Рішення

від 05.02.2024 по справі 522/16204/23

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/16204/23

Провадження № 2/522/544/23

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2024 року Приморський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Абухіна Р.Д.,

за участю секретаря судового засідання Кріцької Д.Є.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданнів порядкуспрощеного позовногопровадженняцивільнусправу запозовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа Товарна біржа «Одеська універсальна біржа товарів та послуг» про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулись до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Товарна біржа «ОДЕСЬКА УНІВЕРСАЛЬНА БІРЖА ТОВАРІВ ТА ПОСЛУГ», в якому просили суд визнати договір купівлі-продажу житлового приміщення загальної площі 324,1 кв.м., корисною площею 311,7 кв.м., а саме 96/1000 частки квартири АДРЕСА_1 , житловою площею 22,9 кв.м., яка в цілому складається із дванадцяти кімнат, житловою площею 205,9 кв.м. та підсобними приміщеннями, укладений між ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , зареєстрований Товарною біржою «ОДЕСЬКА УНІВЕРСАЛЬНА БІРЖА ТОВАРІВ ТА ПОСЛУГ» за №331 від 31.08.1998 року дійсним.

Позовні вимоги позивачі обґрунтували тим, що 31.08.1998 року між сторонами було укладено договір купівлі-продажу 96/1000 частки квартири АДРЕСА_1 . Вказаний договір був оформлений та посвідчений на Товарній біржі «ОДЕСЬКА УНІВЕРСАЛЬНА БІРЖА ТОВАРІВ ТА ПОСЛУГ» за №331. У подальшому, 23 листопада 1998 року КП «КП «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради за позивачами була проведена державна реєстрація частини вищевказаної квартири. Оскільки на час укладання договору, правочини, зареєстровані на біржі не підлягали подальшому нотаріальному посвідченню, вказаний договір купівлі-продажу нотаріально посвідчений не був. Оскільки на даний момент позивачам стало відомо про недійсність біржової угоди та про необхідність визнання договору купівлі-продажу дійсним в судовому порядку, останні звернулись до суду з даним позовом.

Позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до судового засідання не з`явились, від представником Позивачів адвокатом Гришком С.О. до суду надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримують в повному обсязі, наполягають на задоволенні позову, не заперечують проти винесення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_3 до судового засідання не з`явились, причину неявки суду не повідомив, про день і час розгляду справи був повідомлений належним чином, відзив до суду не надав, у зв`язку з чим справа розглядалась відповідно до вимог ст.280 ЦПК України.

Представник Товарної біржи «ОДЕСЬКА УНІВЕРСАЛЬНА БІРЖА ТОВАРІВ ТА ПОСЛУГ» до судового засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся вчасно належним чином, причин неявки суду не повідомив.

Дослідивши письмові матеріали справи та докази, що містяться в ній, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Крім того згідно зі ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 31.08.1998 року між ОСОБА_3 з одного боку та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 з іншого боку було укладено договір купівлі продажу №331, відповідно до якого Відповідач продав, а Позивачі купили 96/1000 частки квартири АДРЕСА_1 , житловою площею 22,9 кв.м.

Вказаний договір був укладений на Товарній біржі «ОДЕСЬКА УНІВЕРСАЛЬНА БІРЖА ТОВАРІВ ТА ПОСЛУГ» та зареєстрований в журналі реєстрації біржових угод з нерухомістю за №331 від 31.08.1998 року.

23 листопада 1998 року вказана угода була зареєстрована у КП «КП «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради у реєстраційній книзі стор. 188, книга 93, примірник 267 р.

Згідно ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст.392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно зі ст.58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» №9 від 06.11.2009 р. встановлено, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

На момент переходу права власності правовідносини підлягали регулюванню за нормами ЦК УРСР.

Згідно зі ст. 153 ЦК України (в редакції 1963 року), який діяв на момент укладення правочину та підлягає застосуванню до спірних правовідносин, договір є укладеним, якщо сторонами досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст.224 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.227 ЦК УРСР 1963 року, що діяв на час укладення договору купівлі-продажу від 20.07.2001 року, договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).

Відповідно до ст.47 УРСР (в редакції 1963 року) нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими ч. 2 ст.48 цього Кодексу.

Якщо одна зі сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

У пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 квітня 1978 року №3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» (зі змінами та доповненнями) роз`яснено, що з підстав недодержання нотаріальної форми визнаються недійсними тільки угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню, зокрема договори довічного утримання; застави, купівлі-продажу (у тому числі при придбанні на біржових торгах). Щоб не допустити неправильного визнання дійсними угод на підставі ч. 2 ст.47 ЦК, суд повинен перевірити, чи підлягала виконана угода нотаріальному посвідченню, чому вона не була нотаріально посвідчена і чи не містить вона протизаконних умов.

Зі змісту договору №331 від 31.08.1998 року вбачається, що даний договір укладений у відповідності до вимог ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», зареєстрований на Товарній біржі «ОДЕСЬКА УНІВЕРСАЛЬНА БІРЖА ТОВАРІВ ТА ПОСЛУГ», подальшому нотаріальному посвідченню не підлягає. У відповідності до вимог ст.227 ЦК України підлягає реєстрації в БТІ за місцем знаходження нерухомості.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» в редакції, що діяла на час укладення договору купівлі-продажу, біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених нижче умов:

а) якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі;

б) якщо її учасниками є члени біржі;

в) якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня.

Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.

Зміст біржової угоди (за винятком найменування товару, кількості, ціни, місця і строку виконання) не підлягає розголошенню. Цю інформацію може бути надано тільки на письмову вимогу судам, органам прокуратури, служби безпеки, внутрішніх справ, арбітражному суду та аудиторським організаціям у випадках, передбачених законодавством України.

Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.

Біржові операції дозволяється здійснювати тільки членам біржі або брокерам.

Відповідно до реєстраційного посвідчення КП «КП «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради у реєстраційній книзі стор. 188, книга 93, примірник 267 р, право приватної власності на 96/1000 частки квартири АДРЕСА_1 , житловою площею 22,9 кв.м. зареєстровано за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , в рівних частках, на підставі договору купівлі-продажу №331 від 31.08.1998 року.

На теперішній час позивачу стало відомо про недійсність біржової угоди і необхідності підтвердження її дійсності у судовому порядку, оскільки при оформленні сторонами договору купівлі-продажу не були виконані вимоги ст.227 ЦК України, в частині нотаріального оформлення зазначеної угоди.

Отримавши державну реєстрацію в КП «КП «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради право власності на вказану частку квартири, яку ОСОБА_2 та ОСОБА_1 придбали за договором купівлі-продажу №331 від 31.08.1998 року, що зареєстрований на Товарній біржі «ОДЕСЬКА УНІВЕРСАЛЬНА БІРЖА ТОВАРІВ ТА ПОСЛУГ», держава цим самим визнала їх право власності на спірну квартиру, як таке, що виникло на не заборонених законом підставах.

Закон України «Про товарну біржу» в редакції, діючий на час укладення договору купівлі-продажу, дозволяв членам біржі проводити біржову операцію з купівлі-продажу товарів, допущених до обігу на товарній біржі, якщо її учасниками є члени біржи та якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. В такому випадку біржовий договір подальшому нотаріальному посвідченню не підлягав, проте набувача нерухомості це не звільняло від здійснення реєстрації договору, за яким набуто право власності на нерухоме майно в органах БТІ, що на той час виконували функції органу державної реєстрації об`єктів нерухомості.

При цьому чіткої регламентації механізму допуску товарів до обігу на товарній біржі на той час не існувало. Необхідні зміни до ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», що дозволяли відмежувати об`єкти нерухомості від біржових операцій були внесені лише у 2003 році.

У редакції, що діяла на час укладення договору купівлі-продажу спірної квартири, в самому Законі України «Про товарну біржу» не передбачалися правові наслідки у вигляді недійсності договору, укладеного та зареєстрованого на біржі, у разі порушення вимог, встановлених ст.15 цього Закону до біржової операції, як щодо допуску товарів до обігу на біржі, так і щодо прийняття у члени біржи.

Тому в цьому контексті немає підстав для визнання нікчемним договору купівлі-продажу №331 від 31.08.1998 року, що зареєстрований на Товарній біржі «ОДЕСЬКА УНІВЕРСАЛЬНА БІРЖА ТОВАРІВ ТА ПОСЛУГ», за яким ОСОБА_3 продав, а ОСОБА_2 та ОСОБА_1 купили 96/1000 частки квартири АДРЕСА_1 , житловою площею 22,9 кв.м.

Водночас зазначений договір купівлі-продажу у встановленому законом порядку недійсним, як оспорюваний, в частині невідповідності вимогам Закону України «Про товарну біржу», не визнавався.

З огляду на викладене, оскільки сторони домовилися щодо всіх істотних умов договору купівлі-продажу та така домовленість підтверджується письмовими доказами, повністю виконали умови угоди, яку не було нотаріально засвідчено з посиланням на ст.15 Закону України «Про товарну біржу», є підстави для визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна 96/1000 частки квартири АДРЕСА_1 , житловою площею 22,9 кв.м., за реєстровим за №331 від 31.08.1998 року, оформленого на Товарній біржі «ОДЕСЬКА УНІВЕРСАЛЬНА БІРЖА ТОВАРІВ ТА ПОСЛУГ», дійсним.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 5, 11, 76-80, 81, 206, 241, 247, 258, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа Товарна біржа «Одеська універсальна біржа товарів та послуг» про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним - задовольнити.

Визнати договір від 31.08.1998 року купівлі-продажу 96/1000 частки квартири АДРЕСА_1 , житловою площею 22,9 кв.м., яка в цілому складається із дванадцяти кімнат, житловою площею 205,9 кв.м. та підсобними приміщеннями, загальною площею 324,1 кв.м., корисна площа 311,7 кв.м., укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , посвідчений на Товарній біржі «Одеська Універсальна біржа товарів та послуг» за реєстровим № 331 дійсним.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення суду складено 12.02.2024.

Суддя Р. Д. Абухін

05.02.24