Рішення

від 13.02.2024 по справі 759/22272/23

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/22272/23

пр. № 2/759/834/24

13 лютого 2024 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді Ул`яновської О.В.,

секретаря судового засідання Кривонос Ю.Р.,

розглянувши цивільну справу без виклику сторін в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за позовною заявою ОСОБА_1 до Комунального підприємства Житлово-експлуатаційна дільниця №6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

І. Позиція сторін у справі

у листопаді 2023 р. позивач звернувся до суду із зазначеними позовними вимогами, просить суд стягнути з відповідача на користь позивача матеріальної шкоди у розмірі 57291 грн 00 коп., моральну шкоду у розмірі 1000 грн 00 коп. та суму судового збору у розмірі 1073 грн 60 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1 , де 13.10.2023 стався прорив стояка холодної води, в результаті якого відбулося повторне затоплення вказаної квартири, тому позивач склав акт за підписом сусідів про наявні збитки, а також складено акт майстрами КП ЖЕД-6 дільниця 6 про підтвердження факту залиття квартири, оскільки КП ЖЕД-6 дільниця 6 на підставі договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 31.01.2007 укладеного з позивачем, несе відповідальність за надання послуг та виконання робіт по технічному обслуговуванню і поточному ремонту конструктивних елементів будинку та інженерних мережах та проводити відповідний перерахунок розміру плати за послуги в разі їх ненадання або надання не в повному, а також відшкодувати споживачеві збитки, завдані його майну та/або приміщенню внаслідок незадовільного санітарного утримання території або неналежного надання послуг, проте відповідач відмовляється відшкодувати заподіяні позивачеві збитки. Крім цього позивач зазначив, що вказаний випадок не є поодиноким, зокрема у січні 2010 р. квартиру затоплено в результаті прориву труби гарячого водопостачання та 14.08.2018 відбувся прорив труби рукосушарки, проте у відшкодування позивачу було теж відмовлено. На підставі зазначених обставин, позивач вважає, що відповідач не виконує свої обов`язки згідно укладеного договору, при цьому позивач є пенсіонером та не може собі дозволити здійснювати ремонт внаслідок проривів спільних внутрішньо будинкових комунікацій за власний рахунок у зв`язку із чим, ремонт до цього часу не проведений.

ІІ. Процесуальні дії і рішення суду

відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.11.2023, визначено головуючого - суддю Ул`яновську О.В. (а.с. 15, 16).

Ухвалою судді від 16.11.2023 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків (а.с. 18, 19).

Ухвалою судді від 28.11.2023 відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням без виклику сторін (а.с. 46, 47).

Відповідно до ст. 274 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, справи, що виникають з трудових відносин, а також може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

За змістом ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно положень ст. 190 ЦПК України, на адресу відповідача рекомендованим листом надсилалась копія ухвали про відкриття провадження від 28.11.2023 разом з позовною заявою та додатками. Вказані документи відповідач отримав 03.01.2024, що підтверджується датою та підписом отримувача на рекомендованому повідомленню про вручення поштового відправлення. З моменту отримання ухвали судді від 28.11.2023 відповідачем не надано відзиву на позовну заяву у встановлений строк.

Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).

Відповідно до ч. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, що відповідає ст. 280 ЦПК України.

ІІІ. Фактичні обставини справи

судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником кв. АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 13.04.2006, засвідчений Київським міським приватним нотаріусом Чумак Ю.В., номер правочину №1252463 та зареєстровано в реєстрі №239 (а.с. 26-28).

07.07.2010 між експлуатаційною організацією КП РЕО-8 та ОСОБА_1 укладено типовий договір про проведення розрахунків за водопостачання та водовідведення за показниками квартирних приладів обліку споживання холодної та гарячої води, згідно умов якого КП РЕО-8 зобов`язується проводити розрахунки із споживання за водопостачання та водовідведення, а споживач зобов`язується своєчасно здійснювати оплату за споживання води і користування послугами.

Згідно п. 20 Договору за порушення прав споживачів експлуатаційна організація несе відповідальність згідно із законодавством.

Згідно п. 21 Договору експлуатаційна організація не несе відповідальність за недоліки в роботі квартирних приладів обліку споживання холодної та гарячої води, якщо вони виникли з вини самого споживача або внаслідок браку підприємства-виробника.

Як вбачається із кошторису складеного інженером ТОВ «БІЛДІН-УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 19483828) після залиття квартири АДРЕСА_1 згідно акту від 05.07.2023 встановлено, що загальна сума за найменування робіт складає 57291 грн 00 коп. (а.с. 31, 32).

Згідно фіскального чеку №07 ОСОБА_1 придбав компакт СОЛО ГОР, 11293674 УКТЗЕД: 6910, сума 3105 грн 20 коп., призначення платежу: за акт залиття (а.с. 44).

14.08.2018 складено акт -претензію про те, що у кв. АДРЕСА_1 прорвало трубу гарячої води/рушникосушителя, згідно якого затоплено ванн, коридор, кухня, частково кімната, ковролін, ламінат, гіпсокартонна стіна між ванною та кухнею тріщина на унітазі при демонтажі. Вказаний акт підписано трьома особами, слюсар ЖЕД №6 відмовилися від підпису (а.с. 34).

13.04.2018 №107-107/оп/к- 474 -1654 Святошинською РДА у м. Києві надано відповідь на звернення ОСОБА_1 від 16.03.2018 вхід. №107/К-474 щодо залиття у кв. АДРЕСА_1 , згідно якої працівниками ЖЕК №6 КП «ККОЖФ Святошинського району м. Києва» 15.02.2018 о 10 год. 00 хв. встановлено хомут на пошкоджену ділянку рушникосушарки (а.с. 38, 39).

10.07.2023 до начальника ЖЕД-6 Святошинського району м. Києва надійшла заява ОСОБА_1 в якій він просив направити комісію для обстеження стояків, які проходять в його квартирі. Стояки в аварійному стані, що потребують ремонту (а.с. 36).

20.07.2023 комісією ЖЕД №6 КП ККОЖФ Святошинського району м. Києва складено акт про залиття, аварію, що трапились на системі центрального опалення, гарячого водопостачання (або холодного водопостачання) про те, що у кв. АДРЕСА_1 виявлено корозію стоякового трубопроводу холодного водопостачання обумовлена утворенням конденсату внаслідок відсутності вентиляції внаслідок самовільного улаштування. Також виявлено, що у кімнаті 29 м2 стеля пофарбована - виявлено сліди залиття близько 20м2, стіни шпалери - виявлено сліди залиття близько 15 м2 , підлога паркет - виявлено вздуття, сліди залиття близько 19 м2 , вбиральня 2,3 м2 - стеля фарбована - виявлено сліди залиття близько 2 м2 (а.с. 35).

05.07.2023 складено акт - претензію про те, що у кв. АДРЕСА_1 стався прорив стояка холодної води, внаслідок чого пошкоджено стелю, стіни, підлога, меблі. Комісія ЖЕД №6 для складання акту прибула через 15 днів - 20.07.2023. Вказаний акт підписано заявником та двома іншими особами (а.с. 37).

Крім цього, позивачем також надано до суду в якості доказів фотографії пошкоджень (а.с. 40-45).

ІV. Позиція суду та оцінка аргументів учасників розгляду

відповідно до частин 1 та 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Виходячи зі змісту положень ст. ст. 11, 15 ЦК України, цивільні права і обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право за судовий захист.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст. 16 ЦК України.

За змістом зазначених норм, саме власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права.

У відповідності до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

За приписами ч. 3 ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 ЦК України необхідно довести такі факти: а) неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії; б) наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки ст. 22 ЦК України); в) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; г) вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

Частина 2 цієї статті встановлює презумпцію вини завдавача шкоди, що означає, що особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона сама не доведе відсутність своєї вини (у зв`язку із наявністю вини іншої особи або у зв`язку із дією об`єктивних обставин).

Відповідно до ч. 2 ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 2 Постанови від 27.03.1992 №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.

Отже, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду України від 03 грудня 2014 року у справі №6-183цс14 та Верховного Суду від 11.12.2018 у справі №759/4781/16-ц, від 11.09.2019 у справі №203/2378/14-ц та від 28.08.2019 у справі № 638/20603/16.

Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 № 76, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 № 927/11207, передбачено, що в разі залиття квартири складається відповідний акт (пункт 2.3.6 Правил). У додатку № 4 до цих Правил від 25.08.2005 № 927/11207, зазначено, що факт залиття квартири та його наслідки фіксується актом комісійного обстеження квартири за участю представників організації (підприємств), яка відповідно до укладеної угоди є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, представників організацій (підприємства), яка згідно з укладеною угодою обслуговує внутрішньо-будинкові системи опалення та водопостачання, представника власника будинку, будинкового комітету та затверджується начальником організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Присутність зацікавлених осіб від потерпілої сторони та з боку винної є обов`язковою. В акті повинно бути відображено: дата складання акта (число, місяць, рік ); прізвища, ініціали та посади членів комісії; прізвище, ім`я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, що зазнала шкоди; адреса квартири, поверх, форма власності, характер залиття та його причини: завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість); висновок комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття. Акт обов`язково має бути підписаний всіма членами комісії. Відмова від підпису складеного акта присутніми особами від потерпілої сторони та з боку винної не впливає на його чинність (у такому випадку в акті має бути зазначено, що згадані особи (прізвище, ім`я, по батькові) підписувати складений акт відмовилися з таких-то причин). Акт повинен бути складений у тому числі за присутності: головного інженера виконавця послуг; голови комісії; майстра технічної дільниці; майстра ремонтної дільниці слюсаря-сантехніка, представників організації обслуговуючої компанії.

З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачу. Також, як було встановлено вище, відповідач не надав до суду відзиву на позовну заяву, таким чином не надав належних та допустимих доказів на спростування причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою позивачу матеріальною шкодою.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене позов у частині вимог про стягнення матеріальної шкоди підлягає задоволенню, оскільки відповідачем своєї вини у залитті квартири позивача не спростовано. При цьому слід зазначити, що акт є первинним документом, що засвідчує факт певної події.

Що стосується позовної вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 1000 грн 00 коп., слід зазначити наступне.

Згідно ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно ч. 3 ст. 23 ЦПК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування (ч. 4 ст. 23 ЦК України).

Відшкодування моральної шкоди може бути покладено на відповідача лише за наявності передбачених законом умов, сукупність яких утворює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності.

При цьому на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» визначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини.

Відповідно до положень п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням кожному конкретному випадку вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер та обсяг моральних страждань, яких зазнав позивач внаслідок протиправних дій відповідача, час і зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Право особи на відшкодування моральної шкоди виникає за умов порушення права цієї особи, наявності такої шкоди та причинного зв`язку між порушенням та моральною шкодою. При цьому, обов`язок доведення наявності підстав для відшкодування моральної шкоди покладається на особу, що вимагає її відшкодування, що відповідає змісту ч. 3 ст. 12 та 81 ЦПК України.

Враховуючи викладене, сам лише факт порушення прав позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди, оскільки моральна шкода має бути обов`язково аргументована поза розумним сумнівом із зазначенням того, які конкретно дії (бездіяльність) спричинили моральні переживання та наскільки вони були інтенсивними, щоб сягнути рівня страждань.

Таким чином, при викладених обставинах, у зв`язку з тим, що позивач не довів тих обставин, на які він посилається, вимога про відшкодування моральної шкоди в розмірі 1000 грн 00 коп. не підлягає задоволенню.

V. Розподіл судових витрат

відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 1 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом. Частиною 3 цієї ж статті зазначено, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Отже, відповідно до ст.ст. 133, 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягнення судовий збір на користь позивача у розмірі 1073 грн 60 коп.

На підставі викладеного, керуючись вимогами закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 211, 15, 16, 23, 23, 386, 1166, 1167 ЦК України ст.ст. 12, 13, 76-78, 81, 128, 131, 141, 247, 259, 263, 264, 265, 280, 274, 275, 279, 352, 354 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

позовні вимоги ОСОБА_1 до Комунального підприємства Житлово-експлуатаційна дільниця №6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства Житлово-експлуатаційна дільниця №6 (код ЄДРПОУ 39607507) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 57291 (П`ятдесят сім тисяч двісті дев`яносто одну) грн 00 коп.

Стягнути з Комунального підприємства Житлово-експлуатаційна дільниця №6 (код ЄДРПОУ 39607507) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суму судового збору у розмірі 1073 (Одна тисяча сімдесят три) грн 60 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Святошинський районний суд м. Києва до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 цього Кодексу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Позивач має право оскаржити заочне рішення до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: О.В. Ул`яновська

Повний текст рішення суду складено 13.02.2024.