Ухвала

від 08.02.2024 по справі 629/888/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 629/888/19 Номер провадження 88-ц/814/3/24 Доповідач ап. інст. Кузнєцова О. Ю.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Кузнєцової О.Ю.

суддів: Лобова О.А., Пилипчук Л.І.

секретар: Андрейко Я.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві в режимі відеоконференції цивільну справу за заявою представника ОСОБА_1 адвоката Билим Олександра Миколайовича про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Полтавського апеляційного суду від 07 березня 2023 року

по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Лозівського районного округу Харківської області Завада Марина Володимирівна про визнання правочину недійсним

ВСТАНОВИВ:

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Лозівського районного округу Харківської області Завада М.В. про визнання правочину недійсним.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що 02 квітня 2004 року між нею та ОСОБА_2 було укладено договір міни, відповідно до якого вона поміняла належну їй земельну ділянку, площею 8,5365 га, розташовану на території Надеждівської сільської ради Лозівського району Харківської області, яка належала їй на підставі державного акту серії І-ХР № 077319, на телевізор марки LG. Договір міни було посвідчено 02 квітня 2004 року приватним нотаріусом Лозівського районного нотаріального округу Харківської області Завадою М. В., реєстровий запис № 1462 від 02 квітня 2004 року.

01 жовтня 2018 року вона отримала у нотаріуса копію вищевказаного договору міни, та після ознайомлення з ним виявила, що не підписувала спірний договір міни та не мала наміру відчужувати землю.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд визнати договір міни від 02 квітня 2004 року недійсним з моменту його вчинення.

Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 19 січня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Визнано правочин у вигляді Договору міни від 02 квітня 2004 року земельної ділянки площею 8,5365 га, яка належала ОСОБА_1 на підставі державного акту серії І-ХР № 077319, виданого Надеждівською сільською радою Лозівського району Харківської області 07 травня 2002 року, та зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 383, на належний ОСОБА_2 телевізор марки «LG», посвідчений 02 квітня 2004 року Приватним нотаріусом Лозівського районного нотаріального округу Харківської області Завадою М.В., реєстровий запис № 1462 від 02 квітня 2004 року недійсним з моменту його вчинення.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 07 березня 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Кривенка Е.Ю., задоволено.

Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 19 січня 2021 року скасовано та ухвалено нове.

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що відбулося відчуження земельної ділянки, що було заборонено пунктом 15 розділуX Перехідних положеньЗКУкраїни в період дії заборони на відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), так як тлумачення вказаного пункту у редакції станом на час укладення оспорюваного договору, свідчить, що заборона відчуження земельних ділянок для ведення селянського (фермерського) господарства та земельних часток (паїв) не поширювалася на випадки укладення договорів міни таких земельних ділянок та не встановлювала обмежень щодо товару, який може бути предметом обміну на земельну ділянку.

Суд апеляційної інстанції зазначив, щозміни до пункту 15розділу X «Перехідні положення» ЗК Українищодо поширення мораторію на відчуження земельних ділянок для ведення селянського (фермерського) господарства та земельних часток (паїв) на випадки міни земельних ділянок внесеніЗаконом України від 06 жовтня 2004 року № 2059-IV «Про внесення змін до Земельного кодексу України», тобто після укладення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 договору міни земельної ділянки від 02 квітня 2004 року. Згідно з частиною першоюстатті 58 Конституції Українипередбачено, щозакони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Постановою ВерховногоСуду від12червня 2023року касаційнускаргу представника ОСОБА_1 адвоката БилимаО.М. залишенобез задоволення,а постанову Полтавського апеляційного суду від 07 березня 2023 року залишено без змін.

Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що апеляційний суд надав належну правову оцінку пункту 15 розділу Х «Перехідних положень» ЗК України, яка діяла на час укладення оспорюваного договору та правильно застосував висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 227/1506/18 (провадження (№ 14-66 цс 19).

Представник ОСОБА_1 адвокат Билим О.М. звернувся до Полтавського апеляційного суду із заявою про перегляд у зв`язку з нововиявленими обставинами постанови Полтавського апеляційного суду від 07 березня 2023 року.

Підставами для перегляду зазначеного судового рішення за нововиявленими обставинами зазначає те, що на час розгляду справи не було відомо офіційний текст пункту 15 розділу Х «Перехідних положень» Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року № 2768-ІІІ станом на 02 квітня 2004 року і судом не було встановлено обставину про заборону станом на 02.04.2004 року відчужувати земельні ділянки сільськогосподарського виробництва.

На підтвердження вказаної обставини долучив копію листа Міністерства юстиції України № 102388/116841-11-23/10.2.2 від 03.08.2023 з додатками.

Окрім того, нововиявленою обставиною є посилання суду на земельну ділянку, яку внаслідок договору міни отримала позивач ОСОБА_1 , тобто судом не встановлено обставину про отримання ОСОБА_1 земельної ділянки, її розмір, призначення, кадастровий номер, оскільки ОСОБА_1 не відома дана обставина.

Від представника ОСОБА_2 адвоката Пихтіна К.В. до суду надійшло заперечення на заяву представника ОСОБА_1 адвоката Билим О.М., в якому просив заяву залишити без задоволення, а постанову Полтавського апеляційного суду від 07 березня 2023 року без змін.

Заперечення мотивовані тим, що Земельний кодекс України було офіційно оприлюднено в офіційному друкованому виданні «Відомості Верховної Ради України», незнання позивачем офіційного тексту пункту 15 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року № 2768-ІІІ не належить до нововиявлених обставини. Окрім того, наданий позивачем текст пункту 15 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України, який викладено у листі МЮУ від 23.08.2023 року, є повністю ідентичний та дослівним змісту цієї норми, яка була застосована Полтавським апеляційним судом та Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду під час ухвалення ними рішення у справі.

Окрім того, просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати у сумі 5000 грн.

Від представника приватного нотаріуса Лозівського районного округу Харківської області Завади Марини Володимирівни адвоката Дегтярчук Ірини Олександрівни надійшов відзив на заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, в якому просила в задоволенні заяви адвоката Билим О.М. відмовити, а постанову Полтавського апеляційного суду від 07.03.2023 залишити в силі.

Від представника ОСОБА_1 адвоката Билим О.М. до суду надійшла відповідь на заперечення адвоката Пихтіна К.В., в якій вказав, що долучений ним лист Міністерства юстиції України є належним доказом заборони станом на 02 квітня 2024 року відчуження громадянами та юридичними особами належних їм земельних ділянок товарного сільськогосподарського виробництва і повністю спростовує висновки суду.

Також вказав, що сплата відповідачем судових витрат не підтверджена належним чином, а зміст заперечення відповідача є формальним, тому судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн. не підлягають стягненню.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що у задоволенні заяви про перегляд постанови суду апеляційної інстанції за нововиявленими обставинами необхідно відмовити з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи, існували на час її розгляду, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин. Питання про те, які обставини вважати істотними, є оціночним. Суд вирішує його у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення так, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.

Однією із умов перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотність цих обставин для вирішення спору. Тому результат перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами залежить від того, чи спростовують ці обставини факти, які було покладено в основу судового рішення.

Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.

Відтак, істотно значимими (суттєвими обставинами) є такі обставини, обізнаність суду відносно яких при розгляді справи, забезпечила би прийняття цим судом іншого рішення.

При вирішенні питання про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами суд має виходити з визначених ч. 2 ст. 423 ЦПК України підстав, перелік яких є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, та дотримання заявником умов, що містяться в ст. ст. 424, 426 ЦПК України.

Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Необхідними умовами нововиявлених обставин є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до частини четвертоїстатті 423 ЦПК Українине є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

З огляду на зазначене, необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктом 1 частини другоїстатті 423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки учасників справи.

Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (PRAVEDNAYA v. RUSSIA, № 69529/01, § 27, 28, ЄСПЛ, 18 листопада 2004 року).

Представник ОСОБА_1 адвокат Билим О.М. у заяві про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Полтавського апеляційного суду від 07 березня 2023 року, посилався на те, що на час розгляду справи судом не було відомо офіційний текст пункту 15 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року станом на 02 квітня 2004 року, яким передбачалася заборона вічуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення.

До заяви адвокат Билим О.М долучив засвідчену копію тексту розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року станом на 02 квітня 2004 року, що надана листом Міністерства юстиції України № 102388/116841-11-23/10.2.2 від 03.08.2023.

Проте, вищевказані обставини зазначені заявником як нововиявлені, були досліджені при апеляційному та касаційному розгляді даної справи, а тому не можуть вважатися нововиявленими.

На вказану обставину адвокат Билим О.М. посилався в касаційній скарзі на постанову Полтавського апеляційного суду від 07.03.2023 та їй надано правову оцінку у постанові Верховного Суду від 12.06.2023.

Доводи адвоката Билим О.М. щодо необхідності встановлення обставин про отримання ОСОБА_1 земельної ділянки внаслідок договору міни, є необгрунтованими, оскільки в постанові Полтавського апеляційного суду від 07.03.2023, було встановлено факт міни належної ОСОБА_1 земельної ділянки на телевізор марки «LG» належний ОСОБА_2 , а не на іншу земельну ділянку.

Окрім того, в касаційній скарзі адвокат Билим О.М. акцентував увагу суду на те, що відбувся не обмін земельними ділянками, а міна земельної ділянки ОСОБА_1 на телевізор.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 лютого 2009 року «Христов проти України», заява № 24465/04, Європейський суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка зокрема проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності (res judicata), згідно з яким жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду.

Європейський суд з прав людини зазначив, що перегляд рішення, яке набрало законної сили, не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (Ponomaryov v. Ukraine, № 3236/03, § 40, ЄСПЛ, 3 квітня 2008 року).

Відповідно до частини третьоїстатті 429 ЦПК Україниза результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може: 1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; 2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; 3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.

За таких обставин колегія суддів вважає, що заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не містить доводів, що свідчать про наявність підстав, передбаченихстаттею 429 ЦПК Українидля її задоволення та скасування судового рішення, що переглядається, а тому у задоволенні цієї заяви необхідно відмовити та залишити постанову Полтавського апеляційного суду від 07 березня 2023 року в силі.

У поданих до суду запереченнях на заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами адвокат Пихтін К.В. просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу у сумі 5000 грн.

Відповідно достатті 59 Конституції Україникожен має право на професійну правничу допомогу.

За вимогамистатті 15 ЦПК Україниучасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленомузаконом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

У постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/12876/19 зауважено, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Водночас чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. З урахуванням наведеного суд зазначив, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження понесених ОСОБА_2 витрат на правову допомогу надано ордер на надання правничої допомоги в Полтавському апеляційному суді, копію договору про надання правової допомоги № 457 від 08.08.2022, копію специфікації № 3 від 27.10.2023 до вищевказаного договору, у п. п. 1, 2 якої вказано, що вартість представництва в Полтавському апеляційному суді у провадження за нововиявленими обставинами за заявою про перегляд постанови Полтавського апеляційного суду від 07 березня 2023 року у справі № 629/888/19 складає 5000 грн., копію акту наданих послуг № 213 від 30.10.2023.

Верховний Суд у справі № 922/3812/19висловив позицію про те, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписамистатті 30Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Заперечуючи, щодо визначенго розміру гонорару адвокат Билим О.М. посилався на те, що сплата відповідачем судових витрат не підтверджена належним чином, а тому судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн. не підлягають стягненню.

Проте, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті137та частина восьма статті141 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі№ 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження№ 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів, враховуючи принцип співмірності та розумності, критерій реальності адвокатських витрат, а також характер складності справи, обсяг виконаної адвокатом роботи дійшов висновку про наявність підстав для стягнення ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу, понесені у суді апеляційної інстанції, у розмірі 5000 грн.

Керуючись ст.ст.133,137,141,423-429 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Заявупредставника ОСОБА_1 адвоката БилимОлександра Миколайовичапро переглядза нововиявленимиобставинами постановиПолтавського апеляційногосуду від07березня 2023року залишити без задоволення

Постанову Полтавського апеляційного суду від 07березня 2023року по справі № 629/888/19 залишити в силі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу, понесені у суді апеляційної інстанції, у розмірі 5000 грн.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий: О. Ю. Кузнєцова

Судді: О. А. Лобов

Л. І. Пилипчук