Рішення

від 13.02.2024 по справі 303/526/24

МУКАЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 303/526/24

2/303/68/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2024 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

у складі головуючого судді Заболотного А.М.

секретар судового засідання Вагерич О.С.,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі судових засідань в м. Мукачево в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТ-Транс», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТзОВ «АВТ-Транс», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за договором позики в розмірі 500000,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 02.01.2023 року між ним та третьою особою у цій справі ОСОБА_2 був укладений договір позики. За умовами укладеного договору, ОСОБА_1 , як позикодавець, зобов`язався надати у власність позичальнику ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 500000,00 грн. В свою ОСОБА_2 взяв на себе зобов`язання повернути суму позики у строк до 02.12.2023 року. Крім того, 02.01.2023 року між ним та ТзОВ «АВТ-Транс» був укладений договір поруки, згідно з яким останнє виступило поручителем ОСОБА_2 з метою забезпечення виконання зобов`язань за договором позики. Також зазначає, що він виконав свої договірні зобов`язання у повному обсязі, передавши ОСОБА_2 грошові кошти, проте грошові кошти йому не повернуто, що свідчить про невиконання зобов`язань за договором. Таким чином у зв`язку з порушенням умов та строку виконання договору позики позивач із врахуванням солідарного обов`язку ТзОВ «АВТ-Транс» просить стягнути з відповідача заборгованість за договором позики в розмірі 500000,00 грн.

Ухвалою суду від 15.01.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання по справі призначене на 13.02.2023 року.

30.01.2023 року до суду надійшла заява від представника відповідача ТзОВ «АВТ-Транс» про визнання позову в якій зазначено про те, що він позов визнає, просить його задовольнити, а справу розглянути без його участі.

Учасники судового розгляду в підготовче засідання не з`явилися, в поданих до суду заявах просять позов задовольнити, а справу розглянути без їхньої участі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши та перевіривши наявні у справі докази, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову, якщо визнання відповідачем позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

За таких обставин з урахуванням положень ч.ч. 3, 4 ст. 200 ЦПК України суд вважає за можливе за результатами підготовчого провадження ухвалити рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 02.01.2023 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір позики. Відповідно до п. 1 договору позики від 02.01.2023 року ОСОБА_1 , як позикодавець, зобов`язався надати у власність позичальнику ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 500000,00 грн., а ОСОБА_2 , як позичальник, зобов`язався повернути суму позики у строк та у порядку, визначеному цим договором. Згідно з п. 2.2. договору позики від 02.01.2023 року на момент укладення цього договору грошові кошти в розмірі 500000,00 грн. позикодавець передав позичальнику в повному обсязі. Згідно з п. 3.1. договору позики від 02.01.2023 року сторони узгодили, що зазначену вище суму грошей позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві у строк до 02.12.2023 року. Додатково в п. 6.1. договору позики від 02.01.2023 року сторони визначили, що виконання цього договору забезпечується порукою для чого укладається відповідний договір.

Також встановлено, що з метою забезпечення виконання зобов`язань за договором позики від 02.01.2023 року між ОСОБА_1 та ТзОВ «АВТ-Транс» був укладений договір поруки, відповідно до умов якого поручитель зобов`язався перед позивачем виконати за ОСОБА_2 у повному обсязі грошові зобов`язання за договором позики за умови невиконання або неналежного виконання ним самостійно своїх зобов`язань за таким договором.

Згідно з п. 1.2. договору поруки від 02.01.2023 року поручитель відповідає перед позикодавцем у тому ж обсязі, що і позичальник, в порядку та строки, визначені договором позики.

22.12.2023 року позивачем була надіслана вимога ОСОБА_2 про необхідність повернення позики, що залишилася без реагування.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У ч. 1 ст. 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно з ч. 1 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менше як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

В ст. 1049 ЦК України також зазначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Отже, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

У разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання.

З метою забезпечення правильного застосування ст.ст. 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказувався факт укладення договору позики і його умови. Такі правові висновки щодо застосування ст.ст. 1046, 1047 ЦК України викладені у постановах Верховного Суду України від 18.09.2013 року у справі № 6-63цс13, від 02.07.2014 року у справі № 6-79цс14 та від 13.12.2017 року у справі № 6-996цс17.

Так, судом встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір позики за умовами якого ОСОБА_2 отримав позику в сумі 500000,00 грн. та зобов`язався повернути таку до 02.12.2023 року. Отже, умови договору позики містять факт передачі грошової суми позичальнику в борг, так і зобов`язання про її повернення.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку та поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (ч. 1 ст. 553 ЦК України).

Частинами 1, 2 ст. 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

При цьому встановлено, що умовами договору поруки від 02.01.2023 року передбачена саме солідарна відповідальність поручителя, що надає право позивачу пред`явити вимогу у зв`язку з порушенням боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, тільки до поручителя.

Крім того, суд враховує, що, як зазначено вище, за змістом ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

У цій справі відповідачем у заяві фактично визнано позов про, що подано до суду відповідну заяву. Обставин, за яких визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, судом не встановлено.

З врахуванням вищенаведеного, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності та враховуючи встановлені вище обставини в їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за договором позики від 02.01.2023 року в розмірі 500000,00 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України встановлено, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Положеннями ч. 1 ст. 142 ЦПК України визначено, що у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, що кореспондується з ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Оскільки до початку розгляду справи по суті відповідач позов визнав, суд вважає за необхідне повернути позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, що становить 2500,00 грн. Іншу частину сплаченого позивачем судового збору слід стягнути з відповідача на його користь, що становить 2500,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 10, 12, 13, 18, 76-81, 141, 263-265, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 6, 202, 204, 207, 526, 530, 553, 554, 629, 1046, 1047, 1049 ЦК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТ-Транс» на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 02.01.2023 року в розмірі 500000,00 (п`ятсот тисяч) гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТ-Транс» на користь ОСОБА_1 2500,00 гривень судових витрат.

Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 50 відсотків судового збору в сумі 2500,00 гривень, сплаченого при подачі позову відповідно до квитанції № 2131110027 від 11.01.2024 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТ-Транс» (89600, вул. Яна Амоса Коменського, 73, м. Мукачево, Закарпатська область, ЄДРПОУ 35705760).

Третя особа: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ).

Суддя А.М.Заболотний