Рішення

від 06.02.2024 по справі 916/1942/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua веб-адреса:://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" лютого 2024 р.м. Одеса Справа № 916/1942/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Степанової Л.В.

при секретарі судового засідання Крайнюк А.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Біла Т.Ю. адвокат;

від відповідача: не з`явився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного підприємства «АЛЬФА ЛЮКС» (65058, м. Одеса, Французькй бульвар, 22, корпус 2, приміщення 3, код ЄДРПОУ 37351098) до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «КБК ФОРТІС» (65003, м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, 29/1-а, приміщення 101, код ЄДРПОУ 42169480) про стягнення 180123,59грн

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «АЛЬФА ЛЮКС» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «КБК ФОРТІС» 180123,59грн.

В обґрунтування позовних вимог Приватне підприємство «АЛЬФА ЛЮКС» посилається на неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «КБК ФОРТІС» умов укладеного між сторонами договору поставки №235 від 21.05.2021р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.06.2023 відкрито провадження у справі №916/1942/23, ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 27.06.2023 о 11:00.

В судовому засіданні від 27.06.2023 було оголошено перерву на 08.08.2023 о 12:40 про що зазначено в протоколі судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.06.2023 повідомлено учасників справи про дату та час судового засідання.

07.08.2023 за вх.суду№26841/23 позивач звернувся до суду з клопотанням про долучення доказів.

Однак, у зв`язку із перебуванням судді Степанової Л.В. у відпустці з 03.07.2023р по 17.08.2023р включно, судове засідання 08.08.2023р о 12:40 не відбулося.

Враховуючи повернення судді Степанової Л.В. з відпустки, ухвалою суду від 15.08.2023 призначено судове засідання на 30.08.2023 о 12:30 та повідомлено учасників справи про дату та час судового засідання.

В судовому засіданні від 30.08.2023 було оголошено перерву на 14.09.2023 о 12:40 про що зазначено в протоколі судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.08.2023 повідомлено учасників справи про дату та час судового засідання.

14.09.2023 за вх.суду№31851/23 позивач звернувся до суду з клопотанням про долучення доказів.

У зв`язку із перебуванням судді Степанової Л.В. на лікарняному з 12.09.2023р по 20.09.2023р включно, судове засідання 14.09.2023р о 12:40 не відбулося.

Враховуючи повернення судді Степанової Л.В. з лікарняного, ухвалою суду від 21.09.2023 призначено судове засідання на 19.10.2023 о 12:30 та повідомлено учасників справи про дату та час судового засідання.

Однак, у зв`язку із перебуванням судді Степанової Л.В. на лікарняному з 19.10.2023р, судове засідання 19.10.2023р о 12:30 не відбулося.

Враховуючи повернення судді Степанової Л.В. з лікарняного, ухвалою суду від 25.10.2023 призначено судове засідання на 16.11.2023 о 12:30 та повідомлено учасників справи про дату та час судового засідання.

15.11.2023 за вх.суду№41731/23 позивач звернувся до суду з клопотанням про долучення доказів.

В судовому засіданні від 16.11.2023 було оголошено перерву на 07.12.2023 о 12:50 про що зазначено в протоколі судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.11.2023 повідомлено учасників справи про дату та час судового засідання.

07.12.2023р судове засідання не відбулось, у зв`язку з призупиненням роботи КП Діловодство спеціалізованого суду згідно з наказом керівника апарату суду від 30.11.2023 року.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.12.2023 призначено судове засідання на 18.01.2024 о 12:30 та повідомлено учасників справи про дату та час судового засідання.

17.01.2024 за вх.суду№2028/24 позивач звернувся до суду з клопотанням про долучення доказів.

У зв`язку із перебуванням судді Степанової Л.В. на лікарняному з 18.01.2024, судове засідання 18.01.2024 не відбулося.

Враховуючи повернення судді Степанової Л.В. з лікарняного, ухвалою від 29.01.2024 призначено судове засідання на 06.02.2024 о 11:30 та викликано учасників справи у судове засідання.

В судовому засіданні від 06.02.2024 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі №916/1942/23.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

21.05.2021 між Приватним підприємством «АЛЬФА ЛЮКС» (позивач, Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КБК ФОРТІС» (відповідач, Покупець) було укладено договір поставки №235 (далі договір) відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується відвантажити у власність Покупцю продукцію - цемент, цеглу керамічну, газобетон та інші будівельні матеріали (далі - товар), а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар на умовах, визначених цим договором (п.1.1. договору).

Відповідно до розділу 4 договору ціна-договірна, враховує ПДВ 20%. При зміні ціни на газ, електроенергію, ГСМ, погоджені ціни підлягають перегляду, що відображується у додаткові угоді, яка є невід`ємною частиною даного договору. Раніше сплачена продукція відвантажується по цінам на момент сплати. Вартість, та перелік товару вказується у видаткових накладних до договору.

Пунктом 5.1. договору сторони встановили, що попередня оплата здійснюється Покупцем у розмірі 100% вартості замовленого товару, на розрахунковий рахунок Постачальника.

Згідно п. 6.4. договору у випадку порушення Покупцем строків оплати, встановлених цим договором Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, від суми простроченого платежу за кожний календарний день прострочення.

Як вказує позивач, на виконання умов договору, ПП «АЛЬФА ЛЮКС» здійснило поставку будівельних матеріалів на загальну суму 131 967,30грн. Відповідач прийняв поставлений товар у відповідності до умов договору, що підтверджується наступними накладними: №2332 від 26.04.2022 на суму 15 522,80грн (частково оплачена в розмірі 6550,00грн), №2333 від 26.04.2022 на суму 19128,50 грн, №2334 від 26.04.2022 на суму 25838,00грн, №2335 від 26.04.2022 на суму 24968,00грн, №2336 від 26.04.2022 на суму 27560,00грн, №2337 від 26.04.2022 на суму 18950,00грн, жодних претензій щодо кількості та якості поставленого товару не заявляв.

Позивач зазначає, що відповідач надав графік погашення заборгованості №03 02/2023 від 03.02.2023, проте не виконує його, 28.02.2023 було сплачено 6550,00грн, що підтверджується платіжною інструкцією №358 від 28.02.2023. Сторони підписали акт звірки, відповідно до умов якого станом на 26.04.2022 заборгованість відповідача складала 131 967,30грн. Однак у зв`язку з тим, що відповідач на момент подачі позову у суд, так і не здійснив оплату заборгованості, позивач вимушений звернутися до суду з позовом про стягнення боргу.

Враховуючи неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором щодо своєчасної оплати поставленого товару, позивач, на підставі п.6.4. договору нарахував останньому пеню у сумі 28707,41грн за період 27.04.2022 24.10.2022 та на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України 3% річних у сумі 3886,22грн за період 27.04.2022 08.05.2023 та інфляційні у сумі 22112,66грн за період 27.04.2022 08.05.2023.

Враховуючи викладене, позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та стягнути з відповідача 125417,30грн основного боргу, 28707,41грн пені, 3886,22грн 3% річних, 22112,66грн інфляційних.

Відповідач в засідання суду не з`явився, відзиву на позов не надав, своїм правом на захист не скористався у зв`язку з чим справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а як встановлено у ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За ч.1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.05.2021 між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки №235 відповідно до умов якого позивач зобов`язався відвантажити у власність відповідача продукцію - цемент, цеглу керамічну, газобетон та інші будівельні матеріали, а відповідач зобов`язався прийняти та оплатити товар на умовах, визначених цим договором.

За ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

На виконання умов договору, поставив відповідачу товар на загальну суму 131967,30грн., що підтверджується наступними накладними: №2332 від 26.04.2022 на суму 15 522,80грн (частково оплачена в розмірі 6550,00грн), №2333 від 26.04.2022 на суму 19128,50грн, №2334 від 26.04.2022 на суму 25838,00грн, №2335 від 26.04.2022 на суму 24968,00грн, №2336 від 26.04.2022 на суму 27560,00грн, №2337 від 26.04.2022 на суму 18950,00грн

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 5.1. договору сторони встановили, що попередня оплата здійснюється Покупцем у розмірі 100% вартості замовленого товару, на розрахунковий рахунок Постачальника.

Як вказує позивач, відповідач надав графік погашення заборгованості №03 02/2023 від 03.02.2023, проте не виконує його, 28.02.2023 було сплачено 6550,00грн, що підтверджується платіжною інструкцією №358 від 28.02.2023. Сторони підписали акт звірки, відповідно до умов якого станом на 26.04.2022 заборгованість відповідача складала 131967,30грн.

Згідно до ст. 193 Господарського кодексу України, яка цілком кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

Під час розгляду справи відповідач частково сплатив заборгованість, що підтверджується наданими позивачем до матеріалів справи доказами.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи, що відповідачем сплачено частину заборгованості у сумі 12732,09грн, суд дійшов висновку про закриття провадження в частині стягнення основної заборгованості у сумі 12732,09грн.

Станом на день розгляду справи відповідач залишок заборгованості у сумі 685,21грн не сплатив, у зв`язку позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у сумі 685,21грн, обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені у сумі 28707,41грн за період 27.04.2022 24.10.2022, слід зазначити наступне.

В силу вимог ст. 610, ч.2 ст. 615 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Водночас вимогами п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов`язання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання.

У ч.6 ст. 231 Господарського кодексу України також встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими грошовими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно п. 6.4. договору у випадку порушення Покупцем строків оплати, встановлених цим договором Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, від суми простроченого платежу за кожний календарний день прострочення.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені у сумі 28707,41грн за період 27.04.2022 24.10.2022, вважає його вірним та зазначає, що стягненню з відповідача підлягає пеня у сумі 28707,41грн.

Щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 3886,22грн за період 27.04.2022 08.05.2023 та інфляційні у сумі 22112,66грн за період 27.04.2022 08.05.2023, слід зазначити наступне.

За вимогами ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних у сумі 3886,22грн за період 27.04.2022 08.05.2023, вважає його вірним та зазначає, що стягненню з відповідача підлягають 3% річних у сумі 3886,22грн.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних у сумі 22112,66грн за період 27.04.2022 08.05.2023, вважає його вірним та зазначає, що стягненню з відповідача підлягають інфляційні втрати у сумі 22112,66грн.

Відповідно до ст.3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі Салов проти України від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Надточий проти України від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, позовні вимоги Приватного підприємства «АЛЬФА ЛЮКС» до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «КБК ФОРТІС» про стягнення 180123,59грн у тому числі 125417,30грн основного боргу, 28707,41грн пені, 3886,22грн 3% річних, 22112,66грн інфляційних, обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, не спростовані відповідачем та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2701,85грн покласти на відповідача відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 129, ст.ст. 231, 232-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі №916/1942/23 в частині основної заборгованості у сумі 12732,09грн закрити.

2. Позов Приватного підприємства «АЛЬФА ЛЮКС» (65058, м. Одеса, Французькй бульвар, 22, корпус 2, приміщення 3, код ЄДРПОУ 37351098) до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «КБК ФОРТІС» (65003, м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, 29/1-а, приміщення 101, код ЄДРПОУ 42169480) про стягнення 180123,59грн - задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КБК ФОРТІС» (65003, м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, 29/1-а, приміщення 101, код ЄДРПОУ 42169480) на користь Приватного підприємства «АЛЬФА ЛЮКС» (65058, м. Одеса, Французькй бульвар, 22, корпус 2, приміщення 3, код ЄДРПОУ 37351098) 685,21грн основного боргу, 28707,41грн пені, 3886,22грн 3% річних, 22112,66грн інфляційних, 2701,85грн судового збору.

Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

Повне рішення буде складено 12 лютого 2024 р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.В. Степанова