Рішення

від 12.02.2024 по справі 320/3081/21

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2024 року № 320/3081/21

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лиска І.Г., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Миронівської районної державної адміністрації Київської області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог Управління соціального захисту населення Обухівської районної державної адміністрації Київської області, Миронівський відділ управління соціального захисту населення Обухівської районної державної адміністрації Київської області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку, відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Управління соціального захисту населення Миронівської районної державної адміністрації Київської області, у якому просить суд:

-визнати дії Управління соціального захисту населення Миронівської районної державної адміністрації Київської області щодо звільнення ОСОБА_1 з займаної посади головного спеціаліста відділу із звернень громадян протиправними;

-визнати протиправним та скасувати наказ Управління соціального захисту населення Миронівської районної державної адміністрації Київської області №018-0 від 04.02.2021 року, яким ОСОБА_1 звільнено з посади головного спеціаліста відділу із звернень громадян;

-поновити ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу із звернень громадян Управління соціального захисту населення Миронівської районної державної адміністрації Київської області;

-стягнути з Управління соціального захисту населення Миронівської районної державної адміністрації Київської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня звільнення 04.02.2021 року по день поновлення на посаді;

-стягнути з Управління соціального захисту населення Миронівської районної державної адміністрації Київської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку належних ОСОБА_1 при звільненні сум, тобто з 04.02.2021 по 08.02.2021;

-стягнути з Управління соціального захисту населення Миронівської районної державної адміністрації Київської області на користь ОСОБА_1 заподіяну моральну шкоду в розмірі 10000 грн в результаті протиправного звільнення.

В обґрунтування позовних вимог позивачка вказує, що згідно Наказу Управління соціального захисту населення Миронівської районної державної адміністрації Київської області №6-0 від 28.01.2020 її було переведено на посаду головного спеціаліста відділу із звернень громадян. З 12.01.2021 року Миронівська районна державна адміністрація Київської області реорганізована шляхом приєднання до Обухівської районної державної адміністрації Київської області відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 1635-р від 16.12.2020 року. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 року №1321, відповідно до п. 1 ст. 40, 44, 47, 116 КЗпП України та п. 1 ч. 1 та ч. 4 Закону України «Про державну службу» та зважаючи на розпорядження Миронівської райдержадміністрації від 12.01.2021 року № 6 «Про реорганізацію структурних підрозділів із статусом юридичної особи публічного права Миронівської райдержадміністрації та наказ управління від 04.01.2021 року № 1 «Про зміну істотних умов державної служби та можливе вивільнення працівників управління соціального захисту населення Миронівської РДА», 04.02.2021 року позивачку було звільнено із займаної посади, головного спеціаліста відділу із звернень громадян, Наказом управління Соціального захисту населення Миронівської райдержадміністрації № 18-0 від 04.02.2021 року у зв`язку з реорганізацією та скороченням штатної чисельності працівників 04.02.2021 року на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 К3пП України та п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу». Однак, позивач вважає, що відповідач незаконно її звільнив з займаної посади, оскільки був порушений порядок звільнення та приймаючи до уваги ту обставину, що на момент звільнення позивачка перебувала на обліку в Миронівській ЦРЛ у зв`язку з вагітністю. При цьому, позивачка попередила керівництво про вагітність, окрім цього 01.02.2021 позивачкою також було надано довідку про її вагітність до відділу кадрів, однак, відповідач проігнорував норму ст. 184 КЗпП та наказом від 04.02.2021 незаконно звільнив позивача з посади. За таких обставин позивачка вважає, що наказ про звільнення є протиправним та незаконним, а тому підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 24.03.2021 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.

Відповідач, проти позову заперечував, надав до суду письмовий відзив, у якому зазначив, що 27.01.2021 позивачка власноруч написала заяву про звільнення з роботи у зв`язку з реорганізацією Миронівської РДА Київської області. Також в повідомленні від 04.01.2021 про реорганізацію УСЗН Миронівської РДА та майбутнє вивільнення всіх працівників, позивачка зазначила що ознайомлена з попередженням про можливе звільнення від 04.01.2021р. Таким чином відповідачем дотримано вимог п.1 ч.6 ст.49-2 КЗпП України. На момент звільнення позивачка не попереджала про свою вагітність, а виписку з медичної картки про її стан вагітності надала до відділу кадрів лише 01.02.2021. А тому відповідачем дотримані вимоги норми ст. 87 КЗпП при звільненні позивачки з роботи.

Треті особи про судові засідання були повідомленні належним чином, жодних письмових пояснень до суду не надали.

24.04.2021 позивач подала до суду клопотання в якому просила розгляд справи здійснювати без її участі.

19.05.2021 відповідач та третя особа - Управління соціального захисту населення Обухівської районної державної адміністрації Київської області подали клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження без їхньої участі.

У зв`язку з поданими клопотанням та на підставі ст.205 КАС України, суд вирішив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

ОСОБА_1 є громадянкою України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 виданий Олександрійським МВ УДМС України в Кіровоградській області 12.09.2013.

Згідно Наказу № 68 від 06.06.2013 року позивачку було призначено на посаду головного спеціаліста-юриста управління соціального захисту населення Миронівської районної державної адміністрації Київської області за підсумками конкурсу з оплатою праці згідно штатного розпису безстроково та присвоєно 15 ранг державного службовця.

Згідно Наказу № 31-0 від 01.05.2016 року позивачці присвоєно 9 ранг державного службовця.

Згідно Наказу № 57-0 від 07.09.2017 року позивачку переведено на посаду головного спеціаліста з питань трудових відносин та оплати праці відділу з питань праці.

Згідно Наказу № 6-0 від 28.01.2020 року позивача переведено на посаду головного спеціаліста відділу із звернень громадян.

Наказом № 26-0 від 07.09.2020 року позивачу присвоєно 8 ранг державного службовця.

12.01.2021 року Миронівська районна державна адміністрація Київської області реорганізована з 12.01.2021 року шляхом приєднання до Обухівської районної державної адміністрації Київської області відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 1635-р від 16.12.2020 року.

В подальшому 27.01.2021 року позивачка написала власноручно заяву про звільнення з займаної посади з 4 лютого 2021 року відповідно до п. 7 ст.40 КЗпП України, п.1 ч.1 ст.87 Закону України «Про державну службу», а саме у зв`язку з реорганізацією Миронівської РДА Київської області шляхом приєднання до Обухівської районної державної адміністрації Київської області та під час повідомлення про можливе вивільнення від 04.01.2021. Згідно з ст.44 КЗпП України, п.4 ст.87 Закону України «Про державну службу» позивачка просила виплатити вихідну допомогу у розмірі двох середньомісячних заробітних плат, а також виплатити компенсацію за невикористані відпустки не пізніше ніж в день звільнення.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 року №1321, відповідно до п. 1 ст. 40, 44, 47, 116 КЗпП України та п. 1 ч. 1 та ч. 4 ст. 87 Закону України «Про державну службу» та зважаючи на розпорядження Миронівської райдержадміністрації від 12.01.2021 року № 6 «Про реорганізацію структурних підрозділів із статусом юридичної особи публічного права Миронівської райдержадміністрації» та наказом управління від 04.01.2021 року № 1 «Про зміну істотних умов державної служби та можливе вивільнення працівників управління соціального захисту населення Миронівської РДА», відповідачем 04.02.2021 року ОСОБА_1 звільнено із займаної посади, головного спеціаліста відділу із звернень громадян, у зв`язку з реорганізацією та скороченням штатної чисельності працівників 04.02.2021 на підставі п.1 ст.40 КЗпП України та п.1 ч.1 ст.87 Закону України «Про державну службу». Також наказом передбачено нарахувати та виплатити компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку за період з 06.06.2020 по 04.02.2021. Нарахувати та виплатити вихідну допомогу у розмірі двох середньомісячних заробітних плат відповідно до п. 4 ст. 87 Закону України «Про державну службу».

Підставою для винесення даного наказу був наказ управління від 04.01.2021 №1 «Про зміну істотних умов державної служби та можливе вивільнення працівників управління соціального захисту населення Миронівської РДА» та заяви про звільнення у зв`язку з реорганізацією від 27.01.2021.

З даним наказом позивачка була ознайомлена 04.02.2021.

Також в матеріалах справи наявні лікарняні листи позивача. Так, з 04.01.2021 до 11.01.2021 позивачка перебувала на лікарняному, що підтверджується листком непрацездатності серія АДЯ №275213, де вказана причина непрацездатності загальне захворювання. До роботи стати 12.01.2021. Даний лист непрацездатності був наданий відповідачу 18.01.2021.

З 12.01.2021 по 22.01.2021 позивачка перебувала на лікарняному, що підтверджується листом непрацездатності серія АКА №281211, причина непрацездатності загальне захворювання, до роботи стати 23.01.2021. Даний лист непрацездатності був наданий відповідачу 25.01.2021.

Та з 25.01.2021 по 03.02.2021 позивачка перебувала на лікарняному, що підтверджується листом непрацездатності серія АДЯ №178057, причина непрацездатності загальне захворювання, до роботи стати 04.02.2021. Даний лист непрацездатності був наданий відповідачу 04.02.2021.

Не погоджуючись з наказом про звільнення позивача, остання звернулася з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною шостою статті 43 Конституції України гарантовано громадянам захист від незаконного звільнення.

Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини .

Статтею 5-1 КЗпП України встановлено гарантії забезпечення права громадян на працю, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу" підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.

Згідно з частиною четвертою статті 36 КЗпП України у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

Пунктом першим частини першої статті 40 КЗпП України установлено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

На підставі частини другої статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Судом встановлено, що позивачка 27.01.2021 року написала власноручно заяву про звільнення з займаної посади з 4 лютого 2021 року відповідно до п. 7 ст.40 КЗпП України, п.1 ч.1 ст.87 Закону України «Про державну службу», а саме у зв`язку з реорганізацією Миронівської РДА Київської області шляхом приєднання до Обухівської районної державної адміністрації Київської області та повідомлена про повідомлення про можливе вивільнення від 04.01.2021. Згідно з ст.44 КЗпП України, п.4 ст.87 Закону України «Про державну службу». Також просила виплатити вихідну допомогу у розмірі двох середньомісячних заробітних плат та виплатити компенсацію за невикористані відпустки не пізніше ніж в день звільнення.

Отже, позивачка перебувала у стані повної правової визначеності, коли, маючи відповідну освіту та досвід професійної діяльності, не могла не усвідомлювати юридичних наслідків, подавши відповідну заяву про звільнення.

Що стосується твердження позивачки, що відповідач попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі п.1 та 1-1 ч.1 ст.87 Закону України «Про державну службу» у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів, то суд зазначає, що позивачка у своїй заяві від 27.01.2021 про звільнення особисто зазначила, що вона 04.01.2021 повідомлена про повідомлення про можливе вивільнення від 04.01.2021.

Також суд зазначає, що ч.3 ст. 87 Закону України «Про державну службу» передбачено, що суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі.

Таким чином відповідача відповідно до ч.3 ст.87 Закону України «Про державну службу» є право, а не обов`язок пропонувати будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі.

Тож відповідачем при винесенні оскаржуваного наказу про звільнення позивача було дотримано ст. 87 Закону України «Про державну службу» та ст.49-2 КЗпП.

Також судом встановлено, що в УСЗН Миронівської РДА 04.02.2021 відбулося звільнення всіх працівників.

Відповідно до п.2 ч.6 ст.49-2 КЗпП України у разі вивільнення працівників на підставі п.1 ч.1 ст.40 цього кодексу не застосовуються положення ч.2 ст.40 цього кодексу та положення ч.2 цієї статті.

Тобто, при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці не враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Станом на 01.02.2021 УСЗН Обухівської РДА була визначена штатна кількість працівників та особи, які мають працювати у Миронівському відділі УСЗН Обухівської РДА. Про прийняття на роботу у Миронівський відділ УСЗН Обухівської РДА ОСОБА_1 не зверталась. Даний факт не спростовано позивачем.

Суд критично ставиться до доводів позивача про її протиправне звільнення, оскільки відповідач при прийнятті оскаржуваного наказу діяв відповідно до норм чинного законодавства.

Крім того, суд звертає увагу, що оскаржуваний наказ про звільнення позивача з посади прийнято на підставі заяви про звільнення самої позивачки, отже відповідач діяв у відповідності до норм законодавства, що регулює спірні правовідносини, а тому, адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 77, 90, 241-247, 255, 293, 295-297 КАС України, суд,-

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лиска І.Г.