Рішення

від 09.02.2024 по справі 922/5086/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" лютого 2024 р.м. ХарківСправа № 922/5086/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жигалкіна І.П.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

позовної заяви Дочірнього підприємства "Харківське спеціалізоване управління № 127", м.Харків до 1. Харківського квартирно-експлуатаційного управління, м.Харків , 2. Військової частини НОМЕР_1 (92-га окрема механізована бригада імені кошового отамана Івана Сірка), м. Чугуїв про стягнення 161 160,24 грн

без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство "Харківське спеціалізоване управління № 127" (надалі - Позивач) звернувся до Господарського суду Харківської області 30 листопада 2023 року із позовною заявою про стягнення солідарно з Харківського квартирно-експлуатаційного управління (повного правонаступника юридичної особи, в зв`язку з перейменуванням юридичної особи - Квартирно - експлуатаційний відділ м. Харків) (надалі - 1-й Відповідач) та Військової частини НОМЕР_1 (92-га окрема механізована бригада імені кошового отамана Івана Сірка) (надалі - 2-й Відповідач) заборгованість з відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії у сумі 161 160,24 грн, а також суму судового збору.

Ухвалою від 05.12.2023 позовну заяву Дочірнього підприємства "Харківське спеціалізоване управління № 127" залишено без руху.

11.12.2023 Позивачем подано до суду усунення недоліків, які суд долучає до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 12.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/5086/23. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Відповідачеві, згідно ст. 251 ГПК України, встановлено строк 15 днів з дня вручення ухвали для подання відзиву на позов. Роз`яснено, що у разі ненадання відзиву на позов у встановлений судом строк, справа згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України буде розглянута за наявними в ній матеріалами. Також, роз`яснено сторонам, що відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Згідно з вимогами ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Судом виконано процесуальний обов`язок щодо повідомлення Відповідачів про розгляд справи. Так, в розумінні ст. 6 та ст. 242 ГПК України були повідомлені про відкриття провадження у справі. Оскільки отримання учасниками справи процесуальних документів відбувалось в електронному вигляді, наявність зареєстрованих в системі обміну електронними документами між судом та учасниками судового процесу підтверджується відповідними даними щодо реєстрації електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі).

Отже враховуючи, що відповідно до ч. 6 ст. 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Учасником справи відомі процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

Суд приймає до уваги, що сторонам створені належні умови для надання усіх необхідних доказів, надано достатньо часу для підготовки до судового розгляду справи.

В ході розгляду даної справи Господарським судом Харківської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Разом з тим, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Проте, Господарський суд Харківської області продовжує здійснювати правосуддя.

Згідно з ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.

При цьому, відповідно до Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

Наказом Голови Верховного Суду від 04.03.2022 також визначено, що запровадження воєнного стану на певній території є поважною причиною для поновлення процесуальних строків.

Отже, виходячи з нормативних актів, які були прийняті, режим роботи кожного конкретного суду визначається окремо, з урахуванням ситуації, що склалась у регіоні, суд у випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів, оперативно приймає рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ при цьому уникаючи надмірного формалізму.

Також Суд звертає увагу на те, що розумність строків розгляду справи судом є одним із основних засад (принципів) господарського судочинства (пункт 10 частини третьої статті 2 ГПК України).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово вказував на необхідність дотримання принципу розумності тривалості провадження.

Так, у рішення "Вергельський проти України" ЄСПЛ вказав, що розумність тривалості провадження має оцінюватися у світлі конкретних обставин справи та з урахуванням таких критеріїв, як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів.

На підставі вищевикладеного, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, суд був вимушений вийти за межі граничного процесуального строку розгляду даної справи встановленого ст. 248 ГПК України, здійснивши її розгляд у розумний строк, застосувавши ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст.ст. 2, 11 ГПК України.

Враховуючи вищевказане суд вважає, що учасники процесу були належним чином повідомлений судом про розгляд спору за їх участю. В той же час, вони не були позбавлений можливості скористатися вільним доступом до електронного реєстру судових рішень в Україні, в силу статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" та ознайомитися з ухвалами Господарського суду Харківської області та визначеними у ній датами та часом розгляду даної справи та забезпечити представництво його інтересів в судових засіданнях.

Суд приймає до уваги, що сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів, надано достатньо часу для підготовки до судового розгляду справи.

В ході розгляду даної справи Господарським судом Харківської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Суд зазначає, що ним були здійснені заходи щодо належного повідомлення всіх учасників процесу стосовно розгляду справи та надання до суду відповідних доказів, заперечень (за наявності), щодо вказівки на незгоду з будь-якою із обставин викладених у вимогах сторони процесу.

Так, процесуальні документи у цій справі направлялись всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідного документу.

Згідно з ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Таким чином, оскільки судом вчинені всі необхідні визначені процесуальним законом вимоги щодо повідомлення сторін, суд визнає, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи, як того вимагають приписи ст. ст.120, 242 ГПК України, однак не скористався своїми правами на подання відзиву на позов та участь у судовому засіданні.

Крім того, господарський суд зазначає, що учасники процесу не були позбавлені права та можливості ознайомитись з ухвалами суду по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Таким чином, вбачається, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

Відзив на позов від Відповідачів до суду надано не було.

Згідно з ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка ратифікована Україною 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Згідно з ч.4 ст.13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.2 ст.178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

При цьому, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

З`ясувавши всі фактичні обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд установив такі обставини.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, 01.10.2022 між Дочірнім підприємством «Харківське спеціалізоване управління № 127» (балансоутримувач, який за договором визначений - Сторона 1), Військовою частиною НОМЕР_1 Військовою частиною (користувач, який за договором визначений - Сторона 2) та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Харків (платник, який за договором визначений - Сторона 3) укладено договір спільного тимчасового безоплатного користування нерухомим майном № 61 (письмова форма від 03.03.2023 року).

Умовами зазначеного Договору встановлено, що Сторона 1 надала Стороні 2 можливість на спільне безоплатне користування нерухомим майном за адресою: Харківська область, Чугуївський район (землі Есхарівської селищної ради), база відпочинку «Будівельник», а саме: приміщення комплексу будівель загальною площею 630,5 кв.м., для власних потреб використання (пункти 1.1. та 1.2. договору спільного тимчасового безоплатного користування нерухомим майном № 61).

Актом приймання-передачі нерухомого майна (письмова форма від 03.03.2023 року) підтверджується факт передачі 01.10.2022 нерухомого майна Стороні 2 в спільне безоплатне користування згідно договору спільного тимчасового безоплатного користування нерухомим майном від 03.03.2023 № 61, де Сторона 1 передала, а Сторона 2 прийняла нежитлові приміщення, загальною площею 630,5 кв.м, що розташовані за адресою: Харківська область. Чугуївський район (землі Есхарівської селищної ради), база відпочинку «Будівельник», з фіксацією показників електричної енергії за лічильником 62Z8576172652016 №10198362 на дату заїзду 077934,0 кВт/годин. Такий акт приймання-передачі підписаний Стороною 1 та Стороною 2 без заперечень та зауважень, а також письмово погоджений Стороною 3, що є платником з відшкодування комунальних послуг відповідно до умов договору.

Згідно з п 2.1. договору спільного тимчасового безоплатного користування нерухомим майном від 03.03.2023 № 61 Сторона 2 вступає в спільне використання Майна в термін, указаний в Договорі та в акті передачі Майна. У відповідності до п. 3.2, договору спільного тимчасового безоплатного користування нерухомим майном від 03.03.2023 № 61, Сторона 3 зобов`язана відшкодувати Стороні 1 всі витрати за комунальні послуги за договорами відшкодування комунальних послуг, які були отримані Стороною 2 за час дії цього Договору.

Пунктом 3.3, договору спільного тимчасового безоплатного користування нерухомим майном від 03.03.2023 № 61 сторони передбачили, що відшкодування за спожиті комунальні послуги Стороною 2 сплачуються Стороною 3. на підставі укладених договорів на відшкодування окремо за кожним видом наданих комунальних послуг (електричної енергії, вивіз ТБО) за відповідним пакетом документів до них. Пунктом 3.4. договору спільного тимчасового безоплатного користування нерухомим майном від 03.03.2023 № 61 сторони передбачили, що Сторона 3 не відповідає за зобов`язаннями Сторони 2, крім тих зобов`язань, що визначені в цьому Договорі.

Згідно з п. 4.5. договору спільного тимчасового безоплатного користування нерухомим майном від 03.03.2023 № 61, Сторона 2 зобов`язується здійснювати витрати, пов`язані з спільним використанням Майна, у тому числі фактичні комунальні платежі. Пунктом 4.8. договору встановлено, що Сторона 2 зобов`язується укласти із Стороною 1 та Стороною 3 договори відшкодування спожитих комунальних послуг окремо за кожним видом комунальних послуг. Сторона 1 зобов`язується укласти із Стороною 2 та Стороною 3 договори відшкодування спожитих комунальних послуг окремо за кожним видом комунальних послуг (п. 6.4. цього договору).

Також п. 8.2. договору встановлено, що Сторона 3 зобов`язується відшкодувати Стороні 1 вартість комунальних послуг, що спожиті Стороною 2 у процесі виконання цього Договору. А пунктом 10.1. договору сторони передбачили, що дія цього Договору відповідно до ч. 3 ст.631 Цивільного кодексу України, з 01.10.2022 року до 30.12.2023 року, включно, але не довше дії воєнного стану.

Згідно з п. 4.9. договору спільного тимчасового безоплатного користування нерухомим майном від 03.03.2023 № 61, Сторона 2 зобов`язується здійснювати контроль та технічний нагляд за якістю та обсягами спожитих комунальних послуг. На виконання п. 4.8., 4.9., 6.4. договору спільного тимчасового безоплатного користування нерухомим майном від 03,03.2023 № 61, за період з 01.10.2022 року по

31.12.2022 року Стороною 2 кожного місяця готувалися та передавалися Стороні 3 підписані Стороною 2 та Стороною 1 проекти договорів про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії (окремо за жовтень 2022 року, листопад 2022 року та грудень 2022 року) разом з актами фіксації показників лічильника електричної енергії, актами наданих послуг про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії та документами, що підтверджують суми витрат (копіями рахунків за спожиту електричну енергію за жовтень, листопад та грудень 2022 року; копіями актів приймання - передачі електричної енергії за жовтень, листопад та грудень 2022 року; копіями актів про обсяги розподіленої електричної енергії за жовтень, листопад та грудень 2022 року).

Однак, підписувати направлені проекти договорів про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії (окремо за жовтень 2022 року, листопад 2022 року та грудень 2022 року) разом з актами фіксації показників лічильника електричної енергії, актами наданих послуг про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію і за послуги з розподілу електричної енергії та виконувати свої зобов`язання з відшкодування вартості комунальних витрат інший учасник договору, що є 1-й Відповідачем за позовом (Харківське квартирно - експлуатаційне управління), безпідставно відмовився. Станом на 15.09.2023 року заборгованість за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії складала 161 160,24 грн, а саме: за жовтень 2022 року-279.0 кВт/годин. на суму 1533,35 грн; за листопад 2022 року - 25865,0 кВт/годнн. на суму 157 877.58 грн; за грудень 2022 року - 279,0 кВт/годин, на суму, 1 749,31 грн.

В подальшому Дочірнє підприємство «Харківське спеціалізоване управління №127» направило до Харківського квартирно - експлуатаційного управління (повного правонаступника, в зв`язку з перейменуванням юридичної особи - Квартирно - експлуатаційний відділ м. Харків) лист від 15.09.2023 про невідкладне вирішення питанням з відшкодування витрат за спожиту електричну енергію з копіями документів, що підтверджують суми витрат.

20.09.202 3 Харківським квартирно - експлуатаційним управлінням на адресу позивача надано відповідь на звернення про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію за договором № 61 укладеного 01 жовтня 2022 р. (вихідний номер 583/1510), якою фактично визнано дію договору спільного тимчасового безоплатного користування нерухомим майном № 61 від 01.10.2022 та існуючу заборгованість з відшкодування витрат за спожиту електричну енергію, бо саме зазначення відповідачем номеру договору та посилання па нього в отриманій на лист відповіді вказує на це, натомість в направленому до відповідача листі та додатках до нього номер договору не зазначався взагалі.

При цьому відповідач у відповіді на лист позивача повідомив про неможливість передані до органу Казначейства України доручення на здійснення відшкодування згідно зі зверненням директора ДП «ХСУ № 127» Ю. Сторожко від 15.09.2023 у зв`язку з тим, що Харківське квартирно - експлуатаційне управління є бюджетною установою, яка фінансується з державного бюджету України, і є розпорядником бюджетних коштів виключно в межах взятих на себе зобов`язань бюджетного періоду та затвердженого бюджету розпорядника бюджетних коштів, що і стало підставою для звернення позивача до суду з позовною заявою про стягнення з відповідачів заборгованості в загальному розмірі 161 160,24 грн за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії за період з 01.10.2022 року по 31.12.2022.

Таким чином з матеріалів справи вбачається, що позивач належним чином виконав свої обов`язки за договором спільного тимчасового безоплатного користування нерухомим майном від 03.03.2023 № 61, передав 01.10.2022 у спільне безоплатне користування нежитлові приміщення комплексу будівель загальною площею 630.5 кв.м., що розташовані за адресою: Харківська область, Чугуївський район (землі Есхарівської селищної ради), база відпочинку «Будівельник», що підтверджується Актом приймання-передачі нерухомого майна згідно договору спільного тимчасового безоплатного користування нерухомим майном від 03.03.2023 № 61 від 03.03.2023,

Як зазначає позивач, у зв`язку з посилання 1-го Відповідача (Харківське квартирно - експлуатаційне управління), у відповіді на звернення про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію за договором № 61 від 01 жовтня 2022 р. (вихідний номер 583/1510) на лист позивача від 15.09.2023 на неможливість здійснити відшкодування за комунальні послуги за договором від 03.03.2023 № 61 у зв`язку відсутністю відповідного бюджетного асигнування, порушує його права, як безпідставні дії, оскільки відсутність бюджетного фінансуванні не може бути підставою для звільнення відповідача від здійснення зобов`язань за вищезазначеним договором спільного тимчасового безоплатного користування нерухомим майном від 03.03.2023 № 61, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

За загальними положеннями цивільного законодавства цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 Цивільного кодексу України). Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, стаття 12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), зі змістом якої кореспондуються і приписи статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконати її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 ГК України).

Частиною третьою статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно статті 193 ГК України та статті 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Частиною першою статті 530 ЦК України також встановлено: якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Крім того, за змістом статті 193 ГК України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом. Аналогічні застереження містить стаття 525 ЦК України.

Отже, згідно положень Цивільного кодексу України, що регулюють загальні умови виконання зобов`язання, оплата вартості одержаної від Постачальника електричної енергії повинна проводитись Споживачем відповідно до умов Договору та чинних нормативно-правових актів.

Згідно приписів статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, що передбачено частиною першою статті 612 ЦК України.

Відповідно до чч. 1, 2 ст. 3 Закону України Про господарську діяльність у Збройних Силах України, суб`єктами господарської діяльності у Збройних Силах України є військові частини, заклади, установи та організації Збройних Сил України, які утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України, ведуть відокремлене господарство, мають кошторис надходжень та видатків, рахунки в установах банків, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням. Перелік видів господарської діяльності, здійснення якої дозволяється військовим частинам, визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 19 Закону України Про Збройні Сили України фінансування Збройних Сил України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Згідно з пп. 6, 7 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов`язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження; бюджетне зобов`язання - будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому.

Статтею 3 Бюджетного кодексу України передбачено, що бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. Неприйняття Верховною Радою України закону про Державний бюджет України до 1 січня відповідного року не є підставою для встановлення іншого бюджетного періоду. Відповідно до Конституції України бюджетний період для Державного бюджету України за особливих обставин може бути іншим, ніж передбачено частиною 1 цієї статті. Особливими обставинами, за яких Державний бюджет України може бути затверджено на інший, ніж передбачено частиною 1 цієї статті, бюджетний період, є: 1) введення воєнного стану; 2) оголошення надзвичайного стану в Україні. У разі затвердження Державного бюджету України на інший, ніж передбачено частиною першою цієї статті, бюджетний період місцеві бюджети мають бути затверджені на такий самий період. Для середньострокового бюджетного планування середньостроковий період включає плановий та наступні за плановим два бюджетні періоди.

За приписами ч. 1 ст. 48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов`язань минулих років; довгострокових зобов`язань за енергосервісом, узятих на облік органами Казначейства України; довгострокових зобов`язань у рамках державно-приватного партнерства, узятих на облік органами Казначейства України; середньострокових зобов`язань за договорами щодо забезпечення судноплавного стану внутрішніх водних шляхів та судноплавних шлюзів; середньострокових зобов`язань у сфері охорони здоров`я; середньострокових зобов`язань за договорами на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг; щодо завдань (проектів) Національної програми інформатизації - після їх погодження з Генеральним державним замовником Національної програми інформатизації.

Довгострокове зобов`язання за енергосервісом на підставі документального підтвердження в установленому порядку скорочення обсягів споживання комунальних послуг та енергоносіїв і видатків на їх оплату за звітний період (порівняно з такими обсягами (видатками), які були б спожиті (здійснені) за відсутності енергосервісу) набуває статусу бюджетного зобов`язання у сумі, визначеній згідно з умовами договору енергосервісу виходячи з цін (тарифів), діючих у періоді, за який здійснюється розрахунок, у межах фактичного скорочення таких видатків.

Відповідно до ст. 49 Бюджетного кодексу України розпорядник бюджетних коштів після отримання товарів, робіт і послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов`язання приймає рішення про їх оплату та надає доручення на здійснення платежу органу Казначейства України, якщо інше не передбачено бюджетним законодавством, визначеним п. 5 ч. 1 ст. 4 цього Кодексу. Казначейство України здійснює платежі за дорученнями розпорядників бюджетних коштів у разі: 1)наявності відповідного бюджетного зобов`язання для платежу у бухгалтерському обліку виконання бюджету; 2) наявності затвердженого в установленому порядку паспорта бюджетної програми; 3) наявності у розпорядників бюджетних коштів відповідних бюджетних асигнувань.

Згідно зі ст. 51 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів забезпечують у повному обсязі проведення розрахунків за електричну та теплову енергію, водопостачання, водовідведення, природний газ, інші енергоносії, комунальні послуги та послуги зв`язку, які споживаються бюджетними установами, та укладають договори за кожним видом відповідних послуг у межах бюджетних асигнувань, затверджених у кошторисі.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами статей 525-526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно умов договорів, які були укладені між учасниками спірних правовідносин, суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази погашення Харківським квартирно-експлуатаційним управлінням (1-м Відповідачем/Платник - згідно договору) погашення заборгованості перед Позивачем з відшкодування 161 160,24 грн за спожиту електричну енергію.

Щодо вимог Позивача про солідарне стягнення, суд зазначає наступне.

Солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання (ст. 541 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Як вже зазначено встановлено судом та зазначено Позивачем у поданому позові, що по Договору спільного тимчасового безоплатного користування нерухомим майном (а.с. 20-23), де Стороною 3 є - Квартирно - експлуатаційний відділ м. Харків та по Договору про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги розподілу електричної енергії (а.с. 26-29), де останній іменується - Платник/Сторона 1, зобов`язана відшкодувати всі витрати комунальних послуг та за спожиту електричну енергію і за послуги розподілу електричної енергії.

Тому, суд критично ставить до обраного Позивачем способу захисту, щодо обрання 2-го Відповідача солідарним в стягненн заборгованості за даним позовом та вважає, що Позивачем не доведено, а судом не встановлено, що відповідачі мають солідарний обов`язок перед ним щодо предмета спору.

З наведеного слідує, що позов в частині до 2-го Відповідача пред`явлено, як до неналежного відповідача, у зв`язку з чим суд розглядає позовні вимоги щодо належного відповідача - 1-го Відповідача, як фактично доведеного матеріалами справи.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення саме з 1-го Відповідача на користь Позивача заборгованості за спожиту електричну енергію є правомірними, обґрунтованими, підтвердженими доданими до матеріалів справи доказами, та підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17.

Добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008).

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати щодо сплати судового збору покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже враховуючи, що позов було заявлено та обґрунтовано саме щодо стягнення з Харківського квартирно-експлуатаційного управління за спожиту Військовою частиною НОМЕР_1 (92-га окрема механізована бригада імені кошового отамана Івана Сірка ) заборгованості з відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії у сумі 161 160,24 грн, то й судовий збір підлягає стягненню з першого Відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Харківського квартирно-експлуатаційного управління (61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 61, код ЄДРПОУ: 07923280) на користь Дочірнього підприємства "Харківське спеціалізоване управління № 127" (61106, м. Харків, пр. Героїв Харкова, 283; код ЄДРПОУ: 01413862) заборгованість з відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії у сумі 161 160,24 грн, а також суму судового збору у розмірі 2 684,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині позовних вимог про стягнення з Військової частини НОМЕР_1 (92-га окрема механізована бригада імені кошового отамана Івана Сірка) - відмовити.

Повне рішення складено "09" лютого 2024 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду з урахуванням положень Господарського процесуального кодексу України.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Суддя І.П. Жигалкін