Рішення

від 09.02.2024 по справі 910/17399/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.02.2024Справа № 910/17399/23Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Паркінг Україна»

про відшкодування 19 237,29 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Паркінг Україна» (далі - відповідач) про стягнення 19 237,29 грн. завданих збитків в порядку регресу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 31.01.2022 у місті Києві під час затримання та доставлення інспекторами з паркування застрахованого у позивача транспортного засобу маарки «Toyota Camry», реєстраційний номер « НОМЕР_1 », ТОВ «Паркінг Україна» спричинено пошкодження вказаному транспортному засобу (вм`ятина на правому крилі). У зв`язку з настанням страхового випадку позивач сплатив потерпілій особі (на рахунок СТО) страхове відшкодування в сумі 19 237,29 грн. та просить суд відшкодувати завдані збитки за рахунок відповідача в порядку регресу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/17399/23 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 20.11.2023 була надіслана відповідачу на адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03039, м. Київ, пров. Руслана Лужевського, буд. 14.

Вказана ухвала була вручена відповідачу, що підтверджується відправленням з трек-номером №0600234951839.

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою господарського суду міста Києва від 20.11.2023 року, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

16.04.2021 року між Страховою компанією «АRX» (попередня назва Страхова компанія «АХА Страхування) (позивач, страховик) та ОСОБА_1 (Страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» №40609а1дк, предметом якого є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать закону, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортним засобом марки «Toyota Camry», реєстраційний номер « НОМЕР_1 ».

За твердженням позовної заяви, 31.01.2022 року в м. Києві, по вул. Набережно-Луговій, буд. 4, після евакуації транспортного засобу «Toyota Camry», реєстраційний номер « НОМЕР_1 », було виявлено пошкодження транспортного засобу, а саме: вм`ятину на правому крилі.

31.01.2022 року водій застрахованого позивачем транспортного засобу «Toyota Camry», реєстраційний номер НОМЕР_1 , звернувся до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» із заявою про подію та на виплату за договором добровільного страхування наземного транспорту.

З урахуванням, зокрема, протоколу огляду транспортного засобу від 04.02.2022, ремонтної калькуляції №1.003.22.0 від 07.02.2022, а також виставленого ТОВ «САМІТ МОТОРЗ Україна» рахунку №СР-004624 від 07.02.2023 на оплату ремонту автомобіля «Toyota Camry», реєстраційний номер « НОМЕР_1 », страховим актом №ARX3175352 від 17.02.2022року Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС» вищенаведену подію визнало страховим випадком та вирішило виплатити страхове відшкодування у розмірі 19 237,29 грн.

На підставі платіжного доручення №871979 від 18.02.2022 позивач перерахував на користь ТОВ «САМІТ МОТОРЗ Україна» грошові кошти у розмірі 19 237,29 грн. з призначенням платежу: Страхове відшкодування згідно акту №ARX3175352, ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_2 , рах. № СР-4624 від 07.02.22 Без ПДВ.

Зважаючи на наведені обставини, позивач звернувся до відповідача з вимогою вих. №0002149/IHC від 05.01.2023 року з посиланням на положення статей 1166, 1187 Цивільного кодексу України про відшкодування сплачених позивачем коштів на суму 19237,29 грн.

В матеріалах справи міститься лист-відповідь Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Департаменту транспортної інфраструктури, в якому зазначено, що транспортний засіб «Toyota Camry», номерний знак НОМЕР_1 , доставлявся на спеціальний майданчик (штрафмайданчик) 31.01.2022 спеціальним автомобілем-евакуатором марки Iveco, номерний знак НОМЕР_3 .М, що належить ТОВ «Паркінг Україна».

За твердженням позивача, ТОВ «Паркінг Україна» є відповідальною особою за шкоду, спричинену під час евакуації транспортного засобу «Toyota Camry», реєстраційний номер « НОМЕР_1 », а тому згідно з положеннями ст.ст. 993, 1187,1194 Цивільного кодексу України відповідач має відшкодувати Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «АРКС» страхове відшкодування, сплачене потерпілій особі.

За приписами статті 27 Закону України «Про страхування» та 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно з ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч. 2 ст. 1166 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Частина 1 статті 1172 Цивільного кодексу України встановлює, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків розуміється виконання ним роботи, передбаченої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою або спричинена необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов`язків працівника.

Правовий зв`язок між юридичною або фізичною особою та працівником виникає з трудових відносин незалежно від їх характеру - постійні, тимчасові, сезонні відносини або відносини, що склалися між зазначеними особами при виконанні працівником іншої роботи за трудовим договором (контрактом).

При цьому, з аналізу змісту глави 82 Цивільного кодексу України вбачається, що законодавець розрізняє поняття «особа, яка завдала шкоду» та «особа, яка відповідає за шкоду». За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі ч.1 ст.1191 Цивільного кодексу України набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Так, ст. 1187 Цивільного кодексу України встановлює особливого суб`єкта, відповідального за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки.

Згідно ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України таким суб`єктом є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

За загальним правилом відповідальність є індивідуальною, і саме на особу яка завдала збитків покладено обов`язок їх відшкодування, однак не є таким суб`єктом і не несе відповідальності перед потерпілим за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

Отже, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить: наявність шкоди; протиправну поведінку заподіювача шкоди; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У даному випадку судом враховано, що гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є компетенцією виключно національних судів першої та апеляційної інстанцій. Проте зважаючи на прецеденту практику Європейського суду з прав людини, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Суди повинні враховувати якість поданих сторонами доказів і, зокрема, те, чи породжують обставини, за яких вони були отримані, будь-який сумнів щодо їхньої достовірності й точності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Допустимість доказів означає, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому, обов`язок доказування, встановлений статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Зважаючи на те, що господарське судочинство здійснюється на засадах змагальності та сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, у даному випадку позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Паркінг Україна» під час евакуації транспортного засобу «Toyota Camry» реєстраційний номер « НОМЕР_1 » пошкоджено вказаний транспортний засіб, та відповідно вини особи, яка завдала шкоду.

Процедуру тимчасового затримання інспекторами з паркування транспортних засобів, зберігання таких транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках, а також їх повернення визначає Порядок тимчасового затримання інспекторами з паркування транспортних засобів та їх зберігання, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 990 від 14.11.2018 (далі - Порядок тимчасового затримання).

Згідно з п. 3, 4, 5 вказаного Порядку доставлення транспортного засобу на спеціальний майданчик чи стоянку здійснюється за допомогою спеціальних автомобілів-евакуаторів (далі - евакуатор), у тому числі тих, що належать підприємствам, установам та організаціям, які провадять діяльність, пов`язану із транспортуванням транспортних засобів, і з якими органами місцевого самоврядування укладено в установленому законодавством порядку договори. Для доставлення транспортного засобу на спеціальний майданчик чи стоянку інспектор з паркування викликає евакуатор. Після прибуття евакуатора інспектор з паркування у присутності двох понятих і особи, яка виконує роботи з доставлення транспортного засобу на спеціальний майданчик чи стоянку, складає акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу згідно з додатком. У разі фіксації обставин тимчасового затримання транспортного засобу в режимі фотозйомки (відеозапису) таке затримання відбувається без присутності понятих.

Акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу «Toyota Camry», реєстраційний номер « НОМЕР_1 » в матеріалах справи відсутній та суду не надано.

В той час, як і не надано суду протоколу про притягнення винної особи до адміністративної відповідальності, що унеможливлює встановити дійсні обставини справи.

Натомість, посилання позивача на довідку Подільського Управління поліції ГУ НП у м. Києві суд відхиляє, оскільки вказана довідка видана про те, що при вивченні матеріалів керівним складом слідчого відділу Подільського управління поліції ГУНП в місті Києві, достатніх підстав для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, не встановлено. Жодної інформації про обставини випадку чи винуватця цей документ не містить.

Зважаючи на викладене, оскільки у межах розгляду даної справи не було встановлено, що саме відповідач є особою, відповідальною за завдану застрахованому позивачем шкоду автомобілю марки «Toyota Camry», реєстраційний номер « НОМЕР_1 », правові підстави для її стягнення з відповідача - відсутні.

Згідно з ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 86, 129, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. У позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 09.02.2024.

Суддя Наталія ЯГІЧЕВА