Ухвала

від 12.02.2024 по справі 631/146/24

НОВОВОДОЛАЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 631/146/24

провадження № 2-з/631/9/24

У Х В А Л А

про вжиття заходів забезпечення позову

12 лютого 2024 року селище міського типу Нова Водолага

Нововодолазький районний суд Харківської області у складі судді Трояновської Т. М., розглянувши заяву керівника Харківської окружної прокуратури Харківської області О. Ільєнкова про вжиття заходів забезпечення позову, у цивільній справі за позовом Харківської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особіНововодолазької селищної ради Харківської області до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні землями природно-заповідного фонду,

В С Т А Н О В И В:

Керівник Харківської окружної прокуратури Харківської області О. Ільєнков звернувся до Нововодолазького районного суду Харківської області з заявою про забезпечення позову у порядку статте 56, 149, 150 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до якої просить суд накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 6324284000:01:001:0730, площею 0,7800 га; заборонити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) або будь-яким іншим особам, в тому числі за його дорученням, здійснювати будь-які дії із земельною ділянкою з кадастровим номером 6324284000:01:001:0730, площею 0,7800 га, що можуть призвести до погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельної ділянки; заборонити державним кадастровим реєстраторам Держгеокадастру (код ЄДРПОУ 39411771) та державним кадастровим реєстраторам його територіальних органів здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6324284000:01:001:0730, площею 0,7800 га, у тому числі, внесення змін до відомостей Державного земельного кадастру про право власності на вказану земельну ділянку, вчинення дій щодо її поділу, об`єднання або інших дій, які можуть призвести до зміни об`єкта цивільних прав.

В обґрунтування необхідності забезпечення позову прокурор вказав, що рішенням Харківської обласної ради народних депутатів від 21 травня 1993 року створено ентомологічний заказник місцевого значення «Мирчакова балка» на території Нововодолазького (нині Харківського) району Харківської області. Положення про ентомологічний заказник місцевого значення «Мирчакова балка» затверджено наказом начальника Державного управління екологічної безпеки в Харківській області від 29 липня 1999 року.

Відповідно до пунктів 1.2, 2.1 зазначеного Положення ентомологічний заказник місцевого значення «Мирчакова балка» входить до складу природно-заповідного фонду України, у відношенні якого встановлено особливий режим охорони та використання природних ресурсів. Метою створення заказника визначено збереження місця поселення рідкісних степових та типових для лісостепової зони угрупувань комах.

Згідно з вказаного положення на території заказника забороняється діяльність, що суперечить його цільовому призначенню і загрожує збереженню природного комплексу.

Водночас, на підставі рішення виконавчого комітету Просянської сільської ради від 11 вересня 2001 року № 181 передано у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 0,78 га та видано державний акт про право власності на вказану земельну ділянку серії ІІІ-ХР № 053721 від 12 грудня 2001 року.

Згідно з інформацією Департаменту захисту довкілля та природокористування Харківської обласної державної адміністрації земельна ділянка з кадастровим номером 6324284000:01:001:0730 орієнтовно знаходиться у межах ентомологічного заказника місцевого значення «Мирчакова балка».

З метою перевірки відомостей щодо місцезнаходження земельної ділянки з кадастровим номером 6324284000:01:001:0730 Харківською окружною прокуратурою Харківської області було направлено запит до Інституту географії НАН України щодо надання висновку про перебування низки земельних ділянок, зокрема, земельної ділянки з кадастровим номером 6324284000:01:001:0730 в межах ентомологічного заказника місцевого значення «Мирчакова балка».

Відповідно до висновку, викладеного у листі директора Інституту географії НАН від 26 грудня 2023 року № 01-03/176, складеною завідувачем сектору геоморфології Інституту географії НАН України кандидатом географічних наук ОСОБА_2 , земельна ділянка з кадастровим номером 6324284000:01:001:0730 повністю знаходиться в межах ентомологічного заказника місцевого значення «Мирчакова балка», що також підтверджується даними Публічної кадастрової карти з урахуванням шару «Природно-заповідний фонд».

Вищевказане підтверджують й картографічні матеріали, на яких доступно для візуального сприйняття зображено накладення площі спірної земельної ділянки на територію ентомологічного заказника місцевого значення «Мирчакова балка», у сукупності та взаємному зв`язку підтверджують, що земельна ділянка з кадастровим номером 6324284000:01:001:0730 входить в межі ентомологічного заказника місцевого значення «Мирчакова балка» і за категорією належить до земель природно-заповідного фонду.

За твердженням прокурора спірна земельна ділянка відповідно до діючого законодавства України, а саме положень статтей 43, 44, 53, 54 та 83 Земельного Кодексу України, статтей 5, 61 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», статтей 3, 7, 9 та 53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» належить до земель природно-заповідного фонду, що свідчить про встановлення особливого режиму охорони, відтворення та використання відповідних територій, а саме, неможливість їх використання з метою не передбаченою у статті 9 Закону України «Про природно-заповідний фонд України».

Детальне правове та фактичне обґрунтування незаконності перебування спірної земельної ділянки у приватній власності наводиться прокурором у позовній заяві.

Оскільки спірна земельна ділянка належить до земель природно-заповідного фонду права її законного власника територіальної громади, вважатимуться ефективно захищеними лише у разі, якщо ця ділянка повернеться до комунальної власності у первинному вигляді, зберігши свої унікальні природні характеристики.

Заявник зазначив, що оскільки предметом позову у даній справі є повернення земельної ділянки з кадастровим номером 6324284000:01:001:0730 територіальній громаді, то існує ймовірність того, що відповідач може в будь-який момент здійснити відчуження спірної земельної ділянки на користь інших осіб або здійснити її поділ на декілька інших земельних ділянок, що може значно ускладнити або зробити взагалі неможливим виконання рішення суду.

Крім того, забезпечення позову шляхом заборони здійснювати будь-які дії із земельною ділянкою з кадастровим номером 6324284000:01:001:0730, площею 0,7800 га, що можуть призвести до погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельної ділянки, сприятиме поверненню такої ділянки із збереженням її унікальних природних властивостей.

При цьому, прокурор вважав, що застосування зустрічного забезпечення є недоцільним, оскільки накладення арешту на земельну ділянку, а також заборона вчинення щодо неї певних дій, не призведе до завдання збитків ОСОБА_1 , а утримання від подальшої зміни якісних характеристик земельної ділянки не вимагає несення ним додаткових витрат.

У зв`язку із наведеним просив суд вжити заходи забезпечення позову Харківської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особіНововодолазької селищної ради Харківської області до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні землями природно-заповідного фонду.

Приписами частини 1 статті 153 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду). крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

У частині 5 наведеної норми права перебачений порядок розгляду заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на активи, які є предметом спору у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.

Оскільки заява керівника Харківської окружної прокуратури Харківської області про забезпечення позову в даному випадку не стосується накладення арешту на активи, які є предметом спору у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, суд доходить висновку про можливість розгляду заяви без повідомлення учасників справи.

За правилами частини 1 статті 152 Цивільного процесуального кодексу України, заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви за правилами, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; 2) одночасно з пред`явленням позову до суду, до якого подається позовна заява за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Як вказав Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 14 червня 2021 року у справі № 308/8567/20 (провадження № 61-3480сво21) «Законодавець передбачив відповідний процесуальний порядок розгляду заяви про забезпечення позову та вирішення питання про відкриття провадження у справі. Для розгляду заяви про забезпечення позову та вирішення питання про відкриття провадження у справі встановлені різні процесуальні строки: два та п`ять днів відповідно. Першочерговим при надходженні на розгляд суду заяви про забезпечення позову є надання оцінки щодо порядку звернення з нею до суду, за умови дотримання якого здійснюється її розгляд по суті.

У випадку одночасного подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову, розгляд заяви про забезпечення позову не залежить від вирішення питання про відкриття провадження у справі. Законодавець не покладає обов`язку на суд відкрити провадження у справі, а тільки потім вирішувати питання про забезпечення позову. У разі повернення позовної заяви, відмови у відкритті провадження у справі передбачений процесуальний механізм скасування заходів забезпечення позову».

Виходячи з зазначеного, суд розглядає заяву про вжиття заходів забезпечення позову з врахуванням того, що станом на день розгляду заяви, судом не прийнято до розгляду та не відкрито провадження у справі за позовом Харківської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особіНововодолазької селищної ради Харківської області до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні землями природно-заповідного фонду.

Суд всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши всі фактичні данні, які мають значення для вирішення питанняпро вжиття заходів забезпечення позову,виходить з наступного.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свободкожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвстановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 149 Цивільного процесуального кодексу України, частина 1 якої встановлює, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихстаттею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (частина 2 статті 149 Цивільного процесуального кодексу України).

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити тощо.

Метою забезпечення позову, згідностатті 149 Цивільного процесуального кодексу України , є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті це тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 Цивільного процесуального кодексу України заходів забезпечення позову (частина 1 статті 149 Цивільного процесуального кодексу України).

Положеннями частини 1 статті 150 Цивільного процесуального кодексу України визначено види забезпечення позову та передбачено, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову, перелік яких визначений устатті 150 Цивільного процесуального кодексу України, а також інші заходи, необхідні для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 9 частини 1 статті 150 Цивільного процесуального кодексу України.

Отже, забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати або знецінити, якщо такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.

Відповідно до частини 3статті 150 Цивільного процесуального кодексу Українизаходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Отже, застосовуючи заходи забезпечення позову, суди повинні перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Крім того, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Також відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20), умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами немайнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів особи яка звернулася до суду.

При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки особа не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Пленум Верховного Суду України у пункті 6 своєї Постанови від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства про розгляді заяв про забезпечення позову» роз`яснив, що особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення.

Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Саме по собі накладення арешту на об`єкт нерухомого майна без наміру власника його відчужити та заборона їх відчуження жодним чином не впливає на правовий статус цих прав і на права і законні його інтереси.

Як вбачається з поданої заяви предметом спору у справі за позовом Харківської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Нововодолазької селищної ради Харківської області до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні землями природно-заповідного фонду є земельна ділянка з кадастровим номером 6324284000:01:001:0730, площею 0,7800 га, власником якої, відповідно до державного акту про право власності на земельну ділянку серії ІІІ-ХР № 053721 від 12 грудня 2001 року, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Просянської сільської ради від 11 вересня 2001 року № 181, є ОСОБА_1 .

Прокурор звернувся з позовом про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні спірною земельною ділянкою з підстав того, що вона належить до земель природно-заповідного фонду та має особливий режим охорони, відтворення та використання.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчиться, що між сторонами виник спір.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 25 вересня 2019 року у справі № 320/3560/18 (провадження № 61-5051св19).

Отже, судом встановлено що між сторонами існує спір, предметом позову по даній цивільній справі є усунення перешкод у користуванні та розпорядженні землями природно-заповідного фонду.

Заява про забезпечення позову в достатній мірі обґрунтована необхідністю забезпечення позову, заявником викладено свої доводи щодо можливості настання несприятливих наслідків у разі невжиття таких заходів, а зазначені підстави та вид забезпечення позову є співмірними з пред`явленими вимогами, вид забезпечення позову обрано відповідно частини 1 статті 150 Цивільного процесуального кодексу України.

У заяві про забезпечення позову вказано причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, так і обґрунтовано необхідність їх вжиття, як це передбачено приписами статті 151 Цивільного процесуального кодексу України.

Ураховуючи предмет та підстави позову, наведені заявником докази та обґрунтування заявлених вимог у заяві щодо забезпечення позову, їх обґрунтованість, наявність зв`язку між заходом забезпечення позову та предметом позовних вимог, з метою запобігання порушенню прав та охоронюваних законом інтересів позивача, суд вважає за можливе заяву керівника Харківської окружної прокуратури Харківської області О. Ільєнкова про вжиття заходів забезпечення позову задовольнити.

В даному випадку невжиття заходів забезпечення позову може призвести до того, що відповідач в будь-який момент може здійснити відчуження спірної земельної ділянки на користь інших осіб або здійснити її поділ на декілька інших земельних ділянок, що може значно ускладнити або зробити взагалі неможливим виконання рішення суду, а також його дії можуть призвести до погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельної ділянки.

Таким чином, з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог щодо забезпечення позову, наявності зв`язку між заходом забезпечення позову і предметом позовної заяви, в тому числі, спроможності заходів забезпечення позову забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, а також імовірності утруднення виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, є необхідність у застосуванні заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 6324284000:01:001:0730, площею 0,7800 га та заборони державним кадастровим реєстраторам Держгеокадастру та державним кадастровим реєстраторам його територіальних органів здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6324284000:01:001:0730, площею 0,7800 га, у тому числі, внесення змін до відомостей Державного земельного кадастру про право власності на вказану земельну ділянку, вчинення дій щодо її поділу, об`єднання або інших дій, які можуть призвести до зміни об`єкта цивільних прав.

Крім того, вимога забезпечення позову шляхом заборони здійснювати ОСОБА_1 , або будь-яким іншим особам, в тому числі за його дорученням, будь-які дії із вищевказаною земельною ділянкою площею, що можуть призвести до погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельної ділянки, буде сприяти поверненню такої ділянки із збереженням її унікальних природних властивостей.

Станом на час розгляду заяви про забезпечення позову відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець встановив обов`язок суду на застосування зустрічного забезпечення, згідно з частини 3 статті 154 Цивільного процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 8, 149 153, 258, 260, 261, 352 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Заяву керівника Харківської окружної прокуратури Харківської області О. Ільєнкова про вжиття заходів забезпечення позову у цивільній справі за у цивільній справі за позовом Харківської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особіНововодолазької селищної ради Харківської області до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні землями природно-заповідного фонду задовольнити.

Накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 6324284000:01:001:0730, площею 0,7800 га, що на праві власності належить ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), відповідно до державного акта про право власності на земельну ділянку серії ІІІ-ХР № 053721 від 12 грудня 2001 року та заборонити державним кадастровим реєстраторам Держгеокадастру (код ЄДРПОУ 39411771) та державним кадастровим реєстраторам його територіальних органів здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6324284000:01:001:0730, площею 0,7800 га, у тому числі, внесення змін до відомостей Державного земельного кадастру про право власності на вказану земельну ділянку, вчинення дій щодо її поділу, об`єднання або інших дій, які можуть призвести до зміни об`єкта цивільних прав.

Заборонити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) або будь-яким іншим особам, в тому числі за його дорученням, здійснювати будь-які дії із земельною ділянкою з кадастровим номером 6324284000:01:001:0730, площею 0,7800 га, що можуть призвести до погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельної ділянки.

Роз`яснити учасникам справи, що згідно зі статтею 158 Цивільного процесуального кодексу України, суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Копію ухвали направити відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів для негайного виконання та особам, які беруть участь у справі - для відома.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складання ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження такої ухвали, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали суду та з інших поважних причин.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Дані про стягувача: Харківська окружна прокуратура Харківської області, адреса місцезнаходження: вулиця Григорівське шосе, будинок № 52, місто Харків, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 02910108.

Дані про стягувача: Нововодолазька селищна рада Харківської області, адреса місцезнаходження: Харківська область, селище міського типу Нова Водолага, вулиця Донця Григорія, будинок № 14, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 04397997.

Дані про боржника: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_1 , адреса місця проживання чи перебування: АДРЕСА_1 .

Суддя: Т. М. Трояновська