Вирок

від 12.02.2024 по справі 308/22114/23

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/22114/23

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2024 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченої ОСОБА_4 , її захисника адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № №12022071030001728від 08.12.2022року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки с. Голотки, Підволочинського району, Тернопільської області, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , яка фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , яка працює водієм автотранспортних засобів ТОВ «Н2ОТранспорт» код ЄДРПОУ 43411149, раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

07 грудня 2022, близько 22 години ЗО хвилин, ОСОБА_4 , керуючи технічно-справним транспортним засобом, а саме автомобілем марки «Renault», моделі «Trafic», державний номерний знак НОМЕР_1 , та рухаючись зі швидкістю 23,5-25.5 км. на год., по вулиці Перемоги в місті Ужгород, зі сторони села Сторожниця, на нерегульованому перехресті з круговим рухом, здійснила маневр повороту праворуч, у напрямку вулиці Легоцького, де не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинна була і могла їх передбачити, тобто діючи зі злочинною недбалістю, проявила неуважність до дорожньої обстановки, що склалася та її зміни, не забезпечила безпеку дорожнього руху, не вибрала безпечну швидкість, щоб мати змогу постійно контролювати рух автомобіля та безпечно керувати ним за умов видимості у напрямку руху, з моменту виникнення небезпеки для руху, яку вона об`єктивно була спроможна виявити, не виконала вимоги пункту 12.3 Правил дорожнього руху України, тобто не застосувала своєчасне екстрене гальмування в момент виникнення небезпеки для її руху, тим самим не уникнула наїзду на велосипедиста - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який рухався по пішохідному переході справа на ліво відносно руху автомобіля. Таким чином передньої частиною керованого авто допустила наїзд на велосипедиста.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_6 було спричинено тілесні ушкодження у вигляді: «закритої тупої травми живота, розриву брижі тонкого кишківника, що супроводжувалося внутрішньою кровотечою. З приводу даної травми проведено оперативне лікування: лапаротомія, ушивання розриву брижі тонкої кишки, дренування черевної порожнини.

Вищевказане тілесне ушкодження могло виникнути внаслідок дії тупих твердих предметів по ударному механізму дії, можливо їх виникнення у велосипедиста при ДТП, яка мала місце 07.12.2022 року.

Дані тілесні ушкодження були небезпечними для життя в момент їх спричинення і за цією ознакою, згідно п. 2.1.3 (л) "Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень", затверджених Наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 року відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.

У такий спосіб ОСОБА_4 порушила вимоги Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі - ПДР України), а саме: п. 12.3 ПДРУ «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди».

З технічної точки зору, при встановлених в ході досудового розслідування вихідних даних, у причинному зв`язку з настанням даної дорожньо-транспортної пригоди, стали дії водія автомобіля «Renault», моделі «Trafic», державний номерний знак НОМЕР_1 - ОСОБА_4 , яка не виконала вимоги пункту 12.3 Правил дорожнього руху України, маючи технічну можливість об`єктивно оцінити дорожні умови та обстановку, не застосувала своєчасне екстрене гальмування в момент виникнення небезпеки для її руху тим самим не уникнула наїзду на велосипедиста.

Таким чином, за вищевикладених обставин ОСОБА_4 , обґрунтовано обвинувачується в порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.

У судовому засіданні прокурор просив визнати ОСОБА_4 , винною та призначити їй покарання у виді позбавлення волі з застосуванням іспитового строку, не застосувати додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, враховуючи що єжиним джерелом доходу обвинуваченої є робота водієм.

У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, визнала повністю, не оспорюючи фактичних обставин, місця та часу події, про які зазначено в обвинувальному акті. Пояснила, що вказані наслідки настали внаслідок поганих погодних умов, блекауту в той час. У вчиненому щиро розкаялася, просила суворо не карати, не позбавляти її водійських прав, оскільки це єдине її джерело доходу. Захисник в судовому засіданні просив врахувати обставини справи, особу обвинуваченої, як не притягалась раніше до кримінальної відповідальності, просив звернути увагу на те, що потерпілий на час події був в стані алкогольного сп`яніння, єдиним джерелом доходу обвинуваченої є робота водієм.

Потерпілий ОСОБА_6 в судове засідання не зявився, повідомлявся належним чином, на підготовчому судовому засіданні просив врахувати відсутність претензій до обвинуваченої. Подав заяву до суду про розгляд справи у його відсутності.

Судовий розгляд проведено в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта згідно з вимогамист. 337 КПК України.

У відповідності до положень ч. 1 ст. 91 КПК Україниу кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Оскільки обвинувачена ОСОБА_4 повністю визнала вину у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, погодилася з кваліфікацією вчиненого нею діяння, захисник та прокурор не заперечили щодо встановлених фактичних обставин, потерпілий не зявився в судове засідання, заяв про заперечення встановлених фактичних обставин справи не подавав до суду, суд, на підставі ч. 3 ст.349 КПК України, з`ясувавши правильність розуміння учасниками судового провадження змісту обставин справи, не маючи сумніву у добровільності їх позицій, роз`яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченої, та дослідженням матеріалів кримінального провадження, які характеризують особу обвинуваченої.

Суд оцінює, що обвинувачена у судовому засіданні визнала, що фактичні обставини відповідають суті тих подій, які викладені в обвинувальному акті, тому об`єктивних сумнівів у доведеності вини ОСОБА_4 у вчинені кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст.286 КК України, у суду не має.

Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами з боку обвинувачення та захисту, які, відповідно до ст. ст. 22, 26 КПК України, були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України, враховуючи, що суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження, створив їм необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, надано не було.

Враховуючи викладене, суд, заслухавши учасників судового засідання, допитавши обвинувачену в судовому засіданні та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу ОСОБА_4 , прийшов до висновку, що винуватість останньої у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.

При цьому, суд констатує факт, що стороною захисту під час підготовчого судового засідання та судового розгляду не заявлялися клопотання щодо виклику свідків сторони захисту, витребування речей та документів, приєднання речей та документів в якості доказів.

Таким чином, обвинувачена була вільна у реалізації процесуальних прав сторони захисту.

Тобто, дотримуючись засад змагальності, та виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений статтею 92КПК, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

З врахуванням обсягу доказів, які досліджувались у судовому засіданні, суд вважає доведеною вину ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), за ч. 2 ст. 286 КК України, тобто в порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.

При обранні виду та міри покарання ОСОБА_4 , суд виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховує ступінь тяжкості злочину, який, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до тяжких злочинів, санкція якого передбачає: покарання у вигляді позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого, є необережним злочином, дані про особу, обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання, та відповідно до ст.ст. 50, 65 КК України, призначає покарання необхідне і достатнє для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Так, обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_4 , суд визнає щире каяття, про що свідчила її поведінка в судовому засіданні, активне сприяння розкриттю злочину, відсутність претензій зі сторони потерпілого. Обставин, що обтяжують покарання, встановлено не було.

Відомостей у матеріалах справи, що обвинувачена перебуває на обліку психіатра, нарколога відсутні, остання має постійне місце проживання, інформація про негативну характеристику відсутня, працює офіційно водієм в товаристві. Раніше не притягалася до кримінальної відповідальності.

На підставі викладеного, враховуючи конкретні обставини вчинення злочину, особу винної, її ставлення до вчиненого, наявність обставин, що пом`якшують покарання, та відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості й індивідуалізації покарання, вважає, що для виправлення ОСОБА_4 , та попередження нових злочинів їй необхідно призначити покарання саме у вигляді позбавлення волі в межах санкції ч.2 ст. 286 КК України.

При вирішенніпитання щодопризначення додатковогопокарання обвинуваченій ОСОБА_4 у видіпозбавлення правакерувати транспортнимизасобами,суд враховуєхарактер таобсяг допущенихпорушень Правилдорожнього руху,їх наслідки,поведінку обвинуваченоїпісля вчиненнязлочину,яка надавалаодразу першумедичну допомогу,погодні умови,подія маламісце вперіод блекауту,позицію потерпілого,який претензійне має,відомостей пропорушення обвинуваченоюраніше ПДРв матеріалахсправи відсутні, а також те, що остання працює водієм та у випадку призначення такого додаткового покарання вона буде позбавлена основного джерела доходу, суд приходить до висновку про недоцільність застосування до обвинуваченої додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Суд, враховуючи, що вчинене обвинуваченою кримінальне правопорушення є тяжким злочином, обставини, які пом`якшують покарання, особу обвинуваченої та її поведінку, вважає, що її виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства, але в умовах здійснення контролю за її поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробуванням.

З огляду на щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення; беззаперечне визнання винуватості обвинуваченою, вчинення кримінального правопорушення вперше, позитивної характеристики, відсутності обтяжуючих обставин, суд приходить до висновку про можливість застосування статті 75 КК України та звільнити ОСОБА_4 , від призначеного покарання з випробуванням.

Також суд, враховуючи, що покарання є формою реалізації кримінальної відповідальності, якої обвинувачений за вчинене ним кримінальне правопорушення не уникнув, другорядну роль кари як мети покарання, вважає можливим звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням із застосуванням ст. 75 КК України, з покладенням на нього передбачених ст. 76 КК України обов`язків.

Таким чином суд вважає, що саме призначення ОСОБА_4 , покарання у виді позбавлення волі, (із звільненням її відповідно до ст. 75 КК України від відбування покарання) є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження скоєння нею нових злочинів.

Європейський суд з прав людини у справі «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005 року зазначив, що покарання, як втручання держави в особисте приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 обирався у виді особистого зобов`язання. Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся. Питання щодо речових доказів вирішується в порядку ст. 100 КПК України.

Процесуальні витратина залученняексперта дляпроведення експертизи стягнути з ОСОБА_4 , на користь держави.

Керуючись ст.ст.100,349,368-370,373,374,394,395 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити їй покарання у виді позбавлення волі строком на три роки, без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст.75КК України звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк терміном 1 (один) рік.

Відповідно до ст.76КК України покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді міського суду Ужгородського міськрайонного суду від 20 грудня 2022 року на майно, а саме: на транспортний засіб марки «Renault»,модель «Trafic» реєстраційнийномер НОМЕР_2 ,який згідносвідоцтва прореєстрацію транспортногозасобу серії НОМЕР_3 належить ОСОБА_7 та намомент вилученняперебував уфактичному користуванні ОСОБА_8 , та на велосипед, який на момент вилучення перебував у фактичному володінні ОСОБА_6 , які були вилучені 08 грудня 2022 року в ході проведення огляду місця дорожньо-транспортної пригоди за адресою: м. Ужгород, по вул. Легоцького, неподалік буд №159..

Речові докази: транспортний засіб марки «Renault»,модель «Trafic» реєстраційнийномер НОМЕР_2 вважати повернути володільцю; велосипед, який на момент вилучення перебував у фактичному володінні ОСОБА_6 повернути власнику.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави процесуальні витрати пов`язані із проведенням у кримінальному провадженні інженерно-транспортної експертизи №СЕ-19/107-22/11137- ІТ від 01.03.2023 у розмірі 1 510 грн. 24 коп.; інженерно-транспортної експертизи №СЕ-19/107-22/11138- ІТ від 27.02.2023 у розмірі 1 510 грн. 24 коп.; інженерно-транспортної експертизи №КСЕ-19/107-23/989- ІТ від 27.02.2023 у розмірі 3775 грн. 60 коп..

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня його оголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_1