Ухвала

від 08.02.2024 по справі 991/579/24

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА ВИЩОГО АНТИКОРУПЦІЙНОГО СУДУ

Справа № 991/579/24

Провадження №11-сс/991/113/24

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2024 року м. Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участю:

секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,

прокурора - ОСОБА_5 ,

представника власника майна - адвоката ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 25.01.2024 про арешт майна у кримінальному провадженні №52023000000000495 від 27.09.2023 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191,

ч.5 ст.191 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 25.01.2024 частково задоволено клопотання детектива НАБУ ОСОБА_8 та накладено арешт на майно, вилучене 18.01.2024 під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:

- мобільний телефон Apple IPhone 14 Pro Max, s/n: НОМЕР_1 , ІМЕІ1: НОМЕР_2 , ІМЕІ2: НОМЕР_3 ,

- ноутбук Acer s/n NXK3JEU006305093BC3400.

Арешт накладено з метою забезпечення збереження речових доказів.

Приймаючи дане рішення слідчий суддя виходив з того, що під час обшуку на виявлених пристроях були ознаки видалених повідомлень та додатків миттєвого обміну повідомленнями (Viber, WhatsApp), що унеможливило повне копіювання необхідної інформації і зумовило потребу у проведенні експертного дослідження. Відтак вищезазначене майно може містити відомості та інформацію, які матимуть значення для кримінального провадження, а тому його вилучення та утримання органом досудового розслідування є правомірним та таким, що відповідає завданням кримінального провадження на даному етапі розслідування.

Не погоджуючись з вищевказаною ухвалою, вважаючи її незаконною та необґрунтованою, представник власника майна подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати; постановити нову, якою клопотання детектива НАБУ про арешт майна залишити без задоволення та зобов`язати уповноважених осіб НАБУ повернути власнику вилучене в ході обшуку 18.01.2024 майно.

Представник вважає безпідставним твердження слідчого судді про існування обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що виправдовує застосування заходів забезпечення кримінального провадження. Пояснює це тим, що жодній особі в даному кримінальному провадженні не повідомлено про підозру та відсутні докази про заволодіння коштами державних підприємств щодо яких здійснюється розслідування. На думку адвоката ОСОБА_6 , слідчим суддею проігноровано порушення органу досудового розслідування щодо вилучення майна на підставі ч. 2 ст. 167 КПК України, оскільки таке майно, на його переконання, не відповідає ознакам, закріплених в даній нормі. Представник зазначає, що постанова детектива НАБУ від 19.01.2024 про визнання вилучених технічних пристроїв речовими доказами є безпідставною, необґрунтованою та невмотивованою через відсутність зазначених в ній підстав визнання спірного майна речовим доказом. Окрім цього, слідчим суддею не взято до уваги, що матеріали справи не містять доказів призначення експертизи або залучення спеціалістів, що було підставою його вилучення згідно протоколу обшуку, так само як і не зазначено про це в самому клопотанні. Представник стверджує, що обшук від 18.01.2024 за місцем проживання ОСОБА_7 є незаконним, оскільки проведений неуповноваженими на те особами. Так, згідно протоколу, вказаний обшук проведено детективами НАБУ ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 . Однак, згідно постанови про призначення групи детективів та витягу з ЄРДР до розслідування даного провадження детективи ОСОБА_10 та ОСОБА_11 не залучені.

Заслухавши доповідь головуючого, пояснення представника власника майна, який підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити, прокурора, який заперечував проти її задоволення та просив залишити оскаржувану ухвалу без змін, вивчивши матеріали провадження і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №52023000000000495 від 27.09.2023 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 191, ч.5 ст. 191 КК України, щодо можливого зловживання службовим становищем службовими особами ДП «ДГ «Самчики» Хмельницької державної сільськогосподарської дослідної станції інституту кормів та сільського господарства поділля НААНУ» (далі-ДП «ДГ «Самчики») та ДП «ДГ «Тучинське» Інституту сільського господарства західного полісся НААН України» (далі-ДП «ДГ «Тучинське») та заволодіння коштами вказаних державних підприємств, за попередньої змови з посадовими особами ТОВ «Зернотрейд Агро», ТОВ «Правнича компанія Справа», ТОВ «Виробнича компанія Справа», ТОВ «Агро сервіс К» та іншими невстановленими особами, під час реалізації сільськогосподарської продукції за заниженою вартістю. Зокрема, за версією органу досудового розслідування у 2021-2023 роках службові особи ДП «ДГ «Самчики» спільно з посадовими особами ТОВ «Зернотрейд Агро» (код ЄДРПОУ - 39995667), ТОВ «Правнича компанія Справа» (код ЄДРПОУ - 33543380), ТОВ «Виробнича компанія Справа» (код ЄДРПОУ - 41332154), ТОВ «Агро сервіс К» (код ЄДРПОУ - 39995630) та іншими невстановленими особами, шляхом реалізації сільськогосподарської продукції вказаного державного підприємства за заниженою ціною товариствам приватної форми власності, директором та засновником яких є ОСОБА_12 , заволоділи коштами ДП «ДГ «Самчики» на загальну суму 87 809 031 гривень.

Окрім того, у 2019-2023 роках службові особи ДП «ДГ «Тучинське» спільно з посадовими особами ТОВ «Зернотрейд Агро» (код ЄДРПОУ - 39995667), ТОВ «Правнича компанія Справа» (код ЄДРПОУ - 33543380), ТОВ «Виробнича компанія Справа» (код ЄДРПОУ - 41332154), ТОВ «Агро сервіс К» (код ЄДРПОУ - 39995630), шляхом реалізації сільськогосподарської продукції вказаного державного підприємства за заниженою ціною товариствам приватної форми власності, директором та засновником яких є ОСОБА_12 , заволоділи коштами ДП «ДГ « Тучинське» на загальну суму 374 230 064 гривень.

18 січня 2024 року на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 10.01.2024 проведено обшук за адресою АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_7 - співробітниці ТОВ «Зернотрейд Агро» та ТОВ «Агро сервіс К». Окрім цього, за версією органу досудового розслідування, остання отримувала нарахування від ДП «ДГ «Тучинське» , перебуває в тісних стосунках з ОСОБА_12 та надає йому допомогу в організації та супроводженні діяльності підконтрольних суб`єктів господарювання, у т.ч. з питань, пов`язаних з організацією процесу купівлі-продажу належних ДП «ДГ «Самчики» та ДП «ДГ «Тучинське» зернових. Під час обшуку виявлено та вилучено, серед іншого, мобільний телефон Apple IPhone 14 Pro Max, s/n: НОМЕР_1 , ІМЕІ1: НОМЕР_2 , ІМЕІ2: НОМЕР_3 та ноутбук Acer s/n NXK3JEU006305093BC3400. Постановою детектива НАБУ від 19.01.2024 вищезазначене майно визнано речовим доказом.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

За ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно приписам ч.7 ст. 236 КПК України вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Нормами статті 167 КПК України встановлено, що тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом (ч. 1).

Відповідно до п. 3 ч.2 ст. 168 КПК України забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.

Згідно положень ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна (абз.1 ч.1). Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження (абз. 2 ч. 1). Арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, збереження речових доказів (п.1 ч. 2). У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (абз. 1 ч. 3). Арешт на комп`ютерні системи чи їх частини накладається лише у випадках, якщо вони отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення або є засобом чи знаряддям його вчинення, або зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, або у випадках, передбачених пунктами 2, 3, 4 частини другою цієї статті, або якщо їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, а також якщо доступ до комп`ютерних систем чи їх частин обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту (абз. 2 ч. 3).

Відповідно до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

На переконання колегії суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання детектива про накладення арешту на майно дотримався вказаних вимог закону.

Зокрема, як вбачається з матеріалів справи та встановлено слідчим суддею, в межах даного кримінального провадження 10.01.2024 слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_13 надав органу досудового розслідування дозвіл на обшук фактичного місця проживання ОСОБА_7 , дійшовши висновку, що у ньому ймовірно знаходяться речі та документи, які можуть бути використані як доказ фактів та обставин, що встановлюються у даному кримінальному провадженні (т. 1, а.с.1-18). 18.01.2024 детективами НАБУ проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , за результатами якого виявлено та вилучено, серед інших, мобільний телефон Apple IPhone 14 Pro Max, s/n: НОМЕР_1 , ІМЕІ1: НОМЕР_2 , ІМЕІ2: НОМЕР_3 та ноутбук Acer s/n NXK3JEU006305093BC3400. Встановлено, що дані технічні пристрої містять відомості, що мають доказове значення для досудового розслідування та потребують проведення їх експертного дослідження. Згідно протоколу обшуку від 18.01.2024 вбачається, що під час огляду мобільного телефона виявлено контакти осіб, імовірно причетних до вчиненого кримінального правопорушення, листування в додатках для миттєвого обміну електронними повідомленнями з питань, які стосуються господарської діяльності суб`єктів господарювання, причетних до вчиненого кримінального правопорушення та зміст яких має доказове значення для кримінального провадження. Окрім того, під час вказаного огляду виявлено ознаки попереднього видалення електронних повідомлень. Під час огляду ноутбука Acer виявлено видалені у період недопуску детективів до місця проведення обшуку додатки для миттєвого обміну повідомленнями «Viber», «WhatsApp», «Telegram», після часткового відновлення яких виявлено листування з питань, що стосуються господарської діяльності ДП «ДГ «Тучинське». З огляду на неможливість встановити та скопіювати в повному обсязі видалені файли та відомості під час обшуку, виникла необхідність у їх вилученні. Відтак, накладення арешту вилученого мобільного телефону та ноутбуку зумовлено необхідністю у забезпеченні їх схоронності для проведення експертного дослідження. Такі висновки суду підтверджуються інформацією з протоколу обшуку, де вбачається поведінка власника майна спрямована на знищення/приховування відповідної інформації з технічних пристроїв (не відкриття дверей, видалення месенджерів та файлів під час обшуку) та протоколом огляду вилучених речей. Таким чином, враховуючи стадію та обставини кримінального провадження, приписи ст. 167, 168 та 170 КПК України, колегія суддів вважає вірним висновок слідчого судді про можливість застосування до вищевказаного майна заходів забезпечення кримінального провадження, а доводи представника власника майна в цій частині вважає необґрунтованими.

Окрім цього, доводи представника власника майна про відсутність підозр в даному кримінальному провадженні та відсутність доказів привласнення коштів державних підприємств, а відтак і відсутність підстав для вилучення та арешту технічних пристроїв, колегія суддів вважає такими, що не спростовують висновків слідчого судді з огляду на таке.

Відповідно до ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна (ч. 11 ст. 170 КПК України).

Отже, згідно приписів ст. ст. 98, 170 КПК України, з метою збереження речового доказу арешт може бути накладено на майно будь-якої особи, якщо існує розумна сукупність підозр вважати, що таке майно містить на собі відомості, які мають значення для слідства. Наразі триває досудове розслідування у даному кримінальному провадженні та перевіряється можлива причетність/обізнаність ОСОБА_7 , як співробітниці ТОВ «Зернотрейд Агро» та ТОВ «Агро сервіс К» і особи, що перебуває в тісних зв`язках з ОСОБА_12 (директор та засновник підприємств, які за версією органів досудового розслідування причетні до привласнення коштів державних підприємств), до розслідуваного кримінального правопорушення щодо організації процесу купівлі-продажу належних ДП «ДГ «Самчики» та ДП «ДГ «Тучинське» зернових. Слідчий суддя, надаючи дозвіл на проведення обшуку, в ухвалі від 10.01.2024 перевірив наявні обставини кримінального правопорушення та визнав їх такими, що виправдовують втручання в особисте життя власника та його право власності (т.1, а.с. 11-18). Дослідивши матеріали клопотання, протокол обшуку та огляду технічних пристроїв, слідчий суддя дійшов вірного висновку про наявність у вилучених пристроях відомостей щодо обставин кримінального правопорушення, що встановлюються та можуть в подальшому бути використані як доказ. Доводи апеляційної скарги в цій частині вищевикладеного не спростовують, тому колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді та вважає вилучення та арешт мобільного телефону, ноутбуку виправданим. Враховуючи обставини справи та завдання кримінального провадження таке втручання в право володіння майном на даній стадії розслідування є співрозмірним та виправданим, сприятиме досягненню мети щодо повного, швидкого та неупередженого досудового розслідування, а також забезпеченню збереження цього майна. Разом з цим, колегія суддів зазначає, що у разі встановлення інших фактів, їх доведеності чи спростування, у зв`язку з чим відпаде необхідність у застосуванні заходів забезпечення збереження майна, його можна буде повернути власникам в порядку ст. 174 КПК України.

Колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді про безпідставність доводів представника власника майна щодо проведення обшуку неуповноваженими особами - детективами ОСОБА_10 та ОСОБА_11 . Так, з протоколу обшуку від 18.01.2024 вбачається, що його проведено, складено та підписано детективом ОСОБА_9 , який входить до складу слідчої групи згідно постанови про визначення старшого слідчої групи та слідчих, які здійснюють досудове розслідування від 04.10.2023. Щодо присутності під час обшуку детективів ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , то вони брали лише участь в проведенні відповідної слідчої дії порядку ст.ст. 40, 41, 236 КПК України, що дозволяє слідчому залучати до проведення обшуку інших осіб.

В апеляційній скарзі адвоката ОСОБА_6 містяться також інші доводи, які не мають істотного значення, адже не спростовують обґрунтованого висновку слідчого судді щодо арешту вилученого майна. Отже, вони не потребують детального аналізу з точки зору викладення мотивів рішення суду апеляційної інстанції виходячи з усталеної практики ЄСПЛ. Так, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Ruiz Torija v. Spain від 09.12.1994, № 303-A, § 29; рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява № 4909/04, § 58).

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що слідчим суддею належним чином перевірено та оцінено доводи клопотання детектива, які дають підстави вважати, що вилучені під час обшуку речі відповідають критеріям, визначеним у ст.ст.98, 168, 170 КПК України, наявні в них відомості можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються у цьому кримінальному провадженні.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 98, 168, 170, 173, 309, 401, 404, 405, 407, 422, 424 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 25.01.2024 про арешт майна у кримінальному провадженні №52023000000000495 від 27.09.2023 залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3