Рішення

від 12.02.2024 по справі 760/19622/23

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №760/19622/23 2/760/938/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2024 року Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Усатової І.А.

при секретарі Омелько Г.Т.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Науково-технічний центр «Плазмотрон» Інституту Електрозварювання імені Є.О. Патона Національної академії наук України» про визнання трудових відносин припиненими та зобов`язання вчинити дії, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2023 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулась до Солом`янського районного суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Науково-технічний центр «Плазмотрон» Інституту Електрозварювання імені Є.О. Патона Національної академії наук України» (далі по тексту - відповідач), в якому просить суд:

- трудові відносини між ОСОБА_1 та Державним підприємством «Науково-технічний центр «Плазмотрон» Інституту Електрозварювання імені Є.О. Патона Національної академії наук України» визнати припиненими з 29 червня 2023 року, у зв`язку із звільненням за власним бажанням на підставі статті 38 Кодексу законів про працю України;

- зобов`язати керівника Державного підприємства «Науково-технічний центр «Плазмотрон» Інституту Електрозварювання імені Є.О. Патона Національної академії наук України» видати наказ про звільнення ОСОБА_1 з 29 червня 2023 року за власним бажанням на підставі статті 38 Кодексу законів про працю України та видати їй належним чином оформлену трудові книжку, із внесенням до неї записом про звільнення.

- стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 10833,20 грн та 10000 грн моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач послалась на те, що з 17 жовтня 2003 року вона перебувала у трудових відносинах з Державним підприємством «Науково-технічний центр «Плазмотрон» Інституту Електрозварювання імені Є.О. Патона Національної академії наук України». У період з березня 2021 року по лютий 2022 року відповідачем була нарахована, але не виплачена заробітна плата, у зв`язку з чим заборгованість по заробітній платі на користь позивача стягнута у судовому порядку.

14 червня 2023 року, як вказано у позові, позивач подала заяву про звільнення за власним бажанням з 29.06.2023, шляхом надіслання поштовим зв`язком яка залишилась без розгляду.

Того ж дня було надіслано також заяву про відкликання попередніх заяв про звільнення 25.12.2022, 07.01.2023, 06.02.2023.

Як стверджує позивач, підставою, що змусила її звільнитись з роботи, стало порушення відповідачем вимог статті 115 Кодексу законів про працю України щодо строків виплати заробітної плати та виникнення її заборгованості. Заява про звільнення за власними бажанням позивачем не відкликалась, тому фактично трудові відносини, як вважає позивач, між нею та відповідачем припинені .

Крім того, позивач вказує, що у зв`язку з відсутністю наказу про її звільнення, вона не має можливості працевлаштуватись або отримувати належні їй соціальні (трудові) гарантії, також органи Пенсійного фонду України відмовляють їй у перерахунку пенсії, оскільки фактично вона працевлаштована. Зазначає , що у зв`язку з неотримання наказу про звільнення вона має право на відшкодування середнього заробітку за час вимушеного прогулу та незаконними діями відповідача їй заподіяна моральна шкода.

Зважаючи на відсутність наказу про звільнення за власним бажанням на підставі відповідної заяви, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.08.2023 для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю Усатову І.А.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 06.09.2023 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін за вищевказаним позовом.

Оскільки розгляд справи проводиться за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, сторони в судове засідання не викликались.

Згідно з наявними в матеріалах справи доказами, учасникам справи направлено копії ухвали про відкриття провадження у справі та відповідачу - копію позовної заяви з додатками.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, послався на те, що на підприємстві є три заяви позивача про звільнення від 23 грудня 2022 року, від 07 січня 2023 року та від 06 лютого 2023 року. У всіх трьох заявах вказана дата звільнення - дата самої заяви, тому, на переконання відповідача, позивачу необхідно звернутись до підприємства з заявою, поданою у відповідності до вимог чинного законодавства та звільнитись у встановленому законом порядку.

23.11.2023 та 14.12.2023 до суду від позивача надійшли клопотанням про долучення доказів.

Ухвалою суду 12 лютого 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів.

Оскільки справа розглядалась в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін, сторони в судове засідання не викликались.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії трудової книжки серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 на підставі наказу №27-к від 17 жовтня 2003 року прийнята вахтером на Державне підприємство «Науково-технічний центр «Плазмотрон» Інституту Електрозварювання імені Є.О. Патона Національної академії наук України».

14 червня 2023 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 направила на адресу Державного підприємства «Науково-технічний центр «Плазмотрон» Інституту Електрозварювання імені Є.О. Патона Національної академії наук України» заяву від 14 червня 2023 року, в якій просила звільнити її з 29 червня 2023 року за власним бажанням згідно статті 38 Кодексу законів про працю України, а також внести відповідний запис у трудову книжку .

Наказом №01 від 30.06.2023 позивачку звільнено з посади сторожа згідно ст. 38 КзПП України (за власним бажанням) з 03 липня 2023 року та наказано головному бухгалтеру провести розрахунок по заробітній платі.

Вважаючи, що відповідач протиправно не видає наказ про звільнення позивача за власним бажанням згідно статті 38 Кодексу законів про працю України, остання звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Так, предметом позову у даній справі є припинення трудового договору у зв`язку із звільненням за власним бажанням на підставі статті 38 Кодексу законів про працю України (далі по тексту - КЗпП України).

Право громадянина на працю та гарантії захисту від незаконного звільнення, а також створення умов та гарантування можливостей для громадян заробляти собі на життя працею, рівних можливостей у виборі професії та роду трудової діяльності, та забезпечення гарантій захисту працівника від незаконного звільнення закріплено статтею 43 Конституції України.

Частиною 1 статті 38 КЗпП України визначено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору, чинив мобінг (цькування) стосовно працівника або не вживав заходів щодо його припинення, що підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили (частина 3 статті 38 КЗпП України).

Наведене в сукупності свідчить, що стаття 38 КЗпП України зобов`язує власника звільнити працівника в строки, про які працівник просить, також за наявності інших поважних причин, які зазначені в частині першій статті 38 КЗпП України. Тобто перелік таких причин не є вичерпним.

Водночас, позивач обґрунтовуючи свої позовні вимоги посилається на той факт, що звільнення зумовлено невиплатою заробітної плати відповідачем, тобто, порушенням останнім трудового законодавства щодо оплати праці. На підтвердження цих обставин, позивач зазначає, що заборгованість по заробітній платі була стягнута в судовому порядку (цивільна справа №760/16600/22).

Так, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, 24 листопада 2022 року Солом`янським районним судом міста Києва видано судовий наказ про стягнення з Державного підприємства «Науково-технічного центру «Плазмотрон» Інституту Електрозварювання імені Є.О. Патона Національної академії наук України», на користь ОСОБА_1 невиплаченої заробітної плати за період з березня 2021 по лютий 2022 в розмірі 60455,50 грн (https://reyestr.court.gov.ua/Review/108203041)

Суд зазначає, що матеріалами справи підтверджено, що позивачку на час подачі позову уже було звільнено.

А тому у задоволенні позову у частині визнання припиненими трудових відносин між ОСОБА_1 та Державним підприємством «Науково-технічний центр «Плазмотрон» Інституту Електрозварювання імені Є.О. Патона Національної академії наук України» з 29 червня 2023 року, у зв`язку із звільненням за власним бажанням на підставі статті 38 Кодексу законів про працю України та зобов`язання керівника Державного підприємства «Науково-технічний центр «Плазмотрон» Інституту Електрозварювання імені Є.О. Патона Національної академії наук України» видати наказ про звільнення ОСОБА_1 з 29 червня 2023 року за власним бажанням на підставі статті 38 Кодексу законів про працю України слід відмовити.

Що стосується позовних вимог про зобов`язання керівника Державного підприємства «Науково-технічний центр «Плазмотрон» Інституту Електрозварювання імені Є.О. Патона Національної академії наук України» видати позивачці належним чином оформлену трудову книжку, із внесенням до неї запису про звільнення та стягнення з відповідача на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу у сумі 10833,20 грн. та 10000 грн. моральної шкоди суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Відповідно до ст. 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Порядок ведення трудових книжок затверджено Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58.

Пунктом 4.2 вказаної Інструкції № 58 визначено, що якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення,то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому

поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки та що надсилати трудову книжку звільненому працівнику роботодавець має право виключно з письмового дозволу працівника. Якщо письмової згоди на пересилання трудової книжки поштою роботодавець не отримав, то слід керуватися п. 6.2 Інструкції № 58, відповідно до яких трудові книжки та їх дублікати, що не були одержані працівниками при звільненні, зберігаються протягом двох років у відділі кадрів підприємства окремо від інших трудових книжок працівників, які перебувають на роботі. Після цього строку не затребувані трудові книжки (їх дублікати) зберігаються в архіві підприємства протягом 50 років, а по закінченні зазначеного строку їх можна знищити в установленому порядку.

Як убачається з матеріалів справи, заяву про звільнення позивачка направила засобами поштового зв`язку, будь - яких даних про те, чи перебувала позивачка у день звільнення на роботі, матеріали справи не містять, як і не містять заяв до відповідача про направлення трудової книжки та наказу про звільнення за місцем її проживання. Також відсутні будь - які звернення позивачки до позивача після направлення заяви про звільнення.

Однак судом враховується позиція відповідача, викладена ним у відзиві згідно якої трудова книжка буде повернута позивачці лише після сплати суми коштів.

Тобто суд констатує, що трудова книжка знаходиться на підприємстві, даних про направлення листа позивачці щодо отримання трудової книжки матеріали справи не містять.

А тому суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог у цій частині та зобов`язання відповідача видати позивачці належним чином оформлену трудову книжку, із внесенням до неї запису про звільнення.

Також, позивач просила стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 29 червня 2023 року по 23 серпня 2023 року у зв`язку з затримкою видачі копії наказу про звільнення.

Згідно ч.5 статті 235 КЗпП України у разі затримки видачі копії наказу (розпорядження) про звільнення з вини роботодавця працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Згідно довідки про доходи № 4345173387331336 позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві (Солом`янський район) і отримує пенсію за віком.

З відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела нарахованого податку та військового збору вбачається, що за липень 2023 року позивачка мала вже дохід лише у вигляді соціальних виплат з відповідних бюджетів.

Як вбачається з матеріалів справи, заяву про звільнення позивачка направила засобами поштового зв`язку, будь - яких даних про те, чи перебувала позивачка у день звільнення на роботі, матеріали справи не містять, як і не містять заяв про направлення трудової книжки та наказу про звільнення за місцем її проживання.

Тобто з урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку, що відповідачем будь-яким способом не було повідомлено позивачку про звільнення.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 1 статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з частиною 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 81 ЦПК України).

Аналізуючи вищевикладене та надані докази у їх сукупності суд вважає, що відповідачем порушено вимоги закону, позивачці у день звільнення не видано наказ про звільнення та стягненню підлягає середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Однак, суд звертає увагу, що позивачка просить стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 10833,20 грн. за період з 29.06.2023 по 23.08.2023, на що суд зазначає, що звільнення відбулося 03.07.2023, тобто виходячи з вимог позивача, слід стягнути середній заробіток за період 03.07.2023 по 23.08.2023 у сумі 10291,54 грн., виходячи з наступного розрахунку.

Так згідно довідки ДП «Науково-технічний центр «Плазмотрон» Інституту Електрозварювання імені Є.О. Патона НАН України» про заробітну плату (грошове забезпечення, винагороду за цивільно-правовим договором) і заборгованість з виплати №06/10/22 від 06.10.2022, середньоденна заробітна плата за два календарні місяці роботи складає 270,83 грн.

Кількість робочих днів за період з 03.07.2023 по 23.08.2023 складає 38 днів.

Таким чином, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнення складає 10291,57 грн. та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Що стосується стягнення моральної шкоди, суд вважає, що вимога позивача про відшкодування моральної шкоди ґрунтується на вимогах ст. 237-1 КЗпП України, якою передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

При вирішенні питання щодо розміру суми моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача, суд враховує, що діями відповідача позивачу спричинені моральні страждання, оскільки порушені її трудові права. Разом з тим, з урахуванням принципів розумності та справедливості, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача в цій частині в розмірі 1000 гривень.

З огляду на наведене, позов підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 47, 115-117, 231, 232, 235, 237-1, 238 КЗпП України, Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», статтями 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 206, 259, 263-265, 268, 272-279, 430 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Зобов`язати Державне підприємство «Науково-технічний центр «Плазмотрон» Інституту Електрозварювання імені Є.О. Патона Національної академії наук України» (03057, м. Київ, вул. Антона Цедіка, 9-а, ЄДРПОУ: 19026309) видати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) належним чином оформлену трудову книжку, із внесенням до неї запису про звільнення.

Стягнути з Державного підприємства «Науково-технічний центр «Плазмотрон» Інституту Електрозварювання імені Є.О. Патона Національної академії наук України» (03057, м. Київ, вул. Антона Цедіка, 9-а, ЄДРПОУ: 19026309) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) 10291,54 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнення за період з 03.07.2023 по 23.08.2023 та 1000 гривень на відшкодування моральної шкоди.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.А.Усатова