Ухвала

від 07.02.2024 по справі 700/102/24

ЛИСЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 700/102/24

Провадження № 2-з/700/2/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2024 року смт Лисянка

Лисянський районний суд Черкаської області в складі головуючої судді Чорненької О.І. розглянувши без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, заяву представника заявника адвоката Хоріщенка Андрія Васильовича, який діє в інтересах довірителя ОСОБА_1 , про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки, поданої до предявлення позовної заяви,

В С Т А Н О В И В:

Представником заявника - адвокатом Хоріщенком Андрієм Васильовичем подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки до пред`явлення позовної заяви.Заяву обгрунтовано наступним.

Рішенням Лисянського районного суду по справі №700/1203/19 від 27.12.2022 року було визнано недійсними:

- свідоцтво про право на спадщину за заповітом, що видане Лисянською державною нотаріальною конторою 23.08.2019 року на ім`я ОСОБА_2 , на підставі нікчемного заповіту ОСОБА_3 , посвідченого заступником головного лікаря з медичної частини Лисянської ЦРЛ 15.02.2018 року та яке стосується земельної ділянки загальною площею 3,5983 га, кадастровий номер: 7122883000:02:001:0300, що розташована в адміністративних межах Дібрівської сільської ради Лисянського району Черкаської області;

- свідоцтво про право на спадщину за заповітом, що видане Лисянською державною нотаріальною конторою 23.08.2019 року на ім`я ОСОБА_4 , на підставі нікчемного заповіту ОСОБА_3 , посвідченого заступником головного лікаря з медичної частини Лисянської ЦРЛ 15.02.2018 року, та яке стосується земельної ділянки загальною площею 1,7911 га, кадастровий номер: 7122886800:03:001:0597, що розташована в адміністративних межах Смільчинецької сільської ради Лисянського району Черкаської області.

Рішенням Черкаського апеляційного суду від 23.05.2023 року у справі за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Смілянського Ю.М. на рішення Лисянського районного суду від 27.12.2022 р. апеляційну скаргу залишено без задоволення, рішення Лисянського районного суду від 27.12.2022р. в частині позовних вимог до ОСОБА_2 залишено без змін.

Під час розгляду Черкаським апеляційним судом апеляційної скарги відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було вчинено поділ двох земельних ділянок, правовстановлюючі документи яких, скасовано у судовому порядку.

У результаті поділу ОСОБА_4 земельної ділянки з кадастровим номером 7122886800:03:001:0597 утворилося дві земельні ділянки з кадастровими номерами 7122886800:03:001:0262, загальною площею 0,8955 га та 7122886800:03:001:0263, загальною площею 0,8956 га.

У результаті поділу ОСОБА_2 земельної ділянки з кадастровим номером 7122883000:02:001:0300. У результаті поділу утворилося дві земельні ділянки з кадастровими номерами 7122883000:02:001:0339, загальною площею 1,7991 га та 7122883000:02:001:0338, загальною площею 1,7992 га.

Отже відповідачами вживаються дії щодо неможливості виконання рішення суду, ще на стадії судового розгляду. Поділ земельних ділянок призводить до ускладнення виконання рішення Лисянського районного суду від 27.12.2022 року по справі №700/1203/19, оскільки земельні ділянки з кадастровими номерами, свідоцтва на які визнано недійсними уже відсутні.

Стосовно зустрічного забезпечення, позивач пропонує відшкодування збитків відповідачам, які вони понесуть у зв`язку з задоволенням заяви про забезпечення позову.

Вирішуючи заяву представника позивача про забезпечення позову, суд враховує наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Види забезпечення позову передбачені статтею 150 ЦПК України.

Так, відповідно до п. 1 ч. 1 статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь нього, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Так, Верховний Суд у постанові у справі № 643/12369/19 від 19.02.2021, виходить з того, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог:

пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову;

з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, або до набрання законної сили рішенням про відмову в позові.

Верховний Суд роз`яснив, що арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна.

Крім того судом враховується, що у відповідності до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Стаття 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Крім того, суд зазначає, що заява про забезпечення позову подана до пред`явлення позову до відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , предметом якого є виключення запису про право власності з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та вказаний спір є пов`язаним з майном, забезпечення на яке просить накласти сторона, право якої порушено.

Таким чином, оскільки вимоги заявника носять майновий характер, між сторонами існує спір та предметом спору є саме чотири земельні ділянки, з яких дві земельні ділянки з кадастровими номерами 7122886800:03:001:0262, загальною площею 0,8955 га., 7122886800:03:001:0263, загальною площею 0,8956 га., які на праві приватної власності належать ОСОБА_4 та дві земельні ділянки з кадастровими номерами 7122883000:02:001:0339, загальною площею 1,7991 га., 7122883000:02:001:0338, загальною площею 1,7992 га, які належить ОСОБА_2 на праві приватної власності, суд вважає, що заявлені вимоги щодо забезпечення позову є обґрунтованими, оскільки є підстави вважати, що невжиття вказаних заходів забезпечення позову у виді накладення арешту може може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду. А тому, з метою забезпечення позову, суд вважає за необхідне заяву про забезпечення позову задовольнити повністю.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Частиною другою вищевказаної статті передбачено, що зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову.

Згідно ч. ч. 4, 5 ст. 154 ЦПК України зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі, визначеному судом. Якщо позивач з поважних причин не має можливості внести відповідну суму, зустрічне забезпечення також може бути здійснено шляхом: 1) надання гарантії банку, поруки або іншого фінансового забезпечення на визначену судом суму та від погодженої судом особи, щодо фінансової спроможності якої суд не має сумнівів; 2) вчинення інших визначених судом дій для усунення потенційних збитків та інших ризиків відповідача, пов`язаних із забезпеченням позову. При цьому розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову.

Відповідно до ч. ч. 6, 7 ст. 154 ЦПК України питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. В ухвалі про забезпечення позову або про зустрічне забезпечення зазначаються розмір зустрічного забезпечення або інші дії, що повинен вчинити заявник у порядку зустрічного забезпечення.

Зустрічне забезпечення застосовується з метою забезпечення відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову; зустрічне забезпечення завжди носить майновий характер, що полягає в необхідності вчинення позивачем активних дій майнового характеру, спрямованих на фінансове забезпечення покриття можливих збитків, завданих забезпеченням позову. Як правило, зустрічне забезпечення здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів в розмірі, визначеному судом. І лише якщо позивач з поважних причин не має можливості внести відповідну суму, зустрічне забезпечення може бути здійснене в інший майновий спосіб (до прикладу, наданням гарантії, поруки, іншого фінансового забезпечення, вчиненням інших дій щодо усунення потенційних збитків та інших ризиків відповідача, пов`язаних із забезпеченням позову). Зустрічне забезпечення, яке повинен здійснити (виконати) позивач, завжди визначається судом у певному розмірі та має бути здійснене (виконане) позивачем в строк, що не перевищує десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову або ухвали про зустрічне забезпечення, якщо інше не випливає зі змісту заходів зустрічного забезпечення.

Отже, з наведеного вбачається, що зустрічне забезпечення є гарантією відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть виникнути в результаті застосування судом забезпечувальних заходів, а невжиття заходів як забезпечення позову, так і зустрічного забезпечення, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відтак, в контексті вказаних положень закону, особа, звертаючись до суду із заявою про зустрічне забезпечення, повинна аргументувати та довести відповідними доказами в порядку ст. ст. 76-81 ЦПК України наявність можливості заподіяння збитків, які можуть бути спричинені забезпеченням позову у справі.

Таким чином, суд переконаний, що враховуючи зміст правовідносин, що виникли між сторонами, з огляду на обраний вид забезпечення позову, який не впливає на матеріальний стан відповідачів, не призводить до понесення додаткових витрат внаслідок його застосування, враховуючи відсутність доказів завдання відповідачам збитків внаслідок вжиття заходів забезпечення позову, суд приходить до висновку про недоцільність застосування заходів зустрічного забезпечення позову.

На підставі викладеного, керуючись статтями 149-153, 157, 260, 261, 353, 354 ЦПК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову"суд,-

У Х В А Л И В:

Заяву представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Хоріщенка Андрія Васильовича про забезпечення позову - задовольнити.

Накласти арешт на земельні ділянки, а саме:

- земельну ділянку (номер запису про право власності в державному реєстрі прав 49674320) з кадастровим номером 7122886800:03:001:0262, загальною площею 0,8955 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що утворилася у результаті поділу земельної ділянки з кадастровим номером, 7122886800:03:001:0597, свідоцтво про право на спадщину на яку, було визнано недійсним рішенням Лисянського районного суду у справі 700/1203/19 від 27.12.2023 року;

- земельну ділянку (номер запису про право власності в державному реєстрі прав 49674654) з кадастровим номером 7122886800:03:001:0263, загальною площею 0,8956 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що утворилася у результаті поділу земельної ділянки з кадастровим номером, 7122886800:03:001:0597, свідоцтво про право на спадщину на яку, було визнано недійсним рішенням Лисянського районного суду у справі 700/1203/19 від 27.12.2023 року;

- земельну ділянку (номер запису про право власності в державному реєстрі прав 49688336) з кадастровим номером 7122883000:02:001:0338, загальною площею 1,7992 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що утворилася у результаті поділу земельної ділянки з кадастровим номером, 7122883000:02:001:0300, свідоцтво про право на спадщину на яку, було визнано недійсним рішенням Лисянського районного суду у справі 700/1203/19 від 27.12.2023 року;

- земельну ділянку (номер запису про право власності в державному реєстрі прав 49688673) з кадастровим номером 7122883000:02:001:0339, загальною площею 1,7991 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що утворилася у результаті поділу земельної ділянки з кадастровим номером, 7122883000:02:001:0300, свідоцтво про право на спадщину на яку, було визнано недійсним рішенням Лисянського районного суду у справі 700/1203/19 від 27.12.2023 року.

Копію ухвали для виконання направити заявнику та всім особам яких стосуються заходи забезпечення позову для негайного виконання.

Ухвала підлягає негайному виконанню у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала має силу виконавчого документа.

Строк пред`явлення до виконання ухвали суду про забезпечення позову 3 (три) роки.

Повне найменування сторін:

Заявник: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 тел. НОМЕР_2 ;

Представник заявника: адвокат Хоріщенко Андрій Васильович, ордер на надання правничої допомоги № 1107654 від 06.02.2024, місце знаходження:19301, Черкаська область, Звенигородський район, смт. Лисянка, вул. Незалежності, 2;

Особа 1, яка може отримати статус учасника справи: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 ;

Особа 2, яка може отримати статус учасника справи: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_3 .

Головуюча суддя Олена ЧОРНЕНЬКА

Ухвала набрала законної сили «___»

Ухвалу видано стягувачеві «___»

Ухвала може бути пред`явлено до виконання до «___»