Рішення

від 02.02.2024 по справі 372/5260/23

ОБУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 372/5260/23

Провадження № 2-372/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2024 року м. Обухів

Обухівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Висоцької Г.В., при секретарі Куник О. В., за участю позивачки ОСОБА_1 її представника ОСОБА_2 , відповідача ОСОБА_3 , його представника ОСОБА_4 , розглянувши в приміщенні Обухівського районного суду Київської області у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання нерухомого майна спільного сумісною власністю подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання будинку та земельних ділянок особистою приватною власністю,

ВСТАНОВИВ

У жовтні 2023 року позивачка через свого представника звернулася до суду із позовом, в якому просила визнати нерухоме майна спільного сумісною власністю подружжя. В обґрунтування своїх вимог зазначила, що у період з 28.01.2014 по 08.01.2022 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. 07.11.2016 року ними було придбано житловий будинок АДРЕСА_1 загальною площею 53,2 кв.м., житловою площею 30,9 кв.м, земельну ділянку кадастровий номер 3223188000:01:059:0028, загальною площею 0,1097 га, та земельну ділянку кадастровий номер 3223188000:01:059:0027, загальною площею 0,25 га. А тому вказане майно має статус спільного майна подружжя в рівних долях по 1/2 частині за кожним.

24.10.2023 року ухвалою судді прийнято позовну заяву, відкрито загальне позовне провадження, призначено у справі підготовче судове засідання.

16.11.2023 року представником відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 подано зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 про визнання будинку та земельних ділянок особистою приватною власністю, обґрунтування якого зазначив, наступне. Сторони дійсно перебували у зареєстрованому шлюбі у період з 28.01.2014 по 08.01.2022 року. 01.06.2004 року матір позивача за зустрічним позовом ОСОБА_5 , подарувала ОСОБА_3 квартиру за адресою: АДРЕСА_2 . У подальшому, 05.11.2016 ОСОБА_3 продав вказану квартиру ОСОБА_6 , а на отримані особисті кошти придбав у ОСОБА_7 спірне нерухоме майно, а саме: житловий будинок АДРЕСА_1 загальною площею 53,2 кв.м., житловою площею 30,9 кв.м, земельну ділянку кадастровий номер 3223188000:01:059:0028, загальною площею 0,1097 га, та земельну ділянку кадастровий номер 3223188000:01:059:0027. Таким чином, позивач за власні кошти у розмірі 627000,00 грн., отримані від продажу подарованої йому до укладення шлюбу квартири. придбав три об`єкти нерухомості на загальну суму 448868,00 грн. Тому просив відмовити у первісних позовних вимог, та задовольнити зустрічні вимоги.

22.12.2023 року ухвалою суду прийнято зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання будинку та земельної ділянки особистою приватною власністю. Об`єднано в одне провадження вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання нерухомого майна спільною сумісною власністю подружжя з вимогами ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання будинку та земельної ділянки особистою приватною власністю. Закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні сторона позивачки за первісним позовом просила позовні вимоги задовольнити, у зустрічних відмовити. При цьому, під час пояснень позивачка визнала факт придбання спірного житлового будинку та двох земельних ділянок за грошові кошти, які були отримані відповідачем напередодні від продажу належної йому на праві приватної власності квартири в м. Дніпро, набутої на підставі договору дарування. На думку позивачки поліпшення, яких зазнав житловий будинок в період їхнього шлюбу за рахунок спільних коштів, надає їй право на розподіл майна в рівних частинах із відповідачем.

У судовому засіданні сторона відповідача за зустрічним позовом просила позовні вимоги за первісним позовом залишити без задоволення, а зустрічні задовольнити у повному обсязі. Допитаний за його ініціативою в якості свідка відповідач ОСОБА_3 підтвердив, що спірне нерухоме майно придбане виключно за грошові кошти, отримані від продажу належної йому на праві приватної власності квартири в м. Дніпрі, раніше подарованої йому матір`ю.

Суд заслухавши учасників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 28 січня 2014 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_8 , (в подальшому ОСОБА_9 ), відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Обухівського міськрайонного управління юстиції у Київській області було укладено шлюб про що в Книзі реєстрації актів про одруження зроблено актовий запис №20.

Від даного шлюбу дітей немає.

08 січня 2022 року Обухівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Обухівському районі Київської області ЦМУМЮ (м. Київ) шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було розірвано, про що було складено відповідний актовий запис № 01, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 від 08.01.2022 року.

Як вбачається із матеріалів справи, 01.06.2004 року ОСОБА_5 - матір ОСОБА_3 , подарувала останньому квартиру АДРЕСА_3 , що підтверджується копією договору дарування від 01.06.2004 року, посвідченого державним нотаріусом Куликовим С.В.

05.11.2016 року ОСОБА_3 продав вище згадану квартиру ОСОБА_6 . Ціна Договору склала 627 000 (шістсот двадцять сім тисяч) грн. 00 коп., що підтверджується копією договору купівлі-продажу від 05.11.2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Солошенко Ю.В.

07.11.2016 року, тобто через два дні, ОСОБА_3 за кошти, отримані від продажу квартири, придбав у ОСОБА_7 :

- житловий будинок АДРЕСА_1 загальною площею 53,2 кв.м., житловою площею 30,9 кв.м. сплативши ціну 154 625 (сто п`ятдесят чотири тисячі шістсот двадцять п`ять) гривень 00 копійок;

- земельну ділянку кадастровий номер 3223188000:01:059:0027, загальною площею 0,25 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , сплативши ціну 246 015 (двісті сорок шість тисяч і п`ятнадцять) гривень 00 копійок;

- земельну ділянку кадастровий номер 3223188000:01:059:0028, загальною площею 0,1097 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , сплативши ціну 48 228 (сорок вісім тисяч двісті двадцять вісім) гривень 00 копійок.

Вказане підтверджується копіями договорів купівлі-продажу.

Відповідно до ст.4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленим ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 16 Цивільного кодексу України, визнання права власності є способом захисту цивільних прав та інтересів.

У відповідності до ст.ст.317, 319 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

У відповідності до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з п.3 ч.1 ст.57 Сімейного кодексу України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 61 Сімейного кодексу України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №522/15159/21 від 21.06.2023 зазначено, що конструкція норми статті 60 Сімейного кодексу України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим,зазначена презумпціяможе бутиспростована йодин ізподружжя можеоспорювати поширення правовогорежиму спільногосумісного майнана певнийоб`єкт,в томучислі в судовому порядку.Тягар доказуванняобставин,необхідних дляспростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. Отже, на майно, набуте за час шлюбу, діє презумпція виникнення права спільної сумісної власності подружжя, а визнання такого майна особистою приватною власністю дружини чи чоловіка потребує доведенню.

Отже, у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане. Тому сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя.

Аналогічний висновок зроблений в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №711/2302/18 від 22.01.2020 та зазначено, що суд першої інстанції при розгляді справи повинен був врахувати джерело походження коштів, за рахунок яких було придбано квартиру, що є предметом спору, навіть за умови придбання її під час перебування в шлюбі.

Оскільки, позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3 придбав спірне нерухоме майно за особисті кошти, які були отримані ним від продажу подарованої до шлюбу квартири, то спірне нерухоме майно у відповідності до положень п.3 ч.1 Сімейного кодексу України є його особистою приватною власністю не зважаючи на той факт, що право власності на нього зареєстровано за час шлюбу з відповідачкою за зустрічним позовом ОСОБА_1 , та відповідно не підлягає поділу як об`єкт спільної сумісної власності подружжя в порядку ст.69 Сімейного кодексу України.

Вказані обставини визнанні позивачкою в судовому засіданні. Доводи ОСОБА_1 про поліпшення стану житлового будинку за рахунок спільних коштів в період зареєстрованого шлюбу із відповідачем не можуть вплинути на висновок суду про спростування презумпції спільної сумісної власності подружжі в цьому спорі, оскільки доказів на підтвердження цієї обставини суду не надано.

Із зазначеного випливає, що спірне нерухоме майно не є спільною сумісною власністю подружжя, а тому відсутні підстави для задоволення первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 .

З врахуванням вищевикладеного, дослідивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення зустрічного позову ОСОБА_3 у повному обсязі та про відмову у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 .

Відповідно до частини 1 ст.141 ЦПК Українисудовий збір необхідно стягнути із позивачки на користь відповідача.

Керуючись ст.10,12,13,76,81,258,259,263-265,273,354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні первісних позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання нерухомого майна спільного сумісною власністю подружжя відмовити повністю.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання будинку та земельних ділянок особистою приватною власністю задовольнити.

Визнати за ОСОБА_3 право особистої приватної власності на житловий будинок АДРЕСА_1 загальною площею 53,2 кв.м., житловою площею 30,9 кв.м.

Визнати за ОСОБА_3 право особистої приватної власності на земельну ділянку кадастровий номер 3223188000:01:059:0027, загальною площею 0,25 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_3 право особистої приватної власності на земельну ділянку кадастровий номер 3223188000:01:059:0028, загальною площею 0,1097 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 3236,18 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Г.В.Висоцька