Рішення

від 12.02.2024 по справі 918/1300/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2024 р. м. РівнеСправа № 918/1300/23

Господарський суд Рівненської області у складі судді А.Качура,

розглянув матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтаваавтотранс"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Лейтіс ЛТД"

про: стягнення 66 833,81 грн

секретар судового засідання: С.Коваль;

представники:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

ОПИС СПОРУ

Товариство з обмеженою відповідальністю "Полтаваавтотранс" звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Лейтіс ЛТД" про стягнення заборгованості в розмірі 66 833,81 грн, з яких: 39 404,01 грн заборгованість, 14 528,74 грн пеня, 10 925,46 грн інфляційні збитки та 1 975,60 грн 3% річних.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 27 жовтня 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Полтаваавтотранс" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрлабмед" (станом на даний час Товариство з обмеженою відповідальністю "Лейтіс ЛТД") уклали договір №63 на надання послуг з розміщення реклами, на підставі якого відповідачу були надані місця для розміщення реклами на території нежитлової будівлі за адресою: м. Полтава вул. Великотирнівська, 7.

Проте відповідач порушував зобов`язання щодо строку розрахунків, передбачених договором, зокрема за період дії договору відповідач перерахував позивачу плату за два місяці у розмірі 18 400,00 грн, сума заборгованості складає 39 404,01 грн.

20 травня 2022 року позивач направив відповідачу лист - повідомлення про розірвання договору з проектом угоди, в якому зазначено про дострокове розірвання договору №63 з 31 травня 2022 року.

Пунктом 5.2.3. договору передбачено, що у випадках порушення терміну оплати, передбаченого цим договором та додатками до нього, відповідач повинен виплатити позивачу пеню у розмірі однієї облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який стягується пеня. При цьому сторони договору узгодили, що штрафні санкції за прострочення платежу нараховуються за весь період від дня, коли грошове зобов`язання мало бути виконане до дня фактичного виконання або стягнення в примусовому порядку.

За період прострочення з 01 березня 2022 року по 31 жовтня 2023 року позивач нарахував відповідачу 14 528,74 грн пені.

Також, керуючись положеннями статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), позивач нарахував відповідачу з 01 березня 2022 року по 31 жовтня 2023 року 10 925,46 грн інфляційних втрат та 1 975,60 грн 3% річних.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 08 січня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи призначено на 06 лютого 2024 року.

В судове засідання представник позивача не з`явився.

В судове засідання представник відповідача не з`явився, ухвала суду про відкладення розгляду справи повернулась до суду з відмітною: "адресат відсутній за вказаною адресою".

Ухвалу суду було направлено за адресою, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

МОТИВИ СУДУ ПРИ ПРИЙНЯТТІ РІШЕННЯ

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

27 жовтня 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Полтаваавтотранс" (позивач/орендодавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрлабмед" код ЄДРПОУ 44258671 (орендар) уклали договір №63 на надання послуг з розміщення реклами (надалі - договір), відповідно до предмету якого орендодавець надає орендарю місце для розміщення реклами, що знаходиться за адресою: м. Полтава вул. Великотирнівська 7.

Як слідує з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, станом на даний час юридична особа з кодом ЄДРПОУ 44258671 має найменування - Товариство з обмеженою відповідальністю "Лейтіс ЛТД" (відповідач у справі).

Розділом 3 договору №63 передбачено розмір оплати за розміщення реклами 7 666,67 грн без ПДВ, плата за надання послуг з ПДВ складає 9 200,00 грн за місяць.

Згідно з умовами пункту 3.2. договору, розрахунок проводиться на умовах попередньої оплати, яка вноситься орендарем до 10 числа поточного місяця. Також, разом з попередньою оплатою орендар сплачує гарантійний платіж у розмірі 100%.

Пунктом 3.6. договору передбачено, що виставлений орендодавцем рахунок є підтверджуючим актом прийому - здачі виконаних робіт.

Згідно із наявними в матеріалах справи рахунками № 641 від 31 жовтня 2021 року на суму 1 483,87 грн, № 726 від 30 листопада 2021 року на суму 9 200,00 грн, №868 від 31 грудня 2021 року на суму 9 200,00 грн, №120 від 31 січня 2022 року на суму 9 200,00 грн, №295 від 23 лютого 2022 року на суму 7 557,14 грн, №440 від 31 березня 2022 року на суму 2 760,00 грн, №610 від 30 квітня 2022 року на суму 9 200,00 грн, № 660 від 31 травня 2022 року на суму 9 200,00 грн. Вартість наданих за договором послуг за період з жовтня 2021 року по травень 2022 року складає 57 801,01 грн.

Позивач вказує, що за період дії договору відповідач перерахував позивачу плату за два місяці у розмірі 18 400,00 грн, сума заборгованості за договором складає 39 404,01 грн.

Згідно з умовами пункту 6.1. договору, строк дії договору встановлено до 31 жовтня 2022 року.

Відповідно до пункту 6.3. договору, при порушенні орендарем умов договору щодо терміну оплати, договір може бути розірваний достроково за ініціативою орендодавця у триденний термін.

Пунктом 6.6. договору передбачено, що договір вважається розірваним із моменту настання дати, вказаної в повідомленні про дострокове розірвання договору.

Як видно з матеріалів справи, у травні 2022 року позивач направив відповідачу лист - повідомлення про розірвання договору з проектом угоди про розірвання договору.

У зазначеному листі вказано, що у випадку відмови від підписання угоди про розірвання договору, вказаний договір буде розірвано з 31 травня 2022 року.

Одночасно відповідачу була направлена претензія з вимогою сплатити суму заборгованості у розмірі 39 404,01 грн.

Позивач вказує, що жодної відповіді на претензію та лист - повідомлення не отримав.

Таким чином, позивач вважає, що договір розірвано з 31 травня 2022 року.

Пунктом 5.2.3. договору передбачено, що у випадках порушення терміну оплати, передбаченого цим договором та додатками до нього, відповідач повинен виплатити позивачу пеню у розмірі однієї облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який стягується пеня. При цьому сторони договору узгодили, що штрафні санкції за прострочення платежу нараховуються за весь період від дня, коли грошове зобов`язання мало бути виконане до дня фактичного виконання або стягнення в примусовому порядку.

За період прострочення з 01 березня 2022 року по 31 жовтня 2023 року позивач нарахував відповідачу 14 528,74 грн пені.

Також, керуючись положеннями статті 625 ЦК України, позивач нарахував відповідачу з 01 березня 2022 року по 31 жовтня 2023 року 10 925,46 грн інфляційних втрат та 1 975,60 грн 3% річних.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін

З наведених обставин видно, що спірні правовідносини є за своїм змістом майновими, договірними та стосуються правовідносин, що виникли на підставі договору оренди місця для розміщення реклами.

Закон України "Про рекламу" визначає засади рекламної діяльності в Україні, регулює відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про рекламу" зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

Згідно з приписами статей 11, 509 ЦК України зобов`язання виникають, зокрема, з договорів. Аналогічні положення містяться у статті 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), а саме: господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За своєю правовою природою укладений cторонами договір є договором оренди, оскільки визначає його сторін як орендодавець та орендар, а об`єктом оренди визначено місця для розміщення реклами. Положеннями цього договору також визначено строк на який укладається договір, орендну плату та порядок повернення орендованого майна.

Відповідно до статті 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Як встановлено господарським судом з матеріалів справи, позивач свої зобов`язання за договором виконав належним чином.

Згідно з правилами статті 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до статті 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

За наслідками розгляду спору суд встановив, що за період з жовтня 2021 року по травень 2022 року вартість наданих орендних послуг склала 57 801,01 грн. Водночас позивач вказує, що за період дії договору відповідач перерахував позивачу плату лише за два місяці у розмірі 18 400,00 грн, а сума заборгованості за договором складає 39 404,01 грн.

Докази оплати послуги на суму 39 404,01 грн в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 статті 193 ГК України передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

З врахуванням наведеного, суд робить висновок, що позовні вимоги про стягнення 39 404,01 грн заборгованості є обґрунтованими.

Щодо позовних вимог про стягнення пені суд відзначає наступне.

Пунктом 5.2.3. договору передбачено, що у випадках порушення терміну оплати, передбаченого цим договором та додатками до нього, відповідач повинен виплатити позивачу пеню у розмірі однієї облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який стягується пеня. При цьому сторони договору узгодили, що штрафні санкції за прострочення платежу нараховуються за весь період від дня, коли грошове зобов`язання мало бути виконане до дня фактичного виконання або стягнення в примусовому порядку.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 610 та частина 1 статті 612 ЦК України).

Статтею 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Як зазначено в статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Тож до правовідносин сторін договору щодо забезпечення належного виконання господарського договору штрафними санкціями (штраф, пеня) слід застосовувати положення глави 26 ГК України.

Згідно зі статтею 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Положеннями частини 4 статті 291 ГК України передбачено, що правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму ЦК України.

Відповідно до частини 2 статті 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

Частиною 1 статті 785 ЦК України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Таким чином, з припиненням договірних відносин у наймача виникає обов`язок негайно повернути наймодавцеві майно та відсутні правові підстави для подальшого користування ним

Отже, після розірвання договорів їх умови припиняють діяти і правове регулювання відносин між сторонами здійснюється на законодавчих, а не договірних підставах, оскільки розірвання договорів у контексті статей 598 та 651 ЦК України є підставою для припинення зобов`язання (висновок щодо застосування частини 2 статті 653 ЦК України викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №320/5115/17).

За період прострочення з 01 березня 2022 року по 31 жовтня 2023 року позивач нарахував відповідачу 14 528,74 грн пені.

Разом з тим, суд встановив, що договір розірвано з 31 травня 2022 року, а тому у позивача відсутні правові підстави для нарахування пені з 31 травня 2022 року, оскільки договірні умови на підставі яких позивач нараховує штрафні санкції припинили свою дію.

Таким чином, розрахунок неустойки слід здійснювати за період з 01 березня 2022 року по 30 травня 2022 року, який за розрахунком суду становить 982,40 грн. Тому решта вимог про стягнення пені не можуть бути задоволені. А отже, у задоволенні вимог про стягнення 13 546,34 грн пені необхідно відмовити.

Згідно з положеннями статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Керуючись положеннями статті 625 ЦК України, позивач нарахував відповідачу з 01 березня 2022 року по 31 жовтня 2023 року 10 925,46 грн інфляційних втрат та 1 975,60 грн 3% річних.

Розрахунок інфляційних втрат та відсотків річних суд перевірив, визнав законним та обґрунтованим.

Відповідно до положень статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Також, згідно з нормами статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Правилами статті 13 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Висновки суду

За результатами розгляду встановлені обставини щодо прострочення виконання відповідачем договірних зобов`язань. Суд погоджується з аргументами позивача стосовно обґрунтованості позовних вимог про стягнення 39 404,01 грн заборгованості, 982,40 грн пені, 10 925,46 грн інфляційних втрат та 1 975,60 грн 3% річних.

Разом з тим, суд не встановив підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 13 546,34 грн пені. А тому відмовляє у цій частині.

Розподіл судових витрат

Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розмір судового збору відповідно до заявленої позивачем ціни позову складає 2 684,00 грн.

Згідно з правилами частини 9 статті 129 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд покладає на відповідача судові витрати у вигляді судового збору повністю.

Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 130, 233, 238, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лейтіс ЛТД" (33000, м. Рівне, вул. Київська 67, код ЄДРПОУ 44258671) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтаваавтотранс" (36040, м. Полтава, вул. Великотирнівська 7, код ЄДРПОУ 41412423) 39 404 (тридцять дев`ять тисяч чотириста чотири) грн. 01 коп. заборгованості, 982 (дев`ятсот вісімдесят два) грн. 40 коп. пені, 10 925 (десять тисяч дев`ятсот двадцять п`ять) грн. 46 грн. інфляційних втрат, 1 975 (одна тисяча дев`ятсот сімдесят п`ять) грн. 60 коп. 3% річних, та 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. судового збору.

3. В задоволенні вимог про стягнення 13 546,34 грн. пені відмовити.

Позивач (Стягувач): Товариство з обмеженою відповідальністю "Полтаваавтотранс" (36040, м. Полтава, вул. Великотирнівська 7, код ЄДРПОУ 41412423).

Відповідач (Боржник): Товариство з обмеженою відповідальністю "Лейтіс ЛТД" (33000, м. Рівне, вул. Київська 67, код ЄДРПОУ 44258671).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1ст. 256 ГПК України).

Суддя Андрій КАЧУР