Рішення

від 15.01.2024 по справі 916/2483/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" січня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/2483/23

Господарський суд Одеської області у складі:

судді С.В. Літвінова

при секретарі Т.О. Липі

розглянувши у судовому засіданні справу за правилами загального позовного провадження за позовом Державного підприємства "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції" (вул. Януша Корчака, буд. 9/12,Київ 190,03190) до відповідача: Головне управління Держпродспроживслужби в Херсонскій області (вул. Перекопська, буд. 17,Херсон,73000) про стягнення 75831,3 грн.;

за участю представників:

від позивача: Баранишина Л.В.

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ: Державне підприємство "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції" звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом про стягнення з Головного управління Держпродспроживслужби в Херсонскій області 75831,30 грн. заборгованості за неналежне виконання відповідачем договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна №1475-18-065 від 23.04.2018р.

Ухвалою суду від 19.06.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

04.07.2023 відповідач надав відзив на позов відповідно якому позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити позивачу в задоволені позову з підстав зазначених у відзиві.

Відповідач зазначає, що протягом 2022 року, у зв`язку з військовими діями та окупацією міста Херсона та, в подальшому, після деокупації міста Балансоутримувач не ніс та не сплачував таких витрат так як приміщеннями не користувався.

Крім того. Відповідач вказує, що акт звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2018-15.05.2023 не отримував.

Також відповідач зазначає, що період виникнення заборгованості може виходити за межі термінів позовної давності.

Відповідач звертає увагу суду на позицію Торгово-промислової палати України, а саме на лист від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 відповідно якому визнає форс-мажорною обставиною військову агресію РФ проти України.

17.07.2023 позивач надав відповідь на відзив відповідно якої просить суд задовольнити позовні вимоги з підстав зазначених у позові та відповіді на відзив.

Ухвалою суду від 08.09.2023року судом призначено розгляд справи по суті з викликом сторін.

Ухвалою суду від 28.09.2023 вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 20.11.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу по суті в засіданні суду.

Позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі

Відповідач в судове засідання не з`явився.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

23 квітня 2018 року між Державним підприємством «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції» (далі - Підприємство, Позивач), що виступає Балансоутримувачем, Головним управлінням Держпродспоживслужби в Херсонській області (далі - Відповідач, Орендар) та Регіональним відділенням Фонду державного майна в Херсонській області (далі - Орендодавець) було укладено договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності No 1475-18-065 (далі - Договір), термін дії якого був продовжений Додатковим договором № 1 28.05.2021 (далі - Додатковий договір).

На виконання цього Договору, між Орендарем та Балансоутримувачем укладались Договори про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, а саме Договір від 15.05.2018 № 8, Договір від 14.02.2019 № 4, Договір від 05.02.2020 № 52, Договір від 06.05.2021 № 26 (далі - Договори відшкодування)

Підпунктом 2.2.3 п. 2.2 Договорів відшкодування передбачено, що не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним місяцем, Орендар зобов`язується оплачувати Балансоутримувачу в повному обсязі передбачені послуги за цим Договором та додатками до нього, на підставі виставлених рахунків та актів приймання-передачі наданих послуг.

Відповідно до пункта 5.10. Договору, Орендар зобов' язаний здійснювати витрати, пов?язані з утриманням орендованого майна. Протягом місяця після підписання цього Договору укласти з Балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг Орендарю у разі наявності таких витрат.

За договором про відшкодування витрат від 05.02.2020 № 52 заборгованість відповідача складає 28392,43грн та за договором від 06.05.2021 №26 заборгованість складає 47439,41грн., що разом складає 75831,84грн.

Позивач вказує, що ніс витрати з утримання орендованого Відповідачем майна, що підтверджується платіжними інструкціями, рахунками та підписаними актами звірки між Позивачем та постачальниками послуг, проте Відповідач свої зобов`язання виконував вибірково, відшкодовуючи витрати Позивача не в повному обсязі, а також не повертаючи Позивачу підписані Акти надання послуг.

Так, на підставі Акту надання послуг №3486 від 31 січня 2020 року Відповідачем відшкодовані витрати Позивача з водопостачання та водовідведення (платіжне доручення №395 від 09 червня 2020 року), а також витрати за охорону об`єкта орендованого майна (платіжне доручення № 472 від 30 червня 2020), проте сам акт не підписаний Відповідачем та не повернений Позивачу.

За договором про відшкодування витрат від 14.02.2019 № 4 відповідач здійснив переплату у розмірі 0,54грн.

Враховуючи вищевикладене, Державне підприємство "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції" звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом про стягнення з Головного управління Держпродспроживслужби в Херсонскій області 75831,30 грн. заборгованості за період з 2019 - 2021 роки та судові витрати.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Так, судом встановлено наявність заборгованості відповідача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю у розмірі 75831,30грн. у зв`язку з чим позовні вимоги позивача підлягають судом задоволенню повністю.

Станом на день розгляду справи, відповідач борг не сплатив, документів спростовуючих позовні вимоги не надав.

Щодо твердження позивача про сплив позовної давності, суд зазначає наступне.

Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлено терміном 3 роки.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 годин 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб з подальшим продовженням.

Відповідно до пункта 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України передбачено, що «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257- 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Отже, позов подано з дотриманням строків позовної давності.

Відповідач у відзиві на позов вказує про дію форс-мажорних обставин та відсутність у відповідача обов`язку по оплаті під час дії непереробних обставин, а саме під час військових дій та введенням воєнного стану.

Відповідно до ч.1 ст.617 ЦК, ч.2 ст.218 ГК та ст.14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об`єктивно унеможливлюють виконання особою зобов`язань за умовами договору, обов`язків, передбачених законодавств.

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п.38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

Між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок. Тобто неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.

Частина 2 ст.14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" містить невичерпний перелік обставин, що можуть бути визнані форс-мажором (обставинами непереборної сили), до яких належить у тому числі військові дії.

Суд зазначає, що одне лише передбачене законом віднесення введеного воєнного стану до форс-мажорних обставин не свідчить про існування форс-мажору у конкретних правовідносинах сторін, де така обставина може стати форс-мажорною лише у випадку, якщо особа доведе, що конкретний обмежувальний захід, запроваджений в рамках введеного військового стану (надзвичайного стану, надзвичайної ситуації тощо), унеможливлює виконання конкретного договору.

Для застосування форс-мажору (обставин непереборної сили) як умови звільнення від відповідальності судам необхідно встановити, які саме зобов`язання за Договором були порушені / невиконані та причину такого невиконання.

Відповідачем не доведено, що введенння військового стану (надзвичайного стану, надзвичайної ситуації тощо), унеможливлює виконання конкретного договору.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Головне управління Держпродспроживслужби в Херсонскій області ( вул. Перекопська, буд. 17, Херсон, 73000, код ЄДРПОУ 39394238) на користь Державного підприємства "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції" (вул. Януша Корчака, буд. 9/12,Київ 190,03190, код ЄДРПОУ 40408678) заборгованість в розмірі 75831,30грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2684 грн.

Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

Повний текст рішення складено 12 лютого 2024, у зв`язку з перебуванням судді Літвінова С.В. у відпустці з 25.01.2024 по 02.02.2024 включно та перебуванням на лікарняному з 05.02.2024 по 09.02.2024

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Літвінов