Рішення

від 06.02.2024 по справі 918/1293/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" лютого 2024 р. м. РівнеСправа № 918/1293/23

Господарський суд Рівненської області у складі судді А.Качура,

розглянув матеріали позовної заяви

за позовом: керівника Рівненської окружної прокуратури

в інтересах держави

в особі: Рівненської обласної військової адміністрації

в особі: Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Джи ЕФ ЕС"

про: стягнення в сумі 66 625,50 грн пені

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивачів: Акціонерне товариство "Українська залізниця"

секретар судового засідання: С.Коваль

представники:

від позивача (РОВА): не з`явився

від позивача (Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України): не з`явився

від відповідача: О.Маруфенко

від третьої особи: І.Гуменюк

від органу прокуратури: І.Рункевич

ОПИС СПОРУ

Керівник Рівненської окружної прокуратури звернувся в інтересах держави в особі Рівненської обласної військової адміністрації та в особі Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Джи ЕФ ЕС" про стягнення в сумі 66 625,50 грн пені.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що Рівненською ОВА як замовником, АТ "Укрзалізниця" як платником та ТОВ "Джи ЕФ ЕС" як постачальником укладено тристоронній договір шляхом приєднання сторін до договору на постачання продовольчих товарів, який оприлюднений на сайті АТ "Укрзалізниця" в редакції, затвердженій рішенням правління АТ "Укрзалізниця" від 12 березня 2022 року.

TOB "Джи ЕФ ЕС" за результатами розгляду заявки Рівненської ОВА від 01 квітня 2022 року направило рахунок на оплату №1 від 01 квітня 2022 року щодо поставки печива в кількості 100 000 кг вартістю 6 600 000,00 грн з ПДВ.

Відповідно до платіжного доручення №572 від 04 квітня 2022 року АТ "Укрзалізниця" здійснило попередню оплату у розмірі 1 980 000, 00 гривень.

Проте, всупереч положенню договору, постачальник допустив прострочення виконання зобов`язання.

Відповідно до пункту 6.1 договору, у разі затримки поставки товару або поставки не в повному обсязі, заявленому замовником, постачальник сплачує на зазначений у цьому договорі рахунок платника пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості непоставленого товару за кожний день затримки.

Прокурор вказує, що оскільки попередню оплату здійснено 04 квітня 2022 року, то товар повинен бути поставленим замовнику упродовж двох календарних днів, тобто до 06 квітня 2022 включно. Однак, упродовж вказаного часу, всупереч умовам договору, поставка не була здійснена, а остаточно зобов`язання за даною заявкою у повному обсязі виконано лише 20 квітня 2022 року.

У зв`язку з наведеним, постачальнику нараховано неустойку в розмірі 66 625,50 грн.

У своїх поясненнях по суті позовних вимог Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України підтримало позов у повному обсязі.

У відзиві на позов відповідач позов не визнав, вказав що безумовний характер продовження строку позовної давності на період воєнного стану є невиправданим.

Відповідач вказує, що Рівненською ОВА було укладено договір про зберігання продовольчих товарів тривалого зберігання в умовах воєнного стану з ТОВ "Торговий дім "Любисток" у складському приміщенні, технічні можливості якого за відсутності повітряних тривог дозволяли прийняти продукцію в кількості не більше 5-6 транспортних одиниць, протягом дня здійснювати її фасування, формування палет (в межах 130 палет), погрузку палет на автотранспорт для відправки через Укрзалізницю Чернігівській та Харківській ОВА.

Крім того, часте оголошення повітряних тривог, введення комендантської години впливало на оперативність (швидкість) розвантаження продукції, її фасування та завантаження і відправлення. Іноді транспорт не був розвантажений до початку комендантської години і залишався на наступний день.

З метою забезпечення населення в умовах воєнного стану продовольчими товарами, недопущення втрат та псування продукції, враховуючи технічні можливості складського приміщення необхідно було здійснювати поетапну поставку товарів на склад.

Відповідно до пункту 5.4 договору на постачання продовольчих товарів тривалого зберігання та /або пакувальних товарів товар повинен бути поставлений замовнику протягом 2 (двох) календарних днів з моменту отримання постачальником попередньої оплати, якщо інше не узгоджено сторонами додатково.

Для забезпечення формування і відправки максимальної кількості продуктових наборів для Чернігівської та Харківської ОВА, Рівненською ОВА з дотриманням вимог договору на постачання продовольчих товарів було узгоджено шляхом переговорів з постачальниками, в т.ч. ТОВ "Джи ЕФ ЕС" терміни поставки товарів на склад, що відповідає умовам договору.

А тому Рівненською ОВА було узгоджено з постачальниками терміни поставки продукції, що задокументовано гарантійними листами.

Відповідач за проханням та узгодженням з Рівненською ОВА здійснював поетапне постачання продукції на склад, що дало можливість в повному обсязі забезпечити відправку продовольчих товарів для потреб жителям постраждалих регіонів в Чернігівській, Харківській областях та не допустили втрат або псування продукції. Відповідач забезпечив поставку товарів у терміни, обумовлені в гарантійному листі в повному обсязі.

Отже, підстави для вжиття заходів щодо стягнення пені з відповідача відсутні, як і відсутні підстави для представництва прокурора, оскільки не відбулося порушень інтересів держави.

Також відповідач зазначає, що з 24 лютого 2022 року, у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року "Про введення воєнного стану в Україні" в Україні було запроваджено військовий стан.

28 лютого 2022 року Торгово-промисловою палатою України листом № 2024/02.0-7.1 були засвідчені форс-мажор ні обставини (обставини непереборної сили): військову агресією Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.

Торгово-промислова палата України підтвердила, що вищезазначені обставини до дати їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності, що підтверджують неможливість виконання суб`єктами господарської діяльності своїх зобов`язань.

Відповідно до частини 2 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", військові дії вважаються форс-мажорними обставинами, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору.

Окрім того відповідач зазначає, що здійснив поставку товару в найгарячіші дні війни, коли більшість території Запорізької області була окупована. Затримка поставки товару є мінімальною. Товар був поставлений у повному обсязі та належної якості. Відсутні збитки внаслідок такої затримки. Відповідач з початку війни підтримує Збройні сили України.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 08 січня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, розгляд справи призначено на 06 лютого 2024 року.

12 січня 2024 року Міністерством розвитку громад, територій та інфраструктури України подано пояснення по справі.

18 січня 2024 року прокуратурою подано клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, відповідно до якого просить суд позовну заяву прокурора в інтересах держави в особі Рівненської обласної військової адміністрації та Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Джи ЕФ ЕС" про стягнення пені за неналежне виконання зобов`язань з поставки товару провести за правилами загального позовного провадження.

Розглянувши клопотання керівника Рівненської окружної прокуратури про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, суд зазначає наступне.

В обґрунтування поданого клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, керівник Рівненської окружної прокуратури посилається на те, що розгляд справи містить значний суспільний інтерес, стягнення коштів (нарахованої пені) із постачальника до Державного бюджету України сприятиме своєчасному фінансуванню нагальних потреб держави в умовах воєнного стану, а отже і укріпленню держави в умовах збройної відсічі агресору. А тому, на думку прокурора, справу не можна віднести до категорії малозначних справ.

Відповідно до частини 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Умови, за яких суд має право розглядати вимоги про стягнення грошових сум у наказному провадженні, а справи - у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом. Для цілей цього Кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч. 4 та ч. 5 ст. 12 ГПК України).

Згідно з частиною 2 статті 247 ГПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Статтею 250 ГПК України передбачена можливість учасниками справи подати клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, зокрема, частиною 6 статті 250 ГПК України встановлено, що якщо суд вирішив розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, але в подальшому за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи постановив ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розгляд справи починається зі стадії відкриття провадження у справі. У такому випадку повернення до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження не допускається.

Частини друга - шоста цієї статті не застосовуються, якщо відповідно до цього Кодексу справа підлягає розгляду тільки в порядку спрощеного провадження (ч. 7 ст. 250 ГПК України).

Враховуючи характер правовідносин в даній справі, предмет позову та підстави позову, ціну позову, обсяг та характер доказів у справі, категорію та складність справи, обраний спосіб захисту, надає суду можливість розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження в силу приписів частини 2 статті 247, частини 7 статті 250 та частини 3 статті 12 ГПК України, як справу яка підлягає розгляду тільки в порядку спрощеного провадження.

За таких обставин, суд зробив висновок про відсутність підстав для задоволення клопотання керівника Рівненської окружної прокуратури про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

26 січня 2024 року відповідачем подано відзиві на позов.

02 лютого 2024 року третьою особою подано письмові пояснення.

06 лютого 2024 року Рівненською обласною державною адміністрацією подано пояснення по справі.

В судовому засіданні прокурор підтримав позов.

В судовому засіданні відповідач просив суд відмовити в задоволенні позову з підстав викладених у відзиві на позов.

МОТИВИ СУДУ ПРИ ПРИЙНЯТТІ РІШЕННЯ

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

Як слідує з матеріалів справи, на виконання постанови Кабінету міністрів України від 02 березня 2022 року №185 "Деякі питання здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану" між Рівненською ОВА (замовник), AT "Укрзалізниця" (платник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Джи ЕФ ЕС" (постачальник) 01 квітня 2022 року уклали договір на постачання продовольчих товарів тривалого зберігання та/або пакувальних товарів для їх фасування, шляхом приєднання до його умов (надалі в тексті договір).

На офіційному веб-сайті АТ "Українська залізниця" за посиланням: https://us.gov.ua/about/procurement/ опубліковано проект договору на поставку продовольчих товарів, форму та умови договору затверджено рішенням правління AT "Укрзалізниця" від 12.03.2022 року згідно із витягом з протоколу №Ц-54/29 Ком.

За умовами пункту 1.1 договору, постачальник зобов`язується поставити замовнику продовольчі товари тривалого зберігання та/або пакувальні товари для їх фасування (надалі в тексті товар) перелік, кількість, ціни, умови оплати та поставки яких зазначаються замовником у заявках (надалі в тексті заявка), а замовник зобов`язується прийняти вказаний товар, а платник (АТ "Українська залізниця") зобов`язується своєчасно забезпечити оплату за нього на умовах цього договору.

Укладанням цього договору постачальник підтверджує, що товар належить йому на праві власності, не переданий у заставу, не арештований, не має будь-якого іншого приватного або публічного обтяження і не є предметом позовних вимог третіх осіб, якщо інше додатково не узгоджено сторонами. Обсяги поставки товару можуть бути зменшені залежно від реального фінансування задатків та потреб замовника. У заявці обов`язково зазначається назва предмету закупівлі з зазначенням коду ДК 021:2015 (Єдиний закупівельний словник) згідно з показником четвертої цифри (п.п.1.2, 1.3 договору).

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 договору передбачено, що загальна ціна (вартість) договору визначається виходячи із загальної вартості поставленого товару, на підставі підписаних сторонами (постачальником та замовником) первинних бухгалтерських документів. Оплата товару платником здійснюється з урахуванням постанови КМУ від 02 березня 2022 року №185 "Деякі питання здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану" (зі всіма чинними змінами).

Попередня оплата у розмірі 30% (тридцять) вартості товару проводиться протягом 3-х банківських днів з дати отримання платником від Міністерства аграрної політики та продовольства України сканованої копії рахунку за формою згідно з додатком 1 до цього договору, оформленого належним чином та погодженого замовником та Міністерством аграрної політики та продовольства України, за умови наявності бюджетних коштів на поточних рахунках платника. Остаточний розрахунок за поставлений товар проводиться платником протягом 3-х банківських днів з дати отримання платником від Міністерства аграрної політики та продовольства України сканованої копії рахунку за формою згідно з додатком 1 до цього договору, оформленого належним чином та погодженого замовником та Міністерством аграрної політики та продовольства України, за умови наявності бюджетних коштів на поточних рахунках платника (пункти 2.2.1, 2.2.2 договору).

Пунктами 5.8, 5.9 договору сторони погодили, що перехід права власності на товар відбувається в момент прийняття представником замовника партії товару в пункті призначення. Доказом прийняття партії товару є акт прийому-передачі та/або накладна (товарно-транспортна або залізнична) та/або інші документи первинної звітності, що оформлені належним чином (відповідно до вимог законодавства України та умов цього договору) та підписані уповноваженими особами. Ризик випадкового знищення або псування товару, що поставляється, переходить до замовника одночасно з виникненням у нього права власності.

У разі затримки поставки товару або поставки не в повному обсязі, заявленому замовником, постачальник сплачує на зазначений у цьому договорі рахунок платника пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості непоставленого товару за кожний день затримки. У разі порушення постачальником зобов`язань по якості, в тому числі поставки товару нижчого ґатунку, постачальник сплачує на зазначений у цьому договорі рахунок платника штраф у розмірі 10% від вартості такого товару. Заміна товару неналежної якості здійснюється постачальником за власний рахунок (пункти 6.1, 6.2 договору).

Вказаним договором сторони передбачили, що у разі не одержання платником відповідних рахунків (на попередню оплату та на остаточний розрахунок) у порядку відповідно до умов пункту 2.2 цього договору, платник не несе жодної відповідальності за не оплату чи несвоєчасну оплату поставленого товару. Постачальник зобов`язаний у разі не здійснення ним поставки товару з будь-яких причин повернути отриманий ним відповідно до умов цього договору авансовий платіж не пізніше, ніж протягом 5-ти банківських днів з моменту, коли мала бути здійснена поставка (пункти 6.7, 6.8 договору).

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту здійснення постачальником його акцепту і діє до 31 грудня 2022 року включно, а в частині взаєморозрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. (пункт 10.1 договору).

Сторони підтверджують, що вони усвідомлюють усі ризики, пов`язані з виконанням умов цього договору, який укладається в умовах дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 та продовженого Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022. Відповідно до умов статті 634 Цивільного кодексу України цей договір є договором приєднання і може бути укладений лише шляхом приєднання замовника та постачальника до всіх умов договору в цілому. Доказом повного та беззаперечного прийняття замовником усіх умов цього договору (акцептом) є факт направлення ним на адресу постачальника заявки, визначеної пунктом 1.1 договору. Доказом повного та беззаперечного прийняття постачальником всіх умов цього договору (акцептом) є факт направлення ним на адресу замовника письмового повідомлення про прийняття заявки (рахунку на попередню оплату), визначених пунктом 1.1 договору (пункти 11.1, 11.2 договору).

Згідно з умовами пунктів 11.3, 11.4 договору передбачено, що постачальник не вправі змінювати умови договору, а лише може до них приєднатися. Замовник має право вносити зміни до договору за погодженням з платником. Зміни (доповнення, уточнення) набувають чинності для сторін з дня, наступного за днем їх оприлюднення (публікації) на вказаному веб-сайті: http://uz.gov.ua. Платник має право вносити зміни до цього договору за погодженням із замовником. Зміни (доповнення, уточнення) набувають чинності для сторін з дня, наступного за днем їх оприлюднення (публікації) на вказаному веб-сайті: http://uz.gov.ua.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання договору від 01 квітня 2022 року Рівненською ОВА на адресу відповідача направлено заявку на закупівлю продовольчих товарів, а саме: печиво фасоване у кількості 100 000 кг.

01 квітня 2022 року відповідач виставив рахунок РОВА №1 на оплату замовленого товару в сумі 6 600 000,00 грн.

Як видно з матеріалів справи, АТ "Українська залізниця" відповідно до платіжного доручення №572 від 04 квітня 2022 року перерахувало на рахунок відповідача 1 980 000,00 грн із зазначенням в призначенні платежу: "передоплата по дог.на постач.продов.товарів тривал.зберіганн. з-но рахунку №1 від 01.04.2022 за бюджетною програмою 3101710 (КЕКВ 2620)".

Відповідно до видаткової накладної №ГТДГТ002001 від 07 квітня 2022 року на суму 660 000,00 грн, видаткової накладної №ГТДГТ002013 від 08 квітня 2022 року на суму 660 000,00 грн, видаткової накладної №ГТДГТ002048 від 13 квітня 2022 року на суму 780 582,00 грн, видаткової накладної №ГТДГТ002049 від 13 квітня 2022 року на суму 780 582,00 грн, видаткової накладної №ГТДГТ002050 від 14 квітня 2022 року на суму 780 582,00 грн, видаткової накладної №ГТДГТ002051 від 14 квітня 2022 року на суму 780 582,00 грн, видаткової накладної №ГТДГТ002104 від 19 квітня 2022 року на суму 780 582,00 грн, видаткової накладної №ГТДГТ002105 від 19 квітня 2022 року на суму 780 582,00 грн, видаткової накладної №ГТДГТ002117 від 20 квітня 2022 року на суму 596 508,00 грн відповідач поставив РОВА товар на загальну суму 6 600 000,00 грн.

22 квітня 2022 року АТ "Українська залізниця" відповідно до платіжного доручення №1289 від 22 квітня 2022 року перерахувало на рахунок відповідача 4 620 000,00 грн із зазначенням в призначенні платежу: "остаточна оплата по дог.на постач.продов.товарів тривал.зберіганн. з-но рахунку №1 від 01.04.2022 за бюджетною програмою 3101710 (КЕКВ 2620)".

У своїх поясненнях Рівненська ОВА вказує, що враховуючи технічні можливості складського приміщення необхідно було здійснювати поетапну поставку товарів, у зв`язку з чим з відповідачем погоджено що остаточну поставку товару буде здійснено 21 квітня 2022 року, що зафіксовано в гарантійному листі відповідача.

В обґрунтування підстав для задоволення позову прокурор вказує, що відповідач не дотримався умов договору та не здійснив поставку товару у належні строки, у зв`язку з чим відповідачу нараховано пеню в розмірі 66 625,50 грн.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін

З наведених обставин видно, що спірні правовідносини є за своїм змістом майновими, договірними та стосуються поставки товару. Спірний характер правовідносин базується на тому, що прокурор вважає порушеними інтереси держави з огляду на недотримання виконання відповідачем строків поставки товару.

Як унормовано положеннями статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) та статті 174 Господарського кодексу України (далі ГК України) договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов`язків (господарських зобов`язань).

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Частиною 1, 2 статті 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 ЦК України унормовано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями статті 525 ЦК України, та частини 6 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з нормами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частинами 1, 3 статті 202 ГК України передбачено, що господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з нормами частини 1 статті 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частинами 1, 3, 5 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі статтею 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Предметом даної спору є стягнення пені за договором поставки. Позов пред`явлено органом прокуратури.

Суд зауважує, що за наслідками розгляду справи №912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 вирішила виключну правову проблема щодо таких питань: 1) чи повинен прокурор доводити бездіяльність компетентного органу або ж достатньо простого посилання на таку бездіяльність у позові при обґрунтуванні підстав для представництва; 2) якими доказами прокурор має доводити бездіяльність компетентного органу; 3) чи зобов`язаний прокурор перед зверненням до суду з`ясовувати причини бездіяльності такого органу або ж достатньо доведення самого факту бездіяльності без зазначення і доведення суду її причин.

У вказаній справі Велика Палата Верховного Суду дійшла висновків, що відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст.23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке не законно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина четверта статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Матеріалами справи стверджено, що прокурор 29 вересня 2023 звертався до Рівненської ОВА з повідомленням про порушення інтересів та просив поінформувати про вжиті заходи або такі, що плануються вживатися щодо стягнення пені за прострочення поставки товару постачальником.

У відповідь на вказаний лист РОВА повідомила прокуратуру про відсутність підстав для вжиття заходів щодо стягнення з ТОВ "Джи ЕФ ЕС" пені.

Враховуючи бездіяльність Рівненської ОВА щодо звернення до суду за захистом свого порушеного права, прокурор звернувся із даними позовом до суду.

При зверненні до суду, прокурором було визначено позивачами Рівненську ОВА та Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України.

Статтею 4 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" визначено, що на територіях, на яких введено воєнний стан, для забезпечення дії Конституції та законів України, забезпечення разом із військовим командуванням запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, оборони, цивільного захисту, громадської безпеки і порядку, захисту критичної інфраструктури, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян можуть утворюватися тимчасові державні органи військові адміністрації. Рішення про утворення військових адміністрацій приймається Президентом України за поданням обласних державних адміністрацій або військового командування.

В умовах воєнного стану у зв`язку з утворенням Рівненської ОВА, згідно указів Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", №68/2022 "Про утворення військових адміністрацій", статті 4 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", до останньої перейшли повноваження обласної державної адміністрації.

Обласні військові адміністрації є тимчасовими державними органами, які утворюються на територіях, на яких введено воєнний стан, для забезпечення дій Конституції та законів України, забезпечення разом із військовим командуванням запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, оборони цивільного захисту, громадської безпеки і порядку, захисту критичної інфраструктури, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян.

Відповідно до пункту 1 постанови КМУ №185 від 02 березня 2022 року "Деякі питання здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану" військові адміністрації є замовниками за тристоронніми договорами щодо здійснення закупівель за рахунок коштів державного бюджету для задоволення нагальних потреб функціонування держави (на придбання необхідних продовольчих та медичних товарів).

За умовами договору на постачання продовольчих товарів Рівненська ОВА є його стороною-замовником, до прав та повноважень якої належить: прийняття товару, перевірка відповідності його асортименту, кількості, якості прийнятого товару, а також строків його прийняття, ініціювання вирішення спорів за договором у судовому порядку (пункти 1.1, 6.5, 9.3 договору).

Оскільки замовником товару, який в порушення умов укладеного договору поставки не було вчасно поставлено саме Рівненській ОВА, то остання є органом державної влади, уповноваженим на захист державних інтересів у спірних правовідносинах. Тому, суд вважає що позовна заява подана прокурором до суду в інтересах держави в особі Рівненської ОВА є правомірною.

Окрім того, відповідно до пункту 2 постанови № 193 з метою задоволення нагальних потреб функціонування держави з резервного фонду Державного бюджету України виділено Міністерству інфраструктури України 6,6 млрд грн (як субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам) для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану, а саме на придбання необхідних продовольчих, а також пакувальних товарів для їх фасування, пального, будівельних матеріалів для проведення першочергових аварійно-ремонтних робіт на об`єктах, які пошкоджені внаслідок бойових дій. лікарських засобів, імунобіологічних препаратів (вакцин), медичних виробів, допоміжних засобів до них, медичного обладнання, оплату послуг із зберігання та/або переробки зерна.

Порядком № 528 головним розпорядником субвенції визначено Міністерство інфраструктури України.

Пунктами 3-5 Порядку № 528, у свою чергу, передбачено, що використання субвенції здійснюється з дотриманням умов тристоронніх договорів, замовниками за якими є обласні, Київська міська військові адміністрації, а платником за грошовими зобов`язаннями замовників за договорами - АТ "Укрзалізниця". Субвенція надається шляхом її перерахування Міністерством інфраструктури України на рахунок АТ "Укрзалізниця", відкритий в державному банку. Кошти, використані АТ "Укрзалізниця" для здійснення оплати за договорами, є субвенцією, що передана з державного бюджету до місцевих бюджетів у сумі такого платежу.

Відповідно до пункту 9 Порядку № 528 розпорядники субвенції за місцевими бюджетами подають щомісяця до 10 числа Міністерству інфраструктури України звіт про її використання. У свою чергу Міністерство інфраструктури України як головний розпорядник субвенції щомісяця до 25 числа подає Міністерству фінансів України інформацію про використання субвенції, здійснюючи контрольні повноваження щодо її використання, а отже, є органом державної влади, уповноваженим на захист державних інтересів у спірних правовідносинах.

Таким чином, відповідно до вимог бюджетного законодавства Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України як головним розпорядником коштів державного бюджету забезпечило виконання функцій в частині встановлення Кабінетом Міністрів України порядку надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам, перерахування коштів субвенції на рахунок АТ "Укрзалізниця", відкритий в державному банку, та здійснено заходи щодо відображення в бухгалтерському обліку операцій у частині отриманих місцевими бюджетами доходів. Крім того, Міністерство відповідно до вимог Порядку № 528 забезпечувало отримання звітів від розпорядників субвенції за місцевими бюджетами та подання щомісяця до 25 числа Міністерству фінансів України інформацію про використання субвенції.

Оскільки фінансування закупівлі товару та контроль розпорядження коштами покладено на міністерство, тому суд вважає що позовна заява подана прокурором до суду в інтересах держави в особі Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України є правомірною.

За положеннями статті 627 ЦК України та відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За своєю правовою природою укладені тристоронні договори є договорами поставки, до яких підлягає застосуванню положення цивільно-правового інституту виконання обов`язку боржника третьою особою.(ч.1 ст.528 ЦК України).

За умовами пункту 6.1 договору, у разі затримки поставки товару або поставки не в повному обсязі, заявленому замовником, постачальник сплачує на зазначений у цьому договорі рахунок платника пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості непоставленого товару за кожний день затримки.

Відповідно Порядку та умов надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на забезпечення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану, затверджених постановою КМУ від 03.05.2022 №528 "Деякі питання фінансування закупівлі товарів тривалого зберігання в умовах воєнного стану" головним розпорядником субвенції визначено Міністерство інфраструктури України.

Положеннями пунктів 3-5 цього Порядку передбачено, що використання субвенції здійснюється з дотриманням умов тристоронніх договорів, замовниками за якими є обласні, Київська міська військові адміністрації, а платником за грошовими зобов`язаннями замовників за договорами АТ "Укрзалізниця". Субвенція надається шляхом її перерахування Міністерством інфраструктури України на рахунок АТ "Укрзалізниця", відкритий в державному банку. Кошти, використані АТ "Укрзалізниця" для здійснення оплати за договорами, є субвенцією, що передана з державного бюджету до місцевих бюджетів у сумі такого платежу.

При цьому, відповідно до статті 618 ЦК України інша особа, яка виконує за боржника його зобов`язання або окремі обов`язки, не замінює боржника і не стає додатковим боржником. Зобов`язаною особою перед кредитором залишається первісний боржник.

Враховуючи, що АТ "Укрзалізниця" не надавала власні кошти, а була лише фактичним платником грошових коштів, які виділялися державою для ОВА у вигляді субвенцій, тому на переконання суду, пункт 6.1 договору передбачав сплату пені саме на рахунок платника, а не на його користь.

Як видно з матеріалів справи, Рівненська ОВА зробила замовлення на 100 000 кг печива на загальну суму 6 600 000,00 грн.

На виконання пункту 2.2.1 договору, згідно із платіжним дорученням №572 від 04 квітня 2022 року на рахунок постачальника перераховано 30% попередньої оплати в сумі 1 980 000,00 грн.

Фактична поставка товару відбувалася з 07 квітня 2022 року по 20 квітня 2022 року на загальну суму 6 600 000,00 грн.

Приписами статті 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з нормами частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Терміном, є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ч.2 ст.251, ч.2 ст.252 ЦК України).

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку (стаття 253, частина 1 статті 255 ЦК України).

Відповідно до частини 3 статті 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені вище норми закону свідчать про те, що пеня може бути нарахована лише за кожен повний день прострочення платежу, а день фактичної поставки товару не включається до періоду часу, за який може здійснюватися стягнення пені. Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 10.07.2018 у справі №927/1091/17 (№ рішення в ЄДРСР 75253515).

На виконання пункту 2.2.1 договору платник 04 квітня 2022 року перерахував на рахунок постачальника суму попередньої оплати, звідси слідує, що поставка товару мала відбутись протягом двох календарних днів, тобто до 06 квітня 2022 року (включно), відтак прострочення поставки товару необхідно рахувати з наступного дня, тобто з 07 квітня 2022 року.

Здійснивши власний перерахунок суми пені, суд вважає такою, що підлягає до стягнення пеню згідно з наступним розрахунком:

- із суми боргу 5 940 000,00 грн, що існувала за період з 07 квітня 2022 року по 07 квітня 2022 року 3 254,79 грн;

- із суми боргу 5 280 000,00 за період з 08 квітня 2022 року по 08 квітня 2022 року 2 893,15 грн;

- із суми боргу 5 280 000,00 за період з 09 квітня 2022 року по 12 квітня 2022 року 11 572,60 грн;

- із суми боргу 3 718 836,00 за період з 13 квітня 2022 року по 13 квітня 2022 року 2 037,72 грн;

- із суми боргу 2 157 672,00 за період з 14 квітня 2022 року по 18 квітня 2022 року 5 911,43 грн;

- із суми боргу 596 508,00 за період з 19 квітня 2022 року по 19 квітня 2022 року 326,85 грн.

Всього розмір пені за розрахунком суду складає 25 996,54 грн.

Таким чином нарахування прокурором пені в розмірі 40 628,96 грн є незаконним, та не обґрунтованим, а вимоги в цій частині таким, що не можуть бути задоволеними.

Разом з тим, згідно правилами статті 233 ГПК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За рішенням суду розмір неустойки може бути зменшений, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ч.3 ст.551 ЦК України).

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Реалізуючи своє право на зменшення розміру штрафних санкцій відповідно до положень статті 233 ГК України та частини 3 статті 551 ЦК України, суди повинні виходити з фактичних обставин, встановлених у кожній справі на підставі доказів, наданих учасниками справи на підтвердження їх вимог і заперечень, яким повинна надаватися оцінка згідно з вимогами статті 86 ГПК України, тобто судами повинні досліджуватися конкретні обставини справи щодо ступеня виконання умов договорів, розміру заборгованості, майнового стану сторін тощо.

Отже, Верховний Суд в постанові від 23.02.2023 у справі №905/1677/16 констатував, що застосоване у статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення.

Закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд оцінити при ухваленні рішення.

Таким чином, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Розглядаючи можливість зменшення розміру пені суд виходить з того, що даний випадок є винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу:

1) ступінь виконання зобов`язання боржником, а саме зобов`язання виконане в повному обсязі;

2) причини неналежного виконання зобов`язання існування форс-мажорних обставин як на момент укладення договору, так й виникнення похідних обставин непереборної сили у період виконання обов`язків;

3) тривалість прострочення виконання незначна тривалість прострочення;

4) поведінку боржника та поведінку кредитора, які були обізнані про виникнення обставин непереборної сили;

5) відсутності негативних наслідків порушення зобов`язання.

З урахуванням ступеню виконання зобов`язання, зазначених вище обставин в їх сукупності та сталої практики Верховного Суду зі стягнення пені суд дійшла висновку про виключність обставин даної справи, що надає підстави для зменшення суми пені на 50% та відповідатиме оптимальному балансу інтересів сторін. З огляду на це, суд зменшує розмір пені, яка підлягає до стягнення за сплаченими видатковими накладними з 25 996,54 грн до 12 998,27 грн.

Тому, в частині стягнення 12 998,27 грн пені в задоволенні позову cуд відмовляє.

Щодо доводів відповідача, висвітлених у відзиві на позов суд відзначає наступне.

Згідно з приписами статті 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до пункту 19 Розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Таким чином, з огляду на введення воєнного стану в Україні, строк позовної давності не пропущено.

Щодо коригування строків поставки товару, що за твердженням відповідача мало місце у гарантійному листі вих.№ 05/04 від 01.04. суд відзначає, що матеріали справи не містять доказів внесення змін до договору поставки. Усні домовленості між замовником та постачальником не є доказом внесення змін до договору. Разом з тим, умовами договору передбачено, що постачальник не має права змінювати умови договору, а лише може до них приєднатися (пункт 11.3).

Замовник має право вносити зміни у цей договір за погодженням з платником. Зміни (доповнення, уточнення) набувають чинності для сторін з дня, наступного за днем їх оприлюднення (публікації) на вказаному веб-сайті: http://uz.gov.ua.

Платник має право вносити зміни до цього договору за погодженням із замовником. Зміни (доповнення, уточнення) набувають чинності для сторін з дня, наступного за днем їх оприлюднення (публікації) на вказаному веб-сайті: http://uz.gov.ua.

Зміни до цього договору поширюються на всіх постачальників та замовників, які приєдналися до договору після набрання чинності відповідними змінами (доповненнями, уточненнями) до цього договору.

Суд також зауважує, що у позові прокурор просить суд стягнути неустойку до державного бюджету України. Водночас вказана заява не містить сторону, на чию користь необхідно стягнути вказані суми, та/або бюджетних рахунків з кодом класифікації призначення платежу.

Статтею 124 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Виконання рішення суду здійснюється органом державної виконавчої служби у порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження", та розпочинається з відкриття виконавчого провадження постановою державного виконавця.

Необхідно відзначити, що державний виконавець повертається стягувачу виконавчий документ, який видається на виконання рішення суду, за наявності підстав, перелік яких визначений частини 4 статті 4 ЗУ "Про виконавче провадження", зокрема якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.

Таким чином, оскільки замовником товару згідно із положеннями договору є Рівненська ОВА, яка є позивачем у даній справі, суд робить висновок, що позов підлягає до задоволення на користь такої особи з подальшим визначенням (в порядку виконання судового рішення стягувачем) бюджетних рахунків та коду класифікації доходів для сплати стягнутої неустойки.

Статтею 74 ГПК України передбачено обов`язок кожної із сторін довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ст.86 ГПК України).

За таких обставин, суд ураховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010, в яких зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Висновки суду

Встановлені обставини щодо прострочення виконання відповідачем договірних зобов`язань з поставки товару про порушення договірних правовідносин, що є підставою для стягнення пені.

За розрахунком суду, обґрунтований розмір пені становить 25 996,54 грн, водночас суд вважає достатніми наявність підстав для зменшення пені на 50%, тобто до 12 998,27 грн.

З урахуванням наведеного, суд робить висновок, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 12 998,27 грн пені є законними та обґрунтованими, а отже такими, що мають бути задоволені.

В задоволенні вимог про стягнення 53 627,23 грн пені суд відмовляє.

Розподіл судових витрат

Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін.

У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з правилами частини 9 статті 129 ГПК України, у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи положення частини 9 статті 129 ГПК України, судовий збір в розмірі 2 684,00 грн покладається на відповідача повністю, оскільки саме він допустив прострочення виконання зобов`язання.

Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Джи ЕФ ЕС" (69076, м. Запоріжжя, вул. Новобудов 9, код ЄДРПОУ 40329429) на користь Рівненської обласної військової адміністрації 33013, м. Рівне, майдан Просвіти 1, код ЄДРПОУ 13986712) пеню в розмірі 12 998 (дванадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто вісім) грн. 27 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Джи ЕФ ЕС" (69076, м. Запоріжжя, вул. Новобудов 9, код ЄДРПОУ 40329429) на користь Рівненської обласної прокуратури (33028, м. Рівне, вул. 16 липня 52, код ЄДРПОУ 02910077) 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. судового збору.

4. В задоволенні вимог про стягнення 53 627,23 грн пені відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повне рішення складено 12 лютого 2024 року.

Суддя Андрій КАЧУР