Рішення

від 01.02.2024 по справі 917/1965/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.02.2024 Справа № 917/1965/23

за позовною заявою ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАСТ і К» (вул. Миколаївська, 9, кім. 9, м. Кременчук, Полтавська область, 39600 ідентифікаційний код: 13953635, адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_2)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 РНОКПП: НОМЕР_2 .

про визнання трудових відносин припиненими

Суддя Киричук О.А.

Секретар судового засідання Тертична О.О.

Представники сторін: згідно протоколу

ОСОБА_1 звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАСТ і К» про визнання припиненими трудових відносин між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДАСТ і К» і ОСОБА_1 з 16 жовтня 2023 року.

Ухвалою від 06.11.2023р. суд прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі, постановив справу розглядати в порядку загального позовного провадження, залучити до участі у справі №917/1965/23 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 , призначити підготовче засідання у справі на 07.12.23, запропонувати відповідачу протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду надати суду відзив на позов; позивачу - подати суду відповідь на відзив в строк до 5 днів з моменту отримання від відповідача відзиву на позов, третій особі -надати з урахуванням отриманих від сторін документів, документально підтверджені письмові пояснення.

Ухвалою від 07.12.2023р. суд постановив відкласти підготовче засідання на 09.01.2024 р., запропонувати учасникам справи вчинити дії на виконання завдання підготовчого провадження.

Від відповідача відзив на позов не надходив.

Від третьої особи письмові пояснення не надходили.

Інші заяви чи клопотання сторони не подавали.

У підготовчому засіданні, 09.01.2024р., судом здійснено дії та з`ясовані всі питання, передбачені ст.ст.177, 182 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 09.01.2024р. суд постановив закрити підготовче провадження у справі 917/1965/23, призначити справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 01.02.2024.

01.02.24 від представника позивача надійшла заява, в якій вона повідомила, що заявлені позовні вимоги позивачем та його представником підтримуються в повному обсязі, та просила суд розгляд справи № 917/1965/23 провести без участі позивача та його представника.

Представники стрін у судове засідання 01.02.2024 не з`явилися. Про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, відповідно до ст.ст. 120, 121 ГПК України.

Суд враховує, що відповідач відзив на позов не надав. Встановлені строки для його подання закінчилися.

Згідно з ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Згідно із ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

При цьому, суд приймає до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції. Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч.1 ст. 251 ГПК України та ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами з урахуванням згаданого вище приписів ч. 9 ст. 165 ГПК України та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, 01.02.24 судом складено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.

Рішенням засновника ТОВ «ДАСТ і К» (далі - Товариство) від 01 квітня 2016 року ОСОБА_1 призначено на посаду директора ТОВ «ДАСТ і К». На підставі вказаного рішення ОСОБА_1 видано наказ №Д-10 від 01 квітня 2016 року про виконання обов`язків директора ТОВ «ДАСТ і К».

01 серпня 2022 року ОСОБА_1 склала заяву про звільнення за власним бажанням з посади директора ТОВ «ДАСТ і К» на підставі ст. 38 Кодексу законів про працю України.

01 серпня 2022 року ОСОБА_1 направила на адресу учасника ТОВ «ДАСТ і К» ОСОБА_3 повідомлення про скликання позачергових загальних зборів учасників ТОВ «ДАСТ і К» на 05.09.2022 р. та заяву ОСОБА_1 від 01.08.2022 р. про звільнення, що підтверджується доданою копією фіскального чека. Вказане поштове відправлення повернулось відправнику за закінченням терміну зберігання, що підтверджується доданою копією поштового конверту.

Позивач вказує, що у призначену дату та час ОСОБА_3 для вирішення питання про звільнення ОСОБА_1 з посади директора ТОВ «ДАСТ і К» не з`явився.

14 грудня 2022 року ОСОБА_1 повторно направила на адресу єдиного учасника ТОВ «ДАСТ і К» ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ) повідомлення про скликання позачергових загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАСТ і К», що підтверджується доданою копією накладної № 3960023047815 та опису вкладення до поштового листа.

Вищевказане повідомлення про скликання загальних зборів Позивачка також направила єдиному учаснику ТОВ «ДАСТ і К» телефонним повідомленням, що підтверджується доданою роздруківкою скріншоту телефону.

Позивач зазначає, що скликані нею на 16 січня 2023 року загальні збори учасників ТОВ «ДАСТ і К» не відбулись у зв`язку з неявкою єдиного учасника Товариства ОСОБА_3 , що підтверджується доданою копією протоколу загальних зборів учасників ТОВ «ДАСТ і К» від 16.01.2023р.

21 серпня 2023 року ОСОБА_1 повторно направлено на адресу учасника Товариства, - ОСОБА_3 , повідомлення про скликання загальних зборів учасників ТОВ «ДАСТ і К» на 16 жовтня 2023 року та заяву від 01 серпня 2022 року про звільнення ОСОБА_1 з посади директора ТОВ «ДАСТ і К».

Під час кур`єрської доставки працівником пошти поштове відправлення ОСОБА_3 не вручено і протягом законодавчо визначеного строку зберігання поштового відправлення - ОСОБА_2 не вжито заходів для його отримання. У зв`язку з наведеним поштове відправлення 29 вересня 2023 року повернулося відправнику за закінченням строку зберігання.

Позивач вважає, що ОСОБА_3 мав достатньо часу для отримання поштової кореспонденції. Більш того, про висловлене бажання Позивача звільнитись з посади директора ТОВ «ДАСТ і К» ОСОБА_3 достеменно відомо, оскільки Позивачем було подано до Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області позовну заяву до ТОВ «ДАСТ і К» за участі третьої особи ОСОБА_3 про визнання трудових відносин припиненими (справа № 537/1183/23). При цьому, в ході розгляду справи № 537/1183/23 учасником Товариства ( ОСОБА_2 ) подано до суду заяву про відкладення розгляду справи, що свідчить про його обізнаність з волевиявленням ОСОБА_1 до звільнення з посади директора ТОВ «Даст і К». Проте, жодних належних заходів з метою звільнення Позивача ОСОБА_2 не здійснено. В подальшому провадження у справі № 537/1183/23 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ДАСТ і К», ОСОБА_3 про визнання трудових відносин припиненими закрито у зв`язку з тим, що такий спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

На думку позивача, неприйняття Загальними зборами учасників ТОВ «ДАСТ і К» 16 жовтня 2023 року рішення про звільнення ОСОБА_1 з посади директора на підставі поданої нею заяви є порушенням гарантованого частиною 1 ст. 43 Конституції України права щодо вільного обрання праці та заборони примусової праці.

Зважаючи на виконання Позивачем вказаних вище дій з метою звільнення з посади директора ТОВ «ДАСТ і К» та невжиття учасником ТОВ «ДАСТ і К» в порядку, визначеному чинним законодавством, заходів для прийняття рішення про звільнення ОСОБА_1 з посади директора, Позивач звернувся за захистом своїх порушених прав в судовому порядку шляхом визнання трудових відносин між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДАСТ і К» і ОСОБА_1 припиненими з 16 жовтня 2023 року.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Звернення до суду особи, яка є одноосібним виконавчим органом товариства, для припинення її повноважень, зокрема у випадку, якщо загальні збори учасників не розглядають заяву про звільнення з посади директора, пов`язане з корпоративними відносинами у цьому товаристві. Тому, на чому неодноразово наголошував Верховний Суд, доцільно зберігати єдину юрисдикційну належність спорів про припинення повноважень одноосібного виконавчого органу товариства чи члена колегіального такого органу для формування стабільної та послідовної судової практики щодо віднесення таких спорів до господарської юрисдикції.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 червня 2023 року у справі № 448/362/22 (провадження № 14-113цс22) зауважувала, що корпоративні права на участь в управлінні товариством його учасники реалізовують, зокрема, шляхом прийняття компетентним органом товариства рішення щодо припинення повноважень одноосібного виконавчого органу (директора). Таке рішення може мати наслідки для трудових відносин, але визначальними у таких ситуаціях є відносини корпоративні.

Велика Палата Верховного Суду погодилася із судами у тому, що вимогу позивача стосовно виключення з ЄДР запису про директора товариства слід розглянути у господарській юрисдикції разом із вимогою про визнання трудових відносин і відносин представництва припиненими, але не тому, що перша є похідною від другої. Належність й ефективність обох зазначених вимог має оцінити під час розгляду справи господарський суд.

Вирішуючи спір по суті, суд звертається, серед іншого, до позиції Великої Палати Верховного Суду у справі №127/27466/20. У цій справі перед Великою Палатою постали питання про правову природу відносин, що існують між товариством з обмеженою відповідальністю та його директором, який ініціював своє звільнення з цієї посади, і про те, у який спосіб директор товариства, якого позбавлено можливості звільнитись, може ефективно захистити відповідне право.

Велика Палата, вирішуючи справу, дійшла до наступних висновків:

Управління товариством здійснюють його органи - загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (частини перша, друга статті 97 ЦК України). Частинами першою - четвертою статті 99 ЦК України передбачено, зокрема, що загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Органами товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган (стаття 28 Закону № 2275-VIII тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, якщо окремо не вказано про інше).

Загальні збори учасників є вищим органом товариства (частина перша статті 29 Закону № 2275-VIII), до компетенції якого належить, зокрема, обрання одноосібного виконавчого органу товариства (пункт 7 частини другої статті 30 Закону № 2275-VIII).

Разом з тим Закон № 2275-VIII також передбачає укладення з членом виконавчого органу товариства договору.

Частиною дванадцятою цієї ж статті 39 Закону № 2275-VIII передбачено, що договір, який укладається з членом виконавчого органу товариства, від імені товариства підписує особа, уповноважена на таке підписання загальними зборами учасників. Аналіз цієї норми в сукупності з положеннями останнього речення частини сьомої статті 39, частини шостої статті 40 та частини восьмої статті 42 Закону № 2275-VIII дозволяє дійти висновку про те, що договір, про який ідеться в частині дванадцятій статті 39 цього Закону, є цивільно-правовим або трудовим договором (контрактом).

Таке розуміння узгоджується з подальшими змінами, яких зазнала ця норма. Так, у чинній редакції частина дванадцята статті 39 Закону № 2275-VIII передбачає, що з одноосібним виконавчим органом та кожним членом колегіального виконавчого органу укладається цивільно-правовий або трудовий договір (контракт). Договір (контракт), що укладається з одноосібним виконавчим органом та членом колегіального виконавчого органу, від імені товариства підписує особа, уповноважена на таке підписання загальними зборами учасників.

Про застосовність такого підходу свідчить також те, що Законом України від 15.07.2021 № 1667-IX «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні» статтю 39 Закону № 2275-VIII доповнено частиною чотирнадцятою, яка передбачає, що у випадках і на умовах, передбачених законом, повноваження виконавчого органу товариства може виконувати юридична особа, зареєстрована відповідно до законодавства України (особа, яка здійснює функції управління).

Відтак чинна редакція Закону № 2275-VIII встановлює обрання особи виконавчим органом товариства або до складу цього органу в межах відносин з управління товариством і окремо передбачає укладення цивільно-правового або трудового договору.

Отже, за загальним правилом створення (обрання) виконавчого органу товариства відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства (частина перша статті 99 ЦК України, пункт 7 частини другої статті 30 Закону № 2275-VIII) або в окремих випадках - наглядової ради товариства (частина друга статті 38 Закону № 2275-VIII). Це рішення породжує між особами, яких воно стосується, корпоративні відносини,у яких обрана особа наділяється повноваженнями з управління.

Ці корпоративні відносини також є підставою для виникнення відносин представництва товариства перед третіми особами, а також трудових відносин, що регулюються законодавством про працю, та виникають у зв`язку з укладенням в установленому порядку (частина дванадцята статті 39 Закону № 2275-VIII) з одноосібним виконавчим органом (членом колегіального виконавчого органу) трудового договору (контракту).

Такий трудовий договір (контракт) може визначати окремі аспекти діяльності одноосібного виконавчого органу (члена колегіального виконавчого органу) як працівника товариства, зокрема, строк здійснення ним повноважень; права, обов`язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальну); умови матеріального забезпечення; умови звільнення з посади (у тому числі дострокового).

У справі, що переглядалася Великою Палатою, як і у даній справі, позивачі були обрані на посаду директора Товариства рішенням загальних зборів учасників, однак не вбачається обставин укладення з ними трудового договору (контракту) в порядку, передбаченому частиною дванадцятою статті 39 Закону № 2275-VIII. Учасники справ не стверджували про існування таких обставин та не посилались на недослідження судами доказів, які можуть це підтвердити.

Оскільки Товариство не укладало з позивачем трудового договору (контракту), Велика Палата Верховного Суду у справі 127/27466/20 дійшла висновку про те, що між позивачем та Товариством не виникав спір стосовно припинення такого правочину. Відтак ВП ВС вважала неправильними висновки судів попередніх інстанцій та доводи учасників цієї справи про необхідність застосування у спірних правовідносинах норм КЗпП України, зокрема статті 38 цього Кодексу, яка визначає порядок розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника.

Водночас в обох випадках - коли особу обрано до складу виконавчого органу (між товариством та особою встановлені відносини управління товариством) та укладено трудовий договір (встановлені трудові відносини) і коли існують тільки відносини з управління товариством без укладення трудового договору - саме відносини з управління товариством, у яких директору надані відповідні повноваження, за здійснення яких він несе встановлену законом відповідальність, становлять основу відносин між товариством та цією особою.

При цьому Велика Палата Верховного Суду враховує, що позовні вимоги про визнання трудових правовідносин припиненими, або про звільнення, або про припинення трудових правовідносин та / або правовідносин представництва у такому спорі спрямовані насамперед на припинення правовідносин з управління, які існують між директором та товариством.

Цими висновками Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Верховного Суду про застосування в подібних правовідносинах положень законодавства про працю, зокрема, статті 38 КЗпП України, викладених у постановах від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18, від 17.03.2021 у справі № 761/40378/18 та від 19.01.2022 у справі № 911/719/21, зокрема, в частині тверджень про те, що відповідно до трудового законодавства України керівник товариства (директор), як і будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган про таке звільнення письмово за два тижні, а також про те, що визначальним при вирішенні справ цієї категорії є не перевірка дотримання керівником юридичної особи порядку скликання загальних зборів учасників товариства, а волевиявлення працівника на звільнення з роботи та дотримання ним процедури звільнення, передбаченої частиною першою статті 38 КЗпП України.

Необхідність такого відступу зумовлена тим, що у справах № 761/40378/18, № 758/1861/18 та № 911/719/21 Верховний Суд застосував норми законодавства про працю та поклав їх в основу своїх висновків, зроблених у спорах за позовами директорів, які були обрані рішеннями загальних зборів учасників, за відсутності встановлених судами обставин укладення з ними трудових договорів (контрактів), що суперечить викладеним вище висновкам Великої Палати Верховного Суду.

Далі, досліджуючи питання щодо умов припинення повноважень одноосібного виконавчого органу товариства за його ініціативою, Велика Палата звертає увагу на те, що частиною тринадцятою статті 39 Закону № 2275-VIII передбачено, що повноваження одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу можуть бути припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень лише шляхом обрання нового одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу або тимчасових виконувачів їхніх обов`язків. У разі припинення повноважень одноосібного виконавчого органу або члена колегіального виконавчого органу договір із цією особою вважається припиненим. Статутом товариства може бути передбачено вимогу про обрання нових членів чи тимчасових виконувачів обов`язків для всіх членів колегіального виконавчого органу.

Загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства (частина перша статті 98 ЦК України). Статтею 31 Закону № 2275-VIII передбачено, що загальні збори учасників скликаються у випадках, передбачених цим Законом або статутом товариства, зокрема, з ініціативи виконавчого органу товариства (пункт 1 цієї статті).

Порядок скликання загальних зборів учасників товариства визначено статтею 32 Закону № 2275-VIII, частина перша якої передбачає, що загальні збори учасників скликаються виконавчим органом товариства. Статутом товариства може бути визначений інший орган, уповноважений на скликання загальних зборів учасників.

У зв`язку із цим виконанню, за загальним правилом, підлягали положення частин другої - п`ятої та одинадцятої статті 32 Закону № 2275-VIII, за змістом яких виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства. Повідомлення, передбачене частиною третьою цієї статті, надсилається поштовим відправленням з описом вкладення. Статутом товариства може бути встановлений інший спосіб повідомлення. У повідомленні про загальні збори учасників зазначаються дата, час, місце проведення, порядок денний. Виконавчий орган товариства зобов`язаний надати учасникам товариства можливість ознайомитися з документами та інформацією, необхідними для розгляду питань порядку денного на загальних зборах учасників. Виконавчий орган товариства забезпечує належні умови для ознайомлення з такими документами та інформацією за місцезнаходженням товариства у робочий час, якщо інший порядок не передбачений статутом товариства.

Беручи до уваги наведене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що Директор для припинення своїх повноважень як одноосібного виконавчого органу за своєю ініціативою мав скликати загальні збори учасників Товариства (пункт 1 частини першої, частина сьома статті 31 Закону № 2275-VIII) з включенням до порядку денного питання про припинення своїх повноважень шляхом обрання нового директора або тимчасового виконувача його обов`язків (частина тринадцята статті 39 Закону № 2275-VIII), оскільки вирішення цього питання належить до виключної компетенції загальних зборів учасників Товариства (частина перша статті 99 ЦК України, пункт 7 частини другої статті 30 Закону № 2275-VIII, підпункт «є» пункту 8.5 Статуту).

При цьому Директор мав дотриматись вимог статті 32 Закону № 2275-VIII та Статуту щодо порядку скликання загальних зборів учасників Товариства, зокрема: не пізніше, ніж за 30 днів до початку зборів шляхом надсилання поштовим відправленням з описом вкладення повідомити кожного з учасників Товариства про порядок денний, дату, час і місце їх проведення, а також надати учасникам можливість ознайомитися з документами та інформацією, необхідними для розгляду питань порядку денного, і забезпечити належні умови для ознайомлення з такими документами та інформацією за місцезнаходженням Товариства в робочий час.

Як вбачається з поданих доказів, у даній справі 01 серпня 2022 року ОСОБА_1 склала заяву про звільнення за власним бажанням з посади директора ТОВ «ДАСТ і К» на підставі ст. 38 Кодексу законів про працю України і направила на адресу учасника ТОВ «ДАСТ і К» ОСОБА_3 повідомлення про скликання позачергових загальних зборів учасників ТОВ «ДАСТ і К» на 05.09.2022 р. разом із заявою від 01.08.2022 р. про звільнення, що підтверджується доданою копією фіскального чека.

Твердження позивача про те, що у призначену дату та час ОСОБА_3 для вирішення питання про звільнення ОСОБА_1 з посади директора ТОВ «ДАСТ і К» не з`явився, при розгляді даної справи ні відповідач, ні третя особа не спростовували.

Матеріалами справи також підтверджується, що:

- 14 грудня 2022 року ОСОБА_1 повторно направила на адресу єдиного учасника ТОВ «ДАСТ і К» ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ) повідомлення про скликання позачергових загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАСТ і К», що підтверджується доданою копією накладної № 3960023047815 та опису вкладення до поштового листа.

Вищевказане повідомлення про скликання загальних зборів Позивачка також направила єдиному учаснику ТОВ «ДАСТ і К» телефонним повідомленням, що підтверджується доданою роздруківкою скріншоту телефону.

-21 серпня 2023 року ОСОБА_1 повторно направлено на адресу учасника Товариства, - ОСОБА_3 , повідомлення про скликання загальних зборів учасників ТОВ «ДАСТ і К» на 16 жовтня 2023 року та заяву від 01 серпня 2022 року про звільнення ОСОБА_1 з посади директора ТОВ «ДАСТ і К».

Під час кур`єрської доставки працівником пошти поштове відправлення ОСОБА_3 не вручено. У зв`язку з наведеним поштове відправлення 29 вересня 2023 року повернулося відправнику за закінченням строку зберігання.

Твердження позивача про те, що скликані нею на 16 січня 2023 року загальні збори учасників ТОВ «ДАСТ і К» не відбулись у зв`язку з неявкою єдиного учасника Товариства ОСОБА_3 , що підтверджується доданою копією протоколу загальних зборів учасників ТОВ «ДАСТ і К» від 16.01.2023р., при розгляді даної справи ні відповідач, ні третя особа не спростовували.

Так само, при розгляді даної справи ні відповідач, ні третя особа не спростовували твердження позивача про те, що 16 жовтня 2023 року (у визначений час та місце) учасник ТОВ «ДАСТ і К» ОСОБА_3 , чи його повноважний представник, для участі у загальних зборах учасників не з`явився, у зв`язку з чим загальні збори учасників ТОВ «ДАСТ і К» не відбулись та, відповідно, питання звільнення Позивача з посади директроа ТОВ «ДАСТ і К» не вирішено, що підтверджується доданою копією акта від 16.10.2023р. про не проведення Загальних зборів Учасників ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДАСТ і К» у зв`язку з неприбуттям повноважного представника єдиного учасника.

Відповідно до положень пункту 7.16 Статуту ТОВ «ДАСТ і К» директор являється виконавчим органом Товариства.

Положеннями статті 28 Закону України "Про товариства з обмеженою і додатковою відповідальністю" органами товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган. Статтею 39 Закону встановлено, що виконавчий орган товариства є одноосібним. Назвою одноосібного виконавчого органу є «директор», якщо статутом не передбачена інша назва.

За приписами ч. 1 ст. 37 Закону України "Про товариства з обмеженою і додатковою відповідальністю", у товаристві, що має одного учасника, рішення з питань, що належить до компетенції загальних зборів учасників, приймаються таким учасником товариства одноособово та оформлюються письмовим рішенням такого учасника. До товариства з одним учасником не застосовуються положення ст.ст.31-36 Закону, а інші положення цього закону застосовуються з урахуванням ч.1 цієї статті.

Згідно ч. 1 ст. 38 Кодексу законів про працю України, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні.

Отже, відповідно до трудового законодавства України, керівник товариства, як будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. Разом з тим, особливість звільнення директора полягає в тому, що таке звільнення відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства.

Згідно положень підпункту «в» пункту 7.6 Статуту ТОВ «ДАСТ і К» утворення та відкликання виконавчого та інших органів Товариства належить до виключної компетенції Учасника (загальних зборів Учасників). Аналогічні положення містяться в ст. 30 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».

Згідно положень статті 31 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» загальні збори учасників, серед іншого, скликаються з ініціативи виконавчого органу товариства.

Згідно пункту 7.13 Статуту ТОВ «ДАСТ і К», про проведення зборів Учасники Товариства повідомляються шляхом телефонного повідомлення, рекомендованим листом або врученням під розписку з зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менше як за 30 днів до їх скликання.

Як роз`яснено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддівКасаційного господарського суду від 19 січня 2022 року у справі № 911/719/21 (пункт5.15). для належної реалізації свого права на звільнення за власним бажанням керівник (директор) товариства має не тільки написати заяву про звільнення за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України та подати/надіслати її всім учасникам товариства, а й за власною ініціативою, як виконавчий орган товариства, скликати загальні збори учасників товариства, на вирішення яких і поставити питання щодо свого звільнення.

Наведені вимоги Позивачем виконано належним чином: заява про звільнення та повідомлення про скликання загальних зборів направлені на адресу реєстрації єдиного учасника ТОВ «ДАСТ і К» ОСОБА_3 .

Таким чином, судом встановлено, що Позивач діяла з урахуванням вимог закону, нею ініційовано проведення загальних зборів для вирішення питання про її звільнення; заява про звільнення, зі змісту якої чітко вбачається бажання припинити трудові відносини з відповідачем, доведена до відома учасника товариства, який з моменту подачі такої заяви мав достатньо часу, але не надав жодних доказів у підтвердження того, що ним прийнято відповідне рішення стосовно припинення повноважень виконавчого органу та призначення нового директора Товариства; відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не внесено.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Конституційний Суд України у Рішеннях від 07.07.2004 № 14-рп/2004, від 16.10.2007 № 8-рп/2007 та від 29.01.2008 № 2-рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Незважаючи на те, що право на працю безумовно є правом, а не обов`язком, для належної реалізації свого права на звільнення за власним бажанням керівник (директор) товариства має не тільки написати заяву про звільнення за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України та подати/надіслати її всім учасникам товариства, а й за власною ініціативою, як виконавчий орган товариства, скликати загальні збори учасників товариства, на вирішення яких і поставити питання щодо свого звільнення.

У випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, керівнику із метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду із вимогою про визнання трудових відносин припиненими (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі №758/1861/18).

Відтак, дослідивши усі матеріали справи, суд вважає, що є достатні підстави стверджувати, що Товариство/засновник Товариства ухилились від виконання обов`язку розглянути заяву позивача про звільнення.

Суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту його порушеного права як визнання трудових відносин з відповідачем припиненими є правомірним, оскільки позивачем вичерпано процедурні можливості реалізувати своє право на припинення трудових відносин.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачами не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання припиненими трудових відносин між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДАСТ і К» і ОСОБА_1 з 16 жовтня 2023 року, є доведеними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати припиненими трудові відносини між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДАСТ і К» (ідентифікаційний код юридичної особи - 13953635, адреса - вул. Миколаївська, 9, кім. 9, м. Кременчук, Полтавська область, 39600) і ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса - АДРЕСА_1 ) з 16 жовтня 2023 року.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАСТ і К» (ідентифікаційний код юридичної особи - 13953635, адреса - вул. Миколаївська, 9, кім. 9, м. Кременчук, Полтавська область, 39600) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса - АДРЕСА_1 ) суму судового збору у розмірі 2 684,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 09.02.2024р.

Суддя Киричук О.А.