Ухвала

від 12.02.2024 по справі 420/9070/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

12 лютого 2024 року

м. Київ

справа №420/9070/23

адміністративне провадження № К/990/43761/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Стеценка С.Г.,

суддів: Тацій Л.В., Стрелець Т.Г.,

перевіривши касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2023 року у справі № 420/9070/23 за позовом заступника керівника Малиновської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Служби у справах дітей Одеської міської ради до Департаменту освіти та науки Одеської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, третья особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Комунальна установа «Центр фінансування та господарської діяльності закладів та установ системи освіти Хаджибейського району м. Одеси» про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

У квітні 2023 року заступник керівника Малиновської окружної прокуратури міста Одеси, в інтересах держави, в особі Служби у справах дітей Одеської міської ради, звернувся до суду першої інстанції з позовом до Департаменту освіти та науки Одеської міської ради, в якому заявив такі вимоги:

- визнати протиправною бездіяльність щодо ненарахування та невиплати випускникам загальноосвітніх навчальних закладів комунальної форми власності Малиновського району міста Одеси, які мали статус дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, одноразової грошової допомоги у розмірі 6 прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку, передбаченої частиною 7 статті 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування»;

- зобов`язати нарахувати та виплатити всім випускникам загальноосвітніх навчальних закладів комунальної форми власності, розташованих на території Малиновського району міста Одеси, які мали статус дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, одноразової грошової допомоги у розмірі 6 прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку, передбачену частиною 7 статті 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» в розмірі, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» та Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік».

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2023 року, яке залишено без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2023 року відмовлено у задоволенні позову.

До Верховного Суду надійшла касаційна скарга заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2023 року у справі № 420/9070/23 за вищевказаним позовом, з підстави, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Ухвалою Верховного Суду від 28.12.2023 касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2023 року у справі №420/9070/23 залишено без руху. Надано скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги.

В межах встановленого ухвалою Верховного Суду від 28.12.2023 строку скаржником надіслано до суду касаційної інстанції уточнену касаційну скаргу, в якій окрім підстав касаційного оскарження судових рішень в цій справі, які є аналогічними тим, що були зазначені в касаційній скарзі та яким Верховним Судом вже надавалась оцінка в ухвалі від 28.12.2023 наведено інші.

Зокрема, скаржник посилається на те, що суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування положень статті 23 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII "Про прокуратуру", статті 8 Закону України від 13.01.2005 №2342 -VI "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 20.07.2021 у справі №480/3093/20, від 03.10.2019 у справі №303/5849/16-а, від 26.05.2020 у справі №303/5848/16-а.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

У постанові від 19.05.2020 (справа №910/719/19) Велика Палата Верховного Суду вказала, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Встановлюючи обов`язковим при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду, частина п`ята статті 242 КАС презюмує застосування норм права у подібних правовідносинах.

У постанові Верховного Суду від 20.07.2021 у справі №480/3093/20, на яку скаржник посилається на підтвердження підстави, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, спір стосувався бездіяльності органу місцевого самоврядування щодо утворення служби у справах дітей у складі виконавчих органів місцевої ради.

Натомість у цій справі, предметом оскарження є бездіяльність Департаменту освіти та науки Одеської міської ради щодо нарахування та виплати випускникам загальноосвітніх навчальних закладів комунальної форми власності, які мали статус дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, одноразової грошової допомоги у розмірі 6 прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку, передбаченої частиною сьомою статті 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування».

При цьому, незважаючи на те, що у справах №303/5849/16-а, №303/5848/16-а на постанови Верховного Суду від 03.10.2019 та від 26.05.2020, відповідно, в яких скаржник посилається на підтвердження підстави, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, хоча предмет спору і є схожим із спором, який виник у справі, яка розглядається, проте, позови прокурором заявлялися в інтересах неповнолітніх осіб. Натомість у цій справі заступник керівника Малиновської окружної прокуратури міста Одеси заявив позов в інтересах держави в особі Служби у справах дітей Одеської міської ради.

Аналіз зазначених позивачем постанов, на які зроблено посилання у касаційній скарзі як на приклад іншого правозастосування, та оскаржуваних судових рішень не дає підстав для висновку про те, що ці рішення прийняті у справах правовідносини у яких є подібними, що виключає можливість касаційного перегляду оскаржуваних рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, з підстави та у випадку, передбаченого пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України за цією касаційною скаргою.

Крім того, на думку скаржника, правові висновки, викладені Верховним Судом у вказаних вище постановах суперечать висновкам суду касаційної інстанції, викладеним у постанові від 07.08.2023 у справі №120/2940/23, які були застосовані судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Наведене, на думку прокурора, свідчить про існування суперечливої судової практики при вирішенні спорів, що стосуються представництва прокурором інтересів держави у суді у правовідносинах, пов`язаних з охороною дитинства, що в свою чергу, як зазначає скаржник, свідчить про наявність підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України, у зв`язку з необхідністю відступити від висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 07.08.2023 у справі №120/2940/23 та застосованих судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Колегія суддів зазначає, що у разі оскарження рішень судів попередніх інстанцій з підстав, передбачених пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник в касаційній скарзі повинен навести обґрунтовані та переконливі аргументи, які слугували б підставою для висновків про необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Необхідність відступу від висновку, викладеного в раніше ухвалених постановах Верховного Суду, має виникати з певних визначених об`єктивних причин і такі причини повинні бути належним чином аргументовані скаржником при посиланні на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України.

Враховуючи те, що скаржник не навів обґрунтованих та переконливих арґументів необхідності відступу від висновків Верховного Суду, викладених у постанові Верховного Суду від 07.08.2023 у справі №120/2940/23 та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, а подібність правовідносин у цій справі та у справах, на постанови Верховного Суду в яких прокурор посилається на підтвердження доводів про наявність суперечливої судової практики, було спростовано вище, колегія суддів зазначає, що скаржником не доведено наявності підстави для відкриття касаційного провадження, визначеної пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України.

Таким чином, з урахуванням зазначеного, скаржником не виконано вимог ухвали Верховного суду від 28.12.2023 про залишення касаційної скарги без руху в частині зазначення належних підстав оскарження судових рішень в цій справі (з урахуванням вимог частини четвертої статті 328 КАС України та мотивів цієї ухвали).

Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються правила статті 169 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

За таких обставин касаційна скарга підлягає поверненню скаржнику.

На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2023 року у справі № 420/9070/23 - повернути скаржнику.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Судді С.Г. Стеценко Л.В. Тацій Т.Г. Стрелець