Рішення

від 26.07.2023 по справі 909/805/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.07.2023 м. Івано-ФранківськСправа № 909/805/22

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Валєєвої Т.Е.,

при секретарі судового засідання Матенчук О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго"

(вул. Кирилівська, 85, м. Київ, 04080)

до Відділу освіти, молоді та спорту Верховинської селищної ради

(вул. Франка, 3, смт Верховина, Верховинський р-н, Івано-Франківська обл., 78701)

про стягнення 1 453 793,62 грн заборгованості за поставлену електроенергію

за участю:

представника позивача - Засядьвовк А.І. (в режимі відеоконференції);

представника відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (далі - ДПЗД "Укрінтеренерго", позивач) звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою до Відділу освіти, молоді та спорту Верховинської селищної ради (далі відповідач) про стягнення 1 453 793,62 грн заборгованості за поставлену електроенергію, з яких:

- 984 986,52 грн основної заборгованості;

- 177 575,10 грн пені;

- 165 988,05 грн суми 15% річних;

- 125 243,95 грн втрат від інфляції.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 21 806,90 грн судового збору.

Дії суду щодо розгляду справи

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 05.10.2022 прийнято позов до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 01.11.2022, про що сторони повідомлені рекомендованим листом з повідомленням про вручення, через Електронний суд та електронною поштою.

01.11.2022 у підготовчому засіданні взяли участь представники обох сторін; представник відповідача не заперечив проти наявності суми основної заборгованості; судом оголошено перерву в підготовчому засіданні до 07.11.2022 (відповідну ухвалу занесено до протоколу судового засідання).

07.11.2022 на електронну адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№15017/22; підписано КЕП). У відзиві відповідач заявив клопотання про зменшення розміру пені, відсотків річних та інфляційних втрат.

07.11.2022 судом відкладено підготовче засідання на 05.12.2022 (відповідну ухвалу занесено до протоколу судового засідання), про що сторони повідомлені ухвалою-повідомленням про судове засідання.

14.11.2022 до суду через Електронний суд від представника позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№15494/22).

21.11.2022 до суду від представника позивача надійшла заява (вх.№15807/22), до якої додано оригінали документів, копії яких додано до позовної заяви.

05.12.2022 підготовче засідання не відбулось у зв`язку з тривалою повітряною тривогою в м. Івано-Франківську.

Ухвалою-повідомленням про судове засідання від 08.12.2022 призначено наступне підготовче засідання на 12.01.2023.

12.01.2023 у підготовчому засіданні взяли участь представники обох сторін; судом закрито підготовче провадження та здійснено перехід до розгляду справи по суті; судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 07.02.2023 (відповідну ухвалу занесено до протоколу судового засідання), про що представник позивача повідомлений у засіданні в режимі відеоконференції, а представник відповідача під розписку.

06.02.2023 на електронну адресу суду від представника відповідача надійшли:

- заява про застосування строків позовної давності (вх.№1912/23; підписано КЕП), в якій відповідач просив застосувати спеціальний строк позовної давності до вимог про стягнення пені;

- докази надсилання позивачу проєкту мирової угоди (вх.№1911/23; підписано КЕП).

07.02.2023 у судовому засіданні з розгляду справи по суті взяли участь представники обох сторін; представник відповідача заявив усне клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні, яке суд задовольнив та оголосив перерву в судовому засіданні до 21.02.2023.

У судових засіданнях з розгляду справи по суті 21.02.2023 та 21.03.2023 суд оголошував перерви до 21.03.2023 та 27.03.2023 відповідно.

27.03.2023 судове засідання з розгляду справи по суті не відбулося у зв`язку з тимчасовою втратою судді працездатності.

Ухвалою-повідомленням про судове засідання від 10.07.2023 призначено наступне судове засідання з розгляду справи по суті на 25.07.2023.

25.07.2023 судове засідання з розгляду справи по суті не відбулося у зв`язку із зайнятістю судді в іншій судовій справі; судом відкладено розгляд справи по суті на 26.07.2023, про що сторони повідомлені телефонограмою.

25.07.2023 до суду від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача (вх.№10811/23), в якому відповідач також просив врахувати позицію відповідача, викладену у відзиві на позовну заяву та в поясненнях його представника у судовому засіданні.

26.07.2023 у судовому засіданні з розгляду справи по суті взяла участь представник позивача, яка підтримала позовні вимоги у повному обсязі.

За наслідками розгляду справи судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Позиції сторін

Позиція позивача. Позовні вимоги мотивовано тим, що в порушення умов договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" відповідачем несвоєчасно та не в повному обсязі здійснено оплату за поставлену електроенергію, в зв`язку з чим виникла заборгованість, на яку позивачем нараховано пеню, інфляційні втрати та 15% річних. Щодо зменшення штрафних санкцій представник позивача заперечила, мотивуючи тим, що надмірне зменшення штрафних санкцій фактично нівелює мету існування цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідачем відповідальності за прострочення виконання зобов`язання. Крім того, через критично низький стан розрахунків за спожиту електричну енергію споживачами, в тому числі і відповідачем, позивач знаходиться під загрозою банкрутства, що в свою чергу може призвести до негативних наслідків для всіх учасників ринку електричної енергії та несе загрозу стабільності всього ринку електричної енергії. У зв`язку з наведеним, а також тим, що підприємство має право на нарахування штрафних санкцій просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Як на правову підставу заявлених вимог позивач посилається на ст. 526, 625, 629 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), ст. 57, 58, 64 Закону України "Про ринок електричної енергії".

Позиція відповідача. Відповідач наявність основної заборгованості не заперечує та зазначає, що причиною її виникнення є позапланові видатки у сфері освіти та зменшення надходжень до місцевого бюджету, викликані військовими діями в Україні, які спричинили дефіцит бюджету та неспроможність виконати ряд зобов`язань відповідача, в тому числі перед позивачем. Однак заперечив щодо нарахованих позивачем сум пені, 15% річних та інфляційних втрат, оскільки вони не є співмірними з сумою основного боргу, а наслідки невиконання боржником зобов`язань вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання. У зв`язку із цим, відповідач вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи зменшення розміру пені, відсотків річних та інфляційних втрат до розумних розмірів, які ним розраховані.

Як на правову підставу своєї позиції відповідач посилається на ст. 8, 19 Конституцій України, ст. 78 Закону України Про освіту, ст. 1, 2 Бюджетного кодексу України, ст. 232, 233 Господарського кодексу України (далі ГК України), ст. 258, 551, 625 ЦК України.

Обставини справи, встановлені судом

ДПЗД "Укрінтеренерго" відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 №1023-р (зі змінами) визнано постачальником "останньої надії", що здійснює постачання електричної енергії, зокрема на період з 01.01.2019 по 31.12.2022.

27.12.2018 ДПЗД "Укрінтеренерго" як постачальником "останньої надії", на виконання ч. 11 ст. 64 Закону України "Про ринок електричної енергії", на своєму офіційному вебсайті (https://uie.kiev.ua/) розміщено публічну оферту: Порядок приєднання до умов договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії"; договір про постачання постачальником "останньої надії"; додаток №1 до договору про постачання постачальником "останньої надії" "Комерційна пропозиція №2 від 27.12.2018 для постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії", а також додаток до цієї комерційної пропозиції.

У подальшому ДПЗД "Укрінтеренерго" на своєму офіційному вебсайті (https://uie.kiev.ua/) розміщено додаток №1 до договору про постачання постачальником "останньої надії" "Комерційна пропозиція №3 від 07.06.2019 для постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії".

З 01.01.2021 постачання електричної енергії споживачу - Відділу освіти, молоді та спорту Верховинської селищної ради здійснюється постачальником "останньої надії" - ДПЗД "Укрінтеренерго", про що свідчить повідомлення оператора системи розподілу (далі - ОСР) - АТ "Прикарпаттяобленерго" (лист від 05.02.2021 №50011265/172; а.с. 24 на звороті - 31).

Між Відділом освіти, молоді та спорту Верховинської селищної ради (споживач) та ДПЗД "Укрінтеренерго" (постачальник) укладено договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (далі договір), який підписано і скріплено печатками сторін та 12.04.2021 опубліковано на вебсайті https://prozorro.gov.ua/ (а.с. 34-37).

Умови договору такі.

Цей договір є публічним договором приєднання споживача - Відділу освіти, молоді та спорту Верховинської селищної ради до цього договору і регулює порядок та умови продовження постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" ДПЗД «Укрінтеренерго» (далі - постачальник), споживачу, у разі, якщо обраний споживачем електропостачальник неспроможний постачати електричну енергію, до моменту обрання споживачем нового електропостачальника або до припинення постачання у передбачених чинним законодавством чи цим договором випадках. Цей договір укладається сторонами, керуючись ст. 633, 634, 641, 642 ЦК України, шляхом приєднання споживача до цього договору на умовах, визначених Законом України "Про ринок електричної енергії", Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №312 (ПРРЕЕ) та комерційної пропозиції, що є додатком №1 до цього договору (п. 1.1 договору).

Умови цього договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та ПРРЕЕ.

За цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору, що зазначені в додатку 1 до договору (комерційна пропозиція) (п. 2.1 договору).

Постачальник здійснює постачання електричної енергії споживачу з моменту припинення постачання електричної енергії споживачу діючим електропостачальником у випадках, зазначених у п. 3.2 цієї глави (п. 3.1 договору).

Початок постачання електричної енергії споживачу починається з факту споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ (п. 3.6 договору).

Оплачений споживачем рахунок за спожиту електричну енергію, наданий постачальником, та/або факт споживання електричної енергії є прийняттям (акцептуванням) умов цього договору з боку споживача. Договір постачання електричної енергії між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу (п. 3.7 договору).

Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (п. 5.8 договору).

Оплата виставленого постачальником рахунка за цим договором має бути здійснена споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів з дати отримання споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої споживачем (п. 5.10 договору).

Якщо споживач не здійснив оплату за цим договором в строк, передбачений комерційною пропозицією, постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії споживачу у порядку, визначеному ПРРЕЕ. У разі порушення споживачем строків оплати за цим договором, постачальник має право вимагати сплати пені. Пеня нараховується за кожен прострочений день оплати за цим договором. Споживач має сплатити за вимогою постачальника пеню у розмірі, яка зазначається в комерційній пропозиції (п. 5.11 договору).

Споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору (підп. 2 п. 6.2 договору).

Постачальник має право отримувати від споживача оплату за поставлену електричну енергію (підп. 1 п. 7.2 договору).

Припинення електропостачання не звільняє споживача від обов`язку сплатити заборгованість постачальнику за цим договором (п. 8.2 договору).

За невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством (п. 9.1 договору).

Дія договору в частині постачання електричної енергії не може перевищувати 90 діб (п. 13.1 договору).

Додатком №1 до договору є комерційна пропозиція №3 від 07.06.2019 для постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії», яка розміщена на офіційному вебсайті позивача, однак не підписана сторонами (далі комерційна пропозиція) (а.с. 8-10).

Умови комерційної пропозиції такі.

Споживач сплачує 100% від орієнтовної вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії за розрахунковий період протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання споживачем рахунку (п. 4.1 комерційної пропозиції).

Остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому періоді здійснюється споживачем на підставі виставленого постачальником рахунку до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої споживачем електричної енергії, зазначеної в акті купівлі-продажу, та сумарною оплатою споживачем за розрахунковий період з урахуванням ПДВ (п. 4.2 комерційної пропозиції).

За внесення передбачених умовами договору платежів з порушенням термінів, визначених даною комерційною пропозицією, постачальник має право нарахувати споживачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Споживач зобов`язується сплатити пеню на підставі рахунку постачальника (п. 6.1 комерційної пропозиції).

Споживач, який прострочив виконання грошового зобов`язання з оплати електроенергії, на вимогу постачальника зобов`язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов`язання, а також п`ятнадцять процентів річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов`язання (п. 7.4 комерційної пропозиції).

Сторони домовились, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання або неналежне виконання зобов`язання припиняється через один рік від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Сплата штрафних санкцій (штраф, пеня) не звільняє споживача від обов`язку відшкодувати постачальнику в понесеному обсязі збитки, спричинені порушенням умов договору (п. 13.1 комерційної пропозиції).

Керуючись ст. 259 ЦК України, сторони домовились встановити в цьому договорі збільшений строк позовної давності:

- строк загальної позовної давності щодо вимог про стягнення боргу тривалістю п`ять років;

- строк спеціальної позовної давності щодо вимог про стягнення штрафних санкцій (штраф, пеня) тривалістю п`ять років (п. 14.1 комерційної пропозиції).

Цей договір набирає чинності за фактом споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ, за умови акцептування споживачем умов договору шляхом сплати рахунку за електричну енергію, наданого постачальником (абз. 1 п. 15.1 комерційної пропозиції ).

На виконання умов договору ДПЗД "Укрінтеренерго", на підставі отриманих від ОСР даних про фактичне споживання Відділом освіти, молоді та спорту Верховинської селищної ради електричної енергії, складено акти купівлі-продажу електроенергії та рахунки на оплату.

Так, матеріалами справи підтверджено, що з 1 січня 2021 р. по березень 2021 р. постачальник поставив споживачу електричну енергію в кількості 457 295 кВт/год на загальну суму 2 059 726,22 грн, а саме:

1) у січні 2021 року в загальній кількості 231 097 кВт/год на суму 1 074 739,70 грн, про що свідчить акт купівлі-продажу електроенергії від 31.01.2021 №007264 та рахунок на оплату від 24.02.2021 №000044092294/15/О01/13081 (надісланий 25.02.2021 відповідачу ел. поштою, що підтверджується скріншотом з ел. пошти позивача) (а.с. 13-15).

16.03.2021 вказані документи разом з договором в письмовій формі та повідомленням позивача про початок постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" від 01.01.2021 №44/09-0004701 отримані відповідачем, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 11, 18);

2) у лютому 2021 року в загальній кількості 225 245 кВт/год на суму 980 456,35 грн, про що свідчить акт купівлі-продажу електроенергії від 28.02.2021 №010819 та рахунок на оплату від 19.03.2021 №000044092294/15/О02/16639 (надісланий 05.04.2021 відповідачу ел. поштою, що підтверджується скріншотом з ел. пошти позивача) (а.с. 16, 17, 20).

06.04.2021 вказані документи отримані відповідачем, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 19);

3)у березні 2021 року в загальній кількості 953 кВт/год на суму 4 530,17 грн, про що свідчить акт купівлі-продажу електроенергії від 31.03.2021 №012451 та рахунок на оплату від 09.04.2021 №000044092294/15/О03/18315 (ці документи надіслані 12.04.2021 відповідачу ел. поштою, що підтверджується скріншотом з ел. пошти позивача) (а.с. 21-23).

01.06.2021 вказані документи отримані відповідачем, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 32).

При цьому 05.04.2021 сторонами складено протокол проведення переговорів щодо закупівлі електричної енергії на умовах постачальника "останньої надії", в якій вони на виконання вимог Закону України "Про публічні закупівлі" погодили умови закупівлі електричної енергії (а.с. 12).

Рахунок за спожиту електричну енергію за січень 2021 року (від 24.02.2021 №000044092294/15/О01/13081) оплачено відповідачем в повному обсязі на загальну суму 1 074 739,70 грн, про що свідчать копії платіжних доручень, які містяться в матеріалах справи, а саме: №58 від 12.05.2021 на суму 89 500 грн, №70 від 12.05.2021 на суму 5000 грн, №58 від 12.05.2021 на суму 12 000 грн, №55 від 12.05.2021 на суму 7 400 грн, №63 від 25.05.2021 на суму 260 500 грн, №163 від 31.05.2021 на суму 110 000 грн, №160 від 31.05.2021 на суму 350 340,33 грн №4 від 08.06.2021 на суму 212 140 грн та №168 від 08.06.2021 на суму 27 859,37 грн (а.с. 40-44).

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за спожиту електричну енергію за лютий-березень 2021 становить 984 986,52 грн та визнається відповідачем у відзиві на позовну заяву.

07.09.2021 позивач звернувся до відповідача з претензією від 06.09.2021 №44/11-001090 з проханням здійснити у семиденний строк оплату заборгованості в розмірі 984 986,52 грн або надати відповідь на дану претензію (а.с. 38). Відповідач отримав претензію 10.09.2021, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 56), однак залишив її без відповіді та задоволення.

У зв`язку з несплатою заборгованості в добровільному порядку позивач звернувся до суду з позовом за захистом свого порушеного права на отримання оплати за поставлену електроенергію.

13.10.2022 відповідач звернувся до позивача з листом №205/01-08/01, в якому просив останнього відкликати позов та підписати з відповідачем договір реструктуризації заборгованості (а.с. 134). Дана пропозиція відповідача залишена без задоволення позивачем.

Норми права, які застосував суд. Мотиви їх застосування

І. Загальні засади

1.1. Як встановлено судом, позивач є постачальником електричної енергії "останньої надії", а відповідач є споживачем електричної енергії, учасником роздрібного ринку електричної енергії.

Предметом спору є заборгованість за поставлену електричну енергію постачальником "останньої надії", а предметом позову - її стягнення.

Відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії регулюються Законом України "Про ринок електричної енергії", а в частині роздрібного ринку електричної енергії також Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №312 (в редакції, чинної на час виникнення спірних правовідносин) (далі - ПРРЕЕ).

1.2. Щодо постачальника останньої надії

Постачання (продаж) електричної енергії споживачу здійснюється за договором про постачання електричної енергії споживачу обраним споживачем електропостачальником, який отримав відповідну ліцензію, за вільними цінами, крім постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги або постачальником "останньої надії" (п. 3.1.1 гл. 3.1 розділу ІІІ ПРРЕЕ).

Відповідно до п. 66 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник "останньої надії" це - визначений відповідно до цього закону електропостачальник, який за обставин, встановлених цим законом, не має права відмовити споживачу в укладенні договору постачання електричної енергії на обмежений період часу.

У зв`язку з чим, постачальник "останньої надії" виконує спеціальні обов`язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії (ч. 2 ст. 62 Закону України "Про ринок електричної енергії").

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 64 Закону України "Про ринок електричної енергії", абз. 4 п. 3.4.2 гл. 3.4 розділу ІІІ ПРРЕЕ постачальник "останньої надії" надає послуги з постачання електричної енергії споживачам у разі необрання споживачем електропостачальника, зокрема після розірвання (припинення) договору з попереднім електропостачальником.

З обґрунтування застосування переговорної процедури закупівлі електричної енергії (https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2021-04-05-004331-a) вбачається, що строк дії договору відповідача з попереднім постачальником закінчився 31.12.2020, а договір на закупівлю електричної енергії після проведення відкритих торгів (номер закупівлі UA-2021-01-20-000287-a) відповідачем з наступним постачальником підписаний лише 01.03.2021.

У силу ч. 8 ст. 64 Закону України "Про ринок електричної енергії", п. 3.4.4 гл. 3.4 розділу ІІІ ПРРЕЕ постачальник "останньої надії" здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником.

Отже, з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім постачальником (01.01.2021) постачання електричної енергії відповідачу здійснював позивач як постачальник "останньої надії", з метою забезпечення безперебійного постачання електричної енергії відповідачу.

Згідно з ч. 9 ст. 64 Закону України "Про ринок електричної енергії", п. 3.4.4 гл. 3.4 розділу ІІІ ПРРЕЕ постачальник "останньої надії" постачає електричну енергію споживачу протягом строку, що не може перевищувати 90 днів. Після завершення зазначеного строку постачальник "останньої надії" припиняє електропостачання споживачу.

1.3. Щодо укладання договору постачання електричної енергії

1.3.1. Відповідно до ч. 1 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (ч. 2 ст. 714 ЦК України).

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами (ч. 3 ст. 714 ЦК України).

Частиною 1 статті 275 ГК України встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Згідно з ч. 2 ст. 275 ГК України відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

1.3.2. За приписами ст. 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, і договори про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".

Відповідно до ч. 11 ст. 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" регулятор - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики затверджує типовий договір постачання електричної енергії споживачу постачальником "останньої надії".

Згідно з ч. 6 ст. 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" (із змінами, внесеними згідно із Законом № 2628-VIII від 23.11.2018) постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", що затверджується регулятором (Національною комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг), та є публічним договором приєднання.

Також, норми ПРРЕЕ передбачають, що постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", зміст якого визначається постачальником "останньої надії" на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (додаток 7 до ПРРЕЕ), є публічним договором приєднання та вважається укладеним у визначених законодавством України та цими правилами випадках, у разі настання яких споживач безакцептно приймає умови договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (абз. 1 п. 1.2.9 гл. 1.2 розд. I ПРРЕЕ (із змінами, внесеними згідно з постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №1525 від 18.07.2019)).

1.3.3. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов`язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася.

Положеннями ст. 641, 642 ЦК України передбачені пропозиція укласти договір (оферта) та її прийняття (акцепт). Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (ч. 2 ст. 642 ЦК України).

1.3.4. Згідно з підп. 12 п. 3.2.8. гл. 3.2. розділу ІІІ ПРРЕЕ комерційна пропозиція може містити інші умови, які пов`язані безпосередньо з постачанням електричної енергії або особливостями постачання певного виду (на загальних умовах, постачальником універсальної послуги, постачальником "останньої надії").

1.3.5. Постачальник "останньої надії" оприлюднює відповідний договір на своєму офіційному вебсайті (ч. 6 ст. 64 Закону України "Про ринок електричної енергії", п. 3.2.1 гл. 3.2 розділу ІІІ ПРРЕЕ).

Як встановлено судом, на офіційному вебсайті позивача був оприлюднений договір постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" та комерційна пропозиція №3 від 07.06.2019 для постачання електричної енергії споживачам постачальником останньої надії (додаток №1 до вказаного договору).

Суд відмічає, що номер комерційної пропозиції присвоюється позивачем в залежності від черговості строку її дії: строк дії однієї пропозиції починається після закінчення строку дії попередньої.

Комерційна пропозиція №3 від 07.06.2019 є єдиною пропозицією, яка діяла на час спірних правовідносин.

1.3.6. За приписами ч. 8 ст. 64 Закону України "Про ринок електричної енергії", п. 3.4.4 гл. 3.4 розділу ІІІ ПРРЕЕ договір постачання електричної енергії між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.

Отже, дії відповідача як виразилися у споживанні електричної енергії, яка постачалася постачальником "останньої надії", є прийняттям (акцептом) відповідачем пропозиції (оферти) позивача як постачальника "останньої надії".

Таким чином, з моменту фактичного постачання відповідачу електричної енергії постачальником "останньої надії" (01.01.2021) між сторонами укладений договір постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" в порядку ст. 633, 634, 641, 642 ЦК України.

Враховуючи двосторонній характер договору постачання електричної енергії, такий договір є підставою для виникнення у його сторін взаємних прав та обов`язків відповідно до ст. 173-175 ГК України, ст. 11, 202, 509 ЦК України.

ІІ. Щодо заборгованості за поставлену електричну енергію

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 57 Закону України "Про ринок електричної енергії" електропостачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.

У силу ч. 6 ст. 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

За приписами ч. 7 ст. 276 ГК України оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 2.1 договору споживач сплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору, що зазначені в додатку № 1 до договору (комерційна пропозиція).

Пунктом 4.2 комерційної пропозиції передбачено, що остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому періоді здійснюється споживачем на підставі виставленого постачальником рахунку до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої споживачем електричної енергії, зазначеної в акті купівлі-продажу, та сумарною оплатою споживачем за розрахунковий період з урахуванням ПДВ.

За нормами ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших умов, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

За встановлених судом обставин, позивач на виконання умов договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" у період з січня по березень 2021 року поставив відповідачу електричну енергію в обсязі 457 295 кВт/год на загальну суму 2 059 726,22 грн, про свідчать акти купівлі-продажу електроенергії.

На підставі вказаних актів позивачем було надіслано відповідачу рахунки для здійснення оплати за поставлену електричну енергію.

При цьому суд враховує те, що за своєю правовою природою рахунок на оплату не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати, тобто, носить інформаційний характер.

Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні ст. 613 ЦК України, а тому не звільняє відповідача від обов`язку оплати вартості поставленої електричної енергії згідно з договором.

Таких правових висновків дотримується Верховний Суд, зокрема, у своїх постановах від 28.03.2018 у справі №910/32579/15, від 22.05.2018 у справі №923/712/17, від 21.01.2019 у справі №925/2028/15, від 02.07.2019 у справі №918/537/18, від 29.08.2019 у справі №905/2245/17, від 26.02.2020 у справі №915/400/18, від 31.08.2022 у справі № 902/262/21.

Отже, передбачені договором рахунки носять інформаційний характер та не є визначальними при оплаті поставленої електричної енергії.

Відповідач за спожиту електричну енергію розрахувався частково, оплатив вартість спожитої в січні 2021 р. електричної енергії у розмірі 1 074 739,70 грн, про що свідчать копії платіжних доручень, які містяться в матеріалах справи.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за спожиту в лютому, березні 2021 р. електричну енергію становить 984 986,52 грн.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідач визнав заборгованість за спожиту в лютому, березні 2021 р. електричну енергію в розмірі 984 986,52 грн, про що зазначив у відзиві на позовну заяву, що в силу ст. 75 ГПК України не потребує доведення.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення основного зобов`язання у розмірі 984 986,52 грн заборгованості за спожиту електричну.

III. Щодо стягнення інфляційних втрат, 15% річних та пені

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

3.1. Щодо стягнення інфляційних втрат

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Позивач заявив до стягнення 125 243,95 грн інфляційних втрат, які нараховані за періоди:

- з 05.03.2021 по 11.05.2021 на суму 1 074 739,70 грн та з врахуванням часткових оплат з 12.05.2021 по 24.05.2021 на суму 960 839,70 грн;

- з 13.04.2021 по 23.02.2022 на суму 980 456,35 грн;

- з 20.04.2021 по 23.02.2022 на суму 4 530,17 грн

Перевіривши правильність нарахування позивачем інфляційних втрат, суд встановив, що заявлена до стягнення позивачем сума (125 243,95 грн) інфляційних втрат не виходить за межі суми, обрахованої судом.

За таких обставин справи позовні вимоги в частині стягнення 125 243,95 грн інфляційних втрат є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

3.2. Щодо нарахування 15% річних

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 7.4 комерційної пропозиції споживач, який прострочив виконання грошового зобов`язання з оплати електроенергії, на вимогу постачальника зобов`язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов`язання, а також 15% річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов`язання.

Системний аналіз ч. 2 ст. 536, ч. 2 ст. 625 та ст. 627 ЦК України дозволяє дійти висновку, що законодавцем не обмежено право сторін визначити у договорі розмір процентів за неправомірне користування чужими грошовими коштами (постанова Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.06.2020 у справі №922/3578/18).

Таким чином, сторони в договорі встановили інший розмір відсотків річних (15%), ніж це передбачено законом (3% річних).

Позивач заявив до стягнення 165 988,05 грн 15% річних, які нараховані за періоди:

- з 05.03.2021 по 11.05.2021 на суму 1 074 739,70 грн та з врахуванням часткових оплат з 12.05.2021 по 24.05.2021 на суму 960 839,70 грн, з 25.05.2021 по 30.05.2021 на суму 700 339,70 грн та з 31.05.2021 по 07.06.2021 на суму 239 999,37 грн;

- з 13.04.2021 по 23.02.2022 на суму 980 456,35 грн;

- з 22.04.2021 по 23.02.2022 на суму 4 530,17 грн.

Перевіривши правильність нарахування позивачем 15% річних, суд встановив, що заявлена до стягнення позивачем сума (165 988,05 грн) 15% річних не виходить за межі суми, обрахованої судом.

За таких обставин справи позовні вимоги в частині стягнення 165 988,05 грн 15% річних є обґрунтованими.

3.3. Щодо стягнення пені

3.3.1. Відповідно до ст. 546, 549 ЦК України, ст. 230 - 232 ГК України одним із видів забезпечення виконання зобов`язання є неустойка у формі пені, штрафу, яка сплачується боржником у разі порушення зобов`язання.

У відповідності до ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» пеня встановлюється у договорі між сторонами, однак при її сплаті розмір пені не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ за весь період нарахування пені.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У частині 3 статті 549 ЦК України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6.1 комерційної пропозиції, за внесення передбачених умовами договору платежів з порушенням термінів, визначених даною комерційною пропозицією, постачальник має право нарахувати споживачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Споживач зобов`язується сплатити пеню на підставі рахунку постачальника.

3.3.2. Позивач заявив до стягнення 177 575,10 грн пені, яка нарахована за періоди:

- з 05.03.2021 по 11.05.2021 на суму 1 074 739,70 грн та з врахування часткових оплат з 12.05.2021 по 24.05.2021 на суму 960 839,70 грн, з 25.05.2021 по 30.05.2021 на суму 700 339,70 грн та з 31.05.2021 по 07.06.2021 на суму 239 999,37 грн;

- з 13.04.2021 по 23.02.2022 на суму 980 456,35 грн;

- з 20.04.2021 по 23.02.2022 на суму 4 530,17 грн.

При цьому судом встановлено, що позивачем не включався день фактичної оплати до періоду прострочення, як передбачено п. 6.1 комерційної пропозиції.

3.3.3. За правилами ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування пені повинно бути припинено через шість місяців з дня виникнення права на її нарахування, якщо інше не встановлено договором між сторонами.

Пунктом 13.1 комерційної пропозиції визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання або неналежне виконання зобов`язання припиняється через один рік від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

3.3.4. Відповідач просить суд застосувати спеціальну позовну давність щодо пені, про що зазначив у відзиві та заяві.

Так, частиною 2 статті 258 ЦК України встановлено, до вимоги про стягнення пені застосовується спеціальна позовна давність - один рік.

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін (с. 259 ЦК України).

У пункті 14 комерційної пропозиції, сторони, керуючись ст. 259 ЦК України, домовились встановити строк спеціальної позовної давності щодо вимог про стягнення штрафних санкцій (штраф, пеня) - тривалістю п`ять років.

Крім того, згідно з п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Виходячи з положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)» №540-ІХ від 30.03.2020, який набрав чинності 02.04.2020, розділ Прикінцеві положення ЦК України доповнено п. 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-2019), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Отже, строк позовної давності, визначений ст. 257, 258 ЦК України, в силу приписів п. 12 Прикінцевих положень ЦК України продовжено на строк дії карантину (з 12.03.2020 по 01.07.2023).

Таким чином, строк позовної давності щодо стягнення пені позивачем не пропущено.

3.3.5. Перевіривши правильність нарахування позивачем пені, суд встановив, що заявлена до стягнення позивачем сума (177 575,10 грн) пені не виходить за межі суми, обрахованої судом.

За таких обставин справи позовні вимоги в частині стягнення 177 575,10 грн пені є обґрунтованими.

IV. Щодо зменшення інфляційних втрат, 15% річних та пені

4.1. Відповідно до ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

У силу ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз зазначених приписів свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов і на розсуд суду.

4.2. Виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір пені та відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Відповідних висновків дотримується Велика Палата Верховного Суду, зокрема у п. 8.38 постанови від 18.03.2020 у справі №902/417/18, п. 107 постанови від 05.04.2023 у справі №910/4518/16.

4.3. За правовою позицією Конституційного Суду України, викладеної у рішенні №7-рп/2013 від 11.07.2013, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Велика Палата Верховного Суду також вказує таке:

- пеня, відсотки річних, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника та не можуть розглядатися як спосіб отримання кредитором доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань;

- за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення;

- визначення розміру на який може бути зменшено розмір неустойки має здійснюватися із забезпеченням розумного балансу між інтересами боржника та кредитора.

4.4. Заявляючи у відзиві на позов клопотання про зменшення пені, відсотків річних та інфляційних нарахувань, відповідач посилається на те, що він є органом місцевого самоврядування, здійснив оплату за більшу частину отриманої електроенергії, допустив заборгованість з незалежних від нього причин [зменшення на 13,5 млн грн освітньої субвенції для Верховинської селищної ради; позапланові видатків в галузі освіти в 2022 р. (збільшення кількості дітей пільгових категорій, які підлягають безкоштовному хрчуванню (ВПО, діти учасників бойових дій); створення об`єктів цивільного захисту для учасників освітнього процесу)], визнає суму основного боргу і вживає заходів для погашення боргу, здійснює свої повноваження в умовах дії правового режиму воєнного стану і дефіциту бюджетних призначень.

Також відповідач зазначає, що стягнення пені, відсотків річних та інфляційних втрат на загальну суму 468 807,10 грн за наявної основної заборгованості за отриману електроенергію у розмірі 984 986,52 грн будуть надмірним тягарем для відповідача та приведуть до невиправданих прибутків позивача.

У зв`язку з чим, відповідач просить зменшити розмір пені, відсотків річних та інфляційних нарахувань до розумних розмірів, які ним розраховані, на підтвердження чого надає свій контррозрахунок таких сум.

4.5. Водночас, заперечуючи проти такого клопотання відповідача у відповіді на відзив, позивач вказує на те, що через критично низький стан розрахунків за спожиту електричну енергію споживачами, в т.ч. відповідачем, позивач знаходиться під загрозою банкрутства, що в свою чергу може призвести до негативних наслідків для всіх учасників ринку електричної енергії та його стабільності.

Також посилається на наявність 133 відкритих виконавчих проваджень щодо стягнення з позивача заборгованості за судовими рішеннями на суму понад 672 млн грн, з яких 355,5 млн грн - зі сплати податків та понад 316 млн грн - перед операторами систем розподілу (оскільки споживач здійснює оплату послуг з розподілу електричної енергії через її постачальника, тобто позивача). При цьому до складу заборгованості позивача перед учасниками ринку електричної енергії входять штрафні санкції за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань.

4.6. Оцінюючи можливість зменшення розміру пені та процентів річних, суд враховує, зокрема наступне: позивач є постачальником електричної енергії "останньої надії" та має особливе призначення в електроенергетиці держави, а відповідач є органом місцевого самоврядування, який розпоряджається бюджетними коштами відповідно до кошторисних призначень та виконує соціальну функцію в державі; позивач займає монопольне становище на ринку постачання електричної енергії "останньої надії" та умовами єдиної комерційної пропозиції позивача змінено розмір процентної ставки, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України, з 3% на 15% річних від простроченої суми зобов"язання, а також змінено строк нарахування пені, передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України, з шестимісячного на однорічний; сплату відповідачем 1 074 739,70 грн заборгованості за отриману електричну енергію; визнання відповідачем позовних вимог, що становлять решту заборгованості за отриману електричну енергію, у розмірі 984 986,52 грн; звернення позивача до відповідача з пропозицією укласти мирову угоду під час розгляду справи в суді (а.с. 160); співвідношення заявлених позивачем до стягнення загальної суми додаткових зобов`язань - пені, відсотків річних та інфляційних нарахувань (468 807,10 грн) та суми основного зобов"язання (984 986,52 грн).

Одночасно суд бере до уваги, зокрема таке: строк невиконання грошових зобов`язань відповідачем (з квітня 2021 р.); нарахування позивачем сум пені, відсотків річних та інфляційних нарахувань до введення в Україні воєнного стану (до 23.02.2022); включення до складу заборгованості позивача перед своїми кредиторами сум штрафних санкцій.

4.7. Враховуючи наведене, а також беручи до уваги необхідність дотримання балансу інтересів обох сторін, протидії необґрунтованого збагачення однієї зі сторін за рахунок іншої, суд, реалізуючи свої дискреційні повноваження, вважає, що справедливим та розумним у даному випадку є зменшення розміру пені та річних на 40%, а саме до 106 545,06 грн пені та 99 592,83 грн 15% річних.

На думку суду, стягнення з відповідача такої суми пені та процентів річних компенсує негативні наслідки, пов`язані з порушенням відповідачем строків сплати боргу, стягнення ж з відповідача пені та процентів річних у повному обсязі не є співмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов`язання. Суд враховує, що чинним законодавством не врегульований граничний розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно із приписами ст. 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

4.8. Щодо зменшення інфляційних втрат.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Чинне законодавство не надає суду право на зменшення втрат від інфляції.

Також, входячи з висновків Верховного Суду щодо застосування норм права в його постановах (ч. 4 ст. 236 ГПК України), зменшити можна тільки річні, а не річні та інфляційні втрати.

У зв`язку з чим, клопотання відповідача в частині зменшення інфляційних втрат є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Висновок суду

На підставі вищенаведеного в сукупності суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача належить стягнути 984 986,52 грн основної заборгованості, 125 243,95 грн інфляційних втрат, 106 545,06 грн пені та 99 592,83 грн суми 15% річних.

Розподіл судових витрат

Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з попереднім (орієнтовним) розрахунком суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку з розглядом справи, позивач зазначив судовий збір в розмірі 21 806,90 грн.

І. Щодо судового збору

Звертаючись до суду з позовом, позивачем сплачено судовий збір в розмірі 21 806,90 грн (1,5% від ціни позову), про що свідчить копія платіжного доручення №175 від 28.09.2022 (а.с. 92).

Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява подана через підсистему Електронний суд.

За висновком Великої Палати Верховного Суду, особи, які після 04.10.2021 подають до суду документи в електронній формі з використанням системи "Електронний суд", мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України "Про судовий збір" (п. 8.23 постанови від 16.11.2022 у справі №916/228/22).

Так, відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених ч. 2 цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Таким чином, за подання позовної заяви позивач мав сплатити судовий збір у сумі 17 445,52 грн (21 806,90 грн х 0,8 = 17 445,52).

Відтак, у даній справі позивачем переплачено судовий збір на суму 4 361,38 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

З огляду на відсутність на час прийняття рішення у справі клопотання позивача про повернення судового збору, повернення судового збору в розмірі переплаченої суми судом не здійснюється.

ІІ. При здійсненні розподілу судового збору у справі у розмірі 17 445,52 грн суд виходить з такого.

У силу приписів п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Однак, у разі зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, у резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. При цьому судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.03.2021 у справі №904/5702/19, від 03.04.2018 у справі №902/339/16 а також у підп. 3.17.4 під. 3.17 п. 3 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції.

Враховуючи наведене, судовий збір у розмірі 17 445,52 грн покладається на відповідача в повному розмірі без урахування зменшення судом розміру пені та втрат від інфляції.

Інші судові витрати сторонами до відшкодування суду заявлено не було.

Керуючись ст. 13, 14, 73 - 80, 86, 123, 129, 232, 236 - 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" до Відділу освіти, молоді та спорту Верховинської селищної ради про стягнення 1 453 793,62 грн заборгованості за поставлену електроенергію задовольнити частково.

2. Стягнути з Відділу освіти, молоді та спорту Верховинської селищної ради (вул. Франка, 3, смт Верховина, Верховинський р-н, Івано-Франківська обл., 78701, ідентифікаційний код 44092294) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (вул. Кирилівська, 85, м. Київ, 04080, ідентифікаційний код 19480600) 984 986,52 грн (дев`ятсот вісімдесят чотири тисячі дев`ятсот вісімдесят шість гривень 52 копійки) основної заборгованості, 106 545,06 грн (сто шість тисяч п`ятсот сорок п`ять гривень 06 копійок) пені, 99 592,83 грн (дев`яносто дев`ять тисяч п`ятсот дев`яносто дві гривні 83 копійки) суми 15% річних, 125 243,95 грн (сто двадцять п`ять тисяч двісті сорок три гривні 95 копійок) втрат від інфляції та 17 445,52 грн (сімнадцять тисяч чотириста сорок п`ять гривень 52 копійок) судового збору.

3. У задоволенні решти позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 06.02.2024 (з урахуванням втрати працездатності).

Вебадреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Суддя Т.Е. Валєєва