Рішення

від 24.01.2024 по справі 205/13135/23

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

24.01.2024 Єдиний унікальний номер 205/13135/23

Номер провадження: 2/205/177/2024

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2024 року м.Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Мовчан Д.В.

при секретарі Волкобоєвої А.О.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Житлово будівельний кооператив № 216, про визнання права власності на 1/2 частину квартири,-

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

ОСОБА_1 (далі Позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Житлово будівельний кооператив № 216, про визнання права власності на 1/2 частину квартири.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він, ОСОБА_1 , перебував у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2 (далі Відповідач) із вересня 1972 року по липень 2003 року. 05.02.1970 року йому, ОСОБА_1 , як члену Житлово будівельного кооперативу № 216, виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради народних депутатів було видано ордер № 1511 на сім`ю з трьох осіб: ОСОБА_1 (член ЖБК № 216), ОСОБА_3 (сина) та ОСОБА_2 (дружину), на право зайняття 3 кімнат житловою площею 39,7 кв.м. в квартирі АДРЕСА_1 .

Відповідно до довідки, виданої ЖБК № 26 в липні 2003 року за № 947и, пайовий внесок за квартиру АДРЕСА_1 виплачений повністю в грудні 1990 року в сумі 8065 руб. членом ЖБК № 216 ОСОБА_1 .

Позивач вказує, що рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 14.06.2004 року у справі за № 2-687/04 року було визнано за відповідачем право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 та визначено порядок користування вищевказаною квартирою, виділивши відповідачу в користування ізольовану квартиру 19,3 кв.м., позивачу з сином ОСОБА_3 кімнати площею 11,4 кв.м. та 9,2 кв.м., ванну, кухню, туалет та підсобні приміщення залишено в загальному користуванні.

Разом із цим, згідно з письмовим повідомлення Комунального підприємства «Дніпровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпровської міської ражи від 20.10.2023 року № 11095, станом на 31.12.2012 року в інвентаризаційній справі за адресою: АДРЕСА_2 , містяться відомості про зареєстроване право власності за: ОСОБА_2 1/2 частина на підставі рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 14.06.2004 року, зареєстровано 16.02.2009 року в Реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним № 10943705. Право власності на іншу 1/2 частину нерухомого майна за вищевказаною адресою не зареєстровано.

У зв`язку з вищевикладеним, позивач змушений звернутися до суду та просити суд визнати за ним, ОСОБА_1 , право власності на 1/2 частину квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 57 кв.м., житловою площею 39,9 кв.м.

Відповідач у встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження по справі строк відзив на позовну заяву не подала.

Будь-яких інших заяв по суті справи до суду також не надходило.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

Позивач у підготовче судове засідання не з`явився, надав до суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності. У такій письмовій заяві вимоги підтримує та просить задовольнити в повному обсязі.

Відповідач у підготовче судове засідання не з`явилася, надала до суду письмову заяв про розгляд справи за її відсутності. У такій письмовій заяві позовні вимоги визнала, просила справу розглядати за її відсутності.

Представник відповідача Житлово будівельногокооперативу №216, у судове засідання не з`явився, надав до суду письмову заяву про розгляд справи без фіксації, проти визнання речового права за відповідачем на вказану частину нерухомого майна не заперечував, за умови сплати позивачем боргів за комунальні послуги.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Таким чином, суд, враховуючи ту обставину, що відповідач позовні вимоги визнав в повному обсязі, та встановивши, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права та інтереси третіх осіб, вважає за можливе завершити розгляд справи та ухвалити відповідне рішення по суті справи.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

Процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) судом не застосовувалися.

З огляду на викладені вимоги процесуального законодавства, враховуючи нижченаведені фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин, оцінку доказів, та аргументів сторін, суд ухвалює рішення виходячи із наступного.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 19.09.1972 року по 09 липня 2003 року. Під час шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася дитина, син - ОСОБА_3 , який ІНФОРМАЦІЯ_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 18.08.2023 року.

Матеріалами справи підтверджено, що 05.02.1979 року ОСОБА_1 , члену ЖБК №216, виконавчим комітетом Дніпровської міської ради народних депутатів було видано ордер № 1511 на сім`ю з трьох осіб: ОСОБА_1 (члена ЖБК № 216), ОСОБА_3 (сина) та ОСОБА_2 (дружину), на право зайняття 3 кімнат житловою площею 39,7 кв.м. в квартирі АДРЕСА_1 . Орден виданий на підставі списків БЖК № 216, затверджених виконкомом міськради народних депутатів м. Дніпропетровська 26.10.1976 року.

Судом також встановлено, що під час перебування у шлюбі відповідача із ОСОБА_1 , останній здійснив, як член кооперативу, у грудні 1990 року виплату пайових внесків у повному обсязі в сумі 8065 крб. за квартиру АДРЕСА_1 (загальна площа 57,0 кв.м., житлова 39,9 кв.м.), що підтверджується відповідною довідкою № 947, виданою 15.07.2003 року Житлово будівельним кооперативом № 216.

Матеріалами справи також підтверджено, що рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 14.06.2004 року у справі за № 2-687/04 року розділено пайові накопичення по квартирі АДРЕСА_1 , визнано за відповідачем право власності на 1/2 частину пайових накопичень, також визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 та визначено порядок користування вищевказаною квартирою, виділивши відповідачу в користування ізольовану квартиру 19,3 кв.м., позивачу з сином ОСОБА_3 кімнати площею 11,4 кв.м. та 9,2 кв.м., ванну, кухню, туалет та підсобні приміщення залишено в загальному користуванні

Судом також встановлено, що згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав від 31.05.2005 року за № 7393982, ОСОБА_2 є власником 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 . Речове право на іншу 1/2 частину нерухомого майна за вищевказаною адресою не зареєстровано.

V. Оцінка суду доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права судом.

Відповідно до закріпленого вст. 58 Конституції Українипринципу дії законів у часі, до спірних правовідносин підлягає застосуванню законодавство, яке діяло на час їх виникнення.

Враховуючи ту обставину, що спірні правовідносини із приводу набуття права власності на таку житлову нерухомість виникли протягом 1970-1993 року, то для їх врегулювання слід застосуватияк ЦК Українив редакції 1963 року, так і відповідне законодавство, що діяло на вказаний період часу, у тому числі Закону України «Про власність» та Кодекс про шлюб та сім`ю України.

Статтею 15 Закону України «Про власність» було передбачено, що член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно.

Пунктом 5-1постанови Пленуму Верховного Суду УРСР від 18.09.1987 року, № 9 «Про практику застосування судами законодавства про житлово-будівельні кооперативи»встановлено, що згідно ізст. 15Закону України «Про власність»член ЖБК, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, надану йому в користування, набуває право власності на квартиру і вправі розпоряджатись нею на свій розсуд - продавати, заповідати, обмінювати, в тому числі на інше жиле приміщення у будинку державного або громадського житлового фонду чи іншого ЖБК, на жилий будинок (частину будинку), що належить громадянину на праві власності і вчиняти відносно неї інші угоди, що не заборонені законом.

Таким чином, у разі викупу квартири, дачі, гаража, іншої будівлі, споруди або приміщення член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного кооперативу чи іншого відповідного кооперативу стає власником цього майна.

В даному випадку, матеріалами справи підтверджено, що під час перебування у шлюбі ОСОБА_1 здійснив, як член кооперативу, у грудні 1990 року виплату пайових внесків у повному обсязі в сумі 8054 крб. за спірну квартиру.

Відповідно до ст.22КпШС України (чинного на момент виплати паю) майно нажите подружжям за час шлюбу є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Таким чином, пай у Житлово-будівельний кооператив № 216, внесений ОСОБА_1 за період шлюбу із відповідачем є спільною сумісною власністю подружжя, а тому відповідно достатті 22 КпШСтака квартира була спільною сумісною власністю відповідача та позивача.

Відповідно до правилстатей 28 КпШС, який діяв на час утворення спільної власності, тастатті 60 СК, який регулює правовідносини, що продовжують існувати після введення цьогозаконув дію, частки майна дружини та чоловіка у спільному майні є рівними.

Статтею 392 ЦК Українипередбачено право пред`явлення позову про визнання права власності на майно, у разі, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Суд враховує, що в даному випадку у позивача відсутня будь-яка можливість у позасудовому порядку оформити своє речове право на вказане нерухоме майно.

Відтак суд доходить висновку про необхідність задоволення позову в повному обсязі, визнавши за позивачем право власності на 1/2 частину такої квартири, як на рівну частку одного з подружжя у майні, яке було набуто під час шлюбу.

Окремо суд зауважує, що заперечення представника відповідача Житлово будівельного кооперативу № 216 стосовно можливості визнання за позивачем права власності після компенсації сплаченої заборгованості за комунальні послуги є такими, що суперечать вищевказаним нормам законодавства. У випадку спору щодо вартості утримання такої спільної часткової власності представник відповідача не позбавлений можливості звернутись до суду із окремим позовом до позивача про стягнення таких сум.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

Щодо стягнення судового збору, суд зазначає про таке.

Відповідно до частини першоїстатті 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з вимогами ч.1 статті 142 ЦПК України, у разі укладання мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

На підставі викладеного, суд вважає, що 50 відсотків сплаченого позивачем судового збору слід повернути позивачу з державного бюджету, а решту 50 відсотків - стягнути з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 11, 22, 28 КпШС України, ст.ст. 392, 1216, 1217, 1218, 1233, 1247, 1251, 1252, 1269 ЦК України, ст. ст.4,5, 81, 82, 90, 141, 258, 259,263-265, 315 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,Житлово будівельний кооператив№ 216,про визнанняправа власностіна 1/2частину квартири задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати за ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ,РНОКПП: НОМЕР_2 ,зареєстрований заадресою: АДРЕСА_3 ) право власності на 1/2 частину квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 57 кв.м., житловою площею 39,9 кв.м.

3.Головному управліннюДержавної казначейськоїслужби Україниу Дніпропетровськійобласті повернути ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ,РНОКПП: НОМЕР_2 ,зареєстрований заадресою: АДРЕСА_3 ) із державного бюджету судовий збір у розмірі 1 826 грн. 71 коп. згідно квитанції № 0.0.3320884050.1 від 22.11.2023 року.

4.Стягнути зОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ,РНОКПП: НОМЕР_3 ,зареєстрована заадресою: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ) пропорційно до розміру задоволених позовних вимог понесені та документально підтверджені судові витрати по справі у вигляді судового збору у розмірі1 826 грн. 71 коп.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання ) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Суддя: Д.В. Мовчан