Ухвала

від 01.02.2024 по справі 757/45507/21-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 лютого 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участі секретаря ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу представника ПрАТ «Хімнафтомашпроект» ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 27 серпня 2021 року,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 27.08.2021 задоволено клопотання прокурора Печерської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_6 та накладено арешт на корпоративні права юридичної особи ПАТ «Хімнафтомашпроект» (код ЄДРПОУ 00219632), що знаходиться за юридичною адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 34, засновником яких являється ОСОБА_7 .

Цією ж ухвалою заборонено ПАТ «Хімнафтомашпроект» (код ЄДРПОУ 00219632) або особам, які будуть діяти від її імені або за їх дорученням (довіреністю), відчужувати, розпоряджатися корпоративними права юридичної особи ПАТ «Хімнафтомашпроект» (код ЄДРПОУ 00219632).

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, представник ПрАТ «Хімнафтомашпроект» ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання про арешт майна, посилаючись на відсутність підстав для накладення арешту на корпоративні права ПрАТ «Хімнафтомашпроект».

Апелянт вказував на те, що зазначені в ухвалі слідчого судді дії посадових осіб ПрАТ «Хімнафтомашпроект» не є протиправними, оскільки станом на 15.11.2016 існувало рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2016, яке постановою Київського апеляційного Господарського суду

---

Справа 757/45507/21-к Слідчий суддя - ОСОБА_8

Апеляційне провадження № 11-сс/824/78/2024 Суддя-доповідач - ОСОБА_1

залишено без змін, про визнання недійсним укладений 21.03.2013 між ПАТ «КБ «Південкомбанк» (код ЄДРПОУ 21708016) та ПАТ «Хімнафтомашпроект» (код ЄДРПОУ 00219632) Іпотечний договір №З_01Ю/6, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9 21.03.2013 за реєстровим №836.

Крім того, станом на день постановлення оскаржуваної ухвали юридичний спір щодо іпотечного договору №З_01Ю/6 був остаточно вирішений на користь ПАТ «Хімнафтомашпроект», зокрема постановою колегії суддів Касаційного господарського суду Верховного суду справа №910/4818/16 від 24.12.2020, якою залишено в силі рішення Київського апеляційного Господарського суду від 13.06.2017 про визнання недійсним вище зазначеного іпотечного договору.

Накладений арешт порушує право ПрАТ «Хімнафтомашпроект» відчужувати та розпоряджатися своїм майном.

Слідчим суддею, всупереч вимог ч. 1 ст. 172 КПК України, не повідомлено ПрАТ «Хімнафтомашпроект» про розгляд клопотання слідчого.

Слідчим суддею не враховано правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, а також наслідки арешту майна для ПрАТ «Хімнафтомашпроект».

Крім того, представник власника майна вказував на те, що оскаржувана ухвала постановлена без повідомлення та участі представника ПрАТ «Хімнафтомашпроект», копію ухвали слідчого судді не надано. 13.11.2023 представник ПрАТ «Хімнафтомашпроект» звернувся до Печерського районного суду міста Києва із заявою про видачу копії ухвали слідчого судді, яку отримано 17.11.2023, а тому апеляційна скарга подана в межах строку на апеляційне оскарження.

Прокурор та представник ПрАТ «Хімнафтомашпроект» у судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, про поважні причини свого неприбуття не повідомили та клопотань про відкладення судового засідання не подавали.

З урахуванням положень ч. 1 ст. 172, ч. 4 ст. 405 КПК України, колегія суддів вважає за можливе проводити апеляційний розгляд у відсутності учасників судового провадження, які не прибули в судове засідання.

Дослідивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Відповідно до вимог пункту 3 ч. 2 ст. 395 КПК України, апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Згідно абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Дослідженням матеріалів судового провадження встановлено, що клопотання прокурора про арешт майна розглянуто без повідомлення та у відсутності представника власника майна, та відомості про направлення копії оскаржуваної ухвали відсутні.

Як зазначено в апеляційній скарзі, та убачається із долученої до апеляційної скарги копії розписки, копію оскаржуваної ухвали вручено представнику ПрАТ «Хімнафтомашпроект» ОСОБА_5 17.11.2023, та відомостей на спростування вказаних даних матеріали судового провадження не містять.

У зв`язку із наведеним колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу подано представником 21.11.2023 в межах строку, передбаченого п. 3 ч. 2, абзацом 2 ч. 3 ст. 395 КПК України.

Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, у провадженні слідчого відділу Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві перебувають матеріли кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017101060000073 від 12.04.2017, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Процесуальне керівництво у вказаному кримінальному провадженні здійснюється Печерською окружною прокуратурою міста Києва.

Згідно даних клопотання, під час досудового розслідування встановлено, що невстановлені досудовим слідством особи, діючи за попередньою змовою групою осіб, з метою заволодіння шляхом обману чужим майном (шахрайство), а саме коштами ПАТ КБ «Південкомбанк», 10.04.2012 року уклали кредитний договір № 80К-01Ю, відповідно до якого за відкритою кредитною лінією ТОВ «Фінансовий дім Інвестиційний союз» отримало кредит в розмірі 121500000 гривень та 31.08.2012 року уклали кредитний договір № 85К-01Ю, відповідно до якого за відкритою кредитною лінією ТОВ «Ресурс-Транзит» отримало кредит в розмірі 40 000 000 гривень.

Крім того, з метою забезпечення виконання зобов`язань за даним кредитним договором 21.03.2013 року між ПАТ КБ «Південкомбанк» та ПАТ «ХІМНАФТОМАШПРОЕКТ» було укладено Договір забезпечення - іпотечний договір № 3_01Ю/6, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_10 , відповідно до якого ПАТ «ХІМНАФТОМАШПРОЕКТ» передало в іпотеку майно, зокрема, об`єкт нерухомості за адресою: місто Київ, бульвар Лесі Українки, 34 А, А', загальною площею 6049 м. кв.

У подальшому, а саме 23.05.2014 року ПАТ КБ «Південкомбанк» віднесено до категорії неплатоспроможних та з 26.09.2014 року розпочато процедуру ліквідації даної банківської установи.

Виконуючи повноваження, передбачені ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Південкомбанк» було оголошено аукціон з продажу активів, що обліковуються на балансі банку на електронному торговому майданчику Товарної біржі «Статус Експерт», де один із лотів було визначено права вимоги за кредитними договорами № 80К-01Ю від 10.04.2012 і № 85К-01Ю від 31.08.2012 року та право вимоги за іпотечним договором. На момент викупу на публічних торгах сума заборгованості по кредитним договорам склала 506516916 гривень.

Переможцем вказаних аукціонів стало ТОВ «ФК «ЕКС-РАЙТ», у зв`язку з чим між ТОВ «КБ «Південкомбанк» (в особі Уповноваженої особи ФГВФО) та ТОВ «ФК «ЕКС-РАЙТ» було укладено наступні договори: - договір про відступлення права вимоги № А-04/01-КЮ від 19.04.2016 року, за яким ПАТ «КБ «Південкомбанк» (Первісний кредитор) передало ТОВ «ФК ЕКС-РАЙТ» право грошової вимоги, що випливає з кредитних договорів № 80К-01Ю від 10.04.2012 та № 85К-01Ю від 31.08.2012; - договір про відступлення прав за іпотечними договорами від 20.04.2016, за яким ПАТ «КБ «Південкомбанк» (Первісний кредитор) передало ТОВ «ФК ЕКС-РАЙТ» права за Іпотечним договором.

Так, 25.04.2016 року ТОВ «УТПГ «СПЕЦЕНЕГОМАШ» придбало у ТОВ «ФК «ЕКС-РАЙТ» право грошової вимоги за кредитними договорами № 80К-01Ю від 10 квітня 2012 року, № 85К-01Ю від 21.08.2012 року та договір про відступлення прав за іпотечними договорами від 25.04.2016 року і стало новим кредитором по відношенню до ТОВ «Фінансовий дім Інвестиційний союз» та ТОВ «Ресурс-Транзит».

Після документального оформлення права грошової вимоги, зокрема, укладання договору про відступлення права вимоги № 25/04 від 25.04.2016 ТОВ «УТПГ«СПЕЦЕНЕГОМАШ» здійснило всі необхідні дії щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме було повідомлено всі сторони про намір здійснити стягнення на предмет іпотеки та підготовлено необхідний пакет документів на проведення таких дій. Проте, службові особи ТОВ «ФД Інвестиційний союз» та ТОВ «Ресурс Транзит» не вчинили жодних дій щодо погашення своєї заборгованості, а службові особи ПАТ «ХІМНАФТОМАШПРОЕКТ» почали вчиняти ряд дій по виведенню майна з іпотеки і таким чином унеможливити процес стягнення заборгованості.

Так, 15.11.2016 між ПАТ «ХІМНАФТОМАШПРОЕКТ» та ТОВ «Діа Проджект» було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_11 , який забезпечує виконання зобов`язань іпотекодавця (ПАТ «ХІМНАФТОМАШПРОЕКТ») за договором купівлі-продажу цінних паперів. Предметом цього договору є нежитлові приміщення, загальною площею 6094,7 м. кв., які розташовані за адресою: місто Київ, бульвар Лесі Українки, 34, прим. А, А'.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна право власності за адресою: м. Київ, бул. Л. Українки, 34, прим. А, А' зареєстровано за ПАТ «ХІМНАФТОМАШПРОЕКТ» (код ЄДРПОУ 00219632).

Постановою слідчого СВ Печерського управління поліції ГУНП у м. Києві ОСОБА_12 від 13.08.2021 корпоративні права ПАТ «ХІМНАФТОМАШПРОЕКТ» (код ЄДРПОУ 00219632) визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 42017101060000073 від 12.04.2017.

27.08.2021 прокурор Печерської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва із клопотанням, в якому просив накласти арешт на корпоративні права юридичної особи ПАТ «Хімнафтомашпроект» (код ЄДРПОУ 00219632), що знаходиться за юридичною адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 34, засновником яких являється ОСОБА_7 , із забороною ПАТ «Хімнафтомашпроект» (код ЄДРПОУ 00219632) або особам, які будуть діяти від її імені або за їх дорученням (довіреністю), відчужувати та розпоряджатися вказаними корпоративними правами.

Клопотання прокурора мотивовано необхідністю арешту вищевказаного майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 27.08.2021 задоволено клопотання прокурора та накладено арешт на корпоративні права юридичної особи ПАТ «Хімнафтомашпроект» (код ЄДРПОУ 00219632), що знаходиться за юридичною адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 34, засновником яких являється ОСОБА_7 , із забороненою ПАТ «Хімнафтомашпроект» (код ЄДРПОУ 00219632) або особам, які будуть діяти від її імені або за їх дорученням (довіреністю), відчужувати, розпоряджатися корпоративними права юридичної особи ПАТ «Хімнафтомашпроект» (код ЄДРПОУ 00219632).

Постановляючи ухвалу про задоволення клопотання прокурора про арешт вилученого, слідчий суддя послався на положення п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, та зазначив про необхідність арешту майна з метою спеціальної конфіскації майна як виду покарання.

З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Перевіривши матеріали судового провадження, колегія суддів встановила, що при розгляді клопотання прокурора про арешт майна, слідчий суддя допустив істотні порушення вимог кримінального-процесуального закону, які є підставою для скасування ухвали слідчого судді.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

У своїх висновках Європейський Суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах, «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.

У відповідності до ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора, може бути виконано завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК Україниарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно п. 4 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

За правилами ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

На переконання колегії суддів, слідчий суддя, у порушення вимог п.п. 1, 3-1 ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт вказаного у клопотанні майна, належним чином не перевірив та не обгрунтував в ухвалі правову підставу для такого арешту, обмежившись лише переліком норм кримінального процесуального закону, які регулюють порядок накладення арешту на майно з підстав конфіскації майна як видку покарання (п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК), та зазначивши про необхідність арешту майна з метою спеціальної конфіскації (п. 2 ч. 2 ст. 170 КПК), які є різними правовими підставами для арешту майна.

При цьому, задовольнивши клопотання прокурора та наклавши арешт на корпоративні права із забороною їх відчуження та розпорядження, слідчий суддя самостійно змінив підставу та мету такого арешту, вийшовши за межі поданого клопотання.

Так, як убачається із клопотання прокурора, як на підставу та мету накладення арешту, прокурор у відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, посилався необхідність збереження майна як речових доказів у кримінальному провадженні.

У той же час слідчий суддя, не навівши в ухвалі мотивів та обгрунтування наявності жодної підстави з переліку, передбаченого ч. 2 ст. 170 КПК України, наклав арешт на майно з посиланням на мету забезпечення спеціальної конфіскації майна як виду покарання, без обгрунтування такого висновку, не перевіривши та залишивши поза увагою доводи та обставини, на які посилався прокурор в своєму клопотанні.

За таких обставин, на переконання колегії суддів, ухвала слідчого судді постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали.

Крім того, колегією суддів встановлено, що слідчим суддею допущено і інші істотні порушення вимог Кримінального процесуального закону під час розгляду клопотання.

Так, як убачається із вимог ч. 1, 2 ст. 172 КПК України, клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Необхідність розгляду клопотання про арешт майна у відсутності власника майна завжди має бути об`єктивно обґрунтована з метою недопущення порушення права на захист особи та забезпечення змагальності, всебічності судового розгляду.

Відповідна необхідність може обумовлюватися наявністю обґрунтованої підозри, що власник майна, в разі повідомлення про наміри накласти арешт на його майно, може сховати, знищити, пошкодити, відчужити майно.

У будь-якому випадку слідчий або прокурор повинні мотивувати необхідність розгляду клопотання без повідомлення власників майна, а слідчий суддя переконатися, що таке мотивування є обґрунтованим.

Однак, слідчий суддя прийняв рішення про необхідність розгляду клопотання прокурора про арешт майна без повідомлення власника корпоративних прав, жодним чином не мотивувавши своє рішення наявністю для цього підстав.

За таких обставин, ураховуючи, що слідчим суддею розглянуто клопотання прокурора про арешт майна без з`ясування всіх обставин, передбачених ст.ст. 172, 173 КПК України, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та підлягає скасуванню у повному обсязі з постановленням нової ухвали про призначення нового судового розгляду у суді першої інстанції.

Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 117, 170, 171, 173, 376, 395, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу представника ПрАТ «Хімнафтомашпроект» ОСОБА_5 задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 27 серпня 2021 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:

---

---

---

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3