Рішення

від 12.02.2024 по справі 344/18796/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/18796/23

Провадження № 2/344/776/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

31 січня 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої - Домбровської Г.В.

за участю секретаря судового засідання - Стефанюк Х.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного торгового підприємства «Лісна» про визнання майнових прав, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі - також «Позивач») звернулася до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до Приватного торгового підприємства «Лісна» (надалі - також «Відповідач»), в якому просила визнати за нею майнове право на квартиру АДРЕСА_1 згідно укладеного договору купівлі-продажу нерухомого майна, яке буде створено у майбутньому №09/20 від 09.11.2020 року.

Позовні вимоги мотивовано тим, що правонаступником попереднього власника ПП «Лісна» не виконуються умови укладеного між ОСОБА_1 та ПП «Лісна» договору купівлі-продажу нерухомого майна, яке буде створено у майбутньому №09/20 від 09.11.2020 року, зокрема, не введено в експлуатацію збудованого об`єкту.

Представник Позивача на адресу суду подав заяву про розгляд справи без його участі, в якій підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Відповідач - Приватне торгове підприємство «Лісна», - явку уповноваженого представника в судове засідання повторно не забезпечив, про причини неявки суду не сповістив, про дату та час судових засідань повідомлявся належним чином. Відзиву на позов від Відповідача до суду не надходило.

Оскільки Відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, про причини своєї неявки в судове засідання не повідомив, відзиву не подав, а позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд на підставі ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - «ЦПК України») ухвалив про заочний розгляд справи.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Проаналізувавши доводи Позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, Судом встановлено наступне.

09 листопада 2020 між ОСОБА_1 (покупцем) та Приватно-торговим підприємством «Лісна» (продавцем) укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна (квартири), яке буде створено у майбутньому №09/20 (надалі - також «Договір»), а саме квартири АДРЕСА_1 (п.2.2 Договору). Планове закінчення будівництва та введення в експлуатацію - ІІ квартал 2022 року. Загальна сума договору складає : 306 000 грн., що становить 8000,00 дол. США (п. 3.1-3.2.)

За п.4.1.1 Договору продавець зобов`язаний передати квартиру у власність покупця та необхідні документи на неї не пізніше ІІ кварталу 2022 року. При передачі квартири покупцеві сторонами за даним договором буде складатись двосторонній акт. Даний обов`язок вважається виконаним з моменту підписання даного акта продавцем та покупцем або його повноважними представниками.

Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера ПТП «Лісна» (а.с.11) від ОСОБА_2 прийнято 306 00,00 грн. (оплата повністю) за нерухоме майно, яке буде створено у майбутньому квартиру АДРЕСА_1 .

Згідно з даними порталу єдиної державної електронної системи у сфері будівництва станом на 11.12.2023 ПТП «Лісна» 06.06.2017 на підставі заяви №47301, наявна декларація про початок будівельних робіт багатоквартирного житлового будинку - АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки - 2610100000:01:004:0021. Дані щодо введення будинку в експлуатацію - відсутні.

Так, частиною 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, з правочинів, тобто дій особи, спрямованих на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Правовідносини, які склалися між сторонами, регулюються Законом України від 18 вересня 1991 року № 1560-XII «Про інвестиційну діяльність».

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про інвестиційну діяльність» всі суб`єкти інвестиційної діяльності незалежно від форм власності та господарювання мають рівні права щодо здійснення інвестиційної діяльності, якщо інше не передбачено законодавчими актами України.

Розміщення інвестицій у будь-яких об`єктах, крім тих, інвестування в які заборонено або обмежено цим Законом, іншими актами законодавства України, визнається невід`ємним правом інвестора і охороняється законом.

Інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об`єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торгівельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України.

Згідно із ст. 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Майнове право, яке можна визначити як «право очікування», є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

За змістом ч. 2, 3 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Відповідно до ч.3 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у паперовій формі подаються оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, копії, засвідчені в установленому порядку.

Моментом виникнення майнових прав у їх носія вважається загально прийнятий момент набуття права власності, визначений статтею 328 ЦК України на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.

У постанові № 6-98цс13 від 02 жовтня 2013 року Верховний Суд України висловив правову позицію про те, що виконання грошових зобов`язань за інвестиційною угодою, а саме повна сплата вартості об`єкта інвестування (стовідсоткова передоплата), свідчить про вчинення дій, спрямованих на виникнення юридичних фактів, необхідних і достатніх для отримання права вимоги переходу права власності на об`єкт будівництва або набуття майнових прав на цей об`єкт.

Статтею ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» визначено, що майновими правами визнаються будь-які права пов`язані з майном, відмінні від права власності у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (право на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо).

У разі невиконання забудовником належним чином взятих на себе зобов`язань, а також відсутності факту введення будинку в експлуатацію, з урахуванням повної та вчасної сплати пайових внесків учасником будівництва, ефективним способом захисту порушених прав останнього є визнання майнових прав на об`єкт інвестування.

Відповідні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 20 березня 2019 року у справі № 761/20612/15-ц, провадження № 14-39цс19), від 27 лютого 2019 року у справі № 761/32696/13-ц, провадження № 14-606цс18, Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 638/12414/17, провадження № 61-21546св19.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17, провадження № 14-8 цс 21 зазначено, що саме інвестор, як особа за кошти якої і на підставі договору з яким був споруджений об`єкт інвестування, є особою, якою набувається первісне право власності на новостворений об`єкт інвестування. Державній реєстрації підлягає право власності тільки на ті об`єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийнято в експлуатацію у встановленому порядку. В іншому випадку інвестор не зможе визнати право власності на квартиру до введення будинку в експлуатацію. Згідно із частиною четвертою статті 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону. Отже, інвестор після виконання умов інвестування набуває майнові права (тотожні праву власності) на цей об`єкт і після завершення будівництва об`єкта нерухомості набуває права власності на об`єкт інвестування як первісний власник шляхом проведення державної реєстрації речових прав на зазначений об`єкт за собою (пункти 93 - 95).

Судом встановлено, що Позивач в повному обсязі проінвестувала будівництво зазначеної вище квартири АДРЕСА_1 , в зв`язку з чим відповідно до ст.7 Закону України «Про інвестиційну діяльність», має право володіти, користуватися і розпоряджатися об`єктом та результатами інвестицій відповідно до законодавчих актів України, оскільки об`єкт та результати інвестицій є власністю інвестора.

Тобто, Позивач виконала свої зобов`язання за Договором, сплатила кошти у визначеній у договорі сумі, у зв`язку із чим за умовами договору набула майнових прав щодо об`єкту нерухомості, зокрема права на отримання в подальшому у власність відповідної квартири.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що будівництво об`єкту не завершене, будинок не введений в експлуатацію.

Відтак, до завершення будівництва об`єкта нерухомості - квартира за вказаним вище будівельним номером, та введення будинку в експлуатацію, Позивачем як інвестору, належать майнові права на цей об`єкт.

Аналогічного правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 09 жовтня 2019 року, справа №761/28769/13-ц.

Враховуючи те, що Відповідач не виконує належним чином узятих на себе зобов`язань, а також, враховуючи, що будинок по АДРЕСА_1 не введено в експлуатацію, з урахуванням повної сплати коштів за умовами Договору, суд дійшов висновку, що право Позивача порушене, оскільки Відповідач свої зобов`язання щодо передачі об`єкту інвестування в експлуатацію для здійснення реєстрації прав власності за Позивачем на об`єкт інвестування, не виконує.

Тобто, Відповідач в односторонньому порядку відмовився від виконання зазначених зобов`язань, що свідчить про порушення майнових прав Позивача на вищевказаний об`єкт, які вона очікувала отримати до терміну, що зазначений у Договорі (ІІ квартал 2022 року), і який минув.

Оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, Суд дійшов висновку, що права Позивача підлягають захисту шляхом визнання майнових прав на вищезазначену квартиру, як об`єкт дослідженого судом Договору.

Розподіл судових витрат між сторонами регулюється ст. 141 ЦПК України. Відтак, так як позов задоволено повністю сплачений позивачем судовий збір слід стягнути з Відповідача в її користь.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 247, 259, 263,265,268,273, 280-283 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , майнове право на об`єкт незавершеного будівництва, а саме: однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

Стягнути з Приватного торгового підприємства «Лісна», код ЄДРПОУ 13662116, в користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , 3060,00 гривень сплаченого судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте Івано-Франківським міським судом за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 12.02.2024 року.

Суддя Домбровська Г.В.