Ухвала

від 08.02.2024 по справі 916/4427/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

"08" лютого 2024 р. Справа № 916/4427/23Господарський суд Одеської області у складі судді Нікітенка С.В., за участю секретаря судових засідань Склезь Ю.В., розглянувши у підготовчому засіданні справу,

за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ),

до відповідача: Приватного акціонерного товариства „СПЕЦІАЛІЗОВАНЕ БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНЕ УПРАВЛІННЯ №33 „ОДЕСБУД (65045, м. Одеса, вул. Преображенська, буд. 33, кімната 45; код ЄДРПОУ 31768323),

про зобов`язання повернути майно.

За участю представників сторін:

від позивача - Рукавицин О.О., адвокат Павлишин Ю.М., ордер серія ВН № 1285990;

від відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства „СПЕЦІАЛІЗОВАНЕ БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНЕ УПРАВЛІННЯ №33 „ОДЕСБУД про зобов`язання відповідача повернути позивачу майно вартістю 1500000,00 грн, передане за договором зберігання від 16.06.2014, згідно додатку №1 до договору зберігання від 16.06.2014 та Акту передачі-приймання особистого майна на зберігання від 17.06.2014, яке складається з наступного:

1. Морський двигун 4NVD26-2 з навісним обладнанням, № 557271, 1983, маса 2870 кг. новий - 1 одиницю, вартістю 500000 грн;

2. Морський двигун 6ч9,5/11 -1 з навісним обладнанням, № 3110, 1992 р, маса 460 кг, новий - 1 одиницю, вартістю 250000 грн;

3. Морський двигун 4ч10,5/13, № НОМЕР_2 , 1990 р, маса 625 кг, б/у - 1 одиницю, вартістю 100000 грн;

4. Брашпіль Б-2 з двома турачками, електродвигуном МАП 221 4/8 та командоконтролерем, маса 3000 кг, новий -1 одиницю, вартістю 350 000 грн;

5. Колінчастий вал морського двигуна 8VD26/20-АL 1, б/у - 1 одиницю, вартістю 250000 грн;

6. Фугувальний верстат з електродвигуном, б/у -1 одиницю, вартістю 10000 грн;

7. Перетворювач генератор ПСГ-500-1УЗ, №139, 30 кВт, маса 430 кг з промисловим зварювальним апаратом - 1 комплект, вартістю 20000 грн;

8. Гаражні ворота 2500x2050, нові та б/у - 2 одиниці, вартістю 20000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору зберігання від 16.04.2014 в частині повернення майна переданого на зберігання.

Ухвалою суду від 31.10.2023 прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/4427/23. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначити на 05.12.2023 о 10:00 год.

05 грудня 2023 року підготовче засідання у справі не відбулось, у зв`язку з несанкціонованим втручанням в роботу інформаційних (автоматизованих), електронних комунікаційних мереж і ресурсів суду, що сталося внаслідок хакерської атаки та призупиненням роботи КП Діловодство спеціалізованого суду наказом керівника апарату Господарського суду Одеської області від 30.11.2023.

Ухвалою суду від 11.12.2023 призначено підготовче засідання у справі на 26.12.2023 о 12:00 год. Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 26.12.2023 о 12:00 год.

26 грудня 2023 року підготовче засідання не відбулось, у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги.

Ухвалою суду від 26.12.2023 постановлено провести підготовче провадження у справі № 916/4427/23 впродовж розумного строку. Призначено підготовче засідання у справі на 12:20 год. 30.01.2024, викликано учасників справи у підготовче засідання.

30 січня 2024 року підготовче засідання у справі не відбулось, у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги.

Ухвалою суду від 30.01.2024 постановлено призначити підготовче засідання у справі на 08.02.2024 о 14:10 год., викликано учасників справи у підготовче засідання.

У підготовчому засіданні 08.02.2024 суд поставив на обговорення питання щодо можливості закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Представник позивача у підготовчому засіданні 08.02.2024 надав усні пояснення, в яких заперечив проти закриття провадження у справі.

Представник відповідача у судове засідання 08.02.2024 не з`явився, про поважність причин неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не надав.

У підготовчому засіданні 08.02.2024 після повернення з нарадчої кімнати судом проголошено вступну та резолютивну частини ухвали і повідомлено позивача та його представника про орієнтований час складення повної ухвали.

Суд, розглянувши матеріали справи, дійшов висновку про закриття провадження у справі, виходячи з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 ГПК України підготовче засідання проводиться за правилами, передбаченими статтями 196-205 цього Кодексу, з урахуванням особливостей підготовчого засідання, встановлених цією главою.

Частиною 2 ст. 185 ГПК України встановлено, що за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про: 1) залишення позовної заяви без розгляду; 2) закриття провадження у справі; 3) закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України визначені підстави закриття провадження у справі, згідно з яким господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Застосування наведеної вище норми пов`язано з необхідністю вилучати з процесу господарського судочинства справи, відкриті за позовами, що подані внаслідок помилкового уявлення особи про її право на звернення до господарського суду у випадках, коли предмет спору чи суб`єктний склад його учасників не охоплюється юрисдикцією господарських судів, чи право або інтерес не підлягають судовому захисту.

Відповідно до ст. 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у ст. 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Зазначене право на звернення до суду може бути реалізоване у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки воно зумовлене дотриманням процесуальної форми, передбаченої для цього чинним законодавством, а також встановленими ним передумовами для звернення до суду.

Так, в силу ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до ст. 125 Конституції України, судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Статтею 17 Закону України Про судоустрій і статус суддів встановлено, що судоустрій будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності. Найвищим судом у системі судоустрою є Верховний Суд. Систему судоустрою складають: 1) місцеві суди; 2) апеляційні суди; 3) Верховний Суд.

Згідно з ч. 3 ст. 22 Закону України Про судоустрій і статус суддів місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.

Підвідомчість визначається як коло справ, віднесених до розгляду і вирішення господарських судів у силу прямої вказівки закону. Підвідомчість визначає також властивості (характер) спірних правовідносин, у силу яких їх вирішення віднесене до компетенції господарського суду.

В основу визначення підвідомчості покладено два критерії: суб`єктний склад правовідносин і характер діяльності суб`єктів (характер спірного правовідношення).

Відповідно до першого критерію господарський суд вирішує господарські спори, що виникають між підприємствами, організаціями (юридичними особами), а також громадянами - суб`єктами підприємницької діяльності, а у випадках, передбачених чинним законодавством, може вирішувати спори і розглядати справи за участю державних та інших органів, а також громадян, які не є суб`єктами підприємницької діяльності.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що фізична особа-підприємець може бути стороною спору у господарському судочинстві лише у разі, якщо розгляд такого спору в господарському суді прямо передбачено Господарським процесуальним кодексом України та відповідним законом, а коло господарських спорів, у яких стороною може бути фізична особа, законом обмежене.

Згідно зі ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 цього Кодексу передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (аналогічна норма права закріплена ст. 20 Господарського кодексу України).

За змістом положень указаних норм права суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Установивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та (або) необґрунтованість заявлених вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Цивільного кодексу України людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.

Статтею 25 Цивільного кодексу України встановлено, що здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. За правилами частин другої та четвертої цієї статті цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті.

Статтею 26 Цивільного кодексу України встановлено, що всі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов`язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов`язки як учасник цивільних відносин.

Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено й у ст. 50 Цивільного кодексу України, у якій передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Тобто фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус фізична особа - підприємець сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх.

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відтак підприємець - це юридичний статус фізичної особи, який засвідчує право цієї особи на заняття самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності (ч. 1 ст. 320 Цивільного кодексу України).

Тобто фізична особа, яка є власником, зокрема, нерухомого майна, має право використовувати його для здійснення підприємницької діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Господарського кодексу України суб`єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному законом.

Згідно з ч. 1 ст. 128 Господарського кодексу України громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до ст. 58 цього Кодексу.

Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом (ч. 2 ст. 50 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 3 ст. 128 Господарського кодексу України громадянин може здійснювати підприємницьку діяльність безпосередньо як підприємець або через приватне підприємство, що ним створюється.

Фізична особа, яка в установленому законом порядку набула статус підприємця, не втрачає свого статусу фізичної особи. Натомість згідно з ч. 8 ст. 4 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Як зазначає позивач у позовній заяві, у Приватного акціонерного товариства „СПЕЦІАЛІЗОВАНЕ БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНЕ УПРАВЛІННЯ №33 „ОДЕСБУД існує зобов`язання повернути майно, яке було передане відповідачу на зберігання.

Матеріали справи свідчать, що 16.06.2014 між фізичною особою ОСОБА_1 (надалі - поклажодавець або позивач) і Приватним акціонерним товариством „СПЕЦІАЛІЗОВАНЕ БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНЕ УПРАВЛІННЯ №33 „ОДЕСБУД (надалі - зберігач або відповідач) був укладений Договір зберігання (надалі - Договір).

Судом встановлено, що в Договорі поклажодавцем виступає - фізична особа ОСОБА_1 , який його і підписав саме як фізична особа.

Також Додаток № 1 до Договору "Список майна на зберігання та його вартість" підписана поклажодавцем - фізичною особою ОСОБА_1 .

Акт приймання-передачі особистого майна на зберігання від 17.06.2014, також підписаний поклажодавцем - фізичною особою ОСОБА_1 Адреса - " АДРЕСА_1 , тел. НОМЕР_3 .".

Проаналізувавши надані позивачем в обґрунтування позову докази, суд дійшов висновку, що між фізичною особою-підприємцем Рукавициним Олександром Олександровичем і Приватним акціонерним товариством „СПЕЦІАЛІЗОВАНЕ БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНЕ УПРАВЛІННЯ №33 „ОДЕСБУД відсутні договірні правовідносини за Договором зберігання від 16.06.2014.

Таким чином, поклажодавець ОСОБА_1 у Договорі виступає саме як фізична особа, а не як фізична особа-підприємець.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.

Наявність станом на 16.06.2014 статусу підприємця у Рукавицина О.О. не свідчить про те, що з моменту державної реєстрації фізичної особи-підприємця він виступає як ФОП у всіх своїх правовідносинах.

Отже, доказів того, що Договір укладений саме з фізичною особою-підприємцем Рукавицином О.О., матеріали справи не містять та позивачем в порядку встановленому ГПК України таких доказів суду не надано.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За змістом вимог ст.ст. 15, 20 Цивільного кодексу України, гл. 4 ГПК України особа здійснює право на захист на свій розсуд, а тому позивачеві належить право визначати особу, яка повинна відповідати за його позовом.

Суд роз`яснює позивачу, що спір згідно підстав і предмета позову та визначеного складу сторін згідно поданої у даній справі позовної заяви підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства місцевим загальним судом.

Враховуючи вищезазначені обставини щодо наявності приватноправового спору, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі, оскільки спір за вказаними позовними вимогами не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 231, ст. ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Закрити провадження у справі № 916/4427/23.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга у відповідності до частини 1 статті 256 ГПК України.

Повну ухвалу складено 12.02.2024.

Суддя Нікітенко С.В.