Ухвала

від 09.02.2024 по справі 359/286/24

БОРИСПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №359/286/24

Провадження № 1-кп/359/335/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.02.2024 м.Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участі:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

представника потерпілої сторони ОСОБА_6 ,

в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні підготовку до судового розгляд; кримінального провадження № 6202310013002020 від 18.12.2023, відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України,

встановив:

В провадженні Бориспільського міськрайонного суду Київської області знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 364 КК України.

По даному кримінальному провадженню призначено підготовче судове засідання.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 заявив клопотання про повернення обвинувального акта прокурору, обґрунтовуючи тим, що він складений і підписаний неуповноважною особою старшим слідчим Третього слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві ОСОБА_7 , який не мав законних повноважень для вчинення цих дій. Сторона захисту вважає, що досудове розслідування кримінального провадження №6202310013002020, здійснювалося не уповноваженим КПК України суб`єктом, оскільки доручення його проведення було здійснено з порушенням вимог КПК України. Також зазначив, що інкриміноване ОСОБА_4 кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 364 КК України, не відноситься до кримінальних правопорушень проти встановленого порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення), а тому згідно з вимогами ч.1 ст. 216 КПК України, підслідне слідчим органів Національної поліції. З урахуванням правового статусу і повноважень ОСОБА_4 згідно з його посадовою інструкцією, які не передбачають реалізацію правоохоронної функції, зокрема вжиття визначених законом превентивних заходів і заходів примусу, а також передбачених кримінальним процесуальним законодавством і законодавством про адміністративні правопорушення заходів, військовослужбовець Національної гвардії України підполковник ОСОБА_4 , на думку сторони захисту, не являється працівником правоохоронного органу. Також сторона захисту зазначила, що в даному кримінальному провадженні прокурором подано цивільний позов, який також необхідно повернути, оскільки прокурор не має правових підстав для звернення з даним позовом.

Обвинувачений підтримав клопотання свого захисника та просив задовольнити його.

Прокурор заперечував проти клопотання зазначив, що підслідність вказаного кримінального провадження підпадає під підслідність визначену законодавцем за Державним бюро розслідувань, а саме вчинення кримінального правопорушення знаходиться під юрисдикцією слідчих Третього слідчого відділу Територіального управління ДБР, розташованого у місті Києві проведення досудового розслідування зазначеного кримінального провадження в повному обсязі відповідає вимогам КПК України щодо територіальності, підслідності та суб`єктності, а позиція захисту є загальними особливостями незгоди із позицією сторони обвинувачення, що не є підставою повернення обвинувального акту прокурору.

Також прокурор заявив клопотання про передачу матеріалів кримінального провадження №6202310013002020 від 18.12.2023 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_8 , для вирішення питання про об`єднання в одне провадження з матеріалами кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_9 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, з тих підстав, що дане кримінальне провадження було виділено з основного провадження, всі докази по кримінальним провадженням, які направлені до суду, є ідентичними і дане об`єднання не буде шкодити розгляду кримінальних справ по суті.

Не заперечував щодо можливості призначення судового розгляду справи у закритому судовому засіданні, підстави для закриття провадження у справі відсутні.

Представник потерпілої сторони ОСОБА_6 просив призначити провадження до судового розгляду та не заперечував проти об`єднання кримінальних проваджень.

Захисник ОСОБА_5 та обвинувачений ОСОБА_4 заперечували проти об`єднання кримінальних проваджень та наполягали на поверненні обвинувального акта з вищезазначених підстав.

Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали які подані з обвинувальним актом, суд прийшов до переконання про відмову у задоволенні клопотання захисника з наступних підстав.

Основне завдання стадії підготовчого судового засідання полягає в тому, щоб процесуально та організаційно забезпечити проведення судового розгляду відповідно до положень кримінального процесуального законодавства.

За змістом ч.4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам ст.291 цього Кодексу.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідають вимогам цього Кодексу.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення, а також відповідно до п.6 ч.2 ст.291 КПК України обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання.

Як роз`яснив Верховний Суд України в постанові від 24 листопада 2016, аналіз вказаної норми свідчить, що закон вимагає обов`язкове відображення в обвинувальному акті трьох складників: фактичних обставин кримінального правопорушення; правової кваліфікації (в теорії кримінального процесу використовується назва «формула обвинувачення»); формулювання обвинувачення. При цьому в доктрині кримінального процесу під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.

Ці обставини свідчать про те, що зміст обвинувального акту повністю відповідає вимогам ст. 291 КПК України.

З огляду на це суд вважає, що підстави для повернення обвинувального акту прокурору відсутні.

Всі інші підстави, зазначені захисником, будуть розглянуті в судовому засіданні і у разі їх підтвердження, можуть бути підставою для інших наслідків, ніж повернення прокурору обвинувального акту у порядку п.3 ч.3 ст.314 КПК України.

В матеріалах кримінального провадження наявний цивільний позов поданий прокурором в інтересах держави в особі Міжнародного міжвідомчого багатопрофільного центру підготовки підрозділів (військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України про відшкодування завданої кримінальним правопорушенням майнової шкоди у розмірі 339714 грн. 49 коп.

З урахуванням вищевикладеного, прокурор просив прийняти цивільний позов до розгляду в межах даного кримінального провадження, а під час постановлення вироку стягнути з ОСОБА_4 грошові кошти за шкоду, завдану кримінальним правопорушенням.

Представник військової частини не міг повідомити причини, чому даний позов подав прокурор, а не потерпіла сторона.

Захисник висловив заперечення проти поданого прокурором цивільного позову, просив залишитийого без розгляду. Обвинувачений підтримав позицію захисника.

Відповідно до ч. 3ст. 128 КПК Україницивільний позов в інтересах держави пред`являється прокурором. У свою чергу відповідно до ч. 3ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру»прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. При цьому щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні компетентний орган, який відсутній або всупереч вимогам закону не здійснює захисту чи робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд повинен перевірити причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

Відповідно до пункту 3 частини 1статті 131-1 Конституції Українив Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до пункту 2 Рекомендації Rec (2012) 11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам «Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції», прийнятій 19 вересня 2012 року на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає у тому, щоб представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права. ЄСПЛ звертав увагу на те, що підтримка, яка надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави.

Згідно ч. 1ст. 128 КПК Українизазначається, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Відповідно до ч. 3ст. 128 КПК Українивстановлено, що цивільний позов в інтересах держави пред`являється прокурором. Цивільний позов може бути поданий прокурором у випадках, встановлених законом, також в інтересах громадян, які через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність неспроможні самостійно захистити свої права.

У постановах ВП ВС від 7 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18, від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц було зроблено висновки, що в судовому процесі, в тому числі у цивільному, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Тобто під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.

Незалежно від того, хто саме звернувся до суду, - орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах, чи прокурор - у судовому процесі, в тому числі у цивільному, держава бере участь у справі як позивач, а відповідний орган, незалежно від наявності в нього статусу юридичної особи. або прокурор здійснюють процесуальні дії на захист інтересів держави як суб`єкта процесуальних правовідносин. Таким чином, фактичним позивачем за позовом, поданим в інтересах держави, є держава, а не відповідний орган (незалежно від наявності в нього статусу юридичної особи) або прокурор.

Тому, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

У зв`язку з цим відповідно до ч. 3ст. 128 КПК Українипрокурор, який пред`являє цивільний позов у кримінальному провадженні, повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в суді, передбачених частиною четвертоюстатті 25 Закону України «Про прокуратуру». Вказаний нормативний припис підкреслює висновки щодо субсидіарної ролі прокурора в аспекті захисту інтересів держави, що не стосується здійснення кримінального переслідування особи за фактом вчинення останньою кримінального правопорушення, а також свідчить про виключність участі прокурора у відносинах, що мають цивільно-правове забарвлення, зокрема, відносинах, пов`язаних з відшкодуванням шкоди.

Відповідно до ч. 5ст. 128 КПК Україницивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються нормиЦивільного процесуального кодексу Україниза умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Зважаючи на те, що положеннямиКПК Українине врегульовано підстави та порядок звернення прокурора в інтересах держави до суду з цивільним позовом, то суд приходить до висновку про необхідність застосування відповідних положеньЦПК Україниу сукупності з положеннямиЗУ «Про прокуратуру».

Відповідно до ч. 4ст. 56 ЦПК Українипрокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбаченихстаттею 185 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру»прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Відповідно до ч. 4ст. 23 цього ж Закону- наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Аналіз наведених положень дає можливість зробити висновок, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Поняття «інтереси держави» є оціночним поняттям, тому прокурор у кожному окремому випадку повинен визначити з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує в позовній заяві необхідність їх захисту.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Бездіяльність компетентного органу, нездійснення захисту інтересів держави, означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для їхнього захисту, але не подав відповідний позов у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду, повинен обґрунтувати бездіяльність компетентного органу. Для встановлення того, які дії вчинить останній, прокурор до нього звертається до подання позову у порядку, передбаченомустаттею 23 Закону України «Про прокуратуру», фактично надаючи цьому органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом перевірки виявлених прокурором фактів порушення законодавства, а також вчинення дій для виправлення цих порушень, зокрема подання позову чи повідомлення прокурора про відсутність порушень, які вимагають звернення до суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18).

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або мало стати відомо про можливе порушення інтересів держави, є бездіяльністю відповідного органу. Розумність вказаного строку визначає суд з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи через можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також з урахуванням таких чинників як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотримати порядку, передбаченогостаттею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва у позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі нема, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Підставою для звернення до суду з цивільним позовом прокурором було визначено порушення інтересів держави, що полягало у завданні особі Міжнародного міжвідомчого багатопрофільного центру підготовки підрозділів (військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України про відшкодування завданої кримінальним правопорушенням майнової шкоди у розмірі 339714 грн. 49 коп., що є наслідком вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2ст. 364 КК України.

У п. 3 мотивувальної частини Рішення КСУ від 08.04.1999 року у справі № 1-1/99 було зазначено, що для вирішення справи суттєвим вбачається з`ясування поняття "інтереси держави". У процесі дослідження встановлено, що державні інтереси закріплюються як нормамиКонституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що державні інтереси з безумовністю не зводяться та не стосуються лише державно-правового сектору, а можуть стосуватися окремих аспектів розвитку та функціонування юридичного відділу військової частини. У той же час дослідження поданого прокурором цивільного позову дає можливість зробити висновок, що на обґрунтування наявності підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави прокурор обмежився лише викладом фактичних обставин вчиненого кримінального правопорушення, що були встановлені органом досудового розслідування, посиланням на норм матеріального та процесуального законодавства без конкретної їх прив`язки до обставин даної справи, а також розрахунком шкоди, завданої внаслідок вчиненого кримінального правопорушення.

Поданий прокурором цивільний позов не містить конкретних обставин, фактів та посилання на те, що Міжнародний міжвідомчий багатопрофільний центр підготовки підрозділів (військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України), як потерпіла сторона не здійснювала або неналежним чином здійснювала повноваження щодо захисту своїх інтересів, а відповідно захисту інтересів держави. Таким чином, поданий прокурором цивільний позов не містить обґрунтування того, що захист інтересів держави не здійснюється або неналежним чином здійснюється уповноваженим органом публічної влади.

Поданий прокурором цивільний позов не містить будь-якого підтвердження та посилання на те, що прокурором у встановленому законодавством порядку було здійснено звернення до Міжнародного міжвідомчого багатопрофільного центру підготовки підрозділів (військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України) про відшкодування завданої кримінальним правопорушенням майнової шкоди у розмірі 339714 грн. 49 коп., з метою реагування останньої на факт порушення інтересів держави. Разом з цим поданий позов не містить підтвердження того, що потерпіла сторона не відреагувала або неналежним чином відреагувала на звернення прокурора, що давало б йому підстави для констатації факту бездіяльності або неналежного виконання обов`язків представника військової частини.

Навпроти в матеріалах кримінального провадження визначено представника потерпілої сторони ОСОБА_6 , який у судовому засіданні підтвердив факт про те, що цивільний позов із їх сторони не було подано.

Відповідно до ч. 4ст. 56 ЦПК Українипрокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбаченихстаттею 185 цього Кодексу.

Відповідно до п. 4 ч. 4ст. 185 ЦПК України заява повертається у випадках, коли відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

З урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви прокурору.

Разом із цим, суд роз`яснює представнику потерпілої сторони, що він має право подати позов з додатками до Бориспільського міськрайонного суду в межах даного кримінального провадження до початку судового розгляду по суті.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши подану прокурором ухвалу про призначення до судового розгляду кримінального провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_9 , під головуванням судді ОСОБА_8 , суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог ч.1 ст.334КПК України матеріали кримінального провадження можуть об`єднуватися в одне провадження або виділятися в окреме провадження ухвалою суду, на розгляді якого вони перебувають, згідно ст. 217 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 217 КПК України передбачено, що у разі необхідності в одному провадженні можуть бути об`єднанні матеріали досудових розслідувань щодо декількох осіб, підозрюваних у вчиненні одного кримінального правопорушення.

Враховуючи те, що в провадженні Бориспільського міськрайонного суду Київської області перебувають кримінальні провадження відносно кількох обвинувачених осіб, зазначене провадження (головуючий суддя ОСОБА_1 ) та інше кримінальне провадження (головуючий суддя ОСОБА_8 ), з метою забезпечення повного та об`єктивного розгляду справи, суд вважає, що матеріали кримінального провадження відносно ОСОБА_4 необхідно передати судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_8 , для вирішення питання про об`єднання їх в одне та подальшого розгляду по суті.

Керуючись ст.291,п.5ч.3ст.314,ч.2,ч.3ст.315,ч.2ст.369,ч.3ст.371,ст.372КПК України, суд

постановив:

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 про повернення обвинувального акта у кримінальному провадженні № 6202310013002020 від 18.12.2023, відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України прокурору, відмовити.

Підготовчу частину закінчити.

Кримінальне провадженні № 6202310013002020 від 18.12.2023, відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України призначити до судового розгляду у закритому судовому засіданні суддею одноособово.

В судове засідання викликати прокурора, представника потерпілої сторони, захисника та обвинуваченого.

Цивільний позов повернути прокурору на підставі п. 4 ч. 4ст. 185 ЦПК України.

Клопотання прокурора задовольнити та передати матеріали кримінального провадження № 6202310013002020 від 18.12.2023, відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, справа №359/286/24 провадження № 1-кп/359/335/2024, судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_8 , для вирішення питання про об`єднання в одне провадження з матеріалами кримінального провадження, справа № 359/408/24, провадження №1-кп/359/341/2041, за обвинуваченням ОСОБА_9 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

Ухвала суду є остаточною та не підлягає апеляційному оскарженню.

Повний текст буде оголошено о 09:00 год. 12.02.2024.

Головуючий суддя ОСОБА_1