Рішення

від 09.02.2024 по справі 140/32630/23

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2024 року ЛуцькСправа № 140/32630/23

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мачульського В.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ» (далі ПП «ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ», позивач, підприємства) звернулось з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі ГУ ДПС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.08.2023 №00100240408.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10.08.2023 ГУ ДПС у Волинській області прийнято податкове повідомлення-рішення №00100240408, яким застосувало до позивача штраф у розмірі 25% від суми несвоєчасно сплаченого податку на прибуток підприємств у суму 89 940,75 грн. Згідно висновку камеральної перевірки, зазначеного в акті від 19.07.2023 №11476/03-20-04-08/34745377 встановлено порушення позивачем п.57.1 ст.57, пп.69.1 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ`Перехідні положення» Податкового кодексу України чим умисно несвоєчасно сплачено податок на прибуток підприємств за 2021 рік в сумі 157827 грн та за 2022 рік в сумі 201948 грн задекларованих згідно поданих до Луцької ДПІ податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2021 рік від 03.03.2022 за №9432632266 та податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2022 рік від 15.02.2023.2022 за №9307752223. При терміні сплати визначених податкових зобов`язань з податку на прибуток за 2021 рік 01.08.2022 та за 2022 рік 14.03.2023 фактично остаточно сплаченого 28.06.2023 в сумі 359775 грн.

ПП «ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ» категорично не погоджується із оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, яке винесено на підставі акту та просить визнати його протиправним і скасувати оскільки відсутні правові підстави для нарахування штрафу на підставі п. 124.2 ст. 124 Податкового кодексу України.

Крім того зауважує, що директор підприємства ОСОБА_1 призваний у Збройні Сили України на підставі Указу Президента України №69/2022 від 24.02.2022 у військову частину НОМЕР_1 та з часу повномасштабного вторгнення рф перебуває в лавах ЗСУ. Також інші працівники підприємства звільнились з роботи у зв`язку із призовом на військову службу. Враховуючи дані обставини ПП «ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ» не мало умислу своєчасно не сплачувати податкові зобов`язання з податку на прибуток за 2021 та 2022 роки.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 30.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (а.с.31).

У відзиві на позовну заяву представник відповідача позовних вимог не визнав (а.с.37-41). В обґрунтування своєї позиції зазначає, що дані камеральної перевірки свідчать про несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов`язання у зв`язку із несвоєчасним поданням платіжного доручення до установи банку, а тому застосовано п. 124.2. статті 124 Податкового кодексу України, оскільки діяння вчинене умисно, що, в свою чергу, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 25% від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання. Вважає, що ПП«ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ» мало можливість дотриматись норм чинного законодавства щодо своєчасної сплати податку на прибуток підприємств, про що свідчить забезпеченість коштами для сплати самостійно задекларованих податкових зобов`язань. Крім того в електронному кабінеті платника засобами податкового календаря контролюючий орган нагадує терміни декларування та сплати податків.

Враховуючи вищезазначене, зазначає що ГУ ДПС у Волинській області діяло виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а відтак підстави для задоволення позовних ПП«ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ» відсутні.

Інших заяв по суті справи від сторін не надходило. Сторони скористались своїм правом щодо подачі заяв по суті справи.

Крім того, учасники справи не зверталися із клопотаннями про розгляд справи в судовому засіданні, оформленими відповідно до вимог статті 167 КАС України. Суд звертає увагу, що заявлене у відзиві на позовну заяву клопотання про розгляд справи за участю сторін не відповідає вимогам статті 167 КАС України, а тому не підлягало вирішенню по суті.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що на підставі пп.20.1.4. п.20.4 ст.20 Податкового кодексу України головним державним інспектором Луцького відділу податків і зборів з юридичних осіб управління оподаткування юридичних осіб ГУ ДПС у Волинській області Сенюк Н.В. в приміщенні ГУ ДПС у Волинській області проведено камеральну перевірку своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання зі сплати податку на прибуток підприємств визначеного відповідно до декларації з податку на прибуток підприємств за 2021 рік поданої до Луцької ДПІ ГУ ДПС у Волинській області 03.03.2022 за №9432632266 та декларації з податку на прибуток підприємств за 2022 рік поданої до Луцької ДПІ ГУ ДПС у Волинській області 15.02.2023 за №9307752223, за результатами якої складено акт перевірки №11476/03-20-04-08/34745377 (а.с.14-16).

Як зазначено у висновках цього акта перевіркою встановлені, зокрема порушення п.57.1 ст.57, пп.69.1 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ`Перехідні положення» Податкового кодексу України чим умисно несвоєчасно сплачено податок на прибуток підприємств за 2021 рік в сумі 157827 грн та за 2022 рік в сумі 201948 грн задекларованих згідно поданих до Луцької ДПІ податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2021 рік від 03.03.2022 за №9432632266 та податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2022 рік від 15.02.2023.2022 за №9307752223. При терміні сплати визначених податкових зобов`язань з податку на прибуток за 2021 рік 01.08.2022 та за 2022 рік 14.03.2023 фактично остаточно сплаченого 28.06.2023 в сумі 359 775 грн.

На підставі даного акта перевірки ГУ ДПС у Волинській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.08.2023 №00100240408, яким до позивача застосовано штраф в розмірі 25% від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання в сумі 89 943,75 грн (а.с.12).

Позивач, не погодившись з правомірністю прийняття контролюючим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, звернулося з даним позовом до суду.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, у тому числі податку на прибуток та податку на додану вартість, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України.

Згідно підпунктів 16.1.3, 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно пункту 49.1 статті 49 ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Пунктом 54.1 статті 54 ПК України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Отже, податкові зобов`язання, які самостійно визначені платником у податкових деклараціях, є узгодженими.

Пунктом 57.1 статті 57 ПК України передбачено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Спір у даній справі виник щодо наявності правових підстав для застосування до ПП«ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ» санкції, встановленої пунктом 124.2 статті 124 ПК України, за порушення строків сплати узгодженого грошового зобов`язання.

У контексті оспорюваного правозастосування варто вказати, що з 1 січня 2021 року набрали чинності положення пункту 79 Закону України від 16 січня 2020 року №466-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» (з урахуванням змін, внесених Законом України від 17 грудня 2020 року №1117-IX), якими статті 123, 124, 126 і 128 ПК України фактично викладено в нових редакціях.

За вказаними змінами відповідальність за порушення строків сплати узгодженої суми грошового зобов`язання з 1 січня 2021 року регулюється статтею 124 ПК України.

Так, згідно з пунктом 124.1 цієї статті у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до пункту 124.2 статті 124 ПК України діяння, передбачені пунктом 124.1 цієї статті, вчинені умисно, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.

Слід зазначити, що у відповідності до підпункту 109.1 статті 109 ПК України (у відповідній редакції) податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом. Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Пунктами 109.2, 109.3 статті 109 ПК України встановлено, що порушення податкового законодавства та вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України. У випадках, визначених пунктом 119.3 статті 119, пунктами 123.2-123.5 статті 123, пунктами124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125-1.2-125-1.4 статті 125-1 цього Кодексу, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи.

Стаття 112 ПК України визначає загальні умови притягнення до фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Зокрема, останньою установлено, що особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом (пункт 112.1). Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності (пункт 112.2). У разі якщо контролюючий орган не доведе, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання, платник податків не може бути притягнутий до відповідальності за таке порушення. Положення цього пункту застосовуються виключно в разі, якщо умовою притягнення до фінансової відповідальності за податкове правопорушення є наявність вини платника податків. Порядок доведення обставин, за яких особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинене податкове правопорушення, в межах судового провадження визначається процесуальним законодавством. Усі сумніви щодо наявності обставин, за яких особа може бути притягнута до відповідальності за порушення податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючий орган, трактуються на користь такої особи (пункт 112.7).

Також цієї нормою у пункті 112.8 визначено обставини, що звільняють від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а у статті 112-1 ПК України - обставини, що пом`якшують відповідальність особи.

У постановах від 3 серпня 2023 року у справі №520/22505/21, від 22 серпня 2023 року у справі №520/18519/21, від 5 жовтня 2023 року у справі №520/14773/21, від 16 листопада 2023 року у справі №160/24147/21 Верховний Суд сформулював висновки, які дають можливість розмежувати обставини, які утворюють склад правопорушення, за яке платник податків може бути притягнутий до відповідальності на підставі пунктів 124.1, 124.2 або 124.3 статті 124 ПК України.

Така позиція Верховного Суду, якщо її систематизувати, полягає в тому, що відповідальність, передбачена пунктом 124.1 статті 124 ПК України, не пов`язана із встановленням/доведенням вини платника податків у формі умислу у вчиненому діянні (дії або бездіяльності). Для притягнення до фінансової відповідальності платника податків згідно з цією нормою за загальним правилом достатнім є виявлення факту допущення платником податків порушення строку сплати узгодженої суми грошового зобов`язання. Водночас обов`язковою умовою, з якою законодавець пов`язує настання відповідальності у вигляді штрафу за пунктами 124.2 і 124.3 статті 124 ПК України, є доведення контролюючим органом вини платника податків у формі умислу, а саме, - що платник податків мав можливість вжити заходи щодо дотримання правил та норм ПК України, але умисно не вчиняв певні дії щодо сплати узгодженої суми грошового зобов`язання.

Невиконання або неналежне виконання встановлених законодавством правил завжди є наслідком дій (бездіяльності) особи, які кваліфікуються як умисні, оскільки як невиконання, так і неналежне виконання є порушенням обов`язків, закріплених за платником податків у статті 16 ПК України. Вина є характеризуючою обставиною дій (бездіяльності) особи, яка полягає у тому, що особа повинна та може дотримуватися встановлених Кодексом правил та норм. Вина в податкових правопорушеннях завжди нерозривно пов`язана з встановленням умислу. У противагу цьому умисел у діях платника податків відсутній, якщо результат його поведінки не залежить від змісту і порядку дій. Тобто у разі, коли платник, діючи своєчасно, добросовісно й з належною обачністю не зміг би уникнути негативних наслідків податкового характеру. Відтак, особа вважається такою, що умисно допустила порушення податкової дисципліни, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких ПК України передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

Обов`язок доведення вини покладено на контролюючий орган, без виконання якого особу неможливо притягнути до фінансової відповідальності за податкове правопорушення, для кваліфікації якого умовою є наявність вини.

У випадку встановлення контролюючим органом під час проведення перевірки на підставі сукупності відповідних даних податкової інформації обставин, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог податкового законодавства, контролюючий орган не позбавлений можливості констатувати в діяннях платника податків вини в умисній формі. Такі обставини з відповідним обґрунтуванням висновків про умисність діяння в обов`язковому порядку мають бути зазначені в акті перевірки, який за усталеною позицією Верховного Суду є носієм доказової інформації щодо виявленого порушення.

При цьому подання заперечень на акт перевірки є правом, а не обов`язком платника податків, а тому контролюючий орган безпосередньо вже в акті перевірки має зазначити усі обставини, які у подальшому будуть предметом розгляду під час прийняття податкового повідомлення-рішення. Виконання такої вимоги забезпечує розуміння платником податків встановленого контролюючим органом складу правопорушення, за яке його може бути притягнуто до відповідальності, та забезпечує реальну можливість реалізації права, передбаченого пунктом 86.7 статті 86 ПК України, щодо надання своїх заперечень та додаткових документів і пояснень, зокрема, але не виключно таких, що спростовують встановлені обставини та висновки щодо наявності вини, підтверджують існування пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу.

Відсутність в акті перевірки інформації, яка характеризує таку ознаку виявленого діяння як умисність, вказує на необґрунтованість прийняття в подальшому податкового повідомлення-рішення на підставі пунктів 124.2, 124.3 статті 124 ПК України.

Встановлені у цій справі обставини свідчать, що в акті камеральної перевірки лише зафіксовано виявлене контролюючим органом порушення позивачем пункту 57.1 статті 57 ПК України і відсутні посилання на підтверджені відповідними доказами обставини, які б вказували на наявність саме такої кваліфікуючої ознаки як умисел в діях платника податків та цілеспрямоване створення ним умов, які не мали іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених ПК України. Останніх не встановлено й судом під час судового розгляду даної справи.

Проте як встановлено судом, та не заперечується сторонами, позивач дійсно не сплатив вчасно узгоджену суму грошового зобов`язання, із затримкою більше 30 календарних днів, що є лише підставою для застосування п. 124.1 ст. 124 ПКУ, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі 10 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.

Згідно додатку до податкового повідомлення рішення від 10.08.2023 №00100240408 сума боргу платника податку складає 359 775 грн., а отже відповідно до п. 124.1 ст. 124 ПКУ, сума штрафної санкції дорівнює 10%, що складає 35 977,50 грн.

Отже з системного аналізу викладеного, можна зробити висновок, що необхідна частина суми накладення штрафу становить 10 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання, а не 25 відсотків, який застосовано відповідачем.

На переконання суду, за умови недоведення наявності в діях позивача умислу, з урахуванням висновків акта перевірки та обставин справи, платник податків підлягав притягненню до відповідальності на підставі пункту 124.1 статті 124 ПК України із застосуванням штрафних санкцій у сумі 35 977,50 грн. за ставкою 10 відсотків погашеної суми податкового боргу (359 775 грн). Відповідач же необґрунтовано завищив суму штрафних санкцій в оспорюваному податковому повідомленні-рішенні на 89 943,75 грн.

Часткове скасування податкового повідомлення-рішення із зміною ставки штрафу в межах однієї об`єктивної сторони, суб`єкта та об`єкта правопорушення не може розглядатися як втручання у дискреційні повноваження контролюючого органу або перебирання на себе його функцій. У даному випадку лише уточняється правильна кваліфікація діяння платника податків в межах одного складу податкового правопорушення та правильна ставка штрафної санкції.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 5 жовтня 2023 року у справі №520/14773/21, від 16 листопада 2023 року у справі №160/24147/21.

У зв`язку з викладеним суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 10.08.2023 №00100240408 підлягає визнанню протиправним та скасуванню в частині застосування штрафних санкцій в сумі 53 966,25 грн.; водночас в іншій частині це податкове повідомлення-рішення є законним.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі статтею 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 2684,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №735 від 19.10.2023 (а.с.6).

Враховуючи, висновки суду про часткове задоволення позовних вимог (скасування податкового повідомлення-рішення від 10.08.2023 №00100240408 на суму 53 966,25 грн, що складає 60 % від 89 943,75 грн), відповідно до частини 6 статті 139 КАС України, слід стягнути на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 1 610,40 грн (60 % від 2 684,00 сума сплаченого позивачем судового збору при поданні позовної заяви) за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Волинській області.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Приватного підприємства «ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 10.08.2023 №00100240408 в частині застосування до Приватного підприємства «ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ» штрафу у розмірі 53 966,25 грн.

В іншій частині заявлених позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 4, код ЄДРПОУ ВП 44106679) на користь Приватного підприємства «ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ» (43025, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Івана Франка, будинок 44Б) судовий збір у сумі 1 610,40 грн. (одна тисяча шістсот десять гривень сорок копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Суддя В.В. Мачульський