Постанова

від 05.02.2024 по справі 922/2655/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2024 року м. Харків Справа № 922/2655/19

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Гребенюк Н.В., суддя Слободін М.М.,

за участю секретаря судового засідання: Соляник Н.В.,

за участю представників сторін:

від боржника (апелянта): не з`явилися;

від інших учасників: не з`явилися;

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 , м.Харків (вх.№166 Х/1),

на окрему ухвалу Господарського суду Харківської області від 29.12.2023 (повний текст від 29.12.2023) у справі № 922/2655/19 (суддя Яризько В.О.),

за заявою боржника Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Харків,

про визнання банкрутом,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду Харківської області перебуває справа №922/2655/19 про банкрутство Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі - ФОП ОСОБА_1.), порушена за заявою боржника в порядку ст.ст. 10, 11, 90 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою Господарського суду Харківської області від 17.10.2019 ФОП ОСОБА_1 визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатора банкрута.

29.12.2023 Господарським судом Харківської області в межах справи №922/2655/19 про банкрутство ФОП ОСОБА_1 постановлено окрему ухвалу, яку направлено Керівнику Харківської обласної прокуратури для перевірки наведених в цій ухвалі обставин та вжиття заходів, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України.

Постановляючи окрему ухвалу, господарський суд першої інстанції виходив з того, що після визнання боржника банкрутом суду стало відомо, що ОСОБА_1 є засновником та керівником ряду підприємств. Крім того, до суду від АТ "Сенс Банк" надійшла заява з грошовими вимогами до ФОП ОСОБА_1 у розмірі 649757,54грн, які виникли на підставі рішення Господарського суду Харківської області від 14.09.2023 у справі № 922/2189/22. Як встановлено судом, вказаний борг у ОСОБА_1 виник внаслідок не перерахування ним, як ліквідатором ФОП Місюри А.В., Банку грошових коштів, отриманих 31.05.2011 від попереднього ліквідатора ОСОБА_2. від продажу майна боржника у справі про банкрутство № б-39/189-08.

За висновком суду, зазначені обставини щодо неповернення ОСОБА_1 кредитору коштів, отриманих від ОСОБА_2 від продажу майна банкрута фактично є привласненням таких коштів посадовою особою, що підпадає під ознаки ч. 2 ст. 191 Кримінального кодексу України. Також, ряд підприємств, в яких ОСОБА_1 є засновником та керівником, знаходяться в процедурі банкрутства, що може свідчити про умисне доведення їх до банкрутства ОСОБА_1 за кваліфікацією ст. 219 КК України.

Не погодившись з постановленою окремою ухвалою, боржник - ОСОБА_1 звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати окрему ухвалу Господарського суду Харківської області від 29.12.2023 у справі №922/2655/19.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, скаржник вказує на наступне:

- оскаржувана ухвалена постановлена з порушенням вимог ч. 5 ст. 246 ГПК України, оскільки не містить жодної вказівки в чому самоме полягає порушення з боку ОСОБА_1 закону чи іншого нормативно-правового акту (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено;

- посилаючись на те, що ОСОБА_1 під час подання заяви про порушення провадження у справі про банкрутство не було повідомлено суд про наявність у нього значних активів у вигляді корпоративних прав у 37 товариствах, чим нібито було введено суд в оману, суд не зазначив закону чи іншого нормативно-правового акту (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено; у той же час, само по собі не зазначення такої інформації в заяві про порушення провадження у справі про неплатоспроможність не може мати наслідком кримінальну чи адміністративну відповідальність, оскільки будь-які наслідки не зазначення такої інформації визначені Кодексом України з процедур банкрутства, тим більше, що реальна (оціночна) вартість корпоративних прав дорівнює нулю через відсутність у цих юридичних осіб будь-яких активів;

- при цьому, зазначаючи в оскаржуваної ухвалі про неповернення ОСОБА_1 кредитору коштів, отриманих від ОСОБА_2 від продажу майна банкрута, що, за висновком суду, фактично є привласненням таких коштів посадовою особою та підпадає під ознаки ч. 2 ст. 191 КК України, суд не зазначив на підставі яких нормативно-правових актів ОСОБА_1 мав повернути кредитору грошові кошти; окрім того, суд не пересвідчився чи є ОСОБА_1 посадовою особою, на яку розповсюджується кримінальна відповідальність, передбачена ст. 191 КК України, оскільки ОСОБА_1 такою посадовою особою не був та не є;

- дійшовши висновку про наявність в діях ОСОБА_1 порушення законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 192, ст. 219 КК України, господарський суд першої інстанції, всупереч вимог ч. 5 ст. 246 ГПК України не зазначив у чому саме полягає конкретне порушення ОСОБА_1 за цими статтями КК України.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.01.2024 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Слободін М.М., суддя Гребенюк Н.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.01.2024 поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження окремої ухвали Господарського суду Харківської області від 29.12.2023 у справі №922/2655/19; відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; призначено розгляд апеляційної скарги у справі №922/2655/19 на 05.02.2024 о 11:30 год.

До початку розгляду апеляційної скарги по суті інші учасники справи про банкрутства скористалися своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу та не направили їх до суду.

Уповноважені представники боржника (апелянта) та інших учасників справи про банкрутство у судове засідання 05.01.2024 не з`явилися; про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги всі сторони повідомлені у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу, а також те, що явка сторін не визнавалася судом обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційні скарги за відсутності представників вказаних учасників справи, у зв`язку з чим переходить до їх розгляду по суті.

Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ч. 2 наведеної статті суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, у серпні 2019 року ФОП ОСОБА_1. звернувся до Господарського суду Харківської області із заявою про порушення справи про банкрутство в порядку ст. ст. 10, 11, 90 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", посилаючись на те, що він не може виконати грошові зобов`язання перед кредиторами після настання встановленого строку їх сплати, що свідчить про неможливість боржника задовольнити грошові вимоги його кредиторів та зобов`язує його звернутися до суду в порядку ч. 5 ст. 11 цього Закону.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.08.2019 прийнято заяву ОСОБА_1 до розгляду, призначено підготовче засідання на 03.09.2019, у якому в подальшому оголошувалася перерва до 16.09.2019.

16.09.2019 до Господарського суду Харківської області від ОСОБА_1 надійшли уточнення до заяви та додаткові докази.

У судовому засіданні місцевого суду 16.09.2019 боржник просив визнати його банкрутом, оскільки він не може задовольнити вимоги своїх кредиторів.

Так, на виконання приписів ст. 11 Закону про банкрутство боржник надав суду перелік суми вимог кредиторів за грошовими зобов`язаннями у розмірі, які не оспорюються боржником, на загальну суму 1280000,00грн, а саме :

- перед ТОВ "Агенція нерухомості Терем" на суму 170000,00грн, яка виникла за договором про надання інформаційних (консультаційних послуг) від 01.03.2018 року за №010318/01; виконання договору підтверджено відповідними актами про надання інформаційних (консультаційних) послуг; за наслідками виконання вищевказаних робіт ТОВ "Агенція нерухомості Терем" було надано звіт про надання інформаційних (консультаційних) послуг №01 від 09.03.2018; вказана сума заборгованості стягнута з ФОП ОСОБА_1 на користь ТОВ "Агенція нерухомості Терем" відповідно до судового наказу, виданого Господарським судом Харківської області 11.04.2018 у справі №922/914/18; 30.07.2019 Міжрайонним ВДВС по Індустріальному та Немишлянському районах м.Харкова ГТУЮ у Харківській області відкрито виконавче провадження ВП №59661272 з примусового виконання вказаного судового наказу;

- перед ТОВ "Офісний центр "Терем.ОК" у загальній сумі 1020000,00грн, яка виникла на підставі договору про надання інформаційних (консультаційних) послуг №010317/01 від 01.03.2017 та підтверджена відповідними актами про надання інформаційних (консультаційних) послуг; за наслідками виконання вищевказаних робіт ТОВ "Офісний центр "Терем.ОК" було надано звіти про надання консультаційних послуг; господарським судом Харківської області видані відповідні судові накази про стягнення заборгованості в загальній сумі 1020000,00грн з ФОП ОСОБА_1 на користь ТОВ "Офісний центр "Терем.ОК", а саме у справах № 922/541/18, 922/542/18, 922/543/18, 922/544/18, 922/545/18, 922/546/18; Міжрайонним ВДВС по Індустріальному та Немишлянському районах м. Харкова ГТУЮ у Харківській області відкриті відповідні виконавчі провадження з примусового виконання вказаних судових наказів;

- перед ТОВ "Юридична компанія "Ронін" у сумі 90000,00грн на підставі договору про надання юридичних послуг від 01.03.2019; виконання умов договору з боку ТОВ "Юридична компанія "Ронін" підтверджено актом від 28.06.2019 наданих послуг до договору № 010319; невиконання боржником зобов`язань по оплаті наданих послуг підтверджується вимогою ТОВ "Юридична компанія "Ронін" про сплату заборгованості та боржником.

Крім того, боржник надав довідку про те, що має заборгованість перед держбюджетом у сумі 43924,80грн.

Згідно наданої суду інформації у боржника є в наявності майно: житловий будинок з надвірними будівлями літ "Б-1" житловою площею 78,4 кв.м, загальною площею 112,3 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1, вартістю 101000,00грн.

Згідно довідки АТ "Таскомбанк" залишок коштів на рахунку станом на 03.09.2019 складає 31,15грн.

За результатами дослідження наданих боржником доказів Господарським судом Харківської області 16.09.2019 відкрито провадження у справі №922/2655/19 про банкрутство ФОП ОСОБА_1.

Постановою Господарського суду Харківської області від 17.10.2019 ФОП ОСОБА_1 визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру; призначено ліквідатора, якого ухвалою суду від 02.09.2020 замінено на арбітражного керуючого Сисуна О.І.

Ухвалою Господарського суду Харківської області суду від 15.02.2022 відсторонено арбітражного керуючого Сисуна О.І. від виконання обов`язків ліквідатора ФОП ОСОБА_1, якого також зобов`язано виконувати повноваження ліквідатора ФОП ОСОБА_1 до призначення судом нового ліквідатора у передбаченому законом порядку.

У подальшому розгляд справи неодноразово відкладався у зв`язку із відсутністю кандидатури для призначення ліквідатором банкрута,.

Вже після визнання ФОП ОСОБА_1. банкрутом суду із відкритих джерел стало відомо, що ОСОБА_1. є засновником та керівником в ряді підприємств, а саме:

1. ТОВ «Видавничий дім «Схили Дніпра» ідентифікаційний код юридичної особи 33403310, із статутним фондом 450000,0грн

2. ПП «Торги.УА», код 34407006, статутний капітал 1200000,00 грн.;

3. Гаражний обслуговуючий кооператив «Порядок», код 33205232, статутний каптал 1000,00 грн;

4. ПВКФ «Фетіда», код 24138625, статутний капітал 4000,0грн.;

5. ТОВ «Сервісний центр Трейдінг», код 37131387, статутний капітал 1000,0грн.;

6. ТОВ «Інвестиційна компанія «НКМ1», код 37263227, статутний капітал 1000,0грн.;

7. ПП «Агенція нерухомості місто плюс», код 37762620;

8. ТОВ «Апекс Р», код 38239200, статутний капітал 1100,0грн.;

9.ТОВ «Євроуніверсал», код 38310775, статутний капітал 1 500 000 грн.;

10.ТДВ «СК» «Власний захист», код 39439294, статутний капітал 220 000 000,0грн.;

11.ТОВ «Укрінвест-трейдінг», код 39678096, статутний капітал 5 005 000,0грн.;

12. ТОВ «Челендж трейд», код 39682076, статутний капітал 1000,0грн.;

13. ТОВ «Астра корпорейт», код 39764546, статутний капітал 4000,0грн.;

14. ТОВ «Альтаір капітал», код 40308283, статутний капітал 2000,0грн.;

15. ТОВ «Чугуївський масло завод», код 40515416, статутний капітал 50 000,0грн.;

16. ТОВ «Оптім груп». Код 40539839, статутний капітал 1000,0грн.;

17. ТОВ «Порто ленд», код 40675947, статутний капітал 2000,0грн.;

18. ТОВ «Гет стар», код 40690677, статутний капітал 1000,0 грн.;

19. ТОВ «Еріда стандарт», код 40711906, статутний капітал 2000,0 грн.;

20. ТОВ «Галстер груп», код 40712680, статутний капітал 1000,0грн.;

21. ТОВ «Автив стиль», код 40760309, статутний капітал 2000,0 грн.,

22. ТОВ «Вокальна студія воїси», код 41335255, статутний капітал 1000,0 грн.;

23. ТОВ «Капітела», код 41367879, статутний капітал 1000,0 грн.;

24. ТОВ «Саллерс груп», код 41383639, статутний капітал 4000,0грн.;

25. ТОВ «Трейдинг груп», код 41383817, статутний капітал 4000,0грн.;

26. ТОВ «Дювел», код 41395141, статутний капітал 1000,0грн.;

27. ТОВ «Спіріт-трейд», код 41486296, статутний капітал 1000,0грн.;

28. ТОВ «Нефтіда-лтд», код 41499478, статутний капітал 4000,0 грн.;

29. ТОВ «Тао фінанс», код 41869849, статутний капітал 1000,0 грн.;

30. ТОВ «Оренда сервіс плюс», код 42041484, статутний капітал 1000,0грн.;

31. ТОВ «Укрпромторг технолоджі», код 42051288, статутний капітал 10000,00грн.;

32. ТОВ «Віртекс-А», код 42269388, статутний капітал 1000,00грн;

33. ТОВ «Адоніс мега торг», код 42269440, статутний капітал 171000,00грн.;

34. ТОВ «Трейдінг старт», код 42414056, статутний капітал 1000,00грн.;

35. Благодійна організація «Благодійний фонд «Сім`я та надія», код 42553813.

36. Некомерційна професійна організація «Академія медичних наук України», код 43880670, статутний капітал 10000,00грн;

37. ТОВ «Стрийська виробнича компанія», код 44751523, статутний капітал 841000,0грн;

Крім того, після визнання ОСОБА_1 банкрутом, 16.11.23 до Господарського суду Харківської області від АТ "Сенс Банк" надійшла заява з грошовими вимогами на суму 649757,54грн, які виникли на підставі рішення Господарського суду Харківської області від 14.09.2023 у справі №922/2189/22.

У вказаному судовому рішенні встановлено, що борг у ОСОБА_1 виник внаслідок неперерахування ним, як ліквідатором ФОП Місюри А.В., кредитору грошових коштів, отриманих 31.05.2011 від попереднього ліквідатора ОСОБА_2. від продажу майна боржника. Фактично, вказані кошти ним, як посадовою особою, були привласнені з використанням свого службового становища.

У судовому засіданні місцевого суду 26.12.2023 ОСОБА_1 підтвердив отримання ним від ОСОБА_2 вказаних коштів, а також зазначив, що вони знаходяться у нього на зберіганні.

З огляду на викладене, господарський суд першої інстанції зазначив, що під час подання ОСОБА_1 заяви про порушення провадження у справі про його банкрутство, ним було введено суд в оману шляхом замовчування про наявність у нього значних активів у вигляді корпоративних прав у 37 товариствах та суми грошових коштів у розмірі 649757,54 грн.

Крім того, за висновком суду, неповернення ОСОБА_1 кредитору коштів, отриманих від ОСОБА_2 від продажу майна банкрута, фактично є привласненням таких коштів посадовою особою, що підпадає під ознаки ч.2 ст.191 КК України.

Також, ряд підприємств, в яких ОСОБА_1 є засновником та керівником, також знаходяться в процедурі банкрутства, що може свідчити про умисне доведення їх до банкрутства ОСОБА_1 .

Встановивши наведені обставини, оскільки суд вбачає в діях ОСОБА_1 порушення законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 192, ст. 219 КК України, Господарським судом Харківської області 29.12.2023 прийнято оскаржувану окрему ухвалу в порядку ст. 246 ГПК України, яку направлено Керівнику Харківської обласної прокуратури для перевірки наведених обставин та вжиття заходів передбачених КПК України.

Надаючи кваліфікацію спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції не погоджується з правильністю правових висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для постановлення оскаржуваної ухвали з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 246 ГПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.

В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення (ч. 5 ст. 246 ГПК України).

Згідно із частинами 6, 7 цієї ж статті окрема ухвала надсилається відповідним юридичним та фізичним особам, державним та іншим органам, посадовим особам, які за своїми повноваженнями повинні усунути виявлені судом недоліки чи порушення чи запобігти їх повторенню. Окрема ухвала щодо прокурора або адвоката надсилається органу, до повноважень якого належить притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора або адвоката відповідно. З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання.

Окрема ухвала стосовно порушення законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення, надсилається прокурору або органу досудового розслідування, який повинен надати суду відповідь про вжиті ними заходи у визначений в окремій ухвалі строк. За відповідним клопотанням прокурора або органу досудового розслідування вказаний строк може бути продовжено (ч. 11 ст. 246 ГПК України).

Отже, окрема ухвала суду у розумінні положень ст. 246 ГПК України є процесуальним засобом необхідного належного реагування (судового впливу) на порушення законності, а також на причини та умови, що цьому сприяли, які виявлені ним саме під час судового розгляду. Постановлення такої ухвали є правом, а не обов`язком суду.

Відповідну правову позицію викладено Верховним Судом, зокрема, у постанові від 14.01.2022 у справі № 910/1200/20.

Системний аналіз зазначеної норми (ст. 246 ГПК України) дає підстави для висновку, що окрема ухвала, яка надсилається прокурору або органу досудового розслідування, приймається судом не з будь-якого факту порушення підприємством або організацією законності (іншою особою), а лише у тих випадках, коли господарський суд виявить у діяльності осіб такі порушення законності, які містять ознаки кримінального правопорушення.

Водночас, колегія суддів вважає, що виявлені судом першої інстанції під час розгляду №922/2655/19 у діях ОСОБА_1 порушення законності не є такими, що містять ознаки кримінального правопорушення.

Так, однією з підстав для постановлення оскаржуваної окремої ухвали стало встановлення місцевим судом тих обставин, що: під час подання ОСОБА_1 заяви про порушення провадження у справі про його банкрутство, ним було введено суд в оману шляхом замовчування про наявність у нього значних активів у вигляді корпоративних прав у 37 товариствах. За висновком суду, ряд підприємств, в яких ОСОБА_1 є засновником та керівником, також знаходяться в процедурі банкрутства, що може свідчити про умисне доведення їх до банкрутства ОСОБА_1 , що містить ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст. 219 КК України.

Однак, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд за наведених обставин дійшов необґрунтованого висновку щодо наявності правових підстав для винесення окремої ухвали в порядку ст. 246 ГПК України, яку надіслано до Харківської обласної прокуратури для відповідного реагування.

Аналізуючи матеріали справи, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

За приписами ч. 4 ст. 205 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) у разі неспроможності суб`єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів він може бути оголошений за рішенням суду банкрутом. Отже, боржник визнається банкрутом за умови встановлення господарським судом його неспроможності відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані вимоги кредиторів інакше, як через застосування ліквідаційної процедури.

З аналізу ст.ст. 90 - 91 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (який був чинний станом на момент звернення боржника до суду і відкриття провадження) вбачається, що порушення справи про банкрутство фізичної особи-підприємця за її заявою нерозривно пов`язано з доказуванням такою особою обставин неспроможності відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані нею вимоги кредиторів, які пов`язані з підприємницькою діяльністю боржника, що має наслідком визнання його банкрутом та введення ліквідаційної процедури, внаслідок чого підприємницька діяльність такого боржника припиняється.

При цьому, необхідною та обов`язковою передумовою порушення провадження у справі про банкрутство на підставі ст. 90 Закону про банкрутство є виконання вимог щодо змісту заяви про порушення справи про банкрутство та надання належних документів, визначених законодавцем згідно з ч.ч. 3 - 4 ст. 11 Закону про банкрутство, оскільки в протилежному випадку боржник не може вважатися таким, що довів свою неплатоспроможність перед судом.

Як вже зазначалося, за результатом дослідження наданих боржником доказів ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.09.2019 відкрито провадження у справі №922/2655/19 про банкрутство ФОП ОСОБА_1.

Відкриваючи провадження у справі про ФОП ОСОБА_1., суд першої інстанції дійшов висновку, що боржником було надано сукупність належних та допустимих доказів, які дають суду підстави дійти висновку про його неплатоспроможність.

Частиною 2 ст. 215 ГК України передбачено, що фіктивним банкрутством визначається завідомо неправдива заява суб`єкта підприємництва до суду про нездатність виконати зобов`язання перед кредиторами та державою. Встановивши факт фіктивного банкрутства, тобто фактичну платоспроможність боржника, суд відмовляє боржникові у задоволенні заяви про визнання банкрутом і застосовує санкції, передбачені законом.

Тобто, вирішення питання встановлення факту фіктивного банкрутства боржника повинно передувати дії про визнання банкрутом такого боржника.

Разом з цим, враховуючи особливості провадження у справі про банкрутство фізичної особи-підприємця на підставі ст. 90 Закону про банкрутство, дослідження фінансового стану боржника, у тому числі виявлення його активів, про які не було зазначено у поданій ним заяві, може здійснюватися і після визнання боржника банкрутом на стадії ліквідаційної процедури.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 Закону про банкрутство ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема: приймає до свого відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; проводить інвентаризацію та оцінку майна банкрута; аналізує фінансове становище банкрута; подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Постановою Господарського суду Харківської області від 17.10.2019 визнано ФОП ОСОБА_1 банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Лялюка В.М.

Ухвалою суду від 02.09.2020 ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Сисуна О.І.

Таким чином, призначені судом ліквідатори, маючи повноваження надані Законом, під час здійснення заходів на встановлення, виявлення, пошук майна банкрута, мали змогу довідатись про наявність будь-яких корпоративних прав ФОП ОСОБА_1 (у тому числі у 37 товариствах), звернувшись до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який є відкритим. Зазначені обставини також могли бути досліджені судом першої інстанції при вирішенні питання щодо відкриття провадження у справі про банкрутство.

Проте доказів такого звернення або об`єктивної неможливості такого звернення у період з 2019 року матеріали справи не містять.

Так само суд першої інстанції при вирішенні питання щодо визнання ФОП ОСОБА_1 банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у справі №922/2655/19 мав можливість звернутися за інформацією, яка міститься у вказаному Єдиному державному реєстрі та є загальнодоступною.

При цьому, колегія суддів зазначає, що саме лише неподання боржником інформації про наявні у нього активи (статутний капітал ТОВ) може бути підставою для відмови у відкритті провадження у справ про банкрутство/визнання боржника банкрутом.

Однак, такі обставини не свідчать про вчинення ФОП ОСОБА_1 дій, спрямованих на навмисне погіршення свого фінансово-господарського стану або стану підприємств, засновником яких він являється, що б надавало суду підстави для висновку про наявність в таких діях ознак правопорушення, які могли б кваліфікуватися за ст. 219 КК України "Доведення до банкрутства, тобто умисне, з корисливих мотивів, іншої особистої заінтересованості або в інтересах третіх осіб вчинення громадянином - засновником (учасником) або службовою особою суб`єкта господарської діяльності дій, що призвели до стійкої фінансової неспроможності суб`єкта господарської діяльності, якщо це завдало великої матеріальної шкоди державі чи кредитору".

Посилання місцевого суду на те, що ряд підприємств, в яких ОСОБА_1 є засновником та керівником, також знаходяться в процедурі банкрутства, що може свідчити про умисне доведення їх до банкрутства ОСОБА_1 , колегія суддів не може вважати такими, що б об`єктивно свідчили про наявність порушення законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення за ст. 219 КК України.

За відсутності будь-яких судових рішень про покладення субсидіарної відповідальності, вироків суду у кримінальних справах або інших належних та допустимих доказів, на підставі яких можливо було б встановити те, що ОСОБА_1 як засновник чи керівник таких ТОВ здійснив дії, спрямовані на доведення вказаних 37 підприємств до банкрутства, суд не може зробити висновок про те, що дії вказаної особи можуть містити ознаки відповідного кримінального правопорушення.

Разом з цим, колегія суддів наголошує, що ч.ч. 1, 2 ст. 83 Закону про банкрутство та ст. 90 КУзПБ передбачено перелік підстав, з яких господарський суд може припинити провадження у справі про банкрутство.

Так, згідно п. 11 ч. 1 ст. 83 зазначеного Закону господарський суд припиняє провадження у справі про банкрутство, якщо господарським судом не встановлені ознаки неплатоспроможності боржника.

Відповідно ст. 1 цього Закону неплатоспроможність - це неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов`язання перед кредиторами не інакше, як через відновлення його платоспроможності. Подібні за змістом положення містяться у ст. 1 та п. 10 ч. 1 ст. 90 КУзПБ.

Отже, встановлення господарським судом обставин щодо наявності у боржника активів, достатніх для відновлення його неплатоспроможності (у тому числі після їх можливої реалізації в процедурі банкрутства), на підставі чого боржником було подано заяву про відкриття справи про банкрутство, є підставою для закриття провадження у справі про банкрутство.

Крім того, у випадку наявності сумнівів щодо дійсної мети подання ФОП ОСОБА_1. заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, суд не позбавлений можливості в ліквідаційній процедурі зобов`язати ліквідатора провести аналіз фінансового становища боржника на предмет наявності або відсутності ознак фіктивного банкрутства, зокрема перевірити реальність вимог кредиторів, або звернутися в порядку ст. 3 КУзПБ до Державного органу з питань банкрутства для надання висновки про наявність ознак фіктивного банкрутства, а вже потім можливо робити висновок про наявність відповідних обставин на основі належних доказів.

Однак, суд першої інстанції, за наявності відкритої та загальнодоступної інформації про наявність у боржника активів у вигляді статутних капіталів ТОВ, визнав ФОП ОСОБА_1. банкрутом, розпочав ліквідаційну процедуру та призначив ліквідатора, після чого більш ніж через 4 роки розгляду справи дійшов припущення щодо можливого вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення по доведенню до банкрутства (фіктивного банкрутства) як самого боржника, так юридичних осіб, в яких він є засновником та керівником, без належного на те обґрунтування.

Щодо другої підстави для постановлення оскаржуваної окремої ухвали від 29.12.2023, суд першої інстанції зазначив, що 16.11.23 від АТ "Сенс Банк" надійшла заява з грошовими вимогами у розмірі 649757,54грн, які виникли на підставі рішення Господарського суду Харківської області від 14.09.2023 у справі №922/2189/22. Вказаний борг у ОСОБА_1 виник внаслідок не перерахування ним, як ліквідатором ФОП Місюри А.В., кредитору грошових коштів отриманих 31.05.2011 від попереднього ліквідатора ОСОБА_2. від продажу майна боржника. Фактично, вказані кошти ним, як посадовою особою, були привласнені з використанням свого службового становища. В судовому засіданні 26.12.2023 ОСОБА_1 підтвердив отримання ним від ОСОБА_2 вказаних коштів, та зазначив, що вони знаходяться у нього на зберіганні. Таким чином, під час подачі ОСОБА_1 заяви про порушення провадження у справі про його банкрутство, ним було введено суд в оману шляхом замовчування про наявність у нього значних активів, зокрема суми грошових коштів у розмірі 649757,54грн. Неповернення ОСОБА_1 кредитору коштів, отриманих від ОСОБА_2 від продажу майна банкрута, за висновком суду, фактично є привласненням таких коштів посадовою особою, що підпадає під ознаки ч. 2 ст. 191 КК України.

Водночас, колегія суддів зазначає, що господарський суд першої інстанції не досліджував правову природу вказаних грошових коштів, зокрема те, чи являються вони власністю самого ОСОБА_1 чи Банку, а також судом не наведено будь-якого обгрунтування щодо підстав такого зберігання.

Дослідивши зміст рішення Господарського суду Харківської області від 14.09.2023 у справі № Б-39/189-08 (922/2189/22), судом апеляційної інстанції з`ясовано, що спірні правовідносини між ОСОБА_1 та АТ "Альфа-Банк" (правонаступником якого є АТ "Сенс-Банк") виникли ще у 2014 році.

Так, 20.10.2014 ПАТ "Альфа-Банк" звернулося до Харківського районного суду Харківської області з позовом, в якому просило стягнути із ОСОБА_1 на користь Банку грошові кошти у розмірі 812460,00грн, які були отримані ним на підставі договорів купівлі-продажу від 28.10.2010 від продажу нежитлової будівлі літ. "В-3", площею 909,5 кв.м., відчужену на підставі договорів купівлі-продажу від 28.10.2010 та перебувало у заставі ПАТ "Альфа-Банк".

При цьому, апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 з 31.05.2011 по 12.04.2012 виконував повноваження ліквідатора в межах справи №Б-39/189-08 про банкрутство ФОП Місюри А.В. та подавав до суду заяву про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нежитлової будівлі загальною площею 905,5 кв.м. Тобто, ОСОБА_1 , як посадова особа у справі про банкрутство оскаржував правочин, на підставі якого відбулося відповідне перерахування та утримання грошових коштів.

У вказаному рішенні судом дійсно встановлено факт не перерахування ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 812460,00грн від продажу нежитлової будівлі літ. "В-3" площею 909,5кв.м., яка була відчужена на підставі договорів купівлі-продажу від 28.12.2010 в межах справи №Б-39/189-08 про банкрутство ФОП Місюра А.В. Однак, в судовому рішенні відсутні будь-які висновки суду чи встановлені факти про те, що ОСОБА_1 , як посадова особа у справі про банкрутство, привласнив вказані кошти з використанням свого службового становища, а також, що останній заперечує проти їх приналежності Банку. Судом не досліджувалось навіть питання чи відмовляється він їх повертати у добровільному порядку.

З урахуванням наведеного, колегія суддів зазначає, що обставини справи № Б-39/189-08 (922/2189/22) вказують на фактичне існування між ОСОБА_1 та Банком спору про право у цивільних правовідносинах щодо неповернення грошових коштів. За результатами вирішення такого спору Господарським судом Харківської області ухвалено рішення від 14.09.2023, яким позовні вимоги АТ "Сенс Банк" задоволено частково; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Банку грошові кошти в розмірі 637017,20грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 12 740,34грн; в решті позовних вимог відмовлено.

Відповідно до ч. 5 ст. 246 ГПК України, в окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення.

У частині 2 ст. 191 КК України встановлена відповідальність за умисне привласнення, розтрату або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, при наявності в діянні особи прямого умислу, корисливих мотивів та відповідної мети.

Однак, суд першої інстанції в оскаржуваній окремій ухвалі від 29.12.2023 послався на приписи ч. 2 ст. 191 КК України, при цьому не зазначив в чому саме полягають конкретні порушення з боку ОСОБА_1 , за умови того, що: по-перше, останній не вказує, що грошові кошти належать саме йому та не відмовляється їх повертати банку; по-друге, ОСОБА_1 у період виконання повноважень ліквідатора ФОП Місюри А.В. оскаржував правочин, на підставі якого він отримав грошові кошти, що могло опосередковано вказувати про необхідність їх повернення не Банку, а покупцю; по-третє, ще з 2014 року між Банком та ОСОБА_1 відбуваються судові процеси, тобто існує спір у цивільних правовідносинах, щодо неповернення грошових коштів.

Суд першої інстанції зазначене залишив поза увагою, внаслідок чого не навів належного обґрунтування, які саме конкретні дії ОСОБА_1 містять ознаки кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 192 КК України.

Оскаржувана окрема ухвала тільки містить відсилання на рішення Господарського суду Харківської області від 14.09.2023 у справі № Б-39/189-08 (922/2189/22), яким вирішено спір між Банком та ОСОБА_1 , однак в цьому рішенні відсутні будь-які висновки про те, що останній вказані кошти привласнив, як посадова особа, з використанням свого службового становища.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що у рішенні Господарського суду Харківської області від 14.09.2023 у справі №Б-39/189-08 (922/2189/22) не було встановлено, а в матеріалах цієї справи №922/2655/19 відсутні докази, які б свідчили про вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення та могли бути підставою для вчинення господарським судом дій передбачених ст. 246 ГПК України.

При цьому, колегія суддів зазначає, що АТ "Сенс-Банк" як особа, яка вважає, що втратила грошові кошти з вини та саме внаслідок протиправних дій ОСОБА_1 , не позбавлена права самостійно звернутися до правоохоронних органів, незважаючи на наявність відкритого провадження у цій справі про банкрутство.

Відповідно до ст.ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а окрема ухвала Господарського суду Харківської області від 29.12.2023 у даній справі №922/2655/19 підлягає скасуванню у зв`язку із допущеним порушенням норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 269 - 271, 275, 277, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на окрему ухвалу Господарського суду Харківської області від 29.12.2023 у справі №922/2655/19 - задовольнити.

Окрему ухвалу Господарського суду Харківської області від 29.12.2023 у справі №922/2655/19 - скасувати.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст. 286 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 12.02.2024.

Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна

Суддя Н.В. Гребенюк

Суддя М.М. Слободін