Рішення

від 12.02.2024 по справі 922/5127/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2024 р.м. ХарківСправа № 922/5127/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Харківського квартирно-експлуатаційного управління (61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 61); до Товариства з обмеженою відповідальністю "Малібу-Спорт" (61158, м. Харків, пр. Льва Ландау, 56/3). про стягнення коштів у розмірі 734 878, 00 грнбез виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Харківське квартирно-експлуатаційне управління, м. Харків, звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Малібу-Спорт", м. Харків, про стягнення заборгованості за договором оренди № 05/2016/КЕВ від 03.12.2016 у розмірі 734 878, 00 грн. Також просить суд покласти на відповідача понесені судові витрати.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.12.2023 справу № 922/5127/23 визнано малозначною та її розгляд призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачу, відповідно до ст. 251 ГПК України, строк у 15 календарних днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Будь-яких заяв або клопотань, про можливість подання яких було роз`яснено ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.12.2023, на адресу суду від учасників справи не надходило, як і не надходило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до ст. 252 ГПК України.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 11.12.2023 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленнями про вручення (з відміткою судова повістка) на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - 61158, м. Харків, пр. Льва Ландау, 56/3.

Але, судова кореспонденція адресована відповідачу була повернута поштою на адресу суду із позначкою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 названого Закону, для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень"). Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 922/127/23 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Окрім цього, з метою належного повідомлення відповідача про розгляд справи господарським судом, судом було повідомлено відповідача про розгляд даної справи Господарським судом Харківської області, шляхом здійснення публікації на офіційному вебсайті судової влади України.

Отже, матеріали справи свідчать, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано, під час розгляду справи, обумовлені чинним ГПК України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.

Так, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

03.12.2016 між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Харкова та Товариством з обмеженою відповідальністю "МалібуСпорт" було укладено договір оренди № 05/2016/КЕВ м. Харків нерухомого військового майна - частини нежитлового приміщення буд. № 31, в/м 38, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Полтавський шлях, 184.

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме військове майно - частину нежитлового приміщення буд. № 31, площею 507,6 кв. м. (далі - майно), що знаходиться на балансі КЕВ м. Харків, розташоване за адресою: м. Харків, вул. Полтавський шлях, 184, в/м № 38, вартість якого визначена на 13.07.2016 за незалежною оцінкою та становить згідно з актом оцінки 1 791 500 грн. (без ПДВ).

Відповідно до п. 3.1. договору орендна плата встановлена без ПДВ за базовий місяць (серпень 2016 року) на рівні 27 450, 00 грн за результатами конкурсу (домовленості) з урахуванням моніторингу орендної плати на аналогічних об`єктах оренди, та не нижче орендної плати, визначеної на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорцій його розподілу, затвердженої Постановою КМУ від 04.10.1995 № 786, яка становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (серпень 2016 року) - 27 339, 23 грн.

Розмір орендної плати за перший місяць оренди визначається шляхом коригування розміру орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за період з першого числа наступного за базовим місяцем до останнього числа першого місяця оренди, згідно з законодавством.

Відповідно до п. 3.3. договору, орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць

П. 3.6. договору визначено, що орендна плата в розмірі 100 % перераховується орендарем до спеціального фонду державного бюджету на спеціальний рахунок орендодавця в територіальному органі державного казначейства не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним.

Згідно з п. 5.3. договору орендар зобов`язується своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до п. 5.11 договору, орендар зобов`язується здійснювати витрати, пов`язані з утриманням орендованого майна, у тому числі фактичні комунальні послуги. Протягом 15 робочих днів після підписання цього договору встановити прибори обліку тепло-, енерго-, водопостачання, заключити прямі договори з постачальними організаціями або укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю.

Пункт 5.15 договору передбачає щомісячне зобов`язання орендаря компенсувати орендодавцю кошти у розмірі частини податку на землю пропорційно площі землі, яку займає здане в оренду нерухоме майно.

Згідно акту приймання-передачі нерухомого військового майна від 03.12.2016 та акту інвентаризації нерухомого військового майна від 03.12.2016, частина нежитлових приміщень були передані відповідачу.

Додатковою угодою № 11д/201/КЕВ м. Харкова від 05.06.2019 до договору, площу орендованого майна зменшено з 507, 6 кв.м. до 378, 7 кв.м., а розмір орендної плати за базовий місяць оренди (квітень 2019 року) визначено в сумі - 32 985, 31 грн.

Відповідно до п. 10.1. договору, цей договір укладено строком на 2 роки 11 місяців та діє з 03.12.2016 по 03.11.2019 включно.

Згідно п. 10.4. договору, у разі відсутності заяви орендаря про припинення чи укладання договору оренди на новий строк за місяць до закінчення строку оренди, дія договору оренди припиняється після закінчення строку, на який його було укладено.

ТОВ "Малібу-Спорт" на адресу КЕВ м. Харкова було подано заяву від 23.09.2019 про укладання договору № 05/2016/КЕВ м. Харкова від 03.12.2016 на новий строк, внаслідок чого договір був продовженим.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 19.01.2021 по справі № 922/3502/20 договір оренди № 05/2016/КЕВ м. Харкова від 03.12.2016 достроково розірвано, зобов`язано відповідача звільнити орендоване приміщення.

Однак, відповідач не повернув орендоване приміщення.

31.12.2021 комісією позивача було прийнято орендоване відповідачем приміщення в односторонньому порядку.

Згідно пункту 10.11 договору, якщо орендар не виконує обов`язку щодо повернення майна, орендодавець вимагає від орендаря сплати неустойки в розмірі подвійної орендної плати за користування майном за час прострочення.

Отже, відповідачу нараховано подвійну орендну плату, за період користування майном після розірвання договору за період з 01.04.2021 по 31.12.2021 в розмірі 722 806, 12 грн, а також заборгованість з компенсації податку за землю в розмірі 5 254, 28 грн та комунальні витрати у розмірі 6 817, 60 грн, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до господарського суду за захистом свого порушеного права.

На підставі спільної директиви Міністра оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України від 23.03.2023 № Д-321/33/дск "Про проведення додаткових організаційних заходів у Збройних Силах України в 2023 році" КЕВ м. Харків з 01.06.2023 переформовано у Харківське квартирно-експлуатаційне управління.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 ЦК України. За приписами ч. 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності із ст. 173 ГК України та ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконати її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами у справі виникли зобов`язання, які за своєю правовою природою є правовідносинами, що випливають із договору найму (оренди), згідно якого та в силу ст. 759 ЦК України, наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до положень ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших активів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Як встановлено судом, рішенням Господарського суду Харківської області від 19.01.2021 по справі № 922/3502/20 договір оренди № 05/2016/КЕВ м. Харкова від 03.12.2016 достроково розірвано, зобов`язано відповідача звільнити орендоване приміщення.

Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені ч. 4 ст. 75 ГПК України, згідно з якою обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Натомість, відповідач не повернув орендоване приміщення, у зв`язку з чим, 31.12.2021 комісією позивача було прийнято орендоване відповідачем приміщення в односторонньому порядку.

Отже відповідач продовжував до 31.12.2021 користуватись нерухомим військовим майном - нежитловими приміщенням № 31, в/м НОМЕР_1 , розташованим за адресою: м. Харків, вул. Полтавський шлях, 184, що знаходиться на балансі Харківського квартирно-експлуатаційного управління.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Ч. 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

В силу ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Так, згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Відповідно до ч.1 ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Ст. 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 795 ЦК України, повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

Згідно з ч. 2 ст. 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Невиконання наймачем обов`язку щодо поверненні речі є підставою для виникнення права наймодавця на застосування до наймача особливого виду майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, який полягає у сплаті наймачем, який прострочив виконання обов`язку щодо повернення речі, неустойки у вигляді подвійної плати за користування річчю за час прострочення відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України.

Особливий статус зазначеної неустойки обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди виникає після закінчення дії договору оренди, і наймодавець (орендодавець) в цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші засоби стимулювання до виконання, окрім використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном. При здійсненні оцінки правомірності заявлених вимог про стягнення неустойки в порядку ч. 2 ст. 785 ЦК України обов`язковим для суду є врахування обставин невиконання орендарем зобов`язання щодо неповернення майна в контексті його добросовісної поведінки як контрагента за договором оренди, та її впливу на обставини неповернення майна орендодавцеві зі спливом строку дії орендних правовідносин.

Аналогічна позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладена у постанові від 24.10.2019 у справі № 904/3315/18, Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 13.12.2019 у справі № 910/20370/17.

Водночас, суд звертає увагу на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 10.04.2018 у справі № 910/9328/17, від 11.04.2018 у справі № 914/4238/15, від 24.04.2018 у справі № 910/14032/17, від 28.08.2018 у справі № 913/155/17, від 09.09.2019 у справі № 910/16362/18, від 24.10.2019 у справі № 904/3315/18, від 13.12.2019 у справі № 910/20370/17 та від 19.02.2020 у справі № 925/297/19 зі спорів, що виникли з подібних орендних правовідносин, а саме, що, при розгляді спорів про стягнення неустойки, судам необхідно враховувати, що право наймодавця вимагати оплати неустойки, відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України та обов`язок наймача сплачувати таку неустойку зберігається до моменту повернення наймачем наймодавцю орендованого майна. Винятком з такого правила можуть бути, зокрема, підтверджені належними доказами неправомірні дії (бездіяльність) наймодавця, спрямовані на ухилення від обов`язку прийняти орендоване майно та оформити повернення наймачем орендованого майна. Для застосування наслідків, передбачених ч. 2 ст. 785 ЦК України, необхідна наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов`язання, відповідно до вимог ст. 614 ЦК України. Тобто судам необхідно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов`язку не виконав.

До предмета доказування при розгляді спорів щодо стягнення неустойки в порядку ч. 2 ст. 785 ЦК України, як подвійної плати за користування орендованим майном після спливу строку дії договору оренди, входять обставини невжиття орендарем належних заходів щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди за наслідком припинення орендних правовідносин за відсутності умов, які б перешкоджали орендарю вчасно повернути майно орендодавцю у визначений договором оренди строк; умисне ухилення орендаря від обов`язку щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди; утримання орендованого майна у володінні орендаря та перешкоджання орендарем в доступі орендодавця до належного йому об`єкта оренди; відсутності з боку орендодавця бездіяльності та невчинення ним дій, спрямованих на ухилення від обов`язку прийняти орендоване майно від орендаря та оформити повернення наймачем орендованого майна.

Суд зазначає, що обов`язок надати докази невиконання або неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором (ст. 610 ЦК України) покладається на позивача. Водночас, ст. 614 ЦК України зобов`язує відповідача надати докази відсутності його вини у неналежному виконанні зобов`язання.

Отже, при пред`явленні позову кредитор повинен довести лише факт порушення зобов`язання, він звільняється від обов`язку доводити вину боржника. Тягар доказування відсутності вини в порушенні зобов`язання лежить на боржникові.

Суд зауважує, що позивач у цій справі довів факт порушення відповідачем зобов`язання щодо несвоєчасного повернення орендованого майна, а відповідач не спростував належними та допустимими доказами того, що прострочення відбулося не з його вини.

Відповідач (щодо вимоги про стягнення неустойки) не довів належними та допустимими доказами наявність обставин вжиття орендарем належних заходів щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди за наслідком припинення орендних правовідносин; не довів наявність умов, які б перешкоджали йому вчасно повернути майно у визначений законом строк; не довів наявності з боку орендодавця бездіяльності та вчинення ним дій, спрямованих на ухилення від обов`язку прийняти орендоване майно від орендаря.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 06.02.2020 у справі № 915/1429/19 вказав, що визначальним для застосування ч. 2 ст. 785 ЦК України у спірних правовідносинах є саме факт неповернення об`єкта найму наймодавцю, а не факт користування/не користування наймачем об`єктом найму, оскільки поняття «неповернення речі» не є тотожним поняттю «не користування» у правовому сенсі ст. 785 ЦК України.

Враховуючи невжиття відповідачем заходів у відповідності до пунктів 10.9 та 10.10 договору щодо повернення майна за актом приймання - передачі орендованого майна - нежитлового приміщення № 31, в/м 38, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що знаходиться на балансі Харківського квартирно-експлуатаційного управління, позивачем було нараховано неустойку у розмірі подвійної орендної плати: за квітень 2021 - 78 725, 34 грн, за травень 2021 року - 79 438, 50 грн, за червень 2021 року - 79 597, 38 грн, за липень 2021 року - 79 676, 98 грн, за серпень 2021 року - 79 517, 62 грн, за вересень 2021 року - 80 471, 84 грн, за жовтень 2021 року - 81 196, 08 грн, за листопад 2021 року - 81 845, 66 грн, за грудень 2021 року - 82 336, 72 грн, що разом складає 722 806, 12 грн, а також заборгованість з компенсації податку за землю - 5 254, 28 грн та комунальні витрати у розмірі 6 817, 60 грн.

Відповідач доводів позовної заяви не спростував, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду.

Судом перевірено розрахунок заборгованості наданий позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог, у зв`язку з чим суд зазначає, що він є арифметично вірним та відповідає нормам чинного законодавства.

Згідно ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Згідно ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача неустойки за період з 01.04.2021 по 31.12.2021 в розмірі 722 806,12 грн, комунальних витрат у розмірі 6 817, 60 грн та компенсації податку на землю у розмірі 5 254, 28 грн - є обґрунтованими, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 129 ГПК України, у зв`язку з чим витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 124, 129-1 Конституції України, ст. 1, 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Малібу-Спорт" (61060, пр. Льва Ландау, буд. 56/3, ЄДРПОУ 35348811) на користь Харківського квартирно-експлуатаційного управління (61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 61, розрахунковий рахунок UA678201720343181002000015404 Державне казначейство України, м. Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 07923280) заборгованість в розмірі 734 878, 00 грн (з яких: неустойка за період з 01.04.2021 по 31.12.2021 в розмірі 722 806, 12 грн, комунальні витрати в розмірі 6 817, 60 грн та компенсація податку на землю в розмірі 5 254, 28 грн) та судовий збір у розмірі 11 023, 17 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду, протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до ст. 256, 257 ГПК України.

Позивач: Харківське квартирно-експлуатаційне управління (61024, м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 61, код ЄДРПОУ 07923280);

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Малібу-Спорт" (61060, пр. Льва Ландау, буд. 56/3, код ЄДРПОУ 35348811).

Повне рішення складено 12.02.2024.

Суддя Р.М. Аюпова

справа № 922/5127/23