Рішення

від 14.12.2023 по справі 917/1163/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.2023 Справа № 917/1163/23

м. Полтава

За позовною заявою Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Полтавській області, вул. Вячеслава Чорновола, 22-А, м. Полтава, 36039

до Фізичної особи-підприємця Безносика Віталія Володимировича , АДРЕСА_1

про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки

Суддя Солодюк О.В.

Секретар судового засідання Голик В.М.

Учасники справи згідно протоколу судового засідання

Розглядається позовна заява Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Полтавській області до Фізичної особи-підприємця Безносика Віталія Володимировича про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки.

В позові позивач зазначає, що підставою для звернення до суду стало те, що Фізичною особою-підприємцем Безносик Віталієм Володимировичем самовільно зайнято та використовується частина (орієнтовно 20 м2) земельної ділянки державної власності.

Відповідач відзив на позов, у визначений відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України строк, не подав.

Ухвали Господарського суду Полтавської області: від 10.07.2023 про відкриття провадження у справі; від 11.08.2023 про відкладення розгляду справи, від 12.10.2023 про закриття підготовчого провадження надіслані відповідачеві рекомендованим листом на зазначену в позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань адресу ( АДРЕСА_1 ). Відповідач ухвали отримував, що підтверджується поштовими повідомленнями в матеріалах справи.

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 10.07.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду й відкрив провадження у справі, постановив справу розглядати у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 11.08.2023 на 10:30 год.

10.08.2023 від відповідача до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з хворобою (вх. № 9879).

Ухвалою суду від 11.08.2023 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, за клопотанням відповідача відкладено розгляд справи на 12.10.2023 на 11:50 год.

Ухвалою суду від 12.10.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.12.2023 на 12:00 год.

В судовому засіданні 14.12.2023 судом ухвалено рішення відповідно до ст. 240 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд, встановив.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (індексний номер витягу 132858897; дата, час формування витягу: 01.08.2018, 13:45:08) Служба автомобільних доріг у Полтавській області на підставі розпорядження Полтавської обласної державної адміністрації № 484 від 29.05.2018 є постійним користувачем земельної ділянки з кадастровим номером 5324881200:00:029:0012 площею 0,2682 га, розташованої на території Вишняківської сільської ради Хорольського району Полтавської області, з цільовим призначенням - для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства.

Згідно з наказом Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України від 31.03.2023 № Н-130 Служба автомобільних доріг у Полтавській області перейменована на Службу відновлення та розвитку інфраструктури у Полтавській області; внесено зміни до Положення про Службу автомобільних доріг у Полтавській області, затвердженого наказом Державного агентства автомобільних доріг України від 29.07.2019 № Н-252, шляхом викладення його у новій редакції. Державна реєстрація вищевказаних змін відбулася 05.04.2023.

У лютому 2023 року Фізична особа-підприємець Безносик Віталій Володимирович самовільно зайняв та використовує частину (орієнтовно 20 м2) зазначеної земельної ділянки державної власності, шляхом встановлення торгівельного павільйону на майданчику для відстою транспорту на км 240+355 праворуч автомобільної дороги загального користування державного значення М-03 Київ-Харків-Довжанський. Балансоутримувачем вказаної автомобільної дороги є Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Полтавській області.

Служба автомобільних доріг у Полтавській області повідомила Фізичну особу -підприємця Безносика Віталія Володимировича про здійснення ним самовільного зайняття земельної ділянки, з чим він погодився та зобов`язався добровільно її звільнити у термін до 01.03.2023, шляхом переміщення торгівельного павільйону за межі смуги відведення автомобільної дороги. Зазначене підтверджується розпискою, складеною Фізичною особою-підприємцем Безносиком Віталієм Володимировичем 08.02.2023.

На адресу Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Полтавській області 30.05.2023 надійшов лист Фізичної особи-підприємця Безносика Віталія Володимировича від 19.04.2023 наступного змісту:

«Я, Безносик Віталій Володимирович , приватний підприємець, здійснюю підприємницьку діяльність по реалізації продуктів харчування на автошляху М-03 Київ-Харків-Довжанський на площадці, спеціально призначеній для здійснення торгівлі, де я самовільно встановив торгівельний павільйон. З метою урегулювання правовідносин між Службою відновлення та розвитку інфраструктури у Полтавській області та мною, прошу Вас виділити земельну ділянку площею 20кв.м для здійснення підприємницької діяльності та заключити відповідний договір оренди».

З листа Управління інфраструктури та цифрової трансформації Полтавської обласної військової адміністрації від 23.05.2023 № 01-18/627 Службі відновлення та розвитку інфраструктури у Полтавській області стало відомо про письмове звернення Фізичної особи-підприємця Безносика Віталія Володимировича до Полтавської обласної військової адміністрації (лист від 19.04.2023), у якому він також визнає факт безпідставного користування земельною ділянкою для здійснення власної підприємницької діяльності та для врегулювання правовідносин просить Полтавську обласну військову адміністрацію посприяти в укладенні договору оренди земельної ділянки площею 20 м2.

Станом на дату подання позовної заяви Фізична особа-підприємець Безносик Віталій Володимирович продовжує свою підприємницьку діяльність на самовільно зайнятій земельній ділянці і жодних дій щодо демонтажу торгівельного павільйону не вчинив.

При прийнятті рішення суд виходить з наступного.

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Частиною 2 статті 116 Земельного кодексу України визначено, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до частини 5 статті 122 Земельного кодексу України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб. Згідно з пунктом 7 частини 1 статті 13 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань використання землі. Пунктом «а» частини 1 статті 17 Земельного кодексу України визначено, що до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Згідно зі статтею 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Частиною 1 статті 95 Земельного кодексу України визначено, що землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: а) самостійно господарювати на землі; б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об`єкти, а також інші корисні властивості землі; г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; ґ) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Таким чином, Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Полтавській області у порядку, передбаченому законодавством, на підставі розпорядження Полтавської обласної державної адміністрації № 484 від 29.05.2018 набула право постійного користування вищевказаною земельною ділянкою державної власності, яке оформлене відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Водночас, Фізична особа-підприємець Безносик Віталій Володимирович самовільно зайняв та безпідставно використовує частину зазначеної земельної ділянки, чим порушує права Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Полтавській області як постійного користувача земельної ділянки, зокрема права, визначені пунктами «а» і «ґ» частини 1 статті 95 Земельного кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу. Частиною 2 статті 124 Земельного кодексу України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Отже, пропозиція Фізичної особи-підприємця Безносика Віталія Володимировича щодо урегулювання спору, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки зі Службою відновлення та розвитку інфраструктури у Полтавській області, є такою, що суперечить законодавству, адже Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Полтавській області є постійним користувачем земельної ділянки і не наділена повноваженнями на укладення зазначеного договору.

Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України «Про автомобільні дороги» об`єктами дорожнього сервісу є спеціально облаштовані місця для зупинки маршрутних транспортних засобів, майданчики для стоянки транспортних засобів, майданчики відпочинку, видові майданчики, автозаправні станції, пункти технічного обслуговування, мотелі, готелі, кемпінги, торговельні пункти (у тому числі малі архітектурні форми), автозаправні комплекси, складські комплекси, пункти медичної та технічно-евакуаційної допомоги, пункти миття транспортних засобів, пункти приймання їжі та питної води, автопавільйони, а також інші об`єкти, на яких здійснюється обслуговування учасників дорожнього руху та які розміщуються на землях дорожнього господарства або потребують їх використання для заїзду та виїзду на автомобільну дорогу.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про автомобільні дороги» складовими автомобільної дороги загального користування у межах смуги відведення є: земляне полотно; проїзна частина; дорожнє покриття; смуга руху; споруди дорожнього водовідводу та водоочисні споруди; споруди шумозахисні; штучні споруди; засоби технологічного зв`язку; інженерне облаштування: спеціальні споруди та засоби, призначені для забезпечення безпечних та зручних умов руху (освітлення, стаціонарні комплекси вимірювання вагових і габаритних параметрів транспортних засобів, примусового зниження швидкості руху); архітектурне облаштування: архітектурні споруди та декоративні насадження, призначені для забезпечення естетичного вигляду автомобільних доріг; технічні засоби організації дорожнього руху, автопавільйони, лінійні споруди і комплекси, що забезпечують функціонування і збереження доріг; елементи санітарного облаштування; зелені насадження; спеціально облаштовані місця для зупинки маршрутних транспортних засобів.

Частиною 2 статті 9 Закону України «Про автомобільні дороги» визначено, що об`єкти дорожнього сервісу не є складовими частинами автомобільної дороги загального користування, крім випадків, якщо замовником їх будівництва чи розміщення у межах смуги відведення автомобільних доріг загального користування є власник чи орган управління цих автомобільних доріг загального користування.

Згідно з частиною З статті 9 Закону України «Про автомобільні дороги» розміщення інших об`єктів у межах смуги відведення без дозволу власників доріг органів, що здійснюють управління автомобільними дорогами, забороняється.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про автомобільні дороги» органом управління є орган, призначений для управління автомобільними дорогами (вулицями), забезпечення їх функціонування, розвитку та фінансування.

Пунктом 4 частини 1 статті 13 Закону України «Про автомобільні дороги» визначено, що орган управління автомобільними дорогами загального користування відповідає, в тому числі за відповідність нормативно-правовим актам розміщення об`єктів дорожнього сервісу.

Згідно з частиною 1 статті 37 Закону України «Про автомобільні дороги» будівництво споруд, об`єктів дорожнього сервісу, автозаправних станцій, прокладення інженерних мереж та виконання інших робіт у межах смуги відведення автомобільних доріг здійснюються згідно з дозволом органів державного управління автомобільними дорогами та за попереднім погодженням з відповідними підрозділами Національної поліції в порядку, передбаченому законодавством України.

Відповідно до частини 2 статті 37 Закону України «Про автомобільні дороги» органи державного управління автомобільними дорогами видають за погодженням з відповідними підрозділами Національної поліції на платній основі дозволи на розміщення, будівництво, реконструкцію та функціонування в межах смуги відведення автомобільних доріг загального користування об`єктів, зазначених у частині першій цієї статті, в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Водночас зазначений порядок Кабінетом Міністрів України не затверджено, і відповідні дозволи на розміщення, будівництво, реконструкцію та функціонування в межах смуги відведення автомобільних доріг загального користування об`єктів сервісу не видаються.

Таким чином, Фізичною особою-підприємцем Безносиком Віталієм Володимировичем порушено не лише права Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Полтавській області як постійного користувача земельної ділянки, а і Закон України «Про автомобільні дороги» в частині розміщення об`єкта дорожнього сервісу, яким є торгівельний павільйон.

Факт самовільного зайняття земельної ділянки Фізичною особою-підприємцем Безносиком Віталієм Володимировичем визнається.

Частиною 2 статті 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно з пунктом «б» частини 3 статті 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, в тому числі шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Відповідно до частини 1 статті 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Частиною 2 статті 212 Земельного кодексу України визначено, що приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Згідно з частиною 3 статті 212 Земельного кодексу України повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Відповідно до частини 2 статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» за рішенням суду самочинно збудований об`єкт підлягає знесенню з компенсацією витрат, пов`язаних із знесенням об`єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво.

Частиною 2 статті 95 Земельного кодексу України визначено, що порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За частиною 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься в справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За приписами статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають установленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За частиною 1 статті 79 ГПК України наявність обставин, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

З урахуванням наведених обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову.

При ухваленні рішення в справі, суд у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, до яких, зокрема належить судовий збір.

За статтею 129 ГПК України судовий збір покладається в спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі, за рахунок відповідача має бути відшкодований сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2 684,00 грн.

Керуючись статтями 129, 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2. Зобов"язати Фізичну особу - підприємця Безносика Віталія Володимировича звільнити самовільно зайняту земельну ділянку з кадастровим номером 5324881200:00:029:0012 площею 0,2682 га, розташовану на території Вишняківської сільської ради Хорольського району Полтавської області, з цільовим призначенням - для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства, шляхом демонтажу самовільно розміщеного на ній торгівельного павільйону за рахунок Фізичної особи - підприємця Безносика Віталія Володимировича .

3. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Безносика Віталія Володимировича ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Полтавській області (вул. Вячеслава Чорновола, 22-А, м. Полтава, Полтавська область, 36039, код ЄДРПОУ 25898491) судовий збір в розмірі 2 684,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Східного апеляційного господарського суду.

Суддя Солодюк О.В.