220 ЦК України в день смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина.

ОСОБА_4 за життя був засновником і головою ФГ «Лис» в с. Сасів Золочівського району Львівської області, що підтверджується витягом з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 25017652 від 26.12.2019 року, згідно якого ОСОБА_4 є єдиним засновником ФГ «Лис» та копією статуту ФГ «Лис» та розмір статутного (складеного) капіталу (пайового фонду) становить 0 грн.

Таким чином після смерті ОСОБА_4 , згідно ст.1220 ЦК України, відкрилася спадщина на спадкове майно, до складу якої, окрім іншого, входять права засновника на юридичну особу ФГ «Лис».

Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до ч. 2 ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Із довідки №310 від 12.10.2023 року, виданої приватним нотаріусом Золочівського районного нотаріального округу Білінським І.І., встновлено, що ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .

Як встановлено судом із постанови про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину, ОСОБА_1 07.09.2010 року звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті батька ОСОБА_4 .. У видачі свідоцтва про право на спадщину на майнові права ФГ " Лис", яке належало ОСОБА_4 , спадкоємцю відмовлено, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів.

Окрім того, з копії державного акту на право постійного користування землею серії ЛВ №46, судом встановлено, що ОСОБА_4 , на підставі рішення 4 сесії ІІ скликання Золочівської районної ради народних депутатів Золочівського району Львівської області від 17.01.1995 року № 23, для створення селянського (фермерського) господарства, як юридичної особи, було передано на праві постійного користування земельну ділянку площею 10,00 га, розташовану на території Сасівської сільської ради Золочівського району Львівської області.

Згідно з п. 23Постанови № 7 Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування`у разі відмови нотаріуса і оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ч. 1, ч. 4 ст. 1 Закону України "Про фермерське господарство" фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закон. Фермерське господарство підлягає державній реєстрації як юридична особа або фізична особа - підприємець. Фермерське господарство діє на основі установчого документа (для юридичної особи - статуту, для господарства без статусу юридичної особи - договору (декларації) про створення фермерського господарства). В установчому документі зазначаються найменування господарства, його місцезнаходження, адреса, предмет і мета діяльності, порядок формування майна (складеного капіталу), органи управління, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до господарства та виходу з нього та інші положення, що не суперечать законодавству України.

Частинами 1, 4 ст. 4 Закону України «Про фермерське господарство» визначено, що головою фермерського господарства є його засновник або інша визначена в Статуті особа. Голова фермерського господарства може письмово доручати виконання своїх обов`язків одному з членів господарства або особі, яка працює за контрактом.

Відповідно до нормст.19 Закону України «Про фермерське господарство», до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.

Згідно статті 20 зазначеного Закону, майно фермерського господарства належить йому на праві власності. Майнові права, що входять до складеного капіталу фермерського господарства, передаються йому на визначений у Статуті термін.

Згідно з ч. 1 ст. 23 Закону України "Про фермерське господарство", успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до положень статті 35 Закону України "Про фермерське господарство" діяльність фермерського господарства припиняється: у разі реорганізації фермерського господарства; ліквідації фермерського господарства; визнання фермерського господарства неплатоспроможним (банкрутом); якщо не залишається жодного члена фермерського господарства або спадкоємця, який бажає продовжити діяльність господарства.

Із змісту зазначеної норми випливає, що таке немайнове право засновника фермерського господарства, як вирішення питання щодо господарської діяльності фермерського господарства може переходити до спадкоємців засновника.

В роз`ясненнях, що містяться в п. 9Постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22.12.1995року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» зазначено, що успадкування майна селянського (фермерського) господарства здійснюється за загальними правилами спадкового права.

Дані висновки відповідають правовій позиції, зазначеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 179/1043/16-ц, провадження № 14-63 цс 20. Велика Палата Верховного Суду в пункті 43 зазначеної Постанови вказала, що ефективним способом захисту прав спадкоємців засновника фермерського господарства, які не відмовилися від вступу до фермерського господарства, в якого немає сформованого статутного капіталу, є визнання в порядку спадкування після смерті спадкодавця прав засновника такого господарства.

Відповідно до ч. 3ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Згідно змістуст. 206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

З врахуваннямтого,що відповідачіпозов визналидо проведенняпідготовчого засідання,таке визнанняпозову несуперечить закону,не порушуєправа,свободи чиінтереси іншихосіб,а такожзважаючи на те, що позивач як спадкоємець померлого засновника фермерського господарства бажає продовжити діяльність фермерського господарства, а його смерть не означає припинення діяльності цієї юридичної особи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Керуючись ст.2,4,5,11,13,200,206,258,259,263-265,272,273 ЦПК України, ст. 1, 4, 20, 23, 35 ЗУ "Про фермерське господарство", ст. 16, 328, 386, 392, 1216-1218, 1222, 1223, 1225, 1268, 1272, 1296ЦК України, суд

у х в а л и в :

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання прав засновника фермерського господарства в порядку спадкування -задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , право на майнові права засновника Фермерського господарства «Лис» (ЄДРПОУ 20859322, Львівська область, Золочівський район, село Сасів), в порядку спадкування, після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом 30-ти днів з дня складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду через Золочівський районний суд Львівської області.

Рішення набирає законної сили після закінчення 30-денного строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повне судове рішення складено 05.02.2024 року.

Суддя В. М. Сивак