Постанова

від 12.02.2024 по справі 480/8290/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2024 р. Справа № 480/8290/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Бартош Н.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фермерського господарства "Натон" на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 07.11.2023, головуючий суддя І інстанції: Н.В. Савицька, м. Суми, повний текст складено 07.11.23 по справі № 480/8290/23

за позовом Фермерського господарства "Натон"

до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Сумській області Державної служби України з безпеки на транспорті

про визнання протиправною та скасування постанови

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство "Натон" звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Сумській області Державної служби України з безпеки на транспорті , в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову №342801 від 10.07.2023 Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Сумській області про застосування до Фермерського господарства «НАТОН» адміністративно-господарського штрафу у розмірі 51 000,00 грн.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 07.11.2023 у задоволенні адміністративного позову Фермерського господарства "НАТОН" відмовлено.

Фермерське господарство "Натон", не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу , вважає , що мотиви та доводи, якими суд керувався під час ухвалення оскаржуваного судового рішення у повному обсязі є ідентичними та збігаються із текстом відзиву Державної служби України з безпеки на транспорті на адміністративний позов, структури викладення та порядку черговості наведення мотивів , зміст та сутність рішення жодним чином не містить посилання на зміст позовних вимог, в тому числі й порушене право , не містить підстави та порядок їх відхилення судом, надання їм дослідження та оцінки, наслідком чого є порушення норм процесуального законодавства України. Вважає , що висновки суду не відповідають не лише нормами чинного законодавства України, а й сталій судовій практиці у вирішенні аналогічного роду спорів. Просить врахувати, що під час складання акту №АР023237 від 14 червня 2023 року про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезення вантажів автомобільним транспортом мало місце відсутність (не забезпечення) вагового комплексу при проведенні вагового контролю працівника «оператор вагового комплексу». Дану обставину, про котру наголошувалось у позовних вимогах ФГ «НАТОН» жодним як за змістом, так і за правовим обґрунтуванням, не спростовано. Поза увагою суду також залишено те, що відповідачем відповідно до акту №АР023237 від 14 червня 2023 року не забезпечено вагове вимірювальне обладнання повіркою (метрологічною атестацію), на підтвердження чого має свідчити документ: «Свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки». Щодо спірної Постанови №342801 від 10 липня 2023 року Державної служби України з безпеки на транспорті судом безпідставно не враховано того, що дана Постанова була винесена на підставі Акту №АР023237 від 14 червня 2023 року. Натомість, у порушення вимог щодо заповнення Акту перевірки, зазначений документ складено на 90-95% нерозбірливим (нечитабельним) почерком (слова, речення...), що унеможливлює ознайомлення з ним в достатньому, необхідному обсязі. Відтак, уявлення про яке саме порушення та його кваліфікацію йдеться, є неможливим. Відсутня інформація щодо не забезпечення вагового комплексу при проведенні вагового контролю працівника «оператор вагового комплексу». Чинним законодавством визначено право здійснення габаритно-вагового контролю двома посадовими особами Укртрансбезпеки, а відтак, саме один інспектор Відділу державного нагляду (контролюй в Сумській області, як вказано в низу в Акті графі підписи осіб, що проводили перевірку) був не компетентним для проведення відповідної перевірки згідно Акту№АР023237 від 14 червня 2023 року, а також не був оператором вагового комплексу. Як наслідок, порушення та не дотримання порядку проведення перевірки є свідченням нездійснення габаритно-вагового контролю. ФГ «НАТОН» зазначає, що ваговий комплекс не забезпечено щорічною повіркою вагового обладнання. Перевірка транспортного засобу Позивача була здійснена 14 червня 2023 року, проте, у доданих до даного позову документах, відсутнє посилання на сертифікат про здійснення та забезпечення щорічною повіркою вагового обладнання на час виникнення спірних правовідносин. Отже, з урахуванням викладеного та зважаючи па положення вищенаведених норм законодавчих актів, якими врегульовано спірні правовідносини, Позивач зазначає, що відсутні докази того, шо габаритно-ваговий контроль Позивача було здійснено на обладнанні, яке відповідає вимогам законодавства. Вказані висновки узгоджуються з висновками, викладеними у Постанові Верховного Суду від 03 грудня 2019 року по справі №557/322/17. ФГ «НАТОН» просить суд апеляційної інстанції врахувати те, що судом в оскаржуваному судовому рішення не взято до уваги те також й специфіку та намагання здійснювати господарську діяльність, сплачуючи до державного бюджету різні податки, збори, відрахування в умовах триваючої широкомасштабної збройної агресії російської федерації проти України. Вказує , що відповідно до листа вих. №01-16/8096 від 18 липня 2023 року Сумської обласної військової адміністрації, після повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України було зруйновано мостовий перехід через річку Сейм на автомобільній дорозі загального користування державного значення Р-44 Суми - Путивль - Глухів км 78+862. Автомобільна дорога загального користування державного значення Р-44 Суми - Путивль - Глухів забезпечувала найкоротший транспортний зв`язок між обласним центром та населеними пунктами півночі області. Руйнування військовими російської федерації вказаного мосту унеможливило належне транспортне сполучення та створило перешкоду у побудові логі стичних маршрутів великовагового вантажного автомобільного транспорту, що призвело до суттєвих збитків товаровиробників. Найкоротший об`їзд зруйнованого мосту пролягає по комунальних вулицях Буринської та Путивльської територіальних громад та двох автомобільних дорогах загального користування місцевого значення: 0190205 Буринь - Зарічне. 0191207 Козацьке - Путивль, загальною протяжністю 25 км. Протяжність об`їзду зруйнованого мосту автомобільними дорогами загального користування державного значення, де максимальна маса транспортних засобів дозволена для проїзду 40 т, становить близько 250 км та пролягає через вулично-дорожню мережу міста Конотоп. Відповідно до даного листа, Сумська обласна державна адміністрація - обласна військова адміністрація доводила до відома, що з приводу фактичної відсутності проїзду великоваговим вантажним транспортом до елеваторів для зберігання врожаю та мешканців Буринської та Путивльської територіальних громад стрімко зростає інтенсивність руху великовагового транспорту комунальними вулицями Буринської та Путивльської територіальних громад, що негативно впливає на безпеку руху. Поряд із цим, перспектива відновлення мостового переходу через р. Сейм на автомобільній дорозі Р-44 Суми - Путивль - Глухів, оскільки військове командування розглядає цей напрямок як потенційно небезпечний у разі можливого повторного вторгнення ворога. Як наслідок, підтверджуючи фактичні пошкодження та необхідність відновлення (ремонту) автомобільної дороги загального користування місцевого значення О 190205 «Буринь-Зарічне» Сумська обласна державна адміністрація - обласна військова адміністрація просила на додаткове фінансування. Таким чином, просить врахувати, що станом на 14 червня 2023 року Позивач об`єктивно не мав іншої можливості щодо транспортування та перевезення вантажу, окрім як на автомобільній дорозі загального користування місцевого значення О 190205 «Буринь-Зарічне». Відтак, вина Позивача у вчиненому порушені згідно акту №АР023237 від 14 червня 2023 року про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезення вантажів автомобільним транспортом та Постанови №342801 від 10 липня 2023 року Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу, спростовується відповідно до змісту листа вих. №01- 16/8096 від 18 липня 2023 року Сумської обласної військової адміністрації та дії воєнного стану в Україні, запровадженого згідно Закону України від 24 лютого 2022 року за №2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України від 24 лютого 2022 року за №64 «Про введення воєнного стану в Україні». З огляду на викладене. Апелянт вважає, що рішення Сумського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2023 року є протиправним, а позовні вимоги ФГ «НАТОН» про визнання протиправною та скасування Постанови №342801 від 10 липня 2023 року Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно - господарського штрафу, є законними та обґрунтованими. Посилаючись на висновки , викладені в Постанові Верховного Суду від 29 жовтня 2018 року у справі №826/14749/16, вважає, що суд в рішенні безпідставно вдався до застосування «правового пуризму», надмірної процесуально формальності, не здійснивши при цьому дотримання положень та приписів КАС України. Одним із ключових аргументів даної апеляційної скарги є неврахування судом висновків Верховного Суду щодо визначення, встановлення та врахування висновків та процесуально-правових позицій Верховного Суду щодо застосування відповідної норми права та способу захисту порушеного права у подібних правовідносинах. Апелянт просить врахувати, зокрема та не обмежуючись, вказані в апеляційній скарзі висновки та процесуально-правові позиції Верховного Суду щодо застосування відповідних норм права та способу захисту порушеного права у подібних правовідносинах, зокрема, котрі зазначено вище. Посилаючись на обставини та обґрунтування , викладенні в апеляційній скарзі , просить скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2023 року по справі №480/8290/23, прийняти по справі №480/8290/23 нове рішення, котрим адміністративний позов ФГ «НАТОН» про визнання протиправною та скасування Постанови №342801 від 10 липня 2023 року Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно - господарського штрафу задовольнити.

Також, ФГ «Натон» подано до суду апеляційної інстанції в порядку п.7 ст. 139 КАС України заяву-повідомлення про понесення судових витрат у майбутньому .

Від Державної служби України з безпеки на транспорті до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу , вважає , що доводи апеляційної скарги не підтверджують порушення в діях контролюючого органу під час проведення рейдової перевірки, оскаржуваний акт індивідуальної дії є таким, що прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства. Судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи. Посилаючись на обставини, викладенні у відзиві, просить залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу Фермерського господарства «НАТОН» без задоволення.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч.1 ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Оскільки оскаржуване рішення суду першої інстанції було розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи і заявником не наведено достатніх мотивів для необхідності призначення справи до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні, колегія суддів вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Учасникам по даній справі було направлено судом апеляційної інстанції та отримано останніми копії ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, у т.ч. копію апеляційної скарги, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа.

Згідно з ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи у їх сукупності , колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції , що 14.06.2023 о 11 год 40 хв. старшим державним інспектором Стеценко М.О. Відділу державного нагляду (контролю) у Сумській області на автомобільній дорозі 0-190205, с.Зарічне, Буринський район (за територіальною Буринська міська територіальна громада відноситься до Конотопського району Сумської області) було проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт. Транспортний засіб, на якому проводилась перевірка - MAN, державний номерний знак НОМЕР_1 , свідоцтво про право власності НОМЕР_2 , водій ОСОБА_1 . Транспортний засіб належить ФГ «НАТОН».

Під час перевірки водієм була надана товарно-транспортна накладна №126 від 14.06.2023.

З наданої ТТН встановлено, що автомобільний перевізник ФГ «НАТОН» здійснює перевезення вантажу - комбікорм насипом, маса брутто складає 40,820 тон.

Так, в момент документальної перевірки виявлено перевищення вагових норм встановлених п.22.5 Правил дорожнього руху України на 70,1%, а саме загальна вага транспортного засобу становить 40,820 т при допустимій на дорогах місцевого значення 24,0 тон. що, знайшло своє відображення в акті від 14.06.2023 №АР023237, акті про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 14.06.2023 №029178, а також довідці про результати здійснення габаритно - вагового контролю від 14.06.2023 № 04020834.

Вказані обставини не заперечуються сторонами у справі.

Позивачем було отримано розписку від 15.06.2023, якою його запрошено для участі у розгляді справи про адміністративне правопорушення на 10.07.2023 з 09:00 до 13:00 (а.с.50). На розгляд справи про порушення представник підприємства для надання пояснень стосовно порушення з`явився.

Як наслідок, за порушення вимог додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом було складено постанову від 10.07.2023 № 342801.

Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог , суд першої інстанції дійшов висновку , що постанова відповідача про застосування адміністративно-господарського штрафу №342801 від 10.07.2023 відповідає вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, а тому позовні вимоги про визнання її протиправною та скасування є необґрунтованими.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05 квітня 2001 року № 2344-III, в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин (далі - Закон № 2344-III).

Відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Згідно із абзацом четвертим пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 за №442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 за № 103 (далі - Положення № 103), визначено, що Державна служба України з безпеки на транспорті (далі- Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури України і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Так, Укртрансбезпека відповідно до підпункту 2 пункту 5 Положення № 103 відповідно до покладених на неї завдань, здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті.

Згідно із пунктом 8 Положення № 103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Отже, державній службі України з безпеки на транспорті в особі її відділів державного нагляду (контролю) в областях надано право здійснювати державний контроль за додержанням вимог законодавства на автомобільному транспорті.

Відповідно до частини другої статті 29 Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353-ХІІ (далі - Закон № 3353-ХІІ) з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

За приписами статті 33 Закону України "Про автомобільні дороги" від 08 вересня 2005 року № 2862-IV (далі - Закон № 2862-IV) рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567 (далі - Порядок № 1567).

За приписами пункту 14 Порядку № 1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Згідно з пунктом 4 Порядку № 1567 рейдові перевірки можуть проводитися із залученням посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, органу місцевого самоврядування та/або місцевої держадміністрації, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Укртрансбезпеки, та власників (балансоутримувачів) пунктів габаритно-вагового контролю (за погодженням з їх керівниками).

Відповідно до пункту 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Згідно з пунктом 16 Порядку № 1567 рейдова перевірка може проводитися однією посадовою особою Укртрансбезпеки.

Відповідно до пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30 (далі - Правила № 30), транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Згідно з пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - ПДР) за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

За приписами пункту 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 р. № 30 встановлено, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Як передбачено статтею 48 Закону № 2344-ІІІ, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Відповідно до підпункту 4 пункту 2 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879 Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування (далі - Порядок № 879) габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Згідно з пунктами 3, 4, 6 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції, що забезпечують безпеку дорожнього руху.

Робота пунктів габаритно-вагового контролю в частині організації та проведення робіт із зважування транспортних засобів забезпечується службами автомобільних доріг в Автономній Республіці Крим, областях та м. Севастополі і підприємствами, визначеними в установленому законодавством порядку.

Габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.

Згідно з підпунктом 5-1 пункту 2 Порядку № 879документальний габаритно-ваговий контроль - визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу.

Відповідно до підпункту 11 пункту 2 Порядку № 879 точний габаритно-ваговий контроль - визначення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу на стаціонарному або пересувному пункті.

Статтею 49 Закону № 2344-III передбачено, що водій транспортного засобу при внутрішньому перевезенні вантажів зобов`язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.

Як свідчать матеріали справи співробітниками відповідача проводився саме документальний габаритно-ваговий контроль з визначення загальної маси транспортного засобу з вантажем, який передбачений Порядком № 879 та не вимагає проведення зважування транспортного засобу на спеціальному обладнанні, а проводиться шляхом додавання маси транспортного засобу та маси вантажу.

Документальний контроль це складова габаритно-вагового контролю, який застосовується самостійно або у сукупності із точним контролем. Документальний контроль передбачає дослідження документів, які супроводжують транспортний засіб та в яких міститься інформація про власну масу транспортного засобу та масу вантажу. Документальний контроль може проводитись поза межами пункту контролю. Метою такого контролю, як і точного контролю, є встановлення наявності перевищення нормативних габаритно-вагових норм.

У товарно-транспортній накладній № 126 від 14 червня 2023 р. наявна інформація про вагу транспортного засобу (автомобіля) без вантажу, причепа без вантажу, маса вантажу, загальна маса (а.с.52).

Відтак, за даними, зазначеними у товарно - транспортній накладній можливо встановити загальну масу транспортного засобу та перевірити її на відповідність ваговим нормам.

Наслідком внесення (зазначення) вантажовідправником відомостей про масу або габарити вантажу до товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документа на вантаж, що не відповідають фактичним даним, які перевищують нормативно встановлені законодавством вагові або габаритні параметри, утворює склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 132-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Таким чином, у товарно-транспортній накладній apriori зазначаються достовірні відомості про фактичний вантаж.

Колегія суддів вважає, що перевищення вагових норм, встановлених за результатами документального контролю, не потребує фактичного зважування, оскільки транспортний засіб від самого початку був завантажений понад вагові норми, що не заперечується позивачем, а таке перевищення вагових норм є порушенням вимог чинного законодавства у сфері автомобільних перевезень.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта з посиланням на те, що відповідачем не проведено точного габаритно-вагового контролю , тому такі висновки про перевищення позивачем нормативно допустиму масу транспортного засобу разом з вантажем є необґрунтованими.

Так, з матеріалів справи вбачається, що в момент документальної перевірки виявлено перевищення вагових норм встановлених п.22.5 Правил дорожнього руху України на 70,1%, а саме загальна вага транспортного засобу становить 40,820 т при допустимій на дорогах місцевого значення 24,0 тон. що, знайшло своє відображення в акті від 14.06.2023 №АР023237, акті про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 14.06.2023 №029178, а також довідці про результати здійснення габаритно - вагового контролю від 14.06.2023 № 04020834.

Щодо доводів апелянта з посиланням на відсутність інформації щодо не забезпечення вагового комплексу при проведенні вагового контролю працівника «оператор вагового комплексу», щодо права здійснення габаритно-вагового контролю двома посадовими особами Укртрансбезпеки, а відтак, саме один інспектор Відділу державного нагляду (контролюй в Сумській області, як вказано в низу в Акті графі підписи осіб, що проводили перевірку) був не компетентним для проведення відповідної перевірки згідно Акту№АР023237 від 14 червня 2023 року, а також не був оператором вагового комплексу, колегія суддів зазначає , що оскільки в межах цих правовідносин встановлено перевищення вагових норм саме за результатами документального контролю, що не потребує фактичного зважування, щодо якого закон не передбачає вимоги проведення його оператором, тому такі доводи апелянта є безпідставними.

Також колегія суддів зазначає, що певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися, наприклад, процедури його ухвалення. Саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття. Дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків. Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.

Фундаментальне порушення це таке порушення суб`єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення. Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність. Відтак, порушення такої процедури може бути підставою до скасування рішення суб`єкта владних повноважень лише за тієї умови, що воно вплинуло або могло вплинути на правильність рішення.

Аналогічний вимір суттєвості порушень застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у своїх рішеннях демонструє виважений підхід до оцінки характеру допущених порушень належної процедури з точки зору їх можливого впливу на загальну справедливість судового розгляду. Метод «оцінки справедливості процесу в цілому» не передбачає дослідження правомірності будь-якої окремої процесуальної дії у відриві від інших етапів процесу. По суті, ЄСПЛ у своїх рішеннях акцентує увагу на необхідності з`ясувати, «чи перетворили допущені порушення (в контексті конкретних обставин справи) судовий розгляд у цілому на несправедливий». При цьому, як свідчить практика ЄСПЛ, навіть виявлення судом серйозних (чи вагомих), на його думку, порушень права на справедливий судовий розгляд, допущених національними судами, не завжди тягне загальну оцінку проведеного судового розгляду та ухваленого підсумкового рішення як несправедливого.

Інакше кажучи, за принципами, що сповідує ЄСПЛ, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

На думку апеляційного суду, напрацьовані ЄСПЛ положення щодо правові наслідки допущених судами порушень при розгляді справ та критерії його застосування можуть бути вжиті за аналогією й до аналізу оскаржуваного у цій справі адміністративного акту відповідача.

Зокрема, не може бути скасовано правильне по суті рішення та відступлено від принципу правової визначеності лише задля правового пуризму. Рішення може бути скасоване лише для виправлення істотної помилки. Процесуальні норми є вторинними порівняно з матеріальними, оскільки призначення перших полягає в забезпеченні реалізації других. Тобто характер, зміст і призначення процесуальних норм підпорядковані вимогам матеріальних норм і тому зумовлені ними та є похідними від них.

У судовій практиці склалась стала правова позиція (постанови Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі № 826/4194/16, від 18 травня 2018 року у справі № 826/11106/17, від 28 жовтня 2018 року у справі № 826/14749/16, від 25 березня 2020 року у справі № 805/4508/16-а, від 31 березня 2021 року у справі № 620/2520/20 та від 19 травня 2021 року у справі № 210/5129/17), відповідно до якої загально прийнято розуміти поняття «пуризм» як надмірне прагнення до чистоти, переваги форми над змістом. Це поняття було введено у правовий обіг Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Так, у рішенні у справі «Сутяжник проти Росії» (заява № 8269/02) ЄСПЛ зробив висновок про те, що не може бути скасоване правильне по суті судове рішення та не може бути відступлено від принципу правової визначеності лише задля правового пуризму, судове рішення може бути скасоване лише з метою виправлення істотної судової помилки. У цій справі рішення арбітражного суду, яке набрало законної сили, було скасовано в порядку нагляду з припиненням провадження у справі суто з підстави того, що спір не підлягав розгляду арбітражними судами, хоча у подальшому вимоги заявника були задоволені судом загальної юрисдикції. Ухвалюючи рішення ЄСПЛ виходив з того, що, хоча як принцип, правила юрисдикції повинні дотримуватися, однак, враховуючи обставини даної справи, була відсутня соціальна потреба, яка б виправдовувала відступлення від принципу правової визначеності.

Правовий пуризмневідступне слідування вимогам процесуальних та/або процедурних норм; надмірно формально сурове (бюрократичне) застосування правових норм й вчинення дій, що мають юридичне значення, без врахування їх доцільності (розумності, добросовісності), обставин конкретної справи, а також необхідності забезпечення ефективної реалізації та/або захисту прав особи та суспільних (публічних) інтересів.

Будь-які процесуальні та/або процедурні порушення, пов`язані із самим оформлення результатів діяльності суб`єктів владних повноважень по фіксації недотримання суб`єктом приватного права вимог законодавства оцінюється судом з урахуванням всіх обставин справи та необхідністю досягненням балансу між інтересами особи, яка звинувачується у правопорушенні, та суспільними (публічними) інтересами. Такий висновок узгоджується із правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 210/5129/17 та від 20 травня 2022 року у справі № 340/370/21.

Отже, колегія суддів, не применшуючи значення необхідності дотримання встановленої законодавством процедури ухвалення того чи іншого рішення, вважає, що порушення такої процедури може бути підставою до скасування рішення суб`єкта владних повноважень лише за тієї умови, що воно вплинуло або могло вплинути на правильність рішення.

В межах цих правовідносин судом таких порушень, які б слугували підставою для скасування спірної постанови, не встановлено.

Колегія суддів приймає до уваги посилання апелянта на воєнний стан , рух транспортного засобу найкоротшим об`їздом , лист Сумської обласної військової адміністрації від 18 липня 2023 року , однак наведене не є підставою для невиконання встановлених Правил дорожнього руху та підставою для звільнення від відповідальності за встановлене порушення.

Автомобільний перевізник перед початком руху має побудувати маршрут таким чином, щоб не порушувати правила дорожнього руху.

Так, у позивача була можливість рухатися з пункту навантаження в смт. Степанівка, пров. Промисловий, буд. 4 по дорозі Р-61 з подальшим рухом дорогою Р-60 до пункту вивантаження в м. Путивль, вул. Білобережна, б 2/1 (а.с.48).

Посилання апелянта на правові позиції Верховного Суду , які наведені в апеляційній скарзі, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки у вказаних справах спір між сторонами виникли з інших правовідносин.

На підставі наведених вище обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (№ 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (№ 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Підстави для розподілу судових витрат на підставі ст. 139 КАС України відсутні.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 07.11.2023 по справі № 480/8290/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло Судді(підпис) (підпис) О.В. Присяжнюк Н.С. Бартош