Рішення

від 07.02.2024 по справі 916/4960/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983,

e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" лютого 2024 р.м. Одеса Справа № 916/4960/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Д`яченко Т.Г.

при секретарі судового засідання Гутниковій О.С.

розглянувши справу №916/4960/23

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Уніферт (39601, Полтавська обл., м. Кременчук, квартал 101, буд. 1, кв. 60; код ЄДРПОУ 42959220)

До відповідача: Приватного підприємства Дністер (67654, Одеська обл., Біляївський район, с. Маяки, вул. Богачова, 85-А; код ЄДРПОУ 13896699)

про стягнення 299859,00 грн.

Представники:

Від позивача: Шудря В.І., ордер

Від відповідача: Саліхов Б.В., ордер, Войцеховський І.С., самопредставництво

Встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю Уніферт звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного підприємства Дністер про стягнення 299859,00 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.11.2023р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Уніферт 13.11.2023р. вх. № ГСОО 5535/23 залишено без руху. Встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю Уніферт десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної, які визначено судом в ухвалі суду. Повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю Уніферт, що відповідно до вимог ч. 4 ст. 174 ГПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

21.11.2023р. до господарського суду Одеської області позивачем були надані пояснення, в підтвердження усунення недоліків позовної заяви, які були визначені судом в ухвалі господарського суду Одеської області від 20.11.2023р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.11.2024р. прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Уніферт до розгляду та відкрито провадження у справі №916/4960/23. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на "20" грудня 2023 р. о 10:20. Запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачу відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 20.12.2023р. о 10:20.

12.12.2023р. до суду відповідачем було надано відзив на позовну заяву.

13.12.2023р. до суду відповідачем було надано клопотання про зменшення штрафних санкцій.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.12.2023р. закрито підготовче провадження по справі №916/4960/23. Призначено справу до розгляду по суті у судовому засіданні на "29" січня 2024 р. о 11:00. Викликано учасників справи у судове засідання, призначене на 29.01.2024р. о 11:00.

29.01.2024р. до суду надійшло клопотання від представника позивача про відкладення судового засідання.

31.01.2024р. у судовому засіданні було оголошено перерву по розгляду справи по суті до 07.02.2024р. о 12:30, на задоволення клопотання представника позивача.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 29.01.2024р. повідомлено позивача по справі №916/4960/23: Товариство з обмеженою відповідальністю Уніферт про судове засідання, яке відбудеться "07" лютого 2024 р. о 12:30.

01.02.2024р. до суду відповідачем було надано доповнення до клопотання про зменшення штрафних санкцій.

Позивач підтримує заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.

Відповідач просив суд зменшити розмір штрафних санкцій та розмір витрат на професійну правничу допомогу.

У судовому засіданні 07.02.2024 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 12.02.2024р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача за час розгляду справи, суд встановив.

В обґрунтування поданого позову позивачем було зазначено суду, що 31.08.2022р. між сторонами було укладено Договір поставки мінеральних добрив №31/08/2022-01, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити покупцю, а покупець прийняти та оплатити товар відповідно до умов договору, під товаром у Договорі розуміються мінеральні добрива, мікродобрива, засоби захисту рослин або посівний матеріал. Кількість, ціна, строки та умови поставки кожної партії товару визначаються в додатках до даного Договору, які є невід`ємною його частиною.

31.08.2022р. було укладено Додаток №1 до Договору та визначено найменування товару на загальну суму 1473450,00 грн. Також було узгоджено, що покупець зобов`язується здійснити оплату в день поставки товару в розмірі 100% від загальної вартості товару.

Позивачем було зазначено суду, що виконавши умови вищезазначеного договору та додатку №1 ним був поставлений товар автомобільним транспортом в біг-бетах по 600 кг, 900 кг у кількості 30,3 тони на суму 1473450,00 грн з доставкою на адресу: , Одеська обл., Біляївський р-н, с. Маяки, що підтверджується: рахунком на оплату № 196 від 31.08.2022 року товару добрива мінеральні - добриво NPK 4-23-14 в тарі біг-бег, 3,2 тони х 39583,33 грн (вартість за І тонну); 522500, 00 грн, АМОФОС МАРКИ 10:46 (біг-бег), 17,1 тони х 41250,00грн (вартість за 1 тонну) = 705375,00 грн, всього з сумою ПДВ складає 1473450,00грн.

Також зазначене підтверджується видатковою накладною № 200 від 01.09.2022 року на суму 627000,00 грн. та видатковою накладною № 201 від 02.09.2022 року на суму 846450,00грн.

Відповідачем на протязі року були здійснені платежі з простроченням виконання грошового зобов`язання, а саме: платіжною інструкцією № 9 від 25.10.2022р. на суму 100000,00 грн., платіжною інструкцією № 21 від 18.11.2022р. на суму 50000,00 грн., платіжною інструкцією № 27 від 29.11.2022р. року на суму 50000,00 грн., платіжною інструкцією № 1199 від 09.12.2022р. на суму 20000,00 грн., платіжною інструкцією №1214 від 15.12.2022р. на суму 50000,00 грн., платіжною інструкцією № 1342 від 14.03.2023р. на суму 200000,00 грн., платіжною інструкцією № 11/07/2023 р. від 11.07.2023р. на суму 300000,00 грн., платіжною інструкцією №13/07/2023 від 13.07.2023р. на суму 300000,00 грн. та платіжною інструкцією №14/07/2023 від 14.07.2023р. на суму - 403450,00 грн.

Відповідно до п. 6.1. Договору, за порушення строків здійснення платежів за Договором, передбачених п. 4.1. Договору, покупець сплачує постачальнику, на вимогу останнього, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від несплаченої суми за кожний день прострочення платежу, а також штраф у розмірі 30% від суми простроченої заборгованості.

Позивачем, відповідно до п. 6.1. Договору, було здійснено нарахування штрафу у розмірі 30% від суми простроченої заборгованості, з урахуванням сплат відповідача, та розмір штрафу становить 299859,00 грн.

Позовні вимоги позивача направлено на стягнення відповідача штрафу 30% за прострочення платежу у розмірі 299859,00 грн.

Надаючи відзив на позовну заяву та клопотання про зменшення штрафних санкцій, відповідачем було зазначено суду, що між сторонами було укладено договір, позивачем було поставлено товар на загальну суму 1473450,00 грн. та відповідачем було сплачено товар у повному обсязі та станом на дату розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем є повністю погашеною.

Відповідачем було зазначено суду, що покладення на нього штрафних санкцій в такому розмірі є надмірним та несправедливим. Відтак, відповідач, виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, просить суд зменшити нарахований позивачем розмір штрафних санкцій. Водночас закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах. Отже, зменшення неустойки (штрафу) є, зокрема, протидією необґрунтованому збагаченню однієї із сторін за рахунок іншої та відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін.

Відповідачем було зазначено суду, що ним було повністю виконано зобов`язання за Договором, що визнається самим позивачем у позовній заяві, основною діяльністю відповідача є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, через озброєну агресію російської федерації діяльність всіх аграріїв в Україні значно ускладнилась.

За посиланням відповідача, ускладнення господарської діяльності призвело до зменшення фінансової спроможності відповідача, що підтверджується відповідною фінансовою звітністю, яка подавалась відповідачем за 2022 рік та у даній справі позивач не посилається на факт заподіяння йому порушенням зобов`язання відповідачем збитків та не надає доказів їх наявності у певному розмірі.

Окремо було зазначено, що майже вся сільськогосподарська техніка підприємства перебуває в лізингу у ТОВ "ОТП ЛІЗИНГ" на підставі Договору фірнового лізингу №11222-SME-FL від 27 вересня 2021 року та виплата таких надмірних штрафних санкцій призведе до безпідставного надмірного збагачення кредитора і до безпідставного надмірного ускладнення фінансового становища боржника, яке і без того є складним та ускладнення погашення заборгованості відповідача перед ТОВ "ОТП ЛІЗИНГ" за Договором лізингу.

Зважаючи на вищевикладене, відповідач просить суд зменшити розмір штрафних санкцій, котрі мають бути покладені на відповідача - 5 % від суми штрафних санкцій, нарахованих позивачем у позовній заяві, а саме до суми 14992,95 грн.

Також, додатково відповідачем було зазначено суду, що відповідач сприяє забезпеченню обороноздатності України та забезпеченню продовольчими харчами Збройні сили України.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, надаючи заперечення, відповідачем було зазначено суду, що позовна заява складається з 6 аркушів, один з яких є розрахунком штрафних санкцій, два з половиною обґрунтуванням судових витрат (яке зводиться до цитування чинного законодавства) та зазначене об`єктивно викликає сумніви у тому, що представником позивача було витрачено таку кількість часу, яка вартує 9500,00 грн. тільки на написання самої позовної заяви.

Пункти витрат на правову допомогу: первісна консультація, усні консультації, роз`яснення, узгодження позиції у справі, обговорення позову з клієнтом та внесення виправлень, доповнень за бажанням клієнта, ці пункти, як вказує відповідач, фактично зводяться до одних дій, а саме: спілкування адвоката зі своїм клієнтом, тобто фактично всупереч принципу справедливості, позивач намагається покласти на відповідача витрати доцільність яких об`єктивно викликає сумніви. Зазначене також стосується пункту щодо участі представника позивача в судових засіданнях, адже в цьому пункті в обґрунтування витрат позивачем зазначено "територіальну віддаленість та витрати на дорогу до суду з м.Кременчук.

Чинне процесуальне законодавство та технічне забезпечення судів дозволяє представникам учасників справи приймати участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, в якому розглядається справа. В даному випадку, позивач сам вирішив оплатити послуги адвоката, який веде свою діяльність в м.Кременчук, а не в м. Одеса, та на власний розсуд вирішив, що його представник має прибувати в судові засідання це дійсно є правом позивача, проте покладення цих витрат на відповідача є неспівмірним та свідчить про завищення судових витрат для відповідача.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як з`ясовано судом, правовідносини між сторонами виникли на підставі укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Уніферт та Приватним підприємством Дністер Договору поставки мінеральних добрив №31/08/2022-01 від 31.08.2022р.

Як з`ясовано судом, було зазначено в позові позивачем та визнано відповідачем, Товариством з обмеженою відповідальністю Уніферт на користь відповідача було здійснено поставку товару на суму 1473450,00 грн., який було сплачено Приватним підприємством Дністер, однак, з порушенням визначеного строку для такої оплати.

Дослідивши обставини спору, судом було встановлено факт неналежного виконання Приватним підприємством Дністер прийнятих на себе зобов`язань за умовами Договору поставки мінеральних добрив №31/08/2022-01 від 31.08.2022р. щодо своєчасної оплати вартості отриманого від позивача товару, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та визнано самим відповідачем.

Відповідно до п. 6.1. Договору, позивачем було заявлено до стягнення штраф у розмірі 30% від суми простроченої заборгованості у розмірі 299859,00 грн.

Положеннями ст. 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором. Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції.

Відповідно до ст. 230 Господарського Кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ст. 549 Цивільного Кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до п. 6.1. Договору, за порушення строків здійснення платежів за Договором, передбачених п. 4.1. Договору, покупець сплачує постачальнику, на вимогу останнього, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від несплаченої суми за кожний день прострочення платежу, а також штраф у розмірі 30% від суми простроченої заборгованості.

Господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Позивачем було здійснено нарахування штрафу 30% у розмірі 299859,00 грн.

Суд, переривши розрахунок позивача, вважає такі розрахунки вірними, а вимоги про стягнення - правомірними.

Поряд з цим, матеріали справи мітять клопотання відповідача щодо зменшення штрафу, відповідно до якого він просив суд зменшити штраф до 14992,95 грн. (до 5%).

Вирішуючи питання про розмір пені, який має бути присуджений до стягнення із відповідача, суд вважає за необхідне надати правову оцінку заявленому відповідачем клопотанню про зменшення штрафних санкцій.

Разом з тим, частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч.1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Правовий аналіз наведених вище норм свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Отже, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ч.1 ст.3 ЦК України).

Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання (ч.2 ст.216 ГК України).

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.217 Господарського кодексу України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Верховний Суд неодноразово наголошував у своїх постановах, що визначення конкретного розміру, на який зменшуються належні до сплати штрафні санкції, належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Враховуючи встановлені судом обставини за час розгляду справи, доводи відповідача, суд приходить до висновку про достатність підстав для зменшення заявленого позивачем до стягнення штрафу, оскільки, за даних обставин, присудження до стягнення із відповідача всього розміру штрафу матиме наслідком покладення на відповідача невиправданого тягаря, оскільки порушення відповідачем грошових зобов`язань за договором є безпосереднім наслідком неможливості відповідача виконувати власні зобов`язання у зв`язку із певними обставинами.

Отже на думку суду, зменшення заявленого позивачем до стягнення штрафу до суми 149929,50грн. повною мірою відповідає принципам справедливості, добросовісності та розумності.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями ч. 1-3 ст. 126 ГПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч.1 ст.26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність, адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

За приписами ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Позивачем заявлено до стягнення витрати на правничу допомогу у розмірі 30000,00грн.

Як з`ясовано судом, 03.04.2023р. між позивачем та адвокатом було укладено Договір про надання допомоги у господарській справі №0129.

Умовами п. 3 вказаного договору сторонами визначено, що за правову допомогу замовник сплачує адвокату винагороду (гонорар) фіксовану суму у розмірі 30000,00 грн. Також матеріали справи містять розрахунок від 07.11.2023р. суми витрат за надану професійну правничу допомогу згідно угоди про надання правової допомоги №0129 від 03.04.2023р.

Згідно наявного в матеріалах справи Акту прийома-передачі послуг від 07.11.2023р. з`ясовано, шо виконавець надав, а замовник прийняв юридичні послуги: первісна консультація 1500,00 грн., попереднє опрацювання матеріалів наданих клієнтом 2500,00грн., складання позовної заяви та поточних процесуальних документів по справі 9500,00грн., обговорення позову з клієнтом та внесення виправлень, доповнень за бажанням клієнта 1500,00грн., підготовка до ведення справи в суді першої інстанції (підготовка та друк додатків) 900,00грн., пошук та вивчення законодавчих та нормативних правових актів якими врегульовані спірні правовідносини 3000,00 грн., усні консультації, роз`яснення, узгодження позиції по справі 1500,00грн., участь у судових засіданнях (у зв`язку з територіальною віддаленістю + витрати на дорогу до суду з м. Кременчука) 9600,00 грн.

Поряд з цим, матеріали справи містять заперечення відповідача щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу.

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява №19336/04, п. 269; рішення у справі Гімайдуліна і інші проти України від 10.12.2009р., рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015 р.). Також у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 р. зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Слід зазначити, що кожна справа має свою специфіку, а тому, враховуючи всі аспекти даної справи, суд вважає, що для належного представлення інтересів позивача у цій справі заявлені витрати не відповідають критеріям реальності та розумності, враховуючи не тільки характер спірних відносин, обсяг фактично виконаних адвокатським об`єднанням послуг та їх вартісну оцінку, а також необхідність всіх вказаних в актах виконаних робіт/наданих послуг витрат позивача.

Необхідність дотримання співмірності, обґрунтованості та розумного розміру гонорару адвоката, який покладається на іншу сторону, підтримано позицією Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладеною в постанові від 01.08.2019 року у справі №915/237/18.

Крім того, в постанові Верховного Суду від 13.02.2020 року у справі №911/2686/18 зазначено, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Аналізуючи заявлені витрати щодо складання додаткових письмових пояснень у розмірі 30000,00 грн., суд вважає таку суму співмірною та присуджує її до стягнення.

Поряд з цим, аналізуючи обставини справи, суд вважає, що за попереднє опрацювання матеріалів наданих клієнтом підлягає до стягненню сума 1500,00 грн., за складання позовної заяви та поточних процесуальних документів по справі 3000,00 грн., підготовка до ведення справи в суді першої інстанції (підготовка та друк додатків) 300,00 грн., пошук та визначення законодавчих та нормативних правових актів 1000,00 грн. та участь у судових засіданнях 3000,00 грн., які, на думку суду, з урахуванням складності справи, обсягу документів та вчинених процесуальних двій, є обґрунтованими та розумними.

Суд не вбачає підстав для стягнення витрати на правничу допомогу у вигляді оплати за обговорення позову з клієнтом та усних консультацій, оскільки такі дії, на думку суду, вчиняються при первісній консультації, складанні позовної заяви, за що вже було заявлено до відшкодування понесені позивачем витрати.

Таким чином, господарський суд, оцінюючи обґрунтованість заперечень відповідача, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерії розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, вважає, що заявлена позивачем сума в частині є неспівмірною зі складністю даної справи, нерозумною та несправедливою, у зв`язку з чим підлягає зменшенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та те, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача, є, на думку суду, в частині завищеним та неспівмірним з обсягом наданих послуг адвоката, а в частині - зменшений судом за викладених вище обставин, господарський суд дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката в господарському суді, який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача, з огляду на заперечення останнього, підлягає зменшенню та відшкодуванню в загальній сумі 10300,00 грн., яка, на думку суду, може вважатись розумною, співмірною та справедливою.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у розмірі 4497,89 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Уніферт задовольнити частково.

2.Стягнути Приватного підприємства Дністер (67654, Одеська обл., Біляївський район, с. Маяки, вул. Богачова, 85-А; код ЄДРПОУ 13896699) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Уніферт (39601, Полтавська обл., м. Кременчук, квартал 101, буд. 1, кв. 60; код ЄДРПОУ 42959220) штраф у розмірі 149929 (сто сорок дев`ять тисяч дев`ятсот двадцять дев`ять) грн. 50 коп., витрати по сплаті судового збору у розмірі 4497 (чотири тисячі чотириста дев`яносто сім) грн. 89 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10300 (десять тисяч триста) грн. 00 коп.

3.В іншій частині позову відмовити.

Повний текст рішення складено 12 лютого 2024 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Т.Г. Д`яченко