Постанова

від 12.02.2024 по справі 400/10104/21

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/10104/21

Перша інстанція: суддя Лісовська Н. В.,

повний текст судового рішення

складено 23.10.2023, м. Миколаїв

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді- Джабурія О.В.

суддів - Вербицької Н.В.

- Кравченка К.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2023 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЕС-М`ЯСТОРГ» до Головного управління ДПС у Миколаївській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 04.10.2021 р. № 831514290703,

ПОЗОВНІ ВИМОГИ ТА

НАСЛІДКИ ВИРІШЕННЯ ПОЗОВУ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

23 жовтня 2021 року Головне управління ДПС у Миколаївській області звернулось в суд із адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЕС-М`ЯСТОРГ», в якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області від 04.10.2021 р. № 831514290703.

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області судовий збір у сумі 5465,93 грн (п`ять тисяч чотириста шістдесят п`ять грн 93 коп.) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЕС-М`ЯСТОРГ».

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що після проведення відповідачем планової виїзної перевірки Позивач надсилав заперечення до акту перевірки, які відповідачем не були взяті до уваги, а як наслідок, було прийнято податкове повідомлення-рішення, яке позивач вважає протиправним та просить суд скасувати. Позивач вважає зазначене рішення безпідставним. Позивачем до заперечень до акту перевірки було подано всі необхідні документи, що підтверджують господарські операції, які вплинули на формування від`ємного значення в податковій декларації з ПДВ за червень 2021 року. Запит про надання документів вручено директору товариства 10.08.2021 р. о 10:00 год, а кінцевим строком для надання документів було 10.08.2021 р. Отже, позивачу не було надано можливості підготувати та своєчасно надати на перевірку запитувані документи. 12.08.2021 р. Відповідачам видано нові запити про надання документів до 13.08.2021 р. та до 16.08.2021 р. Однак, вже 12.08.2021 р. складено акт щодо ненадання документів, тобто до настання терміну, впродовж якого Позивач повинен був надати запитувані документи. Запити про надання документів від 09.08.2021 р. і від 12.08.2021 р. не містили інформації про необхідність надання наказів про призначення/звільнення минулого керівника. Позивачем надавались накази про призначення директора та головного бухгалтера. Оборотно-сальдова відомість за рахунком 10 надавалась до перевірки, однак не містила інформації про основні засоби, тому була надана повторно разом із запереченнями до акту перевірки. У запитах податкової не зазначалось про необхідність надання журналів-ордерів, оборотно-сальдових відомостей, карток по рахункам 1521 та 01, які містять детальну інформацію про основні засоби. У позивача були в наявності договір оренди нерухомого майна від 01.12.2020 р., акт приймання-передачі до договору та додаткова угода від 02.12.2020 р. В ході перевірки позивачем укладено та надано контролюючому органу документальне підтвердження переліку та використання майна. Умови щодо перевезення товару від ТОВ «Гаврилівка» містилися в наданому відповідачу договорі поставки від 10.12.2020 р., а фактичні дані щодо всіх взаємовідносин з контрагентом у межах даного договору відображені в наданих оборотно-сальдових відомостях та видаткових накладних. Під час перевірки позивач надав необхідні документи та обґрунтовані пояснення листом від 13.08.2021 р. щодо задекларованого від`ємного значення в розмірі 370187,00 грн. Таким чином, висновки податкового органу позивач вважає помилковими.

Представник відповідача відзначив, що документальною позаплановою виїзною перевіркою встановлено порушення позивачем п. 198.1, 198.3 ст. 198, п. 200.1, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України (далі ПК України), в результаті чого завищено суму від`ємного значення з ПДВ за червень 2021 року на 364395,00 грн. позивач подав заперечення до акту перевірки та більше 1000 документів, які відповідачем були проаналізовані, однак це не спростувало висновки перевірки. По господарській операції по придбанню до заперечень на Акт перевірки були надані товарно-транспортні накладні, в яких зазначено пункт розвантаження: 54015, м. Миколаїв, бульвар Бузький, 17 А, кв. 49. За даною адресою у позивача відсутні об`єкти оподаткування, а податковою адресою підприємства є: вул. 10 Воєнна, 54, кв. 3, м. Миколаїв, 54039. Товарно-транспортні накладні на транспортування товару з пункту розвантаження на адресу розташування холодильних камер (вул. Миколаївська дорога, 235, м. Одеса) до перевірки не надані. Перевірка проводилася з 10.08.2021 р. по 18.08.2021 р., тому позивач мав час для підготовки документів. Враховуючи зазначене, неможливо підтвердити правомірність формування значення рядків 16 податкових декларацій за січень-травень 2021 року. Поряд з цим, неможливо підтвердити залишки м`ясної продукції на зберіганні у періодах формування від`ємного значення з ПДВ за червень 2021 року. Окрім того, Відповідач зазначив, що господарська операція по придбанню та продажу курячого м`яса в кількості 51,8 т викликає сумнів щодо її реальності. Оскільки в ТТН адресу розвантаження зазначено не склад-холодильник у м. Одесі, а бульвар Бузький, 17А, м. Миколаїв, а відтак, перевіряючі дійшли висновку, що придбане куряче м`ясо у ТОВ «Гаврилівка» не транспортувалося до ПП «Діана-Н» (ТОВ не має потужностей для зберігання та охолодження такої кількості м`яса - 51,8 т), придбаний товар був реалізований Позивачем без транспортування у м. Одеса, що дало перевіряючим підстави вважати, що ця господарська операція є штучною. Саме за рахунок цієї господарської операції фактично був сформований податковий кредит в за червень 2021 року в сумі 370187,00 грн.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2023 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЕС-М`ЯСТОРГ» до Головного управління ДПС у Миколаївській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 04.10.2021 р. № 831514290703 задоволений повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області від 04.10.2021 р. № 831514290703.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код ВП 44104027) судовий збір у сумі 5465,93 грн (п`ять тисяч чотириста шістдесят п`ять грн 93 коп.) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЕС-М`ЯСТОРГ» (вул. Десята воєнна, 54, кв. 3, м. Миколаїв, 54039, ідентифікаційний код 44066935).

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, Головне управління ДПС у Миколаївській області подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апелянт не погоджується з вказаним рішенням суду та вважає його незаконним, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Згідно до вимог ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

КОЛЕГІЯ СУДДІВ ВСТАНОВИЛА

У період з 10.08.2021 р. по 13.08.2021 р. відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з метою дотримання податкового законодавства при декларуванні за червень 2021 року від`ємного значення з ПДВ, результати якої оформлені актом перевірки від 27.08.2021 р. № 6252/14-29-07-03/44066935.

Перевіркою виявлено порушення п. 198.1, 198.3 ст. 198, п. 200.1, 200.4 ст. 200 ПК України, в результаті чого завищено суму від`ємного значення з ПДВ за червень 2021 року на 364395,00 грн.

Позивачем подавались заперечення до акту перевірки.

30.09.2021 р. відповідачем надано відповідь щодо результатів розгляду заперечень.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.10.2021 р. № 831514290703, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення ПДВ за червень 2021 року на 364395,00 грн.

Вирішуючи дану справу в апеляційному провадженні, колегія суддів приходить до наступних висновків.

ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРАВА

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційна, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За приписами пп.14.1.36, 14.1.181, 14.1.123 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;

податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Згідно положень п.198.1, 198.3 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів / послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Згідно з п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів / послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними в абз.1 цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Положеннями п. 200.1 ст. 200 ПК України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.4 ст.200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п.200-1.3 ст. 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п.200-1.3 ст. 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до абз.1,2 п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та / або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року ( з наступними змінами) № 996-ХIV( далі Закон № 996-ХIV).

Відповідно до ст.1 Закону № 996-ХIV (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із ч.1 ст. 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має право спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч.1 ст. 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, в акті перевірки міститься інформація, що за червень 2021 року ТОВ «Велес-М`ясторг» задекларовано зобов`язання з ПДВ на суму 330464 грн.

За результатами проведеної господарської операції по придбанню курячого м`яса у ТОВ «Гаврилівка» було сформовано податковий кредит у сумі 364 395 грн та саме така сума завищеного від`ємного значення з ПДВ визначено відповідачем в оскаржуваному ППР.

Податковий орган заперечуючи щодо реальності придбання товарно-матеріальних цінностей, зазначав, що завищення від`ємного значення відбулося внаслідок їх продажу без відображення податкових зобов`язань в документах бухгалтерського обліку та податковій звітності.

При цьому контролюючий орган керувався тим, що наданих товарно-транспортних накладних на транспортування товару від ТОВ «ГАВРИЛІВКА», зазначено пункт розвантаження: 54015, м. Миколаїв, бульвар Бузький, 17А, кв.49. При цьому, податковим органом зазначено, що за цією адресою знаходиться житлова квартира, а склади, які давали б змогу зберігати ТМЦ відсутні; документи про перевезення ТМЦ на склад за адресою вул. Миколаївська дорога, 235, м. Одеса не надані.

Як встановлено матеріалами справи, між ТОВ «Велес-М`ясторг» та ПП «Діана-Н» був укладений договір оренди від 01.12.2020 б/н, відповідно до якого останній передав в строкове платне користування (оренду) майно у вигляді нежилих приміщень, а саме ковбасний цех, загальною площею 1396,3 кв.м. та обладнання, що знаходиться на даній площі, а також холодильні камери, загальною площею 271,0 кв.м. Вказані нежитлові приміщення знаходяться за адресою: м. Одеса, Миколаївська дорога, 235.

Заперечуючи проти реальності операції, перевіряючи зазначали про відсутності у ПП «Діана-Н» господарських потужностей для зберігання 51,8 т м`яса.

Проте, дані висновки спростовуються матеріалами справи, оскільки як підтверджується матеріалами справи загальна площа майнового комплексу ПП «Діана-Н» устаткування та холодильні камери становить 9794,4 кв.м., з яких 271 кв.м. орендує ТОВ «Велес-М`ясторг», тобто частину від загальної площі (т. 12 а. с. 27-31).

Відповідачем не надано суду жодних доказів, що придбаний товар у кількості 51,87 т не міг був розміщений на площі 271 кв.м, що товар не завозився взагалі на зберігання до холодильної камери, яку орендує позивач у ТОВ «Діана-Н».

Крім цього, як з`ясовано судами, відповідачем не проводилася зустрічна перевірки ПП «Діана-Н», документальна виїзна перевірка була проведена у приміщені ГУ ДПС у Миколаївській області, а отже у перевіряючих не має будь яких документальних доказів щодо наявності та/або відсутності у ПП «Діана Н» господарських потужностей для зберігання 51,8 т м`яса курячого.

Також однією з підстав для визнання відсутності реальності господарської операції через невірне зазначення місця розвантаження у ТТН

Так, відповідно до умов договору постави № 73/20 від 10.12.2020 року між позивачем та ТОВ «Гаврилівка» перевізником придбаного товару виступало ТОВ «Гаврилівка», а відтак, обов`язок забезпечення водія документами, які супроводжують вантаж, лежить саме на ТОВ «Гаврилівка».

Допитана в суді першої інстанції в якості свідка перевіряюча ОСОБА_1 , пояснила, що під час проведення перевірки висновки щодо нереальності господарської операції по придбанню 51,8 т курячого м`яса у ТОВ «Гаврилівське» вона зробила виключно через те, що в ТТН на доставку м`яса у графі місце розвантаження була зазначена юридична адреса позивача, а не адреса складських приміщень ПП «Діана-Н». До заперечень на Акт перевірки позивачем надані ТТН, в яких місце розвантаження зазначено м. Одеса вул. Миколаївська дорога, 235. Саме за цією адресою знаходяться холодильні приміщення ТОВ «Діана-Н».

За висновком Верховного Суду в постанові від 17 квітня 2018 року по справі № 815/2578/16, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні даних податкового обліку, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Відтак, посилання відповідача про неправильне заповнення ТТН спростовується матеріалами справи, а також не свідчить про нереальність операцій вчинених позивачем із контрагентом - перевізником.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції представником позивача були надані додаткові пояснення в підтвердження відсутності порушень податкового законодавства з боку ТОВ «Велес-М`ясторг».

Так представником було зазначено, що ТОВ «Велес-М`ясторг», що у продовж грудня 2020-січня 2021 року, для забезпечення стабільної діяльності підприємства та стовідсоткового виконання договорів з покупцями, ТОВ «Велес-М`ясторг» накопичувало товар на складі для подальшої реалізації. В зв`язку із цим, відповідно до правил ведення податкового та бухгалтерського обліку на підприємстві, у податкових деклараціях з ПДВ виникло від`ємне значення.

Здійснивши аналіз доказів у справі, суд першої інстанції вірно указав, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни. У разі якщо контрагентом допущені порушення норм податкового чи норм іншого законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення контролюючим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, відповідачем не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні позивачем угод з вказаними контрагентами, що мали місце під час здійснення позивачем господарської діяльності.

З огляду на викладене, доводи податкового органу про порушення позивачем норм податкового законодавства при декларуванні за червень 2021 року від`ємного значення з ПДВ не відповідають фактичним обставинам та спростовуються наданими до матеріалів справи первинним бухгалтерськими документами, а тому є вірним висновок суду першої інстанції про визнання оскарженого повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області від 04.10.2021 р. № 831514290703 протиправним та його скасування.

Статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно із ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

У справі «Пономарьов проти України» (заява № 3236/03, Рішення від 03 квітня 2008 року, пункт 40) Європейський суд з прав людини звернув увагу, що право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру.

Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Суд апеляційної інстанції враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).и повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах «Beyeler v. Italy» № 33202/96, «Oneryildiz v. Turkey» № 48939/99, «Moskal v. Poland» № 10373/05).

Відповідно до ч.1-3 ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За таких обставин колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст.2, 7, 8, 9, 10, 73, 74, 77 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що рішення підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.308; 311; 315; 316; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області - залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2023 року без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України.

Суддя-доповідач О.В. ДжабуріяСудді Н.В. Вербицька К.В. Кравченко