Рішення

від 05.02.2024 по справі 904/5444/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.02.2024м. ДніпроСправа № 904/5444/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г., за участю секретаря судового засідання Брагінець В.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВА ГРУПА "ПРОМТЕХСЕРВІС", м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислове Підприємство" Гідроспецсервіс", м. Верхньодніпровськ

про стягнення заборгованості в розмірі 855 741,22 грн. за договором поставки

Представники:

Від позивача: Яценко Д.С., свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія КВ № 001145 від 24.05.2021, адвокат

Від відповідача: не з`явився

РУХ СПРАВИ В СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова група "Промтехсервіс" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислове підприємство "Гідроспецсервіс" про стягнення заборгованості в розмірі 855 741,22 грн. за договором поставки № 429 від 10.01.2022.

Ухвалою від 18.10.2023 позовну заяву залишено без руху.

30.10.2023 від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 30.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та призначено підготовче засідання на 20.11.2023 об 11:45 год.

06.11.2023 від представника позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою від 09.11.2023 задоволено клопотання представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

20.11.2023 представник позивача в підготовчому засіданні підтримав позовні вимоги.

Відповідач в підготовче засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання повідомлений належним чином.

Ухвалою від 20.11.2023 відкладено підготовче засідання на 11:12:2023 о 12:30 год.

06.12.2023 від відповідача надійшла заява про поновлення процесуального строку.

11.12.2023 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, заява про поновлення процесуального строку, а також відзив на позов, в якому він зазначив про часткову оплату суми боргу.

11.12.2023 від позивача через систему "Електронний суд" надійшла відповідь на відзив.

11.12.2023 в підготовчому засіданні Позивач підтримав свої позовні вимоги.

Відповідач в судове засідання не з`явився.

Ухвалою від 11.12.2023 судом було продовжено строк підготовчого провадження на 30 календарних днів до 30.01.2024 та відкладено підготовче засідання на 08.01.2024.

08.01.2024 Позивач в підготовчому засіданні підтримав свої позовні вимоги.

Відповідач в судове засідання не з`явився, представника в судове засідання не направив, пояснень щодо неможливості бути присутнім в судовому засіданні суду не надали, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.

Ухвалою від 08.01.2024 було закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду в засіданні на 29.01.2024 о 10:45 год.

29.01.2024 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та заява про залишення позову без розгляду.

29.01.2024 сторони в судове засідання не з`явились, представників в судове засідання не направили, пояснень щодо неможливості бути присутнім в судовому засіданні суду не надали, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.

Ухвалою від 29.01.2024 відкладено судове засідання по розгляду справи по суті на 05.02.2024.

02.02.2024 від позивача надійшло повідомлення про наявність електронного кабінету

05.02.2024 в судовому засіданні розпочато розгляд справи по суті.

Позивач підтримав позовні вимоги.

Відповідач в судове засідання не з`явився.

Розглянувши заяву про залишення позовної заяви без розгляду, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Заява обґрунтовується тим, що 18.10.2023 введено в дію Закон України від 29.06.2023 №3200-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами»

Відповідач зазначив, що згідно відповіді № 438436, сформованої засобами ЄСІТС «Електронний суд» за запитом від 22.01.2024, юридична особа з ідентифікаційним кодом 36792193 не має зареєстрованого Електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІТС.

Таким чином, на думку відповідача, подана представником Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова група "Промтехсервіс" позовна заява не відповідає вимогам п. 2 ч.3 ст. 162 ГПК України та підлягає залишенню без розгляду на підставі п. 8 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

Слід значити, що статтею 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Суд звертає увагу, що Закон України від 29.06.2023 №3200-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» введено в дію 18.10.2023.

Позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова група "Промтехсервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислове підприємство "Гідроспецсервіс" про стягнення заборгованості в розмірі 855 741,22 грн. за договором поставки № 429 від 10.01.2022 надійшла до Господарського суду Дніпропетровської області та зареєстрована 16.10.2023, про що свідчить відмітка в нижньому правому куті першої сторінки позову, тобто до набрання чинності вищезазначеного закону.

Отже, підстави для залишення позовної заяви без розгляду у суду відсутні.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

05.02.2024 в судовому засіданні, в порядку ст. 240 ГК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, встановив наступне.

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару за договором поставки № 429 від 10.01.2022.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач у відзиві підтвердив укладання з позивачем договору поставки №429 від 10.01.2022 та факт поставки позивачем йому товару по специфікації № 12, яка підтверджується видатковою накладною ТГ0013310 від 28.02.2023 та рахунком на оплату № ТГ0013310 від 05.09.2022 на суму 2 546 874,90 грн.

Відповідач вказав, що в період з вересня 2022 по жовтень 2023 здійснив часткову оплату за отриманий товар у розмірі 1 716,874,90 грн.

Відповідач посилається на форс-мажорні обставини, які склалися внаслідок військового стану на території України, однак зазначає, що не відмовляється від виконання взятих на себе зобов`язань за договором поставки № 429 від 10.01.2022.

Відповідач вказує, що листом № 52/11 від 17.11.2023 запропонував позивачу погашення суми основного боргу шляхом перерахування на рахунок позивача грошових коштів у сумі 830 000,00 грн. на протязі листопада 2023 червня 2024, щомісячно рівними частинами.

В подальшому, платіжним дорученням № 7023 від 30.11.2023 відповідач сплатив позивачу 103 750,00 грн.

Таким чином, станом на дату подання позову до суду заборгованість за спірним договором становить 726 250,00 грн., внаслідок чого відповідач просить в задоволенні позовних вимог частково відмовити.

ВІДПОВІДЬ ПОЗИВАЧА НА ВІДЗИВ.

Позивач вказує, що за умовами спірного договору та специфікації № 12 щонайменше 06 березня 2023 року Відповідач вже був зобов`язаний сплатити суму по Договору за поставлений товар, а тому бажання відтермінувати термін погашення заборгованості прямо порушують умови Договору та права Позивача.

Щодо посилання Відповідач на наявність форс-мажорних обставин, які підтверджуються листом Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1, яким засвідчено, що збройна агресія російської федерації є форс-мажорною обставиною в контексті українського законодавства, позивач вказує, що згаданий лист не є належним обґрунтуванням для невиконання взятих на себе зобов`язань.

Позивач зазначає, що після повномасштабного вторгнення російської федерації, протягом 2022-2023 року Відповідач оплатив Позивачу за поставки товару щонайменше суму у розмірі 5 640 502, 02 грн., даний факт підтверджується довідкою ПАТ «ПУМБ» №К27-07.8/113 від 08 вересня 2023 року, тому неможливо стверджувати, що внаслідок запровадження в України воєнного стану у Відповідача виник дефіцит грошових коштів, через скорочення фінансових надходжень від контрагентів підприємств, за вже виконані роботи згідно діючих контрактів.

ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин, пов`язаних із встановленням факту поставки товару та порушення відповідачем домовленості з оплати товару на обумовлену суму, правомірність нарахування штрафних санкцій

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Як убачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова група "Промтехсервіс" (далі постачальником) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислове підприємство "Гідроспецсервіс" (далі покупцем) укладено договір поставки № 429 від 10.01.2022. (далі Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору на умовах договору постачальник зобов`язується у встановлені строки передати покупцю у власність та замовлені ним запасні частини, мастильні матеріали, технічні рідини, аксесуари, інші супутні товари тощо (далі товар) окремими партіями, а покупець зобов`язується примати товар та оплачувати його. Асортимент (номенклатура), ціна та кількість товару остаточно погоджуються сторонами у рахунку-фактурі на оплату, видатковій накладній та/або специфікації, які є невід`ємною частиною договору.

Ціна договору складається із сумарної ціни поставлених партій товару, яка вказана у видаткових накладних (п. 1.2. договору).

Згідно п. 2.1. договору, договір набуває чинності з дня його належного підписання сторонами та діє по 31.12.2022. Якщо жодна із сторін за три тижні до цього терміну письмово не підтвердить намір припинити дію договору, у такому разі строк договору продовжується на тих самих умовах по 31 грудня кожного наступного року.

Постачальник з урахуванням товарних позицій, що є у нього в наявності, підтверджує замовлення у формі рахунку на оплату і видаткової накладної та після згоди покупця на зміст і ціну поставки формує і відвантажує партію товару. (п. 3.1. договору).

Згідно положень п. 5.1. договору, покупець у будь-який визначений законодавством спосіб оплачує повну ціну товару на вказаних у рахунку/накладній умовах або шляхом:

- попередньої оплати відповідно до рахунка постачальника,

- товарного кредиту з відстроченням платежу протягом 14 календарних днів після приймання партії товару від постачальника (підписання видаткової накладної). Покупець не сплачує постачальнику процентів за користування товарним кредитом протягом встановленого строку відстрочення платежу.

Сторонами підписано, зокрема, специфікацію № 12 від 26.07.2022 на поставку товару на суму 2 546 874,90 грн.

Даною специфікацією сторони також погодили оплату товару в 2 етапи:

І етап: авансовий платіж в розмірі 50% від загальної вартості товару протягом 3 календарних днів з дати виставлення рахунку.

ІІ етап: остаточний розрахунок в розмірі 50% від загальної вартості товару протягом 5 календарних днів з дати відвантаження товару зі складу постачальника.

Так, позивач виставив відповідачу рахунок на оплату № ТГ000004401 від 05.09.2022 на суму 2 546 874,90 грн.

Відповідач в період з 08.09.2022 по 06.09.2023 частково сплатив вартість товару на суму 1 716 874,90 грн., що підтверджується довідкою банку від 08.09.2023.

Позивач поставив обумовлений в специфікації № 12 від 26.07.2022 товар на суму 2 546 874,90 грн., що підтверджується підписаною та скріпленою печатками сторін видатковою накладною № ТГ0013310 від 28.02.2023.

Таким чином, заборгованість за спірним договором станом на дату подання позову становила 830 000,00 грн.

Вказане стало причиною звернення позивача до суду.

Під час розгляду справи в суді відповідач визнав наявність заборгованості за спірним договором, надав докази часткової оплати основного боргу в розмірі 103 750,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 7023 від 30.11.2023.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з огляду на таке.

Згідно вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до положень статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що у якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, невиконання зобов`язання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, є порушенням зобов`язання.

Враховуючи викладене, строк оплати поставленого товару за специфікацією № 12 від 26.07.2022 є таким, що настав.

Доказів сплати відповідачем вартості поставленого товару, враховуючи часткову оплату, в розмірі 726 250,00 грн. суду не надано.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог щодо стягнення з відповідача за користь позивача вартості поставленого товару, враховуючи часткову оплату, в розмірі 726 250,00 грн.

Суд зазначає, що пунктом 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Господарський суд припиняє провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Вчинення будь-яких дій, які не є способом припинення зобов`язання, що становить предмет спору, не свідчить про відсутність спору. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми можливе лише в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення спору та припинив існування вже після відкриття судом провадження у справі та перебування справи у суді. Якщо ж предмет спору був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина не тягне за собою такий наслідок, як закриття провадження у справі.

Предмет спору - це об`єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Зважаючи на те, що між сторонами врегульовані спірні питання щодо оплати заборгованості в розмірі 103 750,00 грн., суд вважає за можливе закрити провадження в цій частині.

Щодо посилання відповідача на настання форс-мажорних обставин, суд зазначає наступне.

Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов`язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України").

Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Також згідно з положеннями ст. 218 ГК України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Таким чином, в той час як форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання договірного зобов`язання в цілому, істотна зміна обставин змінює рівновагу стосунків за договором, суттєво обтяжуючи виконання зобов`язання лише для однієї із сторін.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Слід зазначити, що введення воєнного стану на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність та отримувати коштів від своїх контрагентів. Більше того, держава на даний час заохочує розвиток підприємницької діяльності з метою позитивного впливу на економіку країни (зменшення податків, митних платежів тощо). Відповідач не надав доказів того, що підприємство зупинило роботу у зв`язку з воєнним станом, що всі працівники (чи їх частина), керівник підприємства, інші посадові особи мобілізовані та перебувають у складі Збройних Сил України, тимчасово не виконують професійні обов`язки у зв`язку з воєнними діями, все, або частина складу рухомого майна підприємства задіяні під час тих чи інших заходів, що б перешкоджало суб`єкту господарювання здійснювати підприємницьку діяльність під час введеного воєнного стану.

Пунктом 11.1. договору встановлено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання своїх зобов`язань на час дії форс-мажорних обставин (дії нездоланної сили, яка не залежить від волі сторін), зокрема, але не виключно: війни, воєнних дій, масових заворушень, страйків, блокади; ембарго або інших міжнародних санкцій, валютних обмежень, інших дій держав, які унеможливлюють виконання сторонами своїх зобов`язань; пожеж, повеней, іншого стихійного лиха тощо.

Про настання та припинення обставин непереборної сили сторона договору повинна повідомити іншу сторону рекомендованим листом у 5-денний строк. Достатнім доказом дії форс-мажорних обставин є документ, виданий торгово-промисловою палатою України (п. 11.2. договору).

Доказів звернення до позивача з відповідним сертифікатом ТПП та доказами неможливості виконання договору відповідачем не надано.

З врахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що в даному випадку відповідач не надав доказів, які б підтверджували, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов`язань за договором.

Правомірність нарахування пені та 15% річних.

У відповідності до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Одним із наслідків порушення зобов`язання є оплата пені.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 10.4 договору визначено, що покупець у разі несвоєчасної оплати поставленого товару за вимогою постачальника сплачує за весь час прострочення: суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, пеню від простроченої суми у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у цей період, а також проценти (ч.5 ст. 694 ЦК України) у розмірі 15% річних від простроченої суми.

Щодо розрахунку пені.

Позивач нарахував 18 919,42 грн. пені за період прострочення з 07.09.2023 по 26.09.2023.

Відповідач контр розрахунку пені не надав.

Суд перевірив розрахунок позивача, виявив в ньому арифметичну помилку та звертає увагу, що сума пені становить 18 919,45 грн.

Однак, зважаючи на те, що суд не може виходити за межі позовних вимог, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в розмірі, визначеному позивачем, а саме 18 919,42 грн.

Щодо розрахунку 15% річних.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач, враховуючи положення п.10.4 договору нарахував 6 821,80 грн. 15 % річних за період прострочення з 07.09.2023 по 26.09.2023.

Відповідач контррозрахунок трьох процентів річних не надав.

При перевірці розрахунку суд виявив, що сума 15% річних більша, ніж заявлено позивачем до стягнення та становить 6 821,92 грн.

Зважаючи на те, що суд не може виходити за межі позовних вимог, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в розмірі, визначеному позивачем, а саме 6 821,80 грн.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню зі стягненням з відповідача на користь позивача основного боргу в розмірі 726 250,00 грн., 15% річних у розмірі 6 821,80 грн., пені в розмірі 18 919,42грн.

В частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в розмірі 103 750,00 грн. провадження у справі слід закрити.

Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.

За подання позовної заяви позивач згідно платіжної інструкції № 5261 від 03.10.2023 сплатив судовий збір в розмірі 12 851,13грн.

Судом закрито провадження у справі в частині стягнення заборгованості в розмірі 103 750,00 грн., на підставі п. 2. ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Згідно із положеннями п.1 ч.1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору у більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Таким чином, поверненню підлягає судовий збір в розмірі 1571,26 грн., який повертається відповідною ухвалою, у разі подання клопотання.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 130 ГПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічна норма закріплена в частині 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір".

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне в порядку, визначеному частиною 1 статті 130 ГПК України та частиною 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір", повернути позивачу 50% сплаченого ним при поданні позову судового збору у розмірі 5639,93 грн, оскільки до початку розгляду справи по суті відповідачем було визнано позов.

В іншій частині витрати зі сплаті судового збору у розмірі 5639,94 грн. судом покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова група "Промтехсервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислове Підприємство" Гідроспецсервіс" про стягнення заборгованості в розмірі 855 741,22 грн. за договором поставки задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислове Підприємство" Гідроспецсервіс" (51600, Дніпропетровська область, м. Верхньодніпровськ, вул. Яблунева, буд.55, ідентифікаційний код 41332647) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова група "Промтехсервіс" (03142 м Київ, пр.. Палладіна Академіка, буд.22, офіс 208, ідентифікаційний код 36792193) основний борг у розмірі 726 250,00 грн., 15% річних у розмірі 6 821,80 грн., пеню в розмірі 18 919,42грн. судовий збір у розмірі 5 639,94 грн., про що видати наказ.

В частині позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислове Підприємство" Гідроспецсервіс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова група "Промтехсервіс" основного боргу в розмірі 103 750,00 грн. провадження у справі закрити.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Торгова група "Промтехсервіс" (03142 м Київ, пр.. Палладіна Академіка, буд.22, офіс 208, ідентифікаційний код 36792193) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 5 639,93 грн, сплачений за платіжною інструкцією № 5261 від 03.10.2023 на суму 12851,13 грн., про що винести ухвалу.

Наказ та ухвалу про повернення судового збору видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано - 12.02.2024.

Суддя Н.Г. Назаренко