Рішення

від 12.02.2024 по справі 910/16602/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2024 р. м. Київ Справа № 910/16602/23

Господарський суд Київської області у складі судді Христенко О.О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/16602/23

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Експрес-Т», м. Київ

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Тоталбуд», с. Новосілки Київської області

простягнення 7 703,98 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Експрес-Т» (далі-позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тоталбуд» (далі-відповідач) про стягнення 7 703,98 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору про надання послуг перевезення вантажів № 111018ех від 11.10.2018 в частині своєчасної оплати отриманих послуг, у зв`язку з чим за відповідачем рахується прострочена заборгованість в сумі 4 872,00 грн, з огляду на наявність якої позивачем нараховані 2 367,39 грн пені, 318,43 грн інфляційних нарахувань та 146,16 грн 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.10.2023 матеріали позовної заяви, на підставі ст. 31 Господарського процесуального кодексу України, направлені за підсудністю до Господарського суду Київської області.

Звертаючись до господарського суду із позовною заявою, позивач просив суд здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.12.2023 відкрито провадження у справі № 910/16602/23, задоволено клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи), встановлено відповідачу строк для подання заяв із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзиву на позовну заяву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до частини п`ятої статті 252 ГПК України сторонами до суду не подано.

Відповідач не скористався правом, наданим статтею 165 ГПК України, та відзив до суду не надіслав, хоча про розгляд справи відповідач був належним чином повідомлений відповідно до пункту 5 частини шостої статті 242 ГПК України, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим поверненням рекомендованого повідомлення № 0600068159765 про вручення поштового відправлення судової кореспонденції на адресу відповідача, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до частини другої статті 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України) й сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Так, 11.10.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Експрес-Т» (позивач/виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тоталбуд» (відповідач/замовник) укладений Договір про надання послуг перевезення вантажів № 111018ех, за умовами п. 1.1 якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання з надання послуг по перевезенню вантажів замовника за замовленням замовника.

Послуги виконавця є платними. На кожне перевезення замовник надає замовлення із визначенням суми вартості перевезення (фрахту). Виконавець або акцептує пропозицію від замовника або відхиляє пропозицію, або надає для розгляду замовника свою пропозицію по вартості перевезення (п. 1.3 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору оплата за виконані перевезення здійснюється протягом 5 банківських днів після отримання оригіналів документів. Здавання послуг виконавцем та приймання їх результатів замовником оформлюється Актом наданих послуг, що підписується сторонами після фактичного надання послуг (п. 3.2 договору). Підписання Акту наданих послуг представником замовника є підтвердженням відсутності претензій з його сторони (п. 3.3 договору).

Умовами п. 6.1 договору визначено, що цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2019, але у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Договір автоматично пропонується на наступний період на тих самих умовах якщо жодна із сторін договору не виявить бажання припинити його дію.

Договір підписаний зі сторони позивача та відповідача та скріплений печатками сторін.

Доказів визнання недійсним договору або його окремих положень чи розірвання спірного договору матеріали справи не містять.

Між позивачем та відповідачем підписані Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) № 748 від 17.11.2021 на суму 3 600,00 грн та № 792 від 18.11.2021 на суму 1 272,00 грн, за якими позивачем були надані послуги з перевезення вантажу, всього на загальну суму 4 872,00 грн. Акти підписані між сторонами за допомогою електронного підпису.

Для оплати вартості послуг з перевезення, позивачем за допомогою електронного підпису були сформовані рахунки на оплату № 748 від 17.11.2021 на суму 3 600,00 грн та № 792 від 18.11.2021 на суму 1 272,00 грн.

Разом з цим сторонами у п. 3.1 договору було обумовлено, що оплата за надані послуги з перевезення здійснюється протягом 5 банківських днів після отримання оригіналів документів. Однак, матеріали справи не містять доказів отримання/передання документів, підписання актів здійснено між сторонами за допомогою електронного ключа (одноразового ідентифікатора), що не дає суду змоги встановити момент виникнення у відповідача зобов`язань щодо оплати отриманих послуг, у зв`язку з чим строк проведення розрахунків між сторонами має визначатись з урахування приписів ч. 2 статті 530 ЦК України.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В порядку досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з претензією № 2023/09/29-02 від 29.09.2023, в якій з огляду на порушення відповідачем умов договору, вимагав здійснити оплату заборгованості з отриманих послуг з перевезення вантажу. Надіслання претензії підтверджується наявними в матеріалах справи копіями опису вкладення у цінний лист, фіскальним чеком та поштовою накладною від 29.09.2023.

У свою чергу, в порушення умов договору та взятих на себе зобов`язань, відповідачем залишений не виконаним обов`язок щодо оплати отриманих послуг з перевезення вантажу, вартість наданих позивачем послуг в сумі 4 872,00 грн залишена відповідачем не сплаченою.

За твердженнями позивача, станом на день підготовки даної позовної заяви, вимоги позивача залишені відповідачем не виконані, заборгованість в сумі 4 872,00 грн відповідачем лишається не сплаченою, у зв`язку з чим Товариство з обмеженою відповідальністю «Експрес-Т» змушене було звернутись до суду за захистом свого порушеного права.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до статті 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов`язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст. 306, 307 Господарського кодексу України перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 4 872,00 грн станом на день прийняття рішення не погашена, а розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, факт надання позивачем послуг з перевезення вантажу документально підтверджено, отримання відповідачем таких послуг не спростовано, тому, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 4 872,00 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Звертаючись до господарського суду із відповідним позовом, позивач вказував на неналежне та несвоєчасне виконання відповідачем зобов`язань за договором щодо своєчасної оплати отриманих послуг з перевезення вантажу, у зв`язку з чим позивач просить суд також стягнути з відповідача 2 367,39 грн пені, 318,43 грн інфляційних нарахувань та 146,16 грн 3 % річних, нарахованих з 07.10.2022 по 06.10.2023.

У сфері господарювання згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові Верховного Суду від 26.01.2022 у справі №910/18557/20 зазначається, що визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (зроблений позивачем розрахунок заборгованості, інфляційних втрат та % річних), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок.

Керуючись статтями 79 та 86 Господарського процесуального кодексу України суд має встановити правильність здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Аналогічні правові висновки викладені також в постановах Верховного Суду від 27.05.2019 у справі №910/20107/17, від 21.05.2019 у справі №916/2889/13, від 16.04.2019 у справах №922/744/18 та №905/1315/18, від 05.03.2019 у справі №910/1389/18, від 14.02.2019 у справі №922/1019/18, від 22.01.2019 у справі №905/305/18.

Судом встановлено про направлення позивачем претензії № 2023/09/29-02 від 29.09.2023, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями опису вкладення у цінний лист, фіскальним чеком та поштовою накладною від 29.09.2023, а отже з урахуванням строку, встановленого у статті 530 Цивільного кодексу України та поштового перебігу кореспонденції, строк виконання зобов`язань за договором має обчислюватись з 10.10.2023.

Разом з цим, звертаючись до суду із вимогами щодо стягнення з відповідача 2 367,39 грн пені, 318,43 грн інфляційних нарахувань та 146,16 грн 3 % річних, позивачем визначений строк їх нарахування з 07.10.2022 по 06.10.2023. Отже суд самостійно визначаючись з періодом нарахування пені, 3 % річних та інфляційних нарахувань, з урахуванням початку періоду прострочення заборгованості, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, дійшов висновку щодо відмови в задоволенні таких вимог.

Відповідно ч. 1-4 ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене вище, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

У зв`язку із задоволенням позову частково, витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються судом на сторони пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тоталбуд» (08070, Київська область, Фастівський район, с. Новосілки, Боярська ТГ, вул. Садова, 26, код ЄДРПОУ 41446929) на користь Товарисства з обмеженою відповідальністю «Експрес-Т» (04209, м. Київ, вул. Озерна, 10, кв. 115, код ЄДРПОУ 37445259) 4 872 (чотири тисячі вісімсот сімдесят дві) грн 00 коп заборгованості та 1 697 (одну тисячу шістсот дев`яносто сім) грн. 36 коп судового збору.

Видати наказ.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст підписано - 12.02.2024.

Суддя О.О. Христенко