Ухвала

від 23.01.2024 по справі 761/20538/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участі секретаря ОСОБА_4

прокурора ОСОБА_5

представника власника майна ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 в інтересах власника майна ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного судуміста Києва від 14 червня 2023 року,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 14.06.2023 задоволено частково клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах 1 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_8 , погоджене прокурором третього відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 , та накладено арешт на майно, належне на праві власності підозрюваному ОСОБА_7 , а саме:

- групу нежитлових приміщень № 19, 30, літ «А» загальною площею 213 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2091718980000), що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 ;

- гаражний бокс № НОМЕР_1 , ряд НОМЕР_2 загальною площею 39,9 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1368643280000), за адресою: м. Київ, «Більшовик-1» обслуговуючий кооператив (Солом`янський р-н),вул.

---

Справа № 761/20538/23 Слідчий суддя - ОСОБА_10

Апеляційне провадження № 11-сс/824/218/2024 Суддя-доповідач - ОСОБА_1

Новопольова, буд. 2А;

- житловий будинок загальною площею 120,2 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1362691074220), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;

- земельну ділянку площею 0,2406 га, кадастровий номер 7422085300:01:001:0037 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1362686174220), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;

- квартиру загальною площею 74,5 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 699325680000), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ;

- автомобіль марки LAND ROVER модель RANGE ROVER VOQUE чорного кольору, 2016 р.в., VIN код НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_4 ;

- банківські рахунки відкриті в АТ КБ «Приват Банк» з наступними ідентифікуючими ознаками: НОМЕР_5 ; НОМЕР_6 ; НОМЕР_7 , із забороною розпорядження вказаним майном.

В іншій частині клопотання залишено без задоволення.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, представник ОСОБА_6 , який діє в інтересах власника майна ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого у повному обсязі.

В апеляційній скарзі захисник посилався на відсутність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України, та зазначав, що у ОСОБА_7 була відсутня об`єктивна можливість вчинити інкриміноване йому кримінальне правопорушення з огляду на відсутність у нього за посадою необхідних для цього повноважень.

Зокрема, ОСОБА_7 , який займав посаду Голови Наглядової Ради до 15.05.2023, не мав жодної можливості готувати, брати участь чи впливати на підписання відповідними посадовими особами додаткових угод №1 та №4 до договору № 173-22М від 05.05.2022 із чеською компанією «Czech Energo Engineering Company s.r.o», виготовлення та відправку упродовж 2023 року продукції ПрАТ «КЦКБА» і таким чином здійснювати організацію умисних дій, спрямованих на організацію допомоги державі-агресору (пособництво), з метою завдання шкоди Україні шляхом добровільної підготовки передачі матеріальних ресурсів представникам держави-агресора, оскільки вказані питання не входили до сфери його службових повноважень.

Станом на день початку виконання ним своїх обов`язків за посадою керівника, всі діяння, які зазначені у повідомленні про підозру як склад інкримінованого йому кримінального правопорушення, вже були виконані колишнім генеральним директором ПрАТ «КЦКБА» ОСОБА_11 . У короткий період керівництва ОСОБА_7 (з дня призначення на посаду до дня затримання - менше місяця) було підписано лише останню накладну № 45 від 25.05.2023, що не має жодного впливу з огляду на факти підписання додаткових угод, виготовлення та поставку продукції до набуття ОСОБА_7 відповідних повноважень.

Також, апелянт зазначав, що слідчим суддею не досліджувалося питання належності майна, на яке в результаті було накладено арешт, унаслідок чого було порушено права дружини ОСОБА_7 , яка є співвласницею арештованого майна.

Зокрема, апелянт зазначав, що арештоване майно було придбано ОСОБА_7 під час шлюбу з ОСОБА_12 , яка не має жодного відношення до розслідуваного кримінального правопорушення, не має статусу підозрюваного чи свідка у вказаному кримінальному проваджені, не є працівником, засновником чи посадовою особою ПрАТ «КЦКБА».

Дружина підозрюваного є особою літнього віку, яка з огляду на свою непрацездатність і похилий вік не має доходів, достатніх для забезпечення свого існування, а неможливість користуватися коштами на банківських рахунках свого чоловіка та розпоряджатися набутим за час подружнього життя майном ставить її у скрутне матеріальне становище.

Крім того, апелянт зазначав, що оскаржувана ухвала була постановлена с без участі та без повідомлення підозрюваного та його дружини як співвласників арештованого майна, а сторона захисту дізналася про накладення арешту лише 21.12.2023, отримавши у приміщенні суду копію оскаржуваної ухвали.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення представника ОСОБА_6 в інтересах власника майна ОСОБА_7 , який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_5 , яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог пункту 3 ч. 2 ст. 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Згідно абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Дослідженням матеріалів судового провадження встановлено, що клопотання слідчого про арешт майна розглянуто без повідомлення та у відсутності власника майна, та дані про направлення учасникам судового провадження копії оскаржуваної ухвали, у справі відсутні.

Згідно даних наявної у матеріалах судового провадження розписки (том 1 а.с. 213), копію оскаржуваної ухвали представнику ОСОБА_6 в інтересах власника майна ОСОБА_7 вручено 21.12.2023, тоді як подано апеляційну скаргу останнім 26.12.2023, тобто в строк, передбачений абзацом 2 ч. 3 ст. 395 КПК України.

З урахуванням наведеного, колегія суддів не убачає підстав для розгляду клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, ГСУ СБ України здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 22023000000000025, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.01.2023 за підозрою ОСОБА_7 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України.

10.06.2023 ОСОБА_7 у межах вказаного кримінального провадження повідомлено про підозру у здійсненні за попередньою змовою групою осіб умисних дій, спрямованих на допомогу державі - агресору (пособництві) з метою завдання шкоди Україні шляхом добровільної підготовки та передачі матеріальних ресурсів представникам держави - агресора, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України.

13.06.2023 старший слідчий в особливо важливих справах 1 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва із клопотанням, погодженим прокурором третього відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_15 , в якому просив накласти арешт на майно, належне на праві власності підозрюваному ОСОБА_7 , а саме:

- групу нежитлових приміщень № 19, 30, літ «А» загальною площею 213 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2091718980000), що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 ;

- гаражний бокс № НОМЕР_1 , ряд НОМЕР_2 загальною площею 39,9 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1368643280000), за адресою: м. Київ, «Більшовик-1» обслуговуючий кооператив (Солом`янський р-н),вул. Новопольова, буд. 2А ;

- житловий будинок загальною площею 120,2 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1362691074220), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;

- земельну ділянку площею 0,2406 га, кадастровий номер 7422085300:01:001:0037 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1362686174220), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;

- квартиру загальною площею 74,5 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 699325680000), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ;

- автомобіль марки LAND ROVER модель RANGE ROVER VOQUE чорного кольору, 2016 р.в., VIN код НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_4 ;

- банківські рахунки відкриті в АТ КБ «Приват Банк» з наступними ідентифікуючими ознаками: НОМЕР_5 ; НОМЕР_6 ; НОМЕР_7 , із забороною розпорядження вказаним майном та його відчуження.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 14.06.2023 задоволено частково клопотання слідчого та накладено арешт на майно, належне на праві власності підозрюваному ОСОБА_7 , а саме:

- групу нежитлових приміщень № 19, 30, літ «А» загальною площею 213 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2091718980000), що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 ;

- гаражний бокс № НОМЕР_1 , ряд НОМЕР_2 загальною площею 39,9 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1368643280000), за адресою: м. Київ, «Більшовик-1» обслуговуючий кооператив (Солом`янський р-н),вул. Новопольова, буд. 2А ;

- житловий будинок загальною площею 120,2 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1362691074220), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;

- земельну ділянку площею 0,2406 га, кадастровий номер 7422085300:01:001:0037 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1362686174220), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;

- квартиру загальною площею 74,5 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 699325680000), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ;

- автомобіль марки LAND ROVER модель RANGE ROVER VOQUE чорного кольору, 2016 р.в., VIN код НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_4 ;

- банківські рахунки відкриті в АТ КБ «Приват Банк» з наступними ідентифікуючими ознаками: НОМЕР_5 ; НОМЕР_6 ; НОМЕР_7 , із забороною розпорядження вказаним майном.

В іншій частині клопотання залишено без задоволення.

З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Під час апеляційного розгляду колегією суддів встановлено, що зазначені вимоги слідчим суддею дотримані належним чином.

Санкція ст. 111-2 КК України, за якою підозрюється ОСОБА_7 , передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п`ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої.

Згідно даних долученої до клопотання інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, група нежитлових приміщень № 19, 30, літ «А» загальною площею 213 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2091718980000), що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Межигірська, буд. 24, приміщення 19,30; гаражний бокс № НОМЕР_1 , ряд НОМЕР_2 загальною площею 39,9 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1368643280000), за адресою: м. Київ, «Більшовик-1» обслуговуючий кооператив (Солом`янський р-н),вул. Новопольова, буд. 2А ; житловий будинок загальною площею 120,2 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1362691074220), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; земельна ділянка площею 0,2406 га, кадастровий номер 7422085300:01:001:0037 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1362686174220), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; та квартира загальною площею 74,5 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 699325680000), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , належать на праві приватної власності ОСОБА_7 .

Згідно даних облікової картки № НОМЕР_8 , ОСОБА_7 на праві власності також належить автомобіль марки LAND ROVER модель RANGE ROVER VOQUE чорного кольору, 2016 р.в., VIN код НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_4 ; та відповідно до долучених до клопотання документів, на ім`я ОСОБА_7 відкриті наступні банківські рахунки в АТ КБ «Приват Банк»: НОМЕР_5 ; НОМЕР_6 ; НОМЕР_7 .

З огляду на наведене та враховуючи, що слідчим суддею першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке слідчий просив накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на належне підозрюваному ОСОБА_7 майно з метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання, оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що вказане майно може бути приховане, пошкоджене, втрачене, знищене, відчужене чи зникнути.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на належне ОСОБА_7 майно, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, у випадку визнання ОСОБА_7 винуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, та призначення йому покарання у виді конфіскації майна, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали ретельно перевірялися, проте не знайшли свого підтвердження, оскільки рішення слідчого судді ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтвердженні достатніми даними, дослідженими судом.

Колегія суддів звертає увагу, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, достатності та взаємозв`язку, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, чи існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, яка може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, правильності кваліфікації дій та винуватості особи в його вчиненні, а також оцінка належності та допустимості доказів вирішуються судом під час ухваленні вироку, тобто на стадії судового провадження.

З урахуванням наведеного, доводи апелянта про відсутність у діях ОСОБА_7 складу інкримінованого кримінального правопорушення, з посиланням на те, що до його службових повноважень не входили інкриміновані йому дії, є передчасними.

Сукупність долучених до клопотання слідчого матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.

Доводи апеляційної скарги про те, що вищевказане майно набуте ОСОБА_7 у шлюбі з ОСОБА_12 , а відтак дружина підозрюваного, яка не має відношення до обставин кримінального провадження, є співвласницею арештованого майна, не є підставою для скасування ухвали слідчого судді.

Режим спільної сумісної власності, на відміну від режиму спільної часткової власності, не передбачає виділу часток кожного власника в натурі. Даних про виділ таких частин апелянтами не надано.

Сама по собі наявність режиму спільної сумісної власності майна подружжя не створює обов`язку слідчого судді при розгляді клопотання про арешт майна встановлювати, яка саме частина майна, що перебуває у спільній сумісній власності подружжя, належить підозрюваному, оскільки це не передбачено нормами кримінального процесуального законодавства України, натомість, має встановлюватися в порядку цивільного судочинства. У межах кримінального провадження питання, пов`язані з правами на частку майна вказаних осіб, мають вирішуватись судом при постановленні вироку.

Посилання апелянта на те, що дружина підозрюваного є особою літнього віку, яка з огляду на свою непрацездатність і похилий вік не має доходів, достатніх для забезпечення свого існування, а неможливість користуватися коштами на банківських рахунках свого чоловіка та розпоряджатися набутим за час подружнього життя майном ставить її у скрутне матеріальне становище, самі по собі не можуть бути підставами для відмови у накладенні арешту на вказане у клопотанні майно ОСОБА_7 .

Матеріали судового провадження свідчать, що застосування зазначеного заходу забезпечення кримінального провадження є виправданим та необхідним у кримінальному провадженні.

Крім того, як убачається із оскаржуваної ухвали, слідчий суддя застосував найменш обтяжливий спосіб арешту майна, зазначивши лише заборону розпорядження майном, який на думку колегії суддів буде достатнім для досягнення завдань такого заходу забезпечення як арешт майна.

Інші зазначені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.

Колегією судів не встановлено порушень слідчим суддею положень ст.ст. 170, 172-173 КПК України. Ухвала слідчого судді відповідає вимогам ч. 5 ст. 173, 372 КПК України, та містить у собі підстави та мотиви прийнятого рішення.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією не встановлено.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що слідчим суддею рішення прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 в інтересах власника майна ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 14 червня 2023 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:

---

---

---

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3