Постанова

від 07.02.2024 по справі 914/3016/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" лютого 2024 р. Справа №914/3016/23

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіО.С. Скрипчук

суддівН.М. Кравчук

Б.Д. Плотніцького,

секретар судового засідання Лагутін В.Б.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство Деол» б/н від 04.01.2024 (вх. № 01-05/51/24 від 04.01.2024)

на рішення Господарського суду Львівської області від 12.12.2023 (м. Львів, суддя В.П. Трускавецький)

у справі № 914/3016/23

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Укрнафта», м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство Деол», м. Львів

про стягнення 297 247,20 грн штрафу.

за участю представників:

позивача: Пучка В.А.

відповідача: Семиренко П.Я.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Укрнафта» звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство Деол» про стягнення 297 247,20 грн штрафу.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю «Підприємство Деол» свого зобов`язання за Договором купівлі-продажу № 09/03/1312-МТР від 18.10.2022 в частині своєчасної поставки товару Публічному акціонерному товариству «Укрнафта». Оскільки, відповідач допустив порушення строку поставки товару на більше ніж 30 календарних днів, позивач скористався своїм правом на накладення штрафу, що передбачене п. 6.9. укладеного сторонами Договору.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 12.12.2023 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство Деол» на користь Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» 297 247,20 грн штрафу та 4 458,71 грн відшкодування витрат на оплату судового збору.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що позивач свій обов`язок з здійснення передоплати за товар виконав 11.11.2022, що підтверджується платіжною інструкцією № 18901-П22. Разом з тим, дотримуючись, погодженого сторонами порядку поставки товару, 25.05.2023 на електронну пошту відповідача надіслав заявку № 01/01/09/03/12-02/04/143 від 23.05.2023 на поставку 11 тон Деемульгатору ПМ марка А ТУ У 24.6-32257423-131:2007 зі змінами № 1, 2 та 6 тон Деемульгатору ПМ марка Б ТУ У 24.6-32257423-131:2007 зі змінами № 1, 2, очікувана дата отримання такого товару 20.06.2023.

Водночас, відповідач свій кореспондуючий обов`язок з поставки товару протягом 30 календарних днів з моменту передоплати та отримання заявки на поставку партії товару не виконав своєчасно. Поставка товару за заявкою № 01/01/09/03/12-02/04/143 від 23.05.2023 виконана відповідачем повністю 01.08.2023.

Допустивши порушення строку поставки на понад 30 календарних днів з моменту отримання заявки № 01/01/09/03/12-02/04/143 від 23.05.2023, відповідач порушив права та охоронювані законом інтереси позивача, що стало підставою для нарахування відповідачу штрафу на підставі п. 6.9. Договору у сумі 297 247,20 грн.

Разом з тим, щодо аргументів відповідача про те, що порушення строків поставки сталось з вини позивача, оскільки останній своєчасно та в повному обсязі не оплатив вартості товару по заявці що передувала заявці від 23.05.2023, місцевий господарський суд зазначив, що обставини недодержання своїх обов`язків контрагентами боржника чи відсутність у боржника необхідних коштів, не звільняють боржника від відповідальності за порушення зобов`язання (стаття 617 ЦК України).

Не погодившись з даним рішенням суду Товариство з обмеженою відповідальністю «Підприємство Деол» подало апеляційну скаргу б/н від 04.01.2024 (вх. № 01-05/51/24 від 04.01.2024), в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 12.12.2023 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідач допустив порушення строків поставки саме з вини позивача, оскільки останній своєчасно та в повному обсязі не оплатив вартості товару, поставленого за заявкою від 10.01.2023, що передувала заявці від 23.05.2023. Крім того, загальна заборгованість позивача перед відповідачем станом на 30.09.2023 складає 4066080,00 грн.

Таким чином, апелянт вказує оскільки в даному випадку фактично має місце прострочення виконання зобов`язання з боку позивача (в частині своєчасної та повної оплати за раніше поставлений відповідачем товар), в силу положень ст. 613 ЦК України апелянт підлягає звільненню від відповідальності передбаченої п. 6.9. Договору у вигляді штрафу.

Разом з тим, скаржник не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині відмови доводів відповідача щодо можливого зменшення розміру штрафу.

У судове засідання 07.02.2024 з`явився представник позивача, надав пояснення, проти задоволення апеляційної скарги заперечив

У судове засідання 07.02.2024 з`явився представник відповідача, надав пояснення, доводи апеляційної скарги підтримав.

Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

18 жовтня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Підприємство Деол» (Продавець, Відповідач) та Публічним акціонерним товариством «Укрнафта» (Покупець, Позивач) укладено Договір купівлі-продажу № 09/03/1312-МТР (далі Договір). У вказаному Договорі закріплено такі положення:

У порядку та на умовах, визначених цим Договором, Продавець зобов`язується передати продукцію (далі - Товар) у власність Покупця, а Покупець прийняти Товар та сплатити за нього відповідну грошову суму (п. 1.1.);

Асортимент, кількість, якість, вартість та інші характеристики Товару визначені в Додатках до цього Договору, які є невід?ємною частиною цього Договору (п. 1.2.);

Оплата вартості Товару здійснюється на умовах, визначених Додатками, після отримання Покупцем примірника, належним чином підписаного Сторонами оригіналу Договору (п. 3.2.);

Продавець зобов`язується передати Покупцю Товар у строк та на умовах, визначених цим Договором та відповідними Додатками до цього Договору (п. 5.1.);

Датою постачання Товару вважаться дата передачі його Покупцю у місці призначення без зауважень по кількості, комплектності та якості, якщо інше не встановлно Додатками до Договору та/або Додатковими угодами. Факт передачі Товару підтверджується підписаною Сторонами без зауважень видатковою накладною та/або відповідним Актом приймання-передачі Товару Право власності на Товар переходить від Продавця до Покупця з дати підписання Покупцем без зауважень видаткової накладної та/або Акту приймання-передачі Товару (п. 5.3.);

За порушення строку постачання Товару, його приналежностей та/або документів, що його стосуються, у тому числі викликане виявленням нестачі Товару або постачанням Товару, який не відповідає якості та комплектності, що обумовило необхідність заміни або додаткового постачання Товару у порядку, визначеному п. 5.12, п. 5.13 Договору, Продавець сплачує Покупцю штраф у розмірі 5%, а в разі прострочення термінів поставки на 30 і більше календарних днів у розмірі 10% від вартості Товару не поставленого вчасно (п. 6.9.);

Сторони домовилися, що цей Договір набуває чинності з дати його підписания Сторонами і діє протягом 1 року, але у будь-якому разі, - до повного виконання взаємних зобов`язань Сторонами (п. 11.1.).

У Додатку № 1 до Договору сторони погодили, зокрема, що:

- Предмет поставки: Деемульгатор ПМ марка А ТУ У 24.6-32257423-131:2007 зі змінами № 1, 2 та Деемульгатор ПМ марка Б ТУ У 24.6-32257423-131:2007 зі змінами № 1, 2;

- Загальна вартість Товару, що поставляється по цьому Додатку №1, складає: вісім мільйонів шістсот одинадцять тисяч дев`ятсот тридцять дві гривні 00 коп., в т. ч. ПДВ 1 435 322 грн. 00 коп;

- Термін поставки: протягом 30 календарних днів з моменту передоплати та отримання заявки на поставку партії Товару. Заявка на поставку направляється Продавцю будь-яким способом: поштовим відправленням ПАТ «Укрпошта», кур`єрською службою доставки або електронною поштою;

- Умови оплати: 30% передоплата, решта-по факту поставки партії товару протягом 30 календарних днів.

Позивачем 11.11.2022 здійснено передоплату товару (30% від загальної вартості товару) у розмірі 2 583 579,60 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 18901-П22.

16 січня 2023 року на електронну пошту відповідача позивачем скеровано заявку № 01/01/09/03/12-02/04/1 від 10.01.2023 на поставку 10 тон Деемульгатору ПМ марка А ТУ У 24.6-32257423-131:2007 зі змінами № 1, 2, очікувана дата отримання такого товару 20.02.2023. Згідно з видатковою накладною № 3 від 01.02.2023 відповідач поставив позивачу погоджений у даній заявці товар на суму 1 882 560, 00 грн.

07 лютого 2023 року відповідач звернувся до позивача з листом № 7, де просив завершити погашення боргу, запланованого в січні 2023 року за Договором купівлі-продажу № 09/03/1312-МТР від 18.10.2023.

Листом № 01/01/09/03/12-02/04/23 від 16.02.2023 позивач просив відповідача реструктуризувати борг та запропонував відповідний план.

У листі № 10 від 22.02.2023 відповідач погодив графік погашення заборгованості, запропонований позивачем.

У листі № 11 від 07.03.2023 відповідач просив позивача погасити борг за відвантажений товар на суму 1 317 792,00 грн. Крім того, відповідач у вказаному листі зазначив, що непогашення заборгованості в термін згідно умов договору унеможливлює виконання зобов`язань перед ПАТ «Укрнафта» у 1-му кварталі 2023 року.

25 травня 2023 року на електронну пошту відповідача позивачем скеровано заявку № 01/01/09/03/12-02/04/143 від 23.05.2023 на поставку 11 тон Деемульгатору ПМ марка А ТУ У 24.6-32257423-131:2007 зі змінами № 1, 2 та 6 тон Деемульгатору ПМ марка Б ТУ У 24.6-32257423-131:2007 зі змінами № 1, 2, очікувана дата отримання такого товару 20.06.2023.

13 червня 2023 року відповідач звернувся до позивача з листом № 39, де просив погасити борг за Договором купівлі-продажу № 09/03/1312-МТР від 18.10.2022 у розмірі 769 532,40 грн.

Згідно з видатковими накладними № 22 та № 23 від 25.07.2023 відповідач поставив позивачу, погоджений у заявці № 01/01/09/03/12-02/04/143 від 23.05.2023 товар, а саме: 11 тон Деемульгатору ПМ марка А ТУ У 24.6-32257423-131:2007 зі змінами № 1, 2 на суму 901656,00 грн 27.07.2023 та 6 тон Деемульгатору ПМ марка Б ТУ У 24.6-32257423-131:2007 зі змінами № 1, 2 на суму 2070816,00 грн 01.08.2023.

У листі № 01/01/09/03/12-02/04/216 від 29.08.2023 позивач вимагав у відповідача, у зв`язку з простроченням строку поставки товару на понад 30 календарних днів, на підставі п. 6.9. Договору купівлі-продажу № 09/03/1312-МТР сплатити штраф у розмірі 10% від вартості не поставленого вчасно товару у розмірі 297 247,20 грн.

31 серпня 2023 року відповідач скерував позивачу лист № 78, у якому просив погасити загальну заборгованість Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» у розмірі 4905328,80 грн, з яких 1014915,60 грн за Договором купівлі-продажу № 09/03/1312-МТР від 18.10.2022.

При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частинами першою та другою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Як встановлено колегією суддів, 18.10.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Підприємство Деол» та Публічним акціонерним товариством «Укрнафта» укладено Договір купівлі-продажу № 09/03/1312-МТР.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з п. 8 Додаткової угоди № 1 до Договору термін поставки: протягом 30 календарних днів з моменту передоплати та отримання заявки на поставку партії Товару. Заявка на поставку направляється Продавцю будь-яким способом: поштовим відправленням ПАТ «Укрпошта», кур`єрською службою доставки або електронною поштою.

Позивач 11.11.2023 здійснив передоплату за товар, що підтверджується платіжною інструкцією № 18901-П22.

В подальшому, дотримуючись, погодженого сторонами порядку поставки товару, позивач 25.05.2023 на електронну пошту відповідача надіслав заявку № 01/01/09/03/12-02/04/143 від 23.05.2023 на поставку 11 тон Деемульгатору ПМ марка А ТУ У 24.6-32257423-131:2007 зі змінами № 1, 2 та 6 тон Деемульгатору ПМ марка Б ТУ У 24.6-32257423-131:2007 зі змінами № 1, 2, очікувана дата отримання такого товару 20.06.2023.

Водночас, відповідач свій кореспондуючий обов`язок з поставки товару протягом 30 календарних днів з моменту передоплати та отримання заявки на поставку партії товару не виконав своєчасно. Поставка товару за заявкою № 01/01/09/03/12-02/04/143 від 23.05.2023 виконана відповідачем повністю 01.08.2023.

Відповідач ні у суді першої, ні у суді апеляційної інстанції, не заперечує факт прострочення виконання зобов`язань за Договором.

Згідно ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Сторони в Договорі купівлі-продажу № 09/03/1312-МТР погодили, що за порушення строку постачання Товару, його приналежностей та/або документів, що його стосуються, у тому числі викликане виявленням нестачі Товару або постачанням Товару, який не відповідає якості та комплектності, що обумовило необхідність заміни або додаткового постачання Товару у порядку, визначеному п. 5.12, п. 5.13 Договору, Продавець сплачує Покупцю штраф у розмірі 5%, а в разі прострочення термінів поставки на 30 і більше календарних днів у розмірі 10% від вартості Товару не поставленого вчасно (п. 6.9.);

Допустивши порушення строку поставки на понад 30 календарних днів з моменту отримання заявки № 01/01/09/03/12-02/04/143 від 23.05.2023, відповідач порушив права та охоронювані законом інтереси позивача, що стало підставою для нарахування відповідачу штрафу на підставі п. 6.9. Договору.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позов заявлено позивачем правомірно, розмір штрафу розраховано правильно, а відтак, підлягає задоволенню у повному обсязі.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що оскільки в даному випадку фактично має місце прострочення виконання зобов`язання з боку позивача (в частині своєчасної та повної оплати за раніше поставлений відповідачем товар), в силу положень ст. 613 ЦК України апелянт підлягає звільненню від відповідальності передбаченої п. 6.9. Договору у вигляді штрафу.

Згідно із частинами 1, 3 статті 613 Цивільного кодексу України якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора. Боржник не має права на відшкодування збитків, завданих простроченням кредитора, якщо кредитор доведе, що прострочення не є наслідком його вини або осіб, на яких за законом чи дорученням кредитора було покладено прийняття виконання.

Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання (частина 1 статті 614 Цивільного кодексу України).

Апелянт звертає увагу суду на тому, що він допустив порушення строків поставки саме з вини позивача, оскільки останній своєчасно та в повному обсязі не оплатив вартості товару, поставленого за заявкою від 10.01.2023, що передувала заявці від 23.05.2023. Крім того, загальна заборгованість позивача перед відповідачем станом на 30.09.2023 складає 4066080,00 грн.

Відповідач, як особа, що здійснює підприємницьку діяльність на власний ризик, враховуючи принципи, закріплені в ст. 6 Цивільного кодексу України, взяла на себе відповідні зобов`язання (оплатити товар поставлений позивачем), і об`єктивно усвідомлював усі можливі ризики ведення господарської діяльності та виконання зобов`язань.

Згідно з положеннями ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Підприємництво здійснюється на основі, зокрема, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику (п. 1, абз. 4 ст. 44 ГК України).

Ризики при збитковій підприємницькій діяльності несе сам суб`єкт господарювання, а відповідно нерентабельність та неприбутковість відповідача стосується діяльності самого відповідача, у зв`язку з чим наведені ризики не можуть бути ризиками іншої сторони, оскільки в протилежному випадку порушується принцип збалансованості інтересів сторін. Разом з тим, суд вказує, що відповідач не був позбавлений права подати у даній справі зустрічний позов про стягнення з позивача заборгованості за Договором та штрафних санкцій за порушення строків оплати товару, однак не скористався цим правом.

Відтак, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що обставини недодержання своїх обов`язків контрагентами боржника чи відсутність у боржника необхідних коштів, не звільняють боржника від відповідальності за порушення зобов`язання (стаття 617 ЦК України).

Разом з тим, згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Аналогічне положення міститься й у частині 3 статті 551 Цивільного кодексу України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України визначати конкретні обставини справи як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо, які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (постанова від 16.06.2021 у справі № 915/2222/19).

Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач жодними доказами не підтверджує свій матеріальний, фінансовий стан, який би свідчив про створення додаткового тягаря присудженим до стягнення санкціями, не подав документів, які б свідчили, що основним видом його діяльності є надання виключного виду послуг, про залежність діяльності та отримання доходу від інших контрагентів.

Відтак, місцевий господарський суд не може зробити жодних висновків про фінансово-економічний стан та його вплив на діяльність відповідача, здатність вчасно дотримуватися взятих на себе зобов`язань. За цих обставин суд не вбачає підстав для зменшення належних до сплати штрафних санкцій.

Колегія суддів погоджується з такими висновками місцевого суду, а відтак критично оцінює доводи апелянта про те, що судом неправомірно відмовлено в зменшенні штрафних санкцій.

Підсумовуючи все вищевказане, колегія суддів зазначає, що доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують фактів, покладених в основу рішення Господарського суду Львівської області від 12.12.2023 у справі №914/3016/23.

За приписами частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

З огляду на вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Судові витрати

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 86, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ :

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство Деол» б/н від 04.01.2024 (вх. № 01-05/51/24 від 04.01.2024) залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Львівської області від 12.12.2023 у справі № 914/3016/23 залишити без змін.

3.Судовий збір сплачений за апеляційну скаргу покласти на апелянта.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Повний текст постанови складено 12.12.2024.

Головуючий суддя О.С. Скрипчук

СуддяН.М. Кравчук

Суддя Б.Д. Плотніцький