Постанова

від 08.02.2024 по справі 689/2097/23

НЕ ВКАЗАНО

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2024 року

м. Хмельницький

Справа № 689/2097/23

Провадження № 22-ц/4820/316/24

Хмельницький апеляційний суд

в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Костенка А.М. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Спірідонової Т.В.,

секретар судового засідання Кошельник В.М.

з участю представника відповідача

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 689/2097/23 за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Аграрна компанія 2004», яка подана адвокатом Лозюком Сергієм Федоровичем, на рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 16 листопада 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Аграрна компанія 2004» про витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння.

Заслухавши доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд

в с т а н о в и в:

В серпні 2023 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив витребувати з чужого незаконного володіння земельні ділянки площами 0,3455 га та 0,3483 га з кадастровими номерами 6825881400:03:002:0068 та 6825881400:03:002:0070, які розташовані за адресою: Хмельницька область, Хмельницький район, село Боднарівка Ярмолинецької селищної ради (реєстраційні номери об`єктів нерухомого майна 859070168258 та 859020468258).

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що він є власником вказаних земельних ділянок в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . До 22 лютого 2023 року земельні ділянки перебували у користуванні Відповідача за договорами оренди землі від 27 листопада 2015 року, термін дії яких закінчився 22 лютого 2023 року. Позивач як правонаступник був орендодавцем. На виконання пункту 36 договорів ОСОБА_1 надіслав ПП "Аграрна компанія 2004" листи про припинення договорів в зв`язку з закінченням строків оренди. Водночас відповідачем не виконано п.20 договорів, земельні ділянки не повернуті, акти передачі-приймання не підписуються. Відповідач продовжує незаконно користуватись земельними ділянками, відтак позивач звернувся до суду з віндикаційним позовом про витребування земельної ділянки.

Рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 16 листопада 2023 року позов задоволено. Повернуто ОСОБА_1 з незаконного тимчасового фактичного володіння та користування Приватного підприємства «Аграрна компанія 2004» дві земельні ділянки: 1) площею 0,35 га, кадастровий номер 6825881400:03:002:0068, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 859070168258, цільове призначеннядля ведення товарного сільськогосподарського виробництва, адреса: Хмельницька обл., Ярмолинецький р., с/рада Боднарівська, номер запису про інше речове право 13421877 від 22 лютого 2016 року; 2) площею 0,35 га, кадастровий номер 6825881400:03:002:0070, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 859020468258, цільове призначеннядля ведення товарного сільськогосподарського виробництва, адреса: Хмельницька обл., Ярмолинецький р., с/рада Боднарівська, номер запису про інше речове право 13421225 від 22 лютого 2016 року. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Приватне підприємство «Аграрна компанія 2004» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилався на помилковість висновків суду першої інстанції про те, що строк дії договорів оренди земельних ділянок закінчився 23.02.2023 року, оскільки з після 01.01.2023 року договір оренди землі вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов та після його підписання у встановленій простій письмовій формі, якщо інше не узгоджено сторонами, а не з моменту державної реєстрації права оренди. Така позиція узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду від 18.04.2023 року у справі №357/8277/19. Отже, строк дії договорів, укладених між позивачем та відповідачем 22.02.2016 року, закінчився 27.11.2022 року. При цьому, у п. 7 договорів сторони домовились, що після закінчення строку договору, орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі, якщо орендар продовжує користуватись земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору рекомендованого листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Тому, враховуючи, що строк дії договорів оренди закінчився 27.11.2022 року, позивач мав би направити листи-повідомлення на адресу орендаря у термін до 27.12.2022 року. При цьому, надані позивачем копії листів-повідомлень від 03.02.2023 року направлені відповідачу 14.02.2023 року, що вказує на те, що орендодавець погодився на поновлення строку дії договорів оренди на новий строк. Позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу, що він звертався до Центрів надання адміністративних послуг чи нотаріусів з питання припинення права оренди спірних земельних ділянок і йому було надано письмове рішення про відмову у припиненні права оренди земельних ділянок.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що її слід залишити без задоволення.

Відповідно до частини 1статті 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 була власником земельної ділянки площею 0,35 га, кадастровий номер 6825881400:03:002:0070, та земельної ділянки площею 0,35 га, кадастровий номер 6825881400:03:002:0068.

27 листопада 2015 року ОСОБА_2 як орендодавець та Приватне підприємство «Аграрна компанія 2004» як орендар уклали два окремих договори оренди землі, згідно з умовами яких в оренду передано земельну ділянки площею 0,35 га, кадастровий номер 6825881400:03:002:0070 та земельну ділянку площею 0,35 га, кадастровий номер 6825881400:03:002:0068.

Пунктами 6, 18 вказаних договорів передбачено, що їх укладено на 7 років, передача земельної ділянки орендарю здійснюється у строк 10 робочих днів після державної реєстрації права оренди земельної ділянки за актом її приймання-передачі.

Згідно п.п. 7, 36 договорів після закінчення строку договору, орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору рекомендованого листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено, якщо від орендодавця протягом місяця після закінчення дії договору надійшов рекомендований лист-повідомлення про небажання поновлювати термін дії договору.

Відповідно до пункту 46 договорів вони набирають чинності після підписання його сторонами та реєстрації права оренди. Невід`ємною частиною договору є акт приймання-передачі земельної ділянки.

Право оренди земельних ділянок, кадастровий номер 6825881400:03:002:0070 та 6825881400:03:002:0068 за ПП «Аграрна компанія 2004» зареєстровано 22 лютого 2016 року, що підтверджується Інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №53961695 та №53965275 від 25.02.2016 року.

25.02.2016 року сторони підписали акти приймання-передачі земельних ділянок, кадастрові номери 6825881400:03:002:0070 та 6825881400:03:002:0068.

ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Спадщину після її смерті прийняв її син ОСОБА_1

24 грудня 2019 року нотаріусом йому було видано два Свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельні ділянки, кадастрові номери 6825881400:03:002:0070 та 6825881400:03:002:0068, на підставі яких в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано його право власності на дані земельні ділянки за №194698484 та №194701407.

03 лютого 2023 року позивач направив відповідачу листи-повідомлення про небажання поновлювати термін дії договорів оренди та просив передати йому земельні ділянки як того вимагає пункт 20 договору.

Будь-яких доказів відповіді на листи-повідомлення суду не було надано.

З позиції сторін у справі вбачається, що спір наявний щодо строку чинності права оренди у відповідача згідно з договорами оренди землі, укладеними 27.11.2015 року, який, за доводами позивача, обраховується з часу державної реєстрації права оренди, а згідно з міркуваннями відповідача ПП «Аграрна компанія 2004» з часу укладення договору.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів враховує наступне.

Частиною першоюстатті 15 ЦК Українивстановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першоюстатті 626 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини першоїстатті 628 ЦК Українизміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно з частиною першоюстатті 638 ЦК України(у редакції, чинній на час укладення договору оренди земельної ділянки від 27 листопада 2015 року) договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 2 статті 640 ЦК України передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Відповідно до частини четвертоїстатті 124 ЗК України(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди.

За договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (стаття 792 ЦК України).

Спеціальним законом, яким врегульовані відносини, пов`язані з орендою землі, єЗакон України «Про оренду землі».

Відповідно достатті 13 Закону України «Про оренду землі»в редакції на час укладення спірних договорів договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку (частина першастатті 16Закону України«Про орендуземлі» в редакції на час укладення спірних договорів).

Згідно з частиною першоюстатті 14Закону України«Про орендуземлі» в редакції на час укладення спірних договорів договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Водночас, за правилом частини п`ятоїстатті 6 Закону України «Про оренду землі»в редакції на час укладення спірних договорів право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Згідно зістаттею 17 Закону України «Про оренду землі»в редакції на час укладення спірних договорів об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статей125,126 ЗК Україниправо власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно доЗакону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Устатті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цьогоЗакону, виникають з моменту такої реєстрації (частина другастатті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Учасники правочину, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують відповідний письмовий документ, надаючи згоді встановленої форми. Разом з тим, цивільні права та обов`язки, на досягнення яких спрямоване волевиявлення сторін під час укладення договорів оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації.

Поняття «момент укладення договору» та «момент набрання чинності договором оренди земельної ділянки» різняться за змістовнимнаповненнями, а також можуть відрізнятися у часі, про що зазначено у постанові Верховного Суду України від 13 червня 2016 року у справі № 570/3056/15-ц.

Системний аналіз наведених положень чинного законодавства дає підстави для висновку, що для визначення початку перебігу та закінчення строку дії договору оренди землі має значення не момент його підписання, а момент вчинення реєстраційних дій, тобто внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень як єдиної державної інформаційної системи, яка містить відомості про речові права на нерухоме майно, їх обтяження, суб`єктів речових прав, технічні характеристики об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо), кадастровий план земельної ділянки, а також відомості про правочини, вчинені щодо таких об`єктів нерухомого майна, з якими закон пов`язує набрання чинності договору, а саме можливість реалізації сторонами своїх суб`єктивних прав та обов`язків.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 року у справі №322/1178/17.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 16 листопада 2022 року у справі №447/2461/20 вказав, що у таких випадках поза очевидним та розумним сумнівом сторони договору мали на увазі, що він вважатиметься укладеним саме після внесення до відповідного державного реєстру запису про право оренди на підставі такого договору.При цьому Верховний Суд врахував, що сторони скористалися принципом свободи договору та врегулювали взаємні відносини на власний розсуд. Це не суперечить чинному законодавству, зокрема пункту 3 частини першоїстатті 3 ЦК України, згідно з яким до загальних засад цивільного законодавства віднесено свободу договору, та статтям6,627 ЦК України, в яких розкривається зміст цього принципу відповідно до якого сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Також в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2023 рокув справі № 357/8277/19 вказано, що, оскільки з 01 січня 2013 року державній реєстрації підлягав не сам договір оренди, а право оренди земельної ділянки, можна зробити висновок, що договір оренди земельної ділянки є укладеним з моменту досягнення сторонами згоди з усіх його істотних умов та його підписання у встановленій простій письмовій формі, якщо інше не узгоджено між сторонами.

У даній справі встановлено, щодоговори оренди земельної ділянкиміж ОСОБА_2 , правонаступником якої є позивач ОСОБА_1 , та Приватним підприємством «Аграрна компанія 2004» були укладені 27 листопада 2015 року.

Відповідно до пункту 46 вказаних договорів сторони погодили, що вони набирають чинності після їх підписання сторонами та реєстрації права оренди.

Таким чином, момент набрання чинності договорів оренди земельної ділянки від 27 листопада 2015 року учасники цих правочинів за умовами договорів визначили та пов`язали з моментом реєстрації права оренди.Умови правочину не містять іншого визначення часу чи моменту набрання його чинності.

Право оренди земельних ділянок, кадастровий номер 6825881400:03:002:0070 та 6825881400:03:002:0068, за ПП «Аграрна компанія 2004» було зареєстровано 22 лютого 2016 року, що підтверджується Інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №53961695 та №53965275 від 25.02.2016 року.

Апеляційний суд приймає до уваги, що на час підписання договорів оренди землі сторонами справи 27.11.2015 рокустаття 125 ЗК Українипередбачала, що право оренди земельної ділянки виникало з моменту його державної реєстрації.

Оскільки за обставин цієї справи право оренди, як передбачено статтею 6 Закону України «Про оренду землі», було зареєстроване орендарем в державному реєстрі 22 лютого 2016 року, саме вказаний момент є початком перебігу відповідних правовідносин сторін щодо оренди земельних ділянок. Отже, враховуючи положення договорів оренди землі про строк їх дії протягом 7 років (п. 6 договорів), право оренди у відповідача закінчилось 22 лютого 2023 року, що свідчить про правильне вирішення спору в цій частині.

При цьому апеляційний суд відхиляє посилання апелянта у справі на те, що положеннями чинного законодавства з 01.01.2013 року передбачено, що строк дії договору рахується з моменту його укладення, а не державної реєстрації права оренди, адже в даному випадку сторони в договорах оренди землі в п. 46 самостійно вказали про те, що договори набувають чинності після підписання сторонами та державної реєстрації права оренди, інших строків чи термінів початку перебігу чи закінчення дії договорів їх текст не містить, а відтак за змістом п. 46 договорів початок строку дії договору в такому випадку необхідно рахувати з моменту реєстрації права оренди.

Також колегія суддів вважає обгрунтованим висновок суду першої інстанції про повернення майна з незаконного тимчасового користування та володіння на користь позивача, враховуючи наступне.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 20 червня2023 року в справі № 554/10517/16-ц звертає увагу на те, що згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони»)суд самостійно здійснює пошук і застосовує норми права для вирішення спору безвідносно до посилань сторін, але залежно від установлених обставин справи. Суд виявляє активну роль, самостійно надаючи юридичну кваліфікацію спірним правовідносинам, обираючи та застосовуючи до них належні норми права після повного та всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх позовних вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими у судовому засіданні. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходить відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній та резолютивній частинах. Отже, обов`язок надати юридичну кваліфікацію відносинам сторін спору, виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яку юридичну норму слід застосувати для вирішення спору, виконує саме суд (близькі за змістом висновки Велика Палата Верховного Суду сформулювала у постановах від 15 червня 2021 року у справі № 904/5726/19 (пункти 6.56-6.58), від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (провадження № 14-206цс21, пункт 9.58)). З огляду на вказане Велика Палата Верховного Суду не зв`язана посиланнями на норми права, зазначеними у позовній заяві та в інших письмових заявах учасників справи.

У даній справі помилкова з огляду на обставини справи юридична кваліфікація позивачем позовної вимоги про витребування спірної земельної ділянки як вимоги, до якої слід застосувати приписи статей330,387і388 ЦК України, може бути виправлена судом, який має повноваження ухвалити своє рішення на підставі правильної оцінки у справі.

За змістом статей15і16 ЦК Україникожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання. Перелік способів захисту, визначений у частині другійстатті 16 ЦК України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої вказаної статті).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що, як правило, суб`єкт може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту його права чи інтересу. Такий спосіб здебільшого випливає із суті правового регулювання відповідних спірних правовідносин (див. від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 75), від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 55); див. також постанову Верховного Суду Українивід 10 вересня 2014 року у справі № 6-32цс14).

За змістом частини першоїстатті 2 ЦПК Україниметою цивільного судочинства є саме ефективний захист прав та інтересів позивача. Отже, спосіб захисту цивільного права чи інтересу має бути ефективним, тобто призводити у конкретному спорі до того результату, на який спрямована мета позивача, - до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу. Застосування способу захисту має бути об`єктивно виправданим і обґрунтованим, тобто залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання, оспорення та спричинених відповідними діяннями наслідків (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 8.31), від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 21), від 13 липня 2022 року у справі №363/1834/17(пункт 56), від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19 (пункт 5.6), від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (пункт 9.64), від 14 грудня 2022 року у справі № 477/2330/18 (пункт 55), від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17 (пункт 86)).

Велика Палата Верховного Суду вже зауважувала, що у кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог (частина першастатті 13 ЦПК України), але, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом (пункт 4 частини п`ятоїстатті 12 ЦПК України). Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, щосуд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально(див., постанови Великої Палати Верховного Суду, від1 лютого 2022 року у справі № 750/3192/14 (пункти 4, 26, 47), від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц (пункти 4, 36), від 4 липня 2023 року у справі № 233/4365/18 (пункт 31)).

За обставинами даної справи мета позивача спрямована на усунення перешкод у користуванні та розпорядженні своєю ділянкою шляхом її повернення від орендаря.

Задоволення судом позовної вимоги має з урахуванням вимог правовладдя (верховенства права) дозволити досягнути мети судочинства, зокрема реально відновити суб`єктивне право, яке порушив, оспорює або не визнає відповідач.

Встановивши, що мета позову спрямована на усунення перешкод позивачу у володінні та користуванні своїми земельними ділянками, шляхом їх повернення суд першої інстанції правильно розглянув вимогу витребувати з чужого незаконного володіння земельну ділянку як вимогу про повернення цієї земельної ділянки позивачу.

Така правова позиція відповідає позиції Великої Палати Верховного Суду в постанові від 20 червня2023 року в справі № 554/10517/16-ц.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що задоволення позову шляхом повернення земельних ділянок (негаторний позов) відповідає способу захисту, визначеному у пункті 3 частини другої статті 16 ЦК України.

З цих підстав твердження апелянта про вихід суду за межі позовних вимог є необґрунтованими.

Також з урахуванням мотивів, викладених в мотивувальній частині позивачем, апеляційний суд відхиляє посилання апелянта на не надання позивачем жодного належного та допустимого доказу, що він звертався до Центрів надання адміністративних послуг чи нотаріусів з питання припинення права оренди спірних земельних ділянок і йому було надано письмове рішення про відмову у припиненні права оренди земельних ділянок, оскільки сам факт заперечення проти позову та твердження апелянта, що в нього не припинилось право оренди землі свідчить про заперечення апелянтом права позивача на вільне користування своїми земельними ділянками та залишення спірних земельних ділянок саме у користуванні відповідача.

Суд першої інстанції правильно визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини, внаслідок чого доводи апеляційної скарги про те, що суд не дотримався норм матеріального права, не заслуговують на увагу.

Відтак, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Аграрна компанія 2004», яка подана адвокатом Лозюком Сергієм Федоровичем, залишити без задоволення.

Рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 16 листопада 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 12 лютого 2024 року.

Судді А.М. Костенко

Р.С. Гринчук

Т.В. Спірідонова