Рішення

від 06.02.2024 по справі 921/784/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

46025, м.Тернопіль, вул.Кн.Острозького, 14а, тел.:0352520573, e-mail: inbox@te.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06 лютого 2024 року м.Тернопіль Справа № 921/784/23 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Андрусик Н.О.

при секретарі судового засідання Твердохліб Н.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕРНОПІЛЬСЬКА ОБЛСПОЖИВСПІЛКА, м. Тернопіль

до відповідача: Підгаєцької міської ради, м.Підгайці Тернопільського району (колишній Підгаєцький район) Тернопільської області

про визнання права власності

за участю представників:

позивача: Козак Н.В., адвокат, ордер серії ВО №1068427 від 16.01.2024;

відповідача: не з`явився.

Зміст позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю ТЕРНОПІЛЬСЬКА ОБЛСПОЖИВСПІЛКА, м.Тернопіль звернулося 22.11.2023 (згідно з відтиском календарного штемпеля відділення поштового зв`язку Тернопіль-25 оператора поштового зв`язку АТ УКРПОШТА на конверті поштового відправлення №4602510938385) до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Підгаєцької міської ради, м.Підгайці Тернопільського району (колишній Підгаєцький район) Тернопільської області, про визнання права власності на нежитлову будівлю-магазин, площею 110,2м2, що знаходиться за адресою: вул.Франка, 16, с.Степове Тернопільського району (колишній Підгаєцький район) Тернопільської області.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що даний об`єкт нерухомості знаходиться на балансі Тернопільської обласної спілки споживчих товариств (правонаступником якого є позивач) на підставі Акту передачі активів і пасивів з балансу на баланс від 30.09.2009 від Підгаєцького райСТ (яке реорганізовано шляхом приєднання на підставі постанови правління Тернопільської обласної спілки споживчих товариств №211 від 25.09.2009).

З 2009 року товариство володіє, користується і розпоряджається даним об`єктом, утримує будівлю в належному стані, проводить поточні ремонти. Також з метою обслуговування даної будівлі позивачем замовлено та виготовлено землевпорядну документацію на право користування земельною ділянкою, площею 0,10га за кадастровим номером 6124886500:04:001:0083. Однак позивач не може здійснити державну реєстрацію права власності на дане майно по причині відсутності у нього правовстановлюючих документів на будівлю, котрі не були передані попереднім правокористувачем.

Правовими підставами позову визначено норми ст.392 Цивільного кодексу України.

Заперечення відповідача.

Відповідач правом на подання відзиву на позов чи інших заяв по суті спору не скористався; доказів, які стосуються предмету спору не подавав.

Процесуальні дії суду у справі.

Ухвалою суду від 01.12.2023 позовна заява ТОВ ТЕРНОПІЛЬСЬКА ОБЛСПОЖИВСПІЛКА залишалася без руху з підстав, передбачених пунктами 5, 8 ч.3 ст.162, ч.2 ст.164, ч.1 ст.174 ГПК України із встановленням десятиденного строку та способу для усунення виявлених недоліків.

Ухвалою суду від 13.12.2023 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 04.01.2024, в якому оголошувалася перерва до 18.01.2024, про що повідомлено сторони.

Ухвалою суду від 18.01.2024 закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті в судовому засіданні на 06.02.2024.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, наведених у позові та додатково зазначила, що на даний час будівля ніким не використовується, комунальні послуги та інші витрати не сплачуються, а міська рада не оспорює право позивача на спірне майно.

Відповідач в жодне судове засідання не з`явився; про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином шляхом доставлення в електронний кабінет, зареєстрований в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС, електронних копій ухвал від 13.12.2023 про відкриття провадження у справі, від 04.01.2024 про повідомлення про підготовче засідання, від 18.01.2024 про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, що підтверджується довідками про доставку електронних листів від 13.12.2023, 05.01.2024 та 19.01.2024, відповідно.

Згідно з ч.1 ст.216 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу

За приписами ч.2 ст.202 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку у випадку, зокрема, першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 16.07.2020 року у справі №924/369/19 та від 01.10.2020 у справі №361/8331/18, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Оскільки наявні у справі матеріали є достатніми для розгляду справи по суті, а також те, що відкладення судового засідання є правом суду, враховуючи відсутність клопотання про відкладення судового засідання, з метою недопущення безпідставного затягування розгляду справи, суд дійшов до висновку, що в даному випадку неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору.

З урахуванням наведеного, суд вважає за можливе розглянути справу у даному судовому засіданні.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.233 ГПК України, суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Рішення приймаються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу. Після виходу з нарадчої кімнати, відповідно до ст.240 ГПК України, у судовому засіданні 06.02.2024 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Фактичні обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю ТЕРНОПІЛЬСЬКА ОБЛСПОЖИВСПІЛКА є юридичною особою, утвореною шляхом перетворення Тернопільської обласної спілки споживчих товариств. Державну реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕРНОПІЛЬСЬКА ОБЛСПОЖИВСПІЛКА здійснено 26.01.2023, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань здійснено запис за №1006461450000013843.

Відповідно до Статуту Тернопільської обласної спілки споживчих товариств (нова редакція зі змінами та доповненнями від 04.12.2012, від 21.05.2013), Тернопільська обласна спілка споживчих товариств об`єднує на добровільних засадах Бережанське, Борщівське, Бучацьке, Гусятинське, Заліщицьке, Збаразьке, Зборівське, Козівське, Монастириське, Підволочиське, Теребовлянське, Тернопільське, Чортківське, Шумське районні споживчі товариства, споживчі товариства Кременецьке, Почаївське, Лановецьке, «Надзбруччя хліб Підволочиськ», «Подолянка», «Джерело Тернопіль», «Зоря 2012», «Надія Кременець», які входять до складу обласної спілки споживчих товариств, котрі є її членами і виконують вимоги її статуту.

Як вбачається з п.61 Статуту Тернопільської обласної спілки споживчих товариств, Тернопільська обласна спілка споживчих товариств є правонаступником переданих прав та обов`язків, зокрема, Підгаєцького РайСТ.

Як зазначає позивач, Тернопільською облспоживспілкою 29.09.2009 прийнято постанову правління «Про розгляд звернення Підгаєцького райСТ» №211, якою погоджено рішення зборів уповноважених Підгаєцького районного споживчого товариства про його реорганізацію і для прийняття до облспоживспілки активів і пасивів балансу реорганізованого районного споживчого товариства створено комісію.

Згідно Акту приймання-передачі основних засобів з балансу Підгаєцького райСТ на баланс Тернопільської облспоживспілки, складеного комісією у відповідності до постанови РайСТ №12 від 25.09.2009, станом на 30.09.2009 до облспоживспілки на правах оперативного управління передано, зокрема об`єкт під №18 - магазин в с.Степове Підгаєцького району, 1976 року введення в експлуатацію, первісною вартістю 19721грн, залишковою вартістю в розмірі 14098грн станом на 01.10.2009.

За твердженнями позивача, даний об`єкт нерухомого майна знаходився на обліку у Підгаєцького районного споживчого товариства з 1976 року, що вбачається з Акту передачі основних засобів (а.с.6-7). З 2009 року позивач володіє, користується цим нежитловим приміщенням магазину, утримує будівлю в належному стані, проводить поточні ремонти. На підтвердження цього позивачем долучено копію договору оренди об`єкта нерухомості №47 від 01.01.2018 та Акт прийому-передачі від 01.01.2018, укладеного між Тернопільською облспоживспілкою як Орендодавцем та Фізичною особою-підприємцем Пащак Іриною Семенівною як Орендарем; копію договору оренди об`єкта нерухомості від 10.11.2009 та Акт прийому-передачі від 10.11.2009, укладеного між Тернопільською облспоживспілкою як Орендодавцем та Підприємством Будпромторг "ТЕКО" Тернопільської обласпоживспілки як Орендарем.

Сертифікованим інженером-землевпорядником - Фізичною особою-підприємцем Івасишиним Анатолієм Григоровичем (сертифікат №002504 від 13.02.2013, свідоцтво про підвищення кваліфікації інженера серії АБ №0623 від 09.12.2020) розроблено та виготовлено у 2021 році за замовлення (договір №893 від 01.12.2021) Тернопільської облспоживспілки на підставі рішення Поплавської сільської ради №370 від 01.08.2019 проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-3500328592023 від 16.02.2023 земельна ділянка, площею 0,1000га за кадастровим номером 6124886500:04:001:0083, зареєстрована Відділом №2 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області в Державному земельному кадастрі 16.05.2023 як об`єкт цивільних прав, вид цільового призначення - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі; категорія земель: землі житлової та громадської забудови.

Окрім того, на замовлення Тернопільської облспоживспілки 08.06.2014 Підгаєцьким РБТІ виготовлено Технічний паспорт та нежитлову будівлю магазин по вул.І.Франка,16 в с.Степове Тернопільського району Тернопільської області (інвентаризаційна справа №945).

Згідно пояснень представника позивача, нежитлову будівлю магазину збудовано і взято на облік більше сорока років тому, і по цій причині бухгалтерсько-господарські документи щодо придбання матеріалів, виконання будівельних робіт, а також щодо прийняття їх в експлуатацію не передані попереднім власником - Підгаєцьким районним споживчим товариством.

При цьому зазначає, що право власності ТОВ «Тернопільська облспоживспілка» на дане приміщення магазину за адресою: с.Степове Тернопільського району Тернопільської області, вул. Івана Франка, 16, площею 110,2 кв.м. ніхто не оспорює, утім реалізувати дане право власності шляхом здійснення реєстрації такого права в Державному реєстрі речових прав товариство не має можливості через відсутність правовстановлюючих документів.

Відповідно до довідки №7/88 від 21.11.2023 на балансі товариства як правонаступника Тернопільської обласпоживспілки обліковується нежитлова будівля магазин, що знаходиться за адресою: вул.Івана Франка, 16, с.Степове Тернопільського (колишнього Підгаєцького) району, первісна вартість якого станом на 01.11.2023 становила 19721,00грн, знос 12453,00грн, а залишкова 7268,00грн.

З метою оформлення права власності на дане приміщення магазину ТОВ «Тернопільська облспоживспілка» звернулося до державного реєстратора, однак рішенням №69036333 від 26 серпня 2023 року приватного нотаріуса Тернопільського міського нотаріального округу Федірко Г.М. відмовлено товариству в проведенні реєстраційних дій на вказане майно, оскільки подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно для проведення державної реєстрації прав, а саме не подано документу, який підтверджує набуття права власності на об`єкт нерухомого майна - магазин с.Степове Тернопільського району по вул. Івана Франка, 16.

Враховуючи вищенаведені обставини, позивач, з метою захисту свого майнового права на нежитлову будівлю магазину, звернувся до суду з позовом, оскільки вважає, що іншого, окрім судового шляху, встановити дане право у ТОВ «Тернопільська облспоживспілка» немає.

Норми та джерела права, які застосовані судом при вирішенні спору.

Частина 1 статі 16 Цивільного кодексу України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із пунктом 1 частини 2 статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Спеціальні норми книги третьої "Право власності та інші речові права" ЦК України серед способів захисту речових прав виокремлюють, зокрема, витребування майна із чужого незаконного володіння (стаття 387), усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391), визнання права власності (стаття 392), відшкодування матеріальної і моральної шкоди (статті 1166, 1167, 1173).

У даній справі способом захисту порушеного права власності на приміщення магазину в с. Степове позивач обрав позов про визнання права власності на це майно (стаття 392 ЦК України).

Щодо такого способу захисту порушеного права власності, як визнання права власності у порядку статті 392 ЦК України, та передумов для вимог про визнання права власності в судовому порядку, то згідно зі статтею 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Позов про визнання права власності у порядку, наведеної статті ЦК України, пред`являється на захист існуючого, наявного права, що виникло у позивача за передбачених законодавством підстав і підтверджується належними та допустимими доказами. Об`єктом цього позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна.

На даний час товариство вважає себе власником даного приміщення та періодично використовує його у господарській діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.316, ст.328 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб; право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Право власності є непорушним.

Вирішуючи спір про визнання права власності на підставі статті 392 ЦК України слід враховувати, що за змістом вказаної статті судове рішення не породжує право власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його.

Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 02.05.2018 у справі №914/904/17, від 31.08.2021 у справі №922/1266/19 (922/133/20).

Позивачем за вимогами про визнання права власності є особа, яка вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку із наявністю щодо цього права сумнівів з боку третіх осіб чи необхідністю одержати правовстановлюючі документи.

Відповідачем у позові про визнання права власності є будь-яка особа, яка сумнівається в належності майна позивачеві або не визнає за ним права здійснювати правомочності власника, або така особа має до майна власний інтерес.

Оскільки набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на окремі об`єкти, у вирішенні спорів про право власності установленню підлягає з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 цього Кодексу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №916/1608/18, а також в постановах Верховного Суду від 02.05.2018 у справі №914/904/17, від 22.05.2018 у справі №923/1283/16, від 27.11.2018 у справі №908/236/18, від 05.03.2019 у справі №917/377/17 та від 08.04.2021 у справі № 5023/5383/12.

Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами як права власності на майно, яке оспорюється або не визнається іншою особою, так і порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно. Суд звертається до правових позицій з цього приводу (mutatis mutandis пункт 13 постанови Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 910/1016/17, пункт 12 постанови від 17.04.2018 у справі №914/1521/17, пункт 6.1 постанови Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №917/377/17, а також правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 02 травня 2018 року у справі №914/904/17, від 27 червня 2018 року у справі №904/8186/17, від 11 квітня 2019 у справі №910/8880/18, від 19 травня 2020 року у справі №916/1608/18, від 14 липня 2022 року у справі №3/5025/1379/12 (924/681/21)).

Таким чином, за змістом ст. 4 ГПК України та ст. 392 ЦК України, потреба у визнанні права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника підлягає сумніву, не визнається іншими особами або оспорюється ними.

Утім матеріали справи не містять будь-яких доказів щодо вчинення Підгаєцькою міською радою будь-яких дій або бездіяльності, що вказували б на оспорювання або невизнання нею права власності позивача саме на приміщення магазину, розміщене по вул. І.Франка, 16 в с. Степове Підгаєцького району Тернопільської області.

Зокрема, як було зазначено вище, рішенням Поплавської сільської ради №370 від 01.08.2019 «Про розгляд клопотання Тернопільської обласної спілки споживчих товариств» радою надано дозвіл ОСС на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, пл. 0,1000 га `для обслуговування нежитлової будівлі із земель закладів торгівлі громадського призначення (забудовані землі), яка знаходиться в с. Степове по вул. Івана Франка, 16 Поплавської сільської ради Підгаєцького району Тернопільської області.

Таким чином, наведене свідчить про те, що право на майно (магазин) не заперечувалось та визнавалось Поплавською сільською радою. Відсутні в матеріалах справи і докази невизнання чи оспорювання права на спірне нерухоме майно і Підгаєцькою міською радою (відповідачем у справі).

Окрім того, будь-яких доказів про те, що міська рада претендує на спірний об`єкт (такі як, зокрема реєстрації за собою чи привласнення) щодо права власності, матеріали справи також не містять.

Водночас, як вбачається з Акту приймання-передачі від 30.09.2009, складеного на підставі постанови правління Підгаєцького РайСТ №12 від 20.09.2009 «Про передачу основних засобів» комісією, до складу якої входили представники ПСК «Підгайці ТЕКО» та представники облспоживспілки, даним Актом з балансу районного споживчого товариства передано на баланс Тернопільської облспоживспілки майно згідно переліку, зокрема й магазин в с.Степове (інвентарний номер 18), рік побудови 1976. Дане майно передано на праві оперативного управління у зв`язку з реорганізацією районного споживчого товариства.

Право господарського відання та право оперативного управління - це речові права осіб, які не є власниками, що захищаються відповідно до положень, встановлених для захисту права власності. При цьому право господарського відання належить комерційним підприємствам - суб`єктам підприємницької діяльності (ст.136 ГК), а право оперативного управління - некомерційним юридичним особам (ст.137 ГК).

Відповідно до ст.137 ГК України правом оперативного управління у цьому Кодексі визнається речове право суб`єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом).

Власник майна, закріпленого на праві оперативного управління за суб`єктом господарювання, здійснює контроль за використанням і збереженням переданого в оперативне управління майна безпосередньо або через уповноважений ним орган і має право вилучати у суб`єкта господарювання надлишкове майно, а також майно, що не використовується, та майно, що використовується ним не за призначенням.

Право оперативного управління захищається законом відповідно до положень, встановлених для захисту права власності.

Відтак, факт передачі нерухомого майна за актом приймання-передачі не є доказом наявності у сторони права власності на це майно, і такий акт не виключає наявність в особи, яка його прийняла, іншого правового титулу щодо цього майна, як то право користування, тощо, що не є тотожним праву власності. Більше того, матеріалами справи не підтверджено, що по акту прийому-передачі від 30.09.2009 приміщення магазину передано саме його власником, адже матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували, що реорганізоване Підгаєцьке РайСТ було власником спірного об`єкту нерухомості.

При цьому, саме по собі перебування майна на балансі юридичної особи не свідчить про право власності на нього.

Щодо посилань позивача на оформлення ним права землекористування з метою обслуговування даного приміщення магазину, то слід зазначити, що Поплавською сільською радою на підставі рішення №370 від 01.08.2019 Тернопільській облспоживспілці надано лише дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, площею 0,1000га для обслуговування нежитлової будівлі, що є попереднім погодженням власником земельної ділянки певній особі, яка претендує набути певне речове право на землю, згоди на виготовлення технічної документації на таку земельну ділянку. Однак, доказів передачі та державної реєстрації відповідного права оренди вказаної земельної ділянки за позивачем у встановленому законом порядку матеріали справи не містять і такі обставини судом не встановлені.

Натомість, згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-3500328592023 від 16.05.2023 підтверджується відсутність інформації про зареєстроване право користування земельною ділянкою, площею 0,1000га за кадастровим №6124886500:04:001:0083 позивачем у справі. Тобто з матеріалів справи не вбачається, що конфлікт між сторонами існував як щодо даного приміщення магазину так і щодо оформлення земельної ділянки для обслуговування нерухомого майна позивача.

Відповідач Підгаєцька міська рада не ставить під сумнів та не заперечує право власності позивача на спірне нерухоме майно; доказів протилежного матеріали справи не містять. Наведене виключає застосування у спірних правовідносинах положень ст. 392 ЦК України.

У постанові від 31.08.2018 у справі №924/1020/17 Верховний Суд зазначив, що умовами задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів на підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності. Такими доказами можуть бути правовстановлюючі документи, а також будь-які інші докази, що підтверджують приналежність позивачеві спірного майна. Відтак, до предмету доказування за позовом про визнання права власності входить встановлення цивільно-правових підстав набуття позивачем права власності на спірне майно.

Однак матеріали справи відповідних доказів, які б підтверджували набуття позивачем права власності на приміщення магазину не містять. Долучені позивачем договори оренди приміщення від 10.11.2009 та від 01.01.2018 не свідчать про давність користування таким об`єктом позивачем у справі, адже жодних доказів, які б свідчили про виконання сторонами умов цих договорів позивачем не надано суду (як-от: отримання орендної плати чи понесення витрат на утримання вказаного майна, сплати комунальних послуг, за електроенергію чи понесення інших витрат, пов`язаних з належним утриманням даного майна, проведення поточних робіт, тощо).

Довідка № 7/88 від 21.11.2023 не є належним доказом, що підтверджує взяття чи перебування такого майна на балансі товариства. Інших доказів, зокрема передавального акту та балансу за відповідний період, позивачем не надано.

Відтак, суд дійшов висновку, що за даних обставин позивачем не доведено та не підтверджено документально правомірність виникнення у нього права власності на даний магазин та доводи про те, що спірне майно належить саме йому і що таке право не визнається відповідачем у справі.

Висновки суду.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 74 ГПК України).

Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ст. 77 ГПК України).

Статтями 78, 79 ГПК України встановлено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд констатує, що підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності за нормою ст.392 ЦК України є оспорення існуючого права, а не намір набути вказане право за рішенням суду.

Натомість, саме лише посилання на відсутність документа, що засвідчує право власності на спірне майно, не є достатньою підставою для визнання за особою права власності на нього без надання відповідних доказів, оцінивши які окремо та в сукупності з урахуванням їх вірогідності та взаємозв`язку, суд може встановити факт виникнення на законних підставах та існування в позивача права власності на спірне майно, зокрема на момент втрати ним відповідного правозасвідчувального документа, чи оспорювання такого права або його не визнання іншою особою.

Таким чином, враховуючи, що позивачем не доведено набуття права власності на нежитлову будівлю-магазин, площею 110,2м2, що знаходиться за адресою: вул.Франка, 16, с.Степове Тернопільського району (колишній Підгаєцький район) Тернопільської області, господарський суд дійшов висновку про відсутність порушення права власності позивача та спрямованість цього позову не на визнання права власності, як передбачено статтею 392 ЦК України, а фактично на набуття права власності, що не відповідає наведеній правовій нормі.

Розподіл судового збору.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача у справі.

Керуючись ст.ст.4, 11, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 219, 220, 222, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Судове рішення складено та підписано 12.02.2024.

Суддя Н.О. Андрусик