Рішення

від 25.09.2023 по справі 367/5169/19

ІРПІНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 367/5169/19

Провадження №2/367/806/2023

РІШЕННЯ

Іменем України

25 вересня 2023 року Ірпінський міський суд Київської області у складі

судді Карабаза Н.Ф.,

за участю секретаря Шемігон В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Соборність», третя особа: Ірпінська міська рада Київської області про визнання права власності на квартиру,

в с т а н о в и в :

До Ірпінськогоміського судуКиївської областінадійшла позовназаява ОСОБА_1 до Обслуговуючогокооперативу «Соборність»,третя особа:Ірпінська міськарада Київськоїобласті провизнання прававласності наквартиру.В позовнійзаяві позивачзазначає,що ємешканкою квартири АДРЕСА_1 .В зазначенуквартиру вселилася11.01.2007року напідставі ордерута фактичнобезперервно доцього часупроживає взазначеній квартирі.Разом зтим користуєтьсяусіма комунально-побутовимипослугами тасистематично ісвоєчасно сплачуєкошти запроведення всіхнеобхідних комунікаційта здійсненняремонтно-експлуатаційнихробіт вквартирі АДРЕСА_2 для забезпеченняналежного користуванняданим житловимприміщенням іпроживання вньому. 08.04.2019року звернуласядо відповідачаіз заявою,якою просилавирішити питаннящодо отриманнянею прававласності назгадану квартиру.Однак,26.05.2019року отрималавідповідь зякої вбачається,що понумерації квартир,в квартирі АДРЕСА_2 зареєстровані тапроживають іншіособи.Після рядуадвокатських запитівдізналася,що квартира,в якійвона зареєстрованата фактичнопроживає значитьсяпід номером АДРЕСА_3 .Згідно інформаційноїдовідки здержавного реєструречових правна нерухомемайно від24.06.2019року,квартира АДРЕСА_4 ні заким незареєстрована.Квартира АДРЕСА_3 має 22,5кв.м.загальної площі,12,7кв.м.житлової площі,9,8кв.м.допоміжної площізгідно данихтехнічного паспортувід 25.02.2015року навесь житловийбудинок АДРЕСА_5 таокремого технічногопаспорту наквартиру від26.04.2019року.22.10.2010року буластворена комісія,яка провелаобстеження багатоквартирногобудинку по АДРЕСА_5 ,який належавВАТ «СБК«Прогрес»,та згідноакту приймання-передачівід 22.10.2010року бувпереданий Обслуговуючомукооперативу «Соборність»разом ізтехнічною документацією.Згідно деклараціїпро готовністьоб`єкта доексплуатації від24.04.2015року за№ КС142151140063,після реконструкціїгуртожитку підбагатоквартирний житловийбудинок в АДРЕСА_5 ,багатоквартирний житловийбудинок готовийдо експлуатації.Зазначає,що вквартирі за АДРЕСА_4 (нумераціязмінена відповіднодо технічноїдокументації нажитловий будинок)проживає тафактично неюкористується понад10років.Бере участьв утриманнібагатоквартирного житловогобудинку таприлеглої території.Справно тав повномуобсязі оплачуєкомунальні послуги. Право власностіна нерухомемайно,що підлягаєдержавній реєстрації,виникає занабувальною давністюз моментудержавної реєстрації. Натомість, право власності на квартиру АДРЕСА_3 не належить нікому. У зв`язку з тим, що відповідач відмовляється надавати дозвіл на реєстрацію права власності за нею на квартиру, вимушена звернутися до суду з даним позовом. Зазначає, що володіє вказаною квартирою відкрито, ніяких дій для приховування цього факту не здійснює, усі сусіди з нею знайомі та підтвердять факт її проживання. Просить суд визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_3 за набувальною давністю.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову , вважає вимоги ОСОБА_1 необґрунтованими. Зазначає, що у картці прописки позивача зазначено адресу місця проживання АДРЕСА_5 , і саме за цією адресою зареєстровано її місце проживання. Ордер на право вселення позивача у відповідача відсутній, так як його ніколи не існувало. Зазначене позивачем що у неї відсутня заборгованість по комунально-побутовими послугами, якими вона користується, свідчить лише про те, що позивач добросовісно виконує обов`язки як мешканця (орендаря) житла. Обслуговуючий кооператив "Соборність" створено у червні 2007 року з метою утримання і використання майна будівлі (гуртожитку), який перебуває у користуванні членів кооперативу. Згідно Акту-приймання передачі будівля за адресою АДРЕСА_5 передано на баланс кооперативу 29.11.2010. При цьому, 02.07.2010 були проведені збори кооперативу (протокол № 23) щодо розподілу кімнат, визначення обсягів і меж, скільки кому виділяється при передачі на баланс від місцевої ради. У списках при розподіленні ОСОБА_2 відсутня, так як вона врахована (у так звану квоту) при прийнятті рішення щодо обсягу виділення її матері - ОСОБА_3 - так як вони обоє були зареєстровані в одній кімнаті по гуртожитку - в кімнаті № 8. Раніше, на загальних зборах кооперативу 15.01.2009 щодо розподілення кімнат було вирішено (затверджено список кімнат), зокрема те, що тим, у кого є одна дитина зазначено, що виділяється дві кімнати по 18кв.м. Мешканці, які не зможуть прийняти участь у в роботі кооперативу будуть забезпечені кімнатами на першому поверсі, буде зроблено спільну кухню і туалет. Матір позивача, ОСОБА_3 , у списку зазначена під АДРЕСА_6 ), із приміткою Одна дитина, якою є позивач - ОСОБА_1 . При цьому, брат позивача - ОСОБА_4 був зареєстрований окремо (у списку під АДРЕСА_7 ), і приймав участь у розподілі окремо. На загальних зборах кооперативу 02.07.2010 було підтверджено раніше прийняті рішення щодо розподілу кімнат. Зазначене відомо позивачу, проте свідомо приховано, з метою введення суду в оману і прийняття судом, в перспективі, потрібного для позивача рішення. У подальшому, 26.11.2010 року загальні збори кооперативу (протокол № 24) розглянули питання прийняття на баланс ОК Соборність будівлі по АДРЕСА_5 та вирішено продовжити реконструкцію. 10.03.2011 проведені загальні збори кооперативу (протокол № 26) з актуального питання розподілу - вирішено рішення про розподіл квартир залишити незмінним, як за протоколом № 23. На загальних зборах кооперативу 08 березня 2015 року (протокол № 32) розглянуто питання отримання декларації про закінчення будівництва і оформлення право власності на квартири. На загальних зборах кооперативу 03 вересня 2015 року (протокол № 33) розглянуто питання проведення перереєстрації місця проживання мешканців з кімнат на квартири. Позивач, ОСОБА_1 перереєстрації не зробила навмисно, в порушення п. 1.2. Статуту, за яким члени кооперативу, мешканці (орендарі) кімнат, жилих і нежилих приміщень зобов`язані виконувати вимоги цього Статуту (і, відповідно, рішення вищого органу кооперативу). При цьому, важливою обставиною є те, що її матір. ОСОБА_3 - здійснила відповідну перереєстрацію. У 2019 році, 17 квітня, на загальних зборах кооперативу (протокол № 34 наявний в матеріалах справи і тому не додається) розглянуто прохання ОСОБА_1 про виділення їй квартири на першому поверсі будівлі. Рішенням загальних зборів кооперативу їй було відмовлено. Позивач ОСОБА_1 не є членом кооперативу, жодної участі в реконструкції будівлі не приймала. ОСОБА_1 є мешканцем, зареєстрованою за адресою будівлі у якій проживала її матір, яка зобов`язана була перереєструватись до квартири своєї матері ОСОБА_3 за АДРЕСА_8 , так як вони отримали цю квартиру разом. Кошти в реконструкцію будівлі вносила мати позивачки ОСОБА_3 . Позивачу, ОСОБА_1 , ліжко-місце на першому поверсі будівлі надавалось для проживання умовно та не довгостроково - без жодних документів на вселення (в кімнаті не має опалення, водопостачання і водовідведення), в сусідній кімнаті загального користування знаходиться туалет і дві газові плити. Враховуючи зазначене, незрозуміло, на яких підставах 20.06.2019 ФОП ОСОБА_5 створено/складено звіт № 555 про незалежну експертну оцінку квартири (якої як квартири не існує), за адресою, якої не існує (зазначено " АДРЕСА_5 ") а також встановлено вартість нерухомого майна, та на яких підставах складено технічний паспорт ФОП ОСОБА_6 на квартиру, замовником якої виступила ОСОБА_1 . Більше того, позивач не могла вселитись, як нею зазначено, у квартиру 11.01.2007, тоді як такої квартири не існувало. Не є застосовною до ситуації, що виникла за ініціативою позивача, ч. 1 ст. 344 ЦК України, так як позивач добросовісно не заволоділа чужим майном, і більш того, позивач безперервно не володіє нерухомим майном. Позивач вселилася (почала проживати) разом із своєю матір`ю, як вона зазначає 11.01.2007 року, що передбачено ч. 1. ст. 29 ЦК України, згідно якого, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Сам факт проживання, який не заперечується сторонами, не є добросовісним заволодінням, як зазначає позивач. Також не відповідає дійсності володіння квартирою АДРЕСА_4 протягом більше 10 років (як зазначає позивач), оскільки такої квартири не існує навіть на сьогодні. Так би мовити "створення" квартири АДРЕСА_4 було б можливим, за умови надання дозволу відповідним рішенням загальних зборів кооперативу, приєднання іншої кімнати, в якій буде кухня, після сплати за всі проведені комунікації та оформлення у відповідній реєстраційній службі. Проте, цього зробити не можливо зробити з огляду на ту обставину, що рішенням загальних зборів кооперативу 15.01.2009 окрім іншого також вирішено, що мешканці, які не зможуть взяти участь у роботі кооперативу, будуть забезпечені кімнатами на першому поверсі, буде зроблено спільну кухню і туалет, що також підтверджується рішенням загальних зборів кооперативу від 17.04.2019.

В наданих додаткових поясненнях відповідача по суті позовних вимог представник відповідача зазначає, що відповідно до ст. 19-1 Закону України «Про кооперацію» член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного чи іншого відповідного кооперативу має право володіння, користування, а за згодою кооперативу і розпоряджання квартирою, дачею, гаражем, іншою будівлею, спорудою приміщенням кооперативу, якщо він не викупив це майно. Позивач є лише мешканцем будинку за адресою АДРЕСА_5 , і не є членом кооперативу, жодної участі в реконструкції будівлі не приймала. Згідно п. 9.1. Статуту ОК «Соборність», органами управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу і Правління кооперативу. Відповідно до п. 9.2. Статуту, вищим органом управління кооперативом є загальні збори членів кооперативу. 17 квітня 2019 року на загальних зборах кооперативу (протокол № 34) розглянуто прохання ОСОБА_1 про виділення їй квартири на першому поверсі будівлі. Рішенням загальних зборів кооперативу їй відмовлено.

Представником позивачаподано відповідьна відзив,в якійзазначено,що у відзивіна позоввідповідач стверджує,що усписках прирозподіленні кімнат(квартир)між членамикооперативу відомостіщодо ОСОБА_1 відсутні,оскільки вонанібито врахована«у такзвану квоту»при прийняттірішення щодообсягу виділенняїї матері. ОСОБА_3 .Відповідач навівдане твердженняаргументуючи цетим,що і ОСОБА_1 і ОСОБА_3 булизареєстровані водній кімнатігуртожитку,а самев кімнаті-№ 8.Відповідно досписку кімнат(квартир)розподілених міжчленами кооперативузазначено,що матипозивача ОСОБА_3 отримала квартиру АДРЕСА_8 із приміткоювказаною усписку «однадитина».Проте намомент проведеннязагальних зборівОбслуговуючого кооперативу«Соборність» 15.01.2009року,коли бувприйнятий тазатверджений списоккімнат (квартир)розподілених міжчленами кооперативу, ОСОБА_1 натой моментбула вжеповнолітньою,оскільки вонаперебувала увіці 22років.У зв`язкуіз вищенаведеним,вважає,що заумов даноїситуації,що склаласьне існувалоані правовихпідстав,ані життєвихобставин,які бдозволили вписати ОСОБА_1 у списокрозподілу кімнат(квартир)Обслуговуючого кооперативу-дитиною.А тому, ОСОБА_1 малаб окремоприймати участьу розподілікімнат (квартир)Обслуговуючого кооперативу.Через нехтуваннякерівництвом Обслуговуючогокооперативу «Соборність»законними правата інтересамимешканців гуртожитку,виникла такапроблема,що фактичнопроживаючи вквартирі АДРЕСА_3 понад10років позивачне маєна даниймомент жодноїможливості оформитиправо власностіна цюквартиру,оскільки подокументах Обслуговуючогокооперативу «Соборність»у спискахрозподілу кімнат(квартир)Обслуговуючого кооперативу ОСОБА_1 вписана дитиноюв квартируїї матері ОСОБА_7 .Таким чином ОСОБА_1 булопротиправно танеобґрунтовано позбавленоправа таможливості прийматиучасть урозподілі кімнат(квартир)Обслуговуючого кооперативу.Натомість яквказує відповідачу відзивіна позовнузаяву,що брат ОСОБА_1 приймавучасть урозподілі кімнат(квартир)Обслуговуючого кооперативуокремо ів результатірозподілу,він отримавокрему квартиру АДРЕСА_9 .У зв`язкуіз цимпостає питаннядо відповідача,які обставиниперешкоджали позивачупри розподілікімнат (квартир)Обслуговуючого кооперативуотримати окремежитлове приміщення.Також,відповідач увідзиві напозовну заявустверджував,що ОСОБА_1 було нібитонадано ліжко-місцена першомуповерсі,яке буловідведено «дляпроживання умовнота недовгостроково».Очевидно,що рішеннязагальних зборівОбслуговуючого кооперативуз приводунадання позивачуліжко-місяцяна першомуповерсі немає,а відтакданий аргументвідповідача єне підтвердженийналежними,допустимими доказамипо справі.Щодо аргументіввідповідача,що ОСОБА_1 не бралажодної участів реконструкціїбудівлі гуртожитку,проведенні необхідногокомунально-побутовогообладнання доквартири,в якійвона вжепонад десятироків проживає,зазначає,що даніаргументи не єдійсними,оскільки, ОСОБА_1 ,яка проживаєв квартирі АДРЕСА_3 ,будучи мешканкоюкімнати АДРЕСА_2 колишньої будівлігуртожитку,докладала зусиллящодо проведенняреконструкції будівлігуртожитку вжитловий будинокі сплачувалакошти уповному обсязіза проведеннявсіх необхіднихкомунікацій таздійсненім ремонтно-експлуатаційнихробіт вквартирі АДРЕСА_4 для забезпеченняналежного користуванняданим житловимприміщенням іпроживання вньому.У зв`язкуз тим,що ОСОБА_1 вже понаддесяти роківзареєстрована тафактично проживаєв квартирі АДРЕСА_3 ,у даномупомешканні вонапровела необхіднікомунікації длякомфортного проживання,справно сплачуєкошти поквартирі занадані житлово-комунальніпослуги,проте заобставин,що склалисьна теперішнійчас унеї відсутнібудь-якіправовстановлюючі документина вищевказану квартиру АДРЕСА_4 у зв`язкуіз тим,що прирозподілі кімнат(квартир)Обслуговуючого кооперативусталася помилка,яка досіне усунута,на підставіцього постаєнеобхідність увирішенні даноїпомилки усудовому порядку,оскільки вирішитице питаннябезпосередньо звідповідачем упозасудовому порядкубуло неможливо. Щодо підстав добросовісного володіння квартирою АДРЕСА_4 ОСОБА_1 , зазначає, що остання не знала той факт, що при розподілі кімнат (квартир) Обслуговуючого кооперативу її частку помилково вписали в квартиру матері, вона до теперішнього часу вважала, що при зазначеному розподілі, їй було виділено дану квартиру АДРЕСА_4 (колишній номер кімнати № 8). Вона володіє вказаною квартирою відкрито, ніяких дій для приховування цього факту не здійснює. Позивач знайома з усіма сусідами, підтримує добрі стосунки в спілкуванні з сусідами, бере активну участь в утриманні багатоквартирного житлового будинку та прилеглої території. До квартири АДРЕСА_4 , в якій проживає, відноситься, як до своєї власної, дбає про забезпечення належних умов проживання у вказаному житловому приміщенні, несе тягар його утримання, сплачує за наданні комунально-побутові послуги, проведені комунікації. Позивач володіє квартирою АДРЕСА_3 , понад десяти років безперервно, тобто період володіння позивачем зазначеною квартирою (з моменту фактичного володіння) не переривався протягом всього строку набувальної давності. Відповідно до відомостей Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, сформованої щодо квартири АДРЕСА_3 , вказано, що право власності на зазначену квартиру ні за ким не зареєстровано, а тому фактично дане нерухоме майно не має власника. Просить суд задовільнити позовні вимоги в повному обсязі.

В додаткових поясненнях поданих представником позивача через канцелярію суду, зазначає наступне. ОСОБА_1 , є мешканкою квартири АДРЕСА_3 . В зазначену квартиру вона вселилася 11.01.2007 року на підставі того, що на той час даний житловий будинок перебував на балансі заводу «Прогрес» та мав статус гуртожитку в якому надавалися місця для проживання працівникам заводу. Так, заводом «Прогрес» для його працівників та їх сімей, що не мають житла, надавалися місця для проживання, в тому числі і в гуртожитку, що наразі являється жилим будинком та розташований за адресою: АДРЕСА_5 . Так як на той час на вказаному заводі працювала її мати, від заводу їй та її доньці були виділені місця для проживання. При проживанні в гуртожитку, працівники заводу та їхні сім`ї здійснювали на користь заводу формальну оплату за проживання в гуртожитку. Після ліквідації згаданого заводу всі жильці тодішнього гуртожитку залишилися проживати за займаними місцями проживання, в тому числі і позивач. До вселення позивача в займане житлове приміщення, дану жилу площу ніхто не займав, до позивача на ній ніхто не проживав та у приватній власності не перебувала. Разом з тим, жодного договору оренди, щодо займаного жилого приміщення позивач не заключала та ніяким чином не могла заключити, так як вказаний об`єкт нерухомого майна юридично не мав власника. Згодом, після утворення Обслуговуючого кооперативу «Соборність», в 2015 році кооперативом була висунута вимога до жильців будинку АДРЕСА_5 , аби останні сплатили по 500 доларів США для оформлення права власності на займані жилі приміщення та вступу в членство кооперативу «Соборність». Саме в той час обслуговуючим кооперативом «Соборність» здійснювалася реєстрація права власності на жилі приміщення в будинку АДРЕСА_5 в ході якої більшість жильців будинку закріпили за собою право власності на займані житлові приміщення. При тому, як відомо позивачу, при такій реєстрації права власності, ні в кого не було жодних документів для встановлення права власності на житло. Через скрутний фінансовий стан на момент реєстрації права власності жильців будинку. Позивач не мала змоги надати кооперативу згадані грошові кошти для виділення житла у приватну власність. При тому позивач завчасно повідомила про це правління кооперативу, а також пoвiдомила, що при першій же можливості має намір вирішити питання набуття права власності на займане житло. Однак в результаті того, що вона не мала можливості одразу надати вищезгадані грошові кошти, останній відмовили у членстві в обслуговуючому кооперативі «Соборність». В свою чергу матері позивача, погодили право власності на житло, так як вона внесла витребувану грошову суму коштів. Згодом же, коли позивач зібрала потрібні для реєстрації права власності грошові кошти і звернулася з відповідним проханням до керівництва кооперативу, їй відмовили з незрозумілих для неї підстав. При тому, що за весь час проживання в займаному житловому приміщенні позивачу не надходили жодні претензії щодо її проживання. З урахуванням наданих додаткових пояснень позовні вимоги є доведеними та обґрунтованими, а тому мають бути задоволені в повному обсязі.

Представником відповідача через канцелярію суду подано клопотання про відшкодування позивачем понесених судових витрат на правничу допомогу в сумі 9200,00грн.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилася, представник позивача адвокат Майко М.В. через канцелярію суду подала заяв про розгляд справи за відсутності позивача та її представника. Позовні вимоги просять задовольнити у повному обсязі.

В судове засідання відповідач ОК «Соборність» не забезпечив яку представника, через канцелярію суду представник відповідача адвокат Черноуз Б.І. подав клопотання щодо проведення судового розгляду за його відсутності.

Третя особа Ірпінська міська рада Київської області в судове засідання не забезпечила явку свого представника, про час та місце слухання справи повідомлена належним чином, надала лист через канцелярію суду про те, що Ірпінська міська рада просить розгляд справи проводити у відсутності її представника за доказами, наявними у матеріалах справи.

Суд, дослідивши надані докази, вважає, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно ордера № 208 від 17.08 2006 року виданого ВАТ «СБК-Прогрес» на проживання в гуртожитку ОСОБА_3 , яка працює знімачем-укладальником надано на право зайняття з сім`єю з 3 чоловік жилої площі в гуртожитку по АДРЕСА_5 розміром 12,0кв.м. Склад сім`ї: ОСОБА_3 , 1966 року народження - заявник, ОСОБА_4 , 1988 року народження син, ОСОБА_1 1986 року народження донька. Номер кімнати в ордері не зазначено.

Згідно даних картки прописки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 17.01.2007р проживає за адресою: АДРЕСА_5 .

Згідно відмітки місця проживання паспортних даних ОСОБА_1 , паспорт серія НОМЕР_1 , виданого 21 травня 2003 року Нов-Волинським МРВ УМВС України в Житомирській області, вбачається, що 17.01.2007 року зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_10 .

Зі статуту Обслуговуючого кооперативу «Соборність», затвердженого установчими зборами обслуговуючого кооперативу «Соборність протоколом № 1 від 4 червня 2007 року вбачається, що кооператив створено з метою утримання і використання майна будівлі (гуртожитку), який перебуває у користуванні членів кооперативу.

Відповідно до п. 1.10. Статуту, під термінами "будинок" та "гуртожиток" цьому Статуті розуміється будівля гуртожитку, що розташована за адресою: АДРЕСА_5 .

Згідно п. 9.1. Статуту, органами управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу і Правління кооперативу.

Відповідно до п. 9.2. Статуту, вищим органом управління кооперативом є загальні збори членів кооперативу.

Згідно п. 9.6. Статуту, окрім іншого, до питань, з яких рішення приймаються загальними зборами переважною більшістю голосів, відноситься визначення обмежень на користування об`єктів, які перебувають у спільному користуванні (спільній власності) членів кооперативу та передачу їх у користування фізичним і юридичним особам.

Згідно п. 1.2. Статуту, члени кооперативу, мешканці (орендарі) кімнат, жилих і нежилих приміщень зобов`язані виконувати вимоги цього Статуту.

Комісією, що створена відповідно до рішення Ірпінської міської ради Київської області № 206 від 12.10.2010 року 28 жовтня 2010 року провела обстеження об`єкта передачі (до складу об`єкта входять будівля гуртожитку) за адресою: АДРЕСА_5 , який належить ВАТ «СБК Прогрес» передається Регіональному відділенню Фонду держмайна України, виконавчому комітету Ірпінської міської ради і передається Обслуговуючому кооперативу «Соборність», що вбачається з акту приймання-передачі 29.11.2020 року.

Згідно декларації про готовність об`єкта до експлуатації, зареєстрованої Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області 24.04.2015 року за №КС 142151140063 реконструкція гуртожитку під багатоквартирний житловий будинок в АДРЕСА_5 , замовник ОК «Соборність», визначено вважати закінчений будівництвом об`єкт готовим до експлуатації.

Згідно протоколу № 13 загальних зборів обслуговуючого кооперативу «Соборність» від 15 січня 2009 року, вбачається, що на порядку денного стояли питання розподілення між членами кооперативу кімнат за які будуть сплачувати авансовий платіж по договору № 85 оренди майна з правом викупу і подальшої виплати за них та прийняти список кімнат. Ухвалили: прийняти пропозицію розподілу кімнат і сплачувати; мешканці, які не зможуть прийняти участь в роботі кооперативу будуть забезпечені кімнатами на першому поверсі буде зроблено спільну кухню і туалет; прийняти і затвердити список кімнат, що додається до протоколу. Зі списку кімнат (квартир) розподілених між членами кооперативу по вул. Котляревського не вбачається що ОСОБА_1 є членом кооперативу, і їй виділена квартира.

Як було встановлено із письмових пояснень представників сторін квартира була виділена матері ОСОБА_1 ОСОБА_3 , яка була членом кооперативу за № 72, в примітці списку зазначено «одна дитина».

На загальних зборах кооперативу 02.07.2010 було підтверджено раніше прийняті рішення щодо розподілу кімнат, що вбачається із витягу протоколу № 23 від 02.07.2010 року загальних зборів Обслуговуючого кооперативу «Соборність» та доданого списку.

Згідно протоколу № 24 загальних зборів обслуговуючого кооперативу «Соборність» від 26 листопада 2010 року, вбачається, що розглянули питання прийняття на баланс ОК Соборність будівлі по АДРЕСА_5 та вирішено продовжити реконструкцію.

Згідно витягу протоколу № 26 загальних зборів обслуговуючого кооперативу «Соборність» від 10.03.2011року, вбачається, що вирішено рішення про розподіл квартир залишити незмінним, як за протоколом № 23 від 02 липня 2010 року.

На загальних зборах обслуговуючого кооперативу «Соборність» 08 березня 2015 року, що вбачається з витягу протоколу № 32, розглянуто питання отримання декларації про закінчення будівництва і оформлення право власності на квартири.

Згідно витягу з протоколу № 33 від 03.09.2015 року загальних зборів обслуговуючого кооперативу «Соборність» вирішено знятися і зареєструватися за свідоцтвом право власності за цією ж адресою по АДРЕСА_5 , так як зміна кімнат на квартири.

Згідно заяви ОСОБА_1 від 08.04.2019 року адресованої до керівника ОК «Соборність» вбачається, що заявниця звертається з питання про надання дозволу на приватизацію квартири АДРЕСА_2 за набувальною давністю.

З відповіді Обслуговуючого кооперативу «Соборність» від 26.05.2019 року на адвокатський запит вбачається, що згідно даних обліку, в квартирі АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 не проживає. За адресою АДРЕСА_10 зареєстровані та проживають інші особи.

Згідно витягу протоколу № 34 від 17 квітня 2019 року на загальних зборах Обслуговуючого кооперативу «Соборність», вбачається, що ОСОБА_8 , яка доповіла, що до неї усно звернулась ОСОБА_3 мешканка будинку з проханням виступити на зборах про надання її доньці ОСОБА_1 отримання додаткової кімнати і сплати витрат на оформлення в подальшому квартири на першому поверсі. ОСОБА_3 попросила всіх присутніх надати їй таку можливість. ОСОБА_8 пояснила всім присутнім, що ці чотири кімнати оставлені для мешканців які прописані і не проживають, як на запас як ліжко місце, як що може хтось матиме претензії і ці кімнати є загальним приміщенням для спільного користування, де знаходиться кухня і туалет для мешканців, які не змогли прийняти участь в реконструкції будинку як ліжко місце. Мешканці наголосили, що ОСОБА_3 і її донька ОСОБА_1 отримали квартиру в цьому будинку так як було прийнято на зборах і вони погодились і прийняли умови реконструкції. На даний час всі мешканці також не проти отримати ці кімнати для подальшого оформлення квартири, кімната там де проживає її донька ОСОБА_1 їй надалась як ліжко місце і ці кімнати є загальні для спільного користування як кухня, туалет, кімната і це унеможливлює отримання додаткової кімнати і сплати витрат на оформлення в подальшому в квартиру, кімнати на першому поверсі. Після голосування було прийнято рішення - відмовити ОСОБА_9 її доньці ОСОБА_1 в отриманні додаткової кімнати сплати витрат на оформлення в подальшому в квартиру, кімнати на першому поверсі. Так як ці кімнати є загальні для спільного користування як кухня, туалет, кімната.

Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до відомостей Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, сформованої щодо квартири АДРЕСА_3 , вказано, що за вказаними параметрами запиту відомості відсутні.

Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Виходячи із змісту вказаної статті, обставинами, які мають значення для справи і які повинен довести позивач, є такі: добросовісність володіння, відкритість володіння, давність володіння та його безперервність, відсутність інших осіб, які претендують на це майно, відсутність титулу (підстави) у позивача для володіння майном та набуття права власності.

Під час розгляду цивільної справи №489/5975/17 (постанова від 09.10.2019р.) Верховний Суд сформулював правовий висновок, яким роз`яснив, що при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідно враховувати, зокрема, наступне: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна. Володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Набуття права власності на чужі речі можливе лише за наявності наступних умов: законний об`єкт володіння, добросовісність володіння, відкритість володіння, давність володіння та його безперервність (строк володіння).

Тобто, набуття права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх вказаних умов у сукупності.

Володіння без правової підстави - це фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку законну підставу володіння чужим майном.

Аналізуючи поняття добросовісності володіння, як підстави для набуття права власності за набувальною давністю за статтею 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність, як одна із загальних засад цивільного судочинства, означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна, тобто на той початковий момент, який включається в повний давнішний строк володіння майном, визначений законом. Крім того, позивач, як володілець майна, повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Добросовісність передбачає, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном.

Зазначене узгоджується з пунктом 9 постанови пленуму Вищого спеціалізовано суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав».

У відповідності до положень ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених кодексом.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Як визначено в ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно положень частини 5 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до положень частини 7 статті 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Позивачем не надано жодного доказу її проживання та фактичного користування в квартирі АДРЕСА_3 понад 10 років. Подана довідка ОК «Соборність» від 07.06.2019 року про відсутність заборгованості станом на 07.06.2019 року по комунальних послугах за адресою: АДРЕСА_5 не є підтвердженням того, що ОСОБА_1 проживає в квартирі АДРЕСА_4 , за вказаною вище адресою. Крім того, долучені відомості реєстрації проживання, що містяться в паспорті ОСОБА_1 та картка прописки також не дають підтверджень, проживання ОСОБА_1 в квартирі АДРЕСА_3 .

Посилання позивача на те, що кімната № НОМЕР_2 в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_5 змінила нумерацію на квартиру за АДРЕСА_4 , теж не знайшло підтвердження жодними доказами.

Суд не бере до уваги, поданий позивачем технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_5 від 26 квітня 2019 року, оскільки предметом позову в справі № 367//5169/19 є квартира АДРЕСА_3 .

Що стосується позиції позивача щодо нехтування керівництвом Обслуговуючого кооперативу «Соборність» законних прав та інтересів мешканців гуртожитку, а саме: не включення ОСОБА_1 у список розподілу кімнат (квартир). Станом на 25 вересня 2023 року рішення загальних зборів Обслуговуючого кооперативу «Соборність» 15.01.2009 року, коли був прийнятий та затверджений список кімнат (квартир) розподілених між членами кооперативу не визнане незаконним та не скасовано.

ОСОБА_1 не надала жодного підтвердження, щодо участі її в проведенні реконструкції будівлі гуртожитку в житловий будинок та щодо сплати коштів за проведення необхідних комунікацій та здійснення ремонтно-експлуатаційних робіт в спірному житлі.

Станом на 25 вересня 2023 року відсутні докази того, що ОСОБА_1 є членом обслуговуючого кооперативу «Соборність».

Суд не бере до уваги твердження позивача про те, що через скрутний фінансовий стан на момент реєстрації права власності жильців будинку не мала змоги оплатити внесок визначеного розміру ОК «Соборність» та що їй було відмовлено у членстві в даному кооперативі, оскільки дані факти не знайшли документального підтвердження.

Тобто, позивачем не надано належних і допустимих доказів в обґрунтування визнання за нею права власності на квартиру АДРЕСА_3 за набувальною давністю, оскільки судом не встановлено факту добросовісного заволодіння ОСОБА_1 квартирою АДРЕСА_3 , та безперервного володіння вказаним нерухомим майном понад 10 років.

За такихобставин,в задоволеннівимог провизнання за ОСОБА_1 прававласності наквартиру АДРЕСА_3 занабувальною давністюслід відмовити,оскільки позов необґрунтований і задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має з`ясувати склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу.

Витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

У своїй постанові від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.),документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунки таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

11.05.2019 між адвокатом Черноузом Б.І. та Обслуговуючим кооперативом «Соборність» було укладено договір про надання правової допомоги № 05/2019, а також 19.07.2019 було підписано додаткову угоду № 1 до договору, згідно якої адвокат приймає на себе зобов`язання надання правової допомоги клієнту, а також зобов`язання щодо захисту та представлення інтересів клієнта при розгляді Ірпінським міським судом Київської області справи № 367/5169/19.

У додатковій угоді № 1 від 19.07.2019 до договору, сторони погодили розмір витрат на правову допомогу й встановили, що клієнт сплачує аванс адвокату з метою надання адвокатом правової допомоги клієнту в межах, зазначених у п. 1.1. цієї додаткової угоди, у розмірі 9 200 (дев`ять тисяч двісті) гривень 00 копійок.

Обслуговуючий кооператив "Соборність" 09.08.2019 здійснив оплату за правову допомогу у розмірі 9200,00 грн., що підтверджується випискою з рахунку адвоката Черноуза Б.І. № 2620-8-578648001 від 09.08.2019.

Відповідно до Акту приймання-передачі наданих правових послуг № 1 від 04.02.2020 до договору про надання правової допомоги № 05/2019 від 11.05.2019, правова допомога (послуги) надані адвокатом у повному обсязі, а ОК "Соборність" прийняв зазначені послуги у формі професійної правничої допомоги, що відповідно до - 3 ст. 133 ЦПК України є судовими витратами.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Великою Палатою Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 по справі № 755/92/15/15-ц визначено, що пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; - складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар/аванс є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Оскільки, ні позивачем, ні його представником не з`являлися клопотання, щодо, зменшення розміру витрат на правничу допомогу понесену відповідачем та, які підлягають розподілу між сторонами, суд приходить до висновку про відсутність доказів щодо неспівмірності та необґрунтованості витрат на правову допомогу відповідача та відшкодування позивачем відповідачу понесених ним витрат на правничу допомогу в розмірі 9200,00 грн., які документально підтверджені наданими позивачем доказами.

Частиною 1,пунктом 2частини 2статті 141Цивільного процесуальногокодексу України,судовий збірпокладається насторони пропорційнорозміру задоволенихпозовних вимог. У разі відмови в позові - на позивача.

Тому, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, вимога позивача, щодо стягнення судового збору з відповідача в його користь не підлягає задоволенню.

У зв`язку з вищевикладеним, керуючись ст. 41, 55 Конституції України, ст. 328, 344, 392 Цивільного кодексу України, ст. 2, 3, 4, 10, 12, 13, 81, 82, 141, 247, 352, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Соборність», третя особа: Ірпінська міська рада Київської області про визнання права власності на квартиру відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН: НОМЕР_3 на користь Обслуговуючого кооперативу «Соборність», код ЄДРПОУ: 35023592 витрати на правову (правничу) допомогу у розмірі 9200,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошеннядо Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reyestr.court.gov.ua.

Повний текст судового рішення буде складено протягом 10 днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Суддя: Н.Ф. Карабаза