Постанова

від 13.02.2024 по справі 906/497/22

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2024 року Справа № 906/497/22

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Гудак А.В. , суддя Олексюк Г.Є.

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області на рішення Господарського суду Житомирської області від 26.10.2023 р. у справі №906/497/22, ухвалене суддею Кравець С.Г., повний текст рішення складено 27.10.2023 р. у справі № 906/497/22

за позовом Акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Житомирської філії АТ "Укртелеком"

до Управління соціального захисту населення Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області

про стягнення 9 689,24 грн.

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Житомирської філії ПАТ "Укртелеком" звернулося до Господарського суду Житомирської з позовом до Управління соціального захисту населення Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області про стягнення 23531,94грн відшкодування вартості телекомунікаційних послуг наданих пільговій категорії населення та судового збору.

Також, позивач звернувся до Господарського суду Житомирської області з клопотанням про зменшення суми позову на суму 13 842,70 грн. та просив стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 9689,24 грн.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 26.10.2023 р. у справі №906/497/22 позов задоволено. Стягнуто з Управління соціального захисту населення Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області на користь Акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Житомирської філії Акціонерного товариства "Укртелеком" 9 689,24 грн відшкодування вартості телекомунікаційних послуг, наданих пільговій категорії населення, 2 481,00 грн витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, представник Управління соціального захисту населення Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить прийняти скаргу до розгляду. Скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 26 жовтня 2023 року у справі №906/497/22 справу направити на новий розгляд.

Листом №906/497/22/7585/23 від 21 листопада 2023 року матеріали справи витребувано з Господарського суду Житомирської області.

01.12.2023 до апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.12.2023 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління соціального захисту населення Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області на рішення Господарського суду Житомирської області від 26.10.2023 р. у справі №906/497/22 в порядку письмового провадження.

19.12.2023 р. на адресу апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Житомирської філії АТ "Укртелеком" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач зазначає, що рішення Господарського суду Житомирської області від 26.10.2023 р. ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.10 ст.270 ГПК України апеляційна скарга на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За приписами ч.13 ст.8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи ( абзац 2 частина 10 статті 270 ГПК України).

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги Управління соціального захисту населення Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області на рішення Господарського суду Житомирської області від 26.10.2023 р. у справі №906/497/22 без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в них, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши надану юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесені оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, Північно західний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

1.Зміст рішення суду першої інстанції.

Суд першої інстанції позов Акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Житомирської філії АТ "Укртелеком" задовольнив. Суд першої інстанції дійшов висновку, що, внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань по відшкодуванню пільгової вартості послуг зв`язку за липень-грудень 2021 рік, перед відповідачем наявна заборгованість у розмірі 9 689,24 грн. Однак відповідач відповідних відрахувань по відшкодуванню пільгової вартості послуг зв`язку за період липень-грудень 2021 не здійснював, доводів позивача не спростував. Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 9 689,24грн відшкодування вартості телекомунікаційних послуг, наданих пільговій категорії населення є обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства та такими, що підлягають задоволенню.

2.Узагальнені доводи апеляційної скарги та заперечення інших учасників справи.

В апеляційній скарзі Управління соціального захисту населення Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області вказує на те, що рішення є таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства та необґрунтованим з наступних підстав.

Згідно з ст. 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності. Органи місцевого самоврядування при розробці та реалізації місцевих соціально-економічних програм можуть передбачати додаткові соціальні гарантії за рахунок коштів місцевих бюджетів. Встановлюючи пільги окремим категоріям громадян держава, у відповідності до Конституції України, Бюджетного кодексу України та Законів України, якими встановлені пільги, взяла на себе зобов`язання щодо забезпечення відшкодування підприємствам - надавачам послуг втрат, які пов`язані з наданням послуг особам, які мають законодавчо встановлене право на відповідні пільги з їх оплати.

Пунктом 20-4 ч. 1 ст. 91 Бюджетного кодексу України передбачено, що видатки на пільги з послуг зв`язку відносяться до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів.

Відповідно до ч. 4 ст. 20 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" розробка та виконання Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів здійснюються на основі пріоритетності фінансування видатків для забезпечення надання державних соціальних гарантій.

Згідно з п.23 ч.1 ст.26 Закону №280/97-ВР розгляд прогнозу місцевого бюджету, затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього; затвердження звіту про виконання відповідного бюджету вирішується виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Виходячи із системного аналізу положень Бюджетного кодексу України, Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" вбачається, що саме представницький орган місцевого самоврядування є відповідальним за забезпечення здійснення видатків на пільги з послуг зв`язку з бюджету місцевого самоврядування.

Відповідно до ст.16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.

Таким чином, саме органи місцевого самоврядування (територіальні громади) відповідальна за затвердження та забезпечення здійснення видатків на відшкодування підприємствам - надавачам послуг витрат, пов`язаних з наданням окремим категоріям громадян пільг з оплати послуг зв`язку.

Згідно з п.3 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 №117 (далі - Положення №117), структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій військових адміністрацій), виконавчих органів з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад/органи Пенсійного фонду України (далі - уповноважені органи), організовують збирання, систематизацію і зберігання інформації про пільговиків, та забезпечують її автоматизоване використання.

Водночас, главою 14 Бюджетного кодексу України внормовано розмежування видатків між бюджетами відповідно до якого видатки на пільги з послуг зв`язку відносяться до видатків місцевих бюджетів, які можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів (п. 20-4 ч.1 ст. 91 БК України).

Відтак, скаржник стверджує, що Управління соціального захисту населення Житомирської районної державної адміністрації не є розпорядником державних коштів, а лише здійснює збір та обробку інформації щодо пільг громадян.

Заперечуючи доводи апеляційної скарги, Акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Житомирської філії АТ "Укртелеком" у відзиві на апеляційну скаргу вказує на те, що відповідно до Положення «Про управління соціальної захисту населення Житомирської районної ради», яке затверджене розпорядженням голови Житомирської РДА, виконанням пріоритетних напрямків державної політики , зокрема державних програм соціального захисту населення щодо надання допомог, компенсацій та пільг і так далі, забезпечується УСЗН Житомирської РДА, яке відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 року за №711 «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Житомирської області» та Постанови ВР України від 17.07.2020 року №807-IX «Про утворення та ліквідацію районів» здійснило передачу особових справ одержувачів допомог та гарантій в тому числі Попільнянського управління, яке з 01.02.2021 року є відділом УСЗН Житомирської РДА.

Відповідно до вимог зазначеного вище Положення до основних завдань УСЗН Житомирської РДА відноситься призначення та виплата соціальної допомоги, адресної грошової допомоги, компенсації та інших соціальних виплат, установлених законодавством.

Згідно вимогами Положення УСЗН Житомирської РДА відповідно до визначених повноважень виконує функцію прийому документів для призначення усіх видів соціальної допомоги, пільг, компенсацій та інших виплат визначених законодавством, який здійснюється через уповноважених посадових осіб виконавчого органу сільської, селищної, міських рад відповідної територіальної громади, посадовими особами центру надання адміністративних послуг, в тому числі відділом (Попільня) та УСЗН Житомирської РДА.

Структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних держадміністрацій виконавчих органів з питань соціального захисту населення організовують збирання, систематизацію та зберігання інформації та забезпечують її автоматизоване використання для розрахунку розміру пільг та їх витати і проведення виплати передбаченим категоріям населення, ведуть облік пільговиків шляхом формування на кожного пільговика персональної облікової картки в якій використовується реєстраційний номер облікової картки платника податків, вносять до реєстру відповідні уточнення.

Така є позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 07.08.2023 року за №922/1418/22.

Слід також зазначити, що положення п. 6 статті 92 Конституції України та ст.19 закону України «Про державні соціальні стандарти та гарантії» у сукупності свідчать про те, що покладання обов`язків з відшкодування спірних витрат на послуги зв`язку пільговий категоріям громадян на органи місцевого самоврядування є помилковим, оскільки боржником у даних правовідносинах є держава, яка здійснює свої цивільні права через відповідні органи.

Відтак, належним представником держави у спірних правовідносинах є той суб`єкт , який визначений законом про державний бюджет головним розпорядником бюджетних коштів, прийнятий законодавцем у році, що відповідає спірному періоду, за який понесені позивачем витрати за надання послуг зв`язку пільговим категоріям громадян підлягають компенсації.

3.Обставини справи, встановлені апеляційним судом.

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком", відокремленим підрозділом якого є Житомирська філії ПАТ "Укртелеком" (позивач), є оператором телекомунікацій, який надає телекомунікаційні послуги споживачам відповідно до вимог Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про телекомунікації", Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 №295, інших законодавчих актів України.

У період з липня по грудень 2021 року ПАТ "Укртелеком" в особі Житомирської філії було надано послуги зв`язку на пільгових умовах частині населення селища Попільня Житомирського району Житомирської області, яке включено до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, що має право на пільги і підпадає під дію Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про охорону дитинства", "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", тощо, проте, відповідач всупереч положенням чинного законодавства України не компенсував позивачу витрати за вказаний період в сумі 9 689,24 грн.

Факт надання послуг та фактичне споживання їх споживачами, які користуються такими пільгами, підтверджується розрахунком боргу та розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг (Форма №3-пільга) громадянам селища Попільня Житомирського району за період з липня-грудня 2021 року, а саме: за липень 21 - 1 832,21грн, за серпень 2021 - 1 806,04, за вересень 2021 - 1 634,80грн, за жовтень 2021 - 1 534,94грн, за листопад 2021 - 1 461,60грн, за грудень 2021 - 1 419,65грн (т.1, а.с.9, 131, 140, 149, 158, 167,176).

Позивач помісячно направляв відповідачу для здійснення розрахунку за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям споживачів, відповідні розрахунки та акти звіряння, про що свідчать супровідні листи та описи вкладення (т.1, а.с. 13, 19, 23, 29, 33, 39, 43, 49, 53, 60, 64, 71, докази надіслання т.1, а.с.185, 189, 192, 195, 196, 201, 202, 207, 210, 212, 214, 218).

Не відшкодування відповідачем сум витрат, понесених ПАТ "Укртелеком" в особі Житомирської філії ПАТ "Укртелеком" за надані телекомунікаційні послуги, стало підставою для звернення позивача з позовом у даній справі.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 26.10.2023 р. у справі №906/497/22 позов задоволено.

4.Правові норми, які застосовуються апеляційним судом до спірних правовідносин.

Засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та Законами України основних соціальних гарантій, визначає Закон України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", за змістом якого державні соціальні гарантії - встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, встановлені законами пільги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами, які забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму.

У ч. 1 ст.17 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" унормовано, що основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень.

Законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема щодо забезпечення пільгових умов задоволення потреб у товарах та послугах окремим категоріям громадян, які потребують соціальної підтримки (ст. 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії").

Стаття 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" розділяє соціальні гарантії на обов`язкові та додаткові.

Згідно з частиною 3 цієї статті державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Водночас частина 3 вказаної статті визначає, що органи місцевого самоврядування при розробці та реалізації місцевих соціально-економічних програм можуть передбачати додаткові соціальні гарантії за рахунок коштів місцевих бюджетів.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 20 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" надання державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок бюджетів усіх рівнів, коштів підприємств, установ і організацій та соціальних фондів на засадах адресності та цільового використання.

Пільги з оплати користування послугами зв`язку та комунікаційними послугами передбачено низкою законодавчих актів України. Так, перелік категорій громадян, яким державою встановлені державні соціальні гарантії у виді пільг, встановлено, зокрема, Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Законом України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист".

За змістом ч. 1 ст.140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Відповідно до положень Конституції України (стаття 143) та Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (стаття 16) повноваження органів місцевого самоврядування поділяються на власні (самоврядні) та делеговані, тобто повноваження органів виконавчої влади, надані органам місцевого самоврядування законом.

До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить встановлення за рахунок власних коштів і благодійних надходжень додаткових до встановлених законодавством гарантій щодо соціального захисту населення (пункт "а" ч.1 ст.34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Разом із тим згідно з підпунктом "є" пункту 9 частини 1 статті 87 Бюджетного кодексу України до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 5 частини 2 статті 671 цього Кодексу) належать видатки на інші програми в галузі соціального захисту та соціального забезпечення, що забезпечують виконання загальнодержавних функцій, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

5. Правова позиція апеляційного суду стосовно обставин справи і доводів апеляційної скарги.

Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Соціальні пільги на отримання телекомунікаційних послуг для ряду категорій громадян встановлено такими Законами України: Закону України "Про жертви нацистських переслідувань", Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист", Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Законом України "Про охорону дитинства".

Відповідно до частини 3 статті 63 Закону України "Про телекомунікації" та пункту 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №295 від 11 квітня 2012 року, споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, телекомунікаційні послуги надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України. Установлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред`явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

Вказані норми законів закріплюють реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовний обов`язок Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" надавати пільги визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов`язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.

Частиною 3 статті 142 Конституції України встановлено, що витрати органів місцевого самоврядування, що виникли внаслідок рішень органів державної влади, компенсуються державою.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 №117 (в редакції, дія якої поширюється на спірні правовідносини), запроваджено Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги. Зобов`язано Міністерство соціальної політики забезпечити внесення до Реєстру інформації про: осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою відповідно до Кодексу цивільного захисту України, Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні", "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист", "Про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою", Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років, "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про освіту", "Про прокуратуру", "Про Службу безпеки України", "Про бібліотеки і бібліотечну справу", "Про захист рослин", "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", "Про жертви нацистських переслідувань", "Про Державну кримінально-виконавчу службу України", "Про Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації України", "Про охорону дитинства", "Про соціальний захист дітей війни", "Про культуру", Основ законодавства України про охорону здоров`я і пенсіонерів за віком.

Відповідно до абз.2 п.1 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, реєстр складається з баз даних Мінсоцполітики, Міністерства соціальної політики Автономної Республіки Крим, структурних підрозділів з питань соціального захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, структурних підрозділів з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад.

Згідно з п.3 Реєстру, структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - уповноважені органи): організовують збирання, систематизацію і зберігання зазначеної в пункті 2 цього Положення інформації та забезпечують її автоматизоване використання для розрахунку розміру пільг та їх виплати і проведення виплати соціальних стипендій та державної допомоги постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей; ведуть облік пільговиків шляхом формування на кожного пільговика персональної облікової картки згідно з формою "1 - пільга", в якій використовується реєстраційний номер облікової картки платника податків. Форма 1 - пільга затверджується Мінсоцполітики.

Відповідно до абз.1 п.4 Реєстру, уповноважені органи з дотриманням вимог Законів України "Про інформацію" і "Про захист персональних даних" мають право: отримувати від пільговиків документи, що підтверджують їх право на пільги; проводити перевірку достовірності поданих документів; отримувати відомості від пільговиків, а також від державних органів, де перебувають на обліку пільговики, підприємств та організацій, що надають послуги, житлово-експлуатаційних організацій.

Постановою Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 року № 1101 затверджено "Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для виплати деяких видів допомог, компенсацій, грошового забезпечення та оплати послуг окремим категоріям населення".

Пунктами 2, 3 Порядку визначено, що головним розпорядником бюджетних коштів та відповідальним виконавцем бюджетної програми є Мінсоцполітики.

Розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня є: структурні підрозділи з питань соціального захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій (далі - регіональні органи соціального захисту населення); структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчі органи міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад, центри з нарахування та здійснення соціальних виплат, які відповідають вимогам пункту 47 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення).

Відповідно до п.5 Порядку, розподіл бюджетних коштів за напрямами, зазначеними у пункті 4 цього Порядку, здійснюється головним розпорядником бюджетних коштів за пропозиціями регіональних органів соціального захисту населення на підставі поданих структурними підрозділами з питань соціального захисту населення за встановленими формою та строками Мінсоцполітики даних, сформованих виходячи з прогнозної кількості отримувачів допомог, компенсацій, грошового забезпечення та оплати послуг, кількості малих групових будинків та дітей, які перебувають в них, установлених розмірів відповідних виплат, а також з урахуванням необхідності виконання бюджетних зобов`язань минулих років, узятих на облік в органах Казначейства, у разі їх відповідності паспорту бюджетної програми.

Пунктами 7-9 Порядку визначено, що структурні підрозділи з питань соціального захисту населення подають щомісяця: до 25 числа регіональним органам соціального захисту населення заявки щодо потреби в бюджетних коштах для виплати деяких видів допомог, компенсацій, грошового забезпечення та оплати послуг окремим категоріям населення на наступний місяць; до 8 числа заявки щодо потреби в бюджетних коштах для виплати деяких видів допомог, компенсацій, грошового забезпечення та оплати послуг окремим категоріям населення на поточний місяць.

Регіональні органи соціального захисту населення узагальнюють отримані від структурних підрозділів з питань соціального захисту населення заявки та не пізніше ніж протягом двох робочих днів подають Мінсоцполітики узагальнену заявку за встановленою ним формою в розрізі адміністративно-територіальних одиниць, за якими Мінсоцполітики не пізніше ніж протягом трьох робочих днів перераховує бюджетні кошти регіональним органам соціального захисту населення.

Позивач - Акціонерне товариство "Укртелеком" є оператором телекомунікацій і включений до Реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації. Товариство здійснює свою діяльність відповідно до чинного законодавства України, зокрема - Закону України "Про телекомунікації", Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 295, Статуту та внутрішніх актів товариства. Згідно з п.2.2.1. Статуту товариства, одним із його видів діяльності є надання телекомунікаційних послуги споживачам.

Житомирська філія акціонерного товариства "Укртелеком" є відокремленим підрозділом публічного акціонерного товариства, не має статусу юридичної особи і здійснює від імені товариства публічного акціонерного товариства частину його господарської та іншої діяльності, а також функції представництва.

Відповідач - Управління соціального захисту населення Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня, який підзвітний головному розпоряднику бюджетних коштів та відповідальним виконавцем бюджетної програми - Мінсоцполітики.

З матеріалів справи вбачається, що протягом липня - грудня 2021 року позивач надавав послуги зв`язку пільговим категоріям населення селища Попільня Житомирського району, а саме: за липень 2021 в сумі 1 832,21 грн; за серпень 2021 - 1 806,04 грн; за вересень 2021 - 1 634,80грн; за жовтень 2021 - 1 534,94грн; за листопад 2021 - 1 461,60грн, за грудень 2021 - 1 419,65грн, що разом становить 9689,24грн (т.1, а.с.131, 140, 149, 158, 167, 176).

Таким чином, доказами, які містяться в матеріалах підтверджено факт надавання позивачем послуги зв`язку пільговим категоріям населення селища Попільня Житомирського району протягом липня - грудня 2021 року на загальну суму 9 689,24грн.

При цьому, чинне законодавство України не передбачає обов`язковості укладення договору про розрахунки з постачальниками послуг, наданих особам, які згідно з чинним законодавством мають право на пільги, оскільки зобов`язання сторін у таких відносинах виникають безпосередньо із законів України і не залежать від їх бажання.

Пунктом 14 Закону України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України" від 20.12.2016 року № 1789-VIII, ч. 1 ст. 91 Бюджетного кодексу України було доповнено пунктом 20-4, зокрема: до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки на пільги з послуг зв`язку, інші передбачені законодавством пільги, що надаються ветеранам війни; особам, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; постраждалим учасникам Революції Гідності; особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; ветеранам праці; жертвам нацистських переслідувань; ветеранам військової служби; ветеранам органів внутрішніх справ; ветеранам Національної поліції; ветеранам податкової міліції; ветеранам державної пожежної охорони; ветеранам Державної кримінально-виконавчої служби; ветеранам служби цивільного захисту; ветеранам Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України; вдовам (вдівцям) померлих (загиблих) ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції, ветеранів податкової міліції, ветеранів державної пожежної охорони, ветеранів Державної кримінально-виконавчої служби, ветеранів служби цивільного захисту та ветеранів Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України; особам, звільненим з військової служби, які стали особами з інвалідністю під час проходження військової служби; особам з інвалідністю, дітям з інвалідністю та особам, які супроводжують осіб з інвалідністю I групи або дітей з інвалідністю (не більше одного супроводжуючого); реабілітованим громадянам, які стали особами з інвалідністю внаслідок репресій або є пенсіонерами; громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; дружинам (чоловікам) та опікунам (на час опікунства) дітей померлих громадян, смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою; багатодітним сім`ям, дитячим будинкам сімейного типу та прийомним сім`ям, в яких не менше року проживають відповідно троє або більше дітей.

Разом з тим, вказаним нормативним актом не перекладається відповідальність держави за невиконання взятих своїх зобов`язань перед громадянами, що мають відповідні пільги та перед операторами зв`язку, які належним чином виконали свій обов`язок і надали послуги на органи місцевого самоврядування.

Іншого органу, створеного для виконання зазначених функцій, судами не встановлено.

Таким чином, враховуючи приписи п.1,3,4 Постанови КМУ від 29.01.2003 №117, п. 20-4 ст. 91 Бюджетного кодексу України, п. 2, 3 Порядку (в редакції, дія якої поширюється на спірні правовідносини), колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що відповідач має законодавчо встановлений обов`язок по відшкодуванню або фінансуванню пільг з послуг зв`язку, наданих у спірному періоді.

Водночас судами враховано, що саме структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад організовують збирання, систематизацію і зберігання зазначеної в пункті 2 цього Положення інформації, а також мають право, зокрема, отримувати відомості від пільговиків, а також від державних органів, де перебувають на обліку пільговики, підприємств та організацій, що надають послуги.

Не відшкодування відповідачем сум витрат, понесених ПАТ "Укртелеком" в особі Житомирської філії ПАТ "Укртелеком" за надані телекомунікаційні послуги, стало підставою для звернення позивача з позовом у даній справі.

При вирішенні даного спору, судом першої інстанції вірно враховано, що ні Законом України "Про телекомунікації", ні Правилами надання та отримання телекомунікаційних послуг не передбачено жодного обмеження щодо надання послуг у разі відсутності коштів на зазначені цілі (Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 26 червня 2018 року по справі №924/781/17).

Частина 2 статті 218 ГК України та стаття 617 ЦК України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення від відповідальності.

Відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо у залежність від видатків бюджету (рішення від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 17.03.2004 № 7-рп/2004, від 01.12.2004 № 20-рп/2004, від 09.07.2007 № 6-рп/2007).

Зокрема, у рішенні від 09.07.2007 №6-рп/2007 Конституційний Суд України наголосив, що невиконання державою своїх соціальних зобов`язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2).

Разом із тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно з практикою ЄСПЛ (справа "Кечко проти України", заява №63134/00) держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення ЄСПЛ). У пункті 26 цього рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

У рішеннях ЄСПЛ від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та від 30.11.2004 у справі "Бакалов проти України" також зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (пункти 48 та 40 цих рішень відповідно).

Наведену правову позицію також викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справах № 911/4249/16, № 906/621/17, постановах Верховного Суду від 07.05.2018р. у справі №920/724/17, від 05.06.2018р. у справі 915/827/17 та постанові Верховного Суду України від 22.03.2017 у справі №905/2358/16.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, стосовно того, що Управління соціального захисту населення Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області відповідає за своїми зобов`язаннями, які виникли безпосередньо із закону і така відповідальність не може ставитись в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Телекомунікаційні послуги на пільгових умовах позивачем надавались не за власною ініціативою, а на виконання імперативних законодавчих вказівок щодо цього. Як наслідок, уповноважений на те державою орган - відповідач у справі, в силу закону, має ці витрати позивачу відшкодувати за рахунок бюджетних коштів.

Згідно частини 6 статті 48 Бюджетного кодексу України бюджетні зобов`язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв`язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Зазначена норма є спеціальною по відношенню до загальних положень частин 1-4 статті 48 Бюджетного кодексу України.

Оскільки судами встановлено, що позивачем, як оператором телекомунікації, в період за липень-грудень 2021 рік надано телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян за пільговими тарифами на загальну суму 9 689,24 грн, однак відповідач не виконав своїх зобов`язань з відшкодування понесених позивачем втрат внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах у спірному періоді в зазначеній сумі, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги.

В апеляційній скарзі скаржник акцентує увагу на те, що виходячи із системного аналізу положень Бюджетного кодексу України, Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", саме представницький орган місцевого самоврядування є відповідальним за забезпечення здійснення видатків на пільги з послуг зв`язку з бюджету місцевого самоврядування.

Однак, колегія суддів критично оцінює вище вказаний довід, враховуючи при цьому наступне.

Відповідно до вищезазначених нормативно-правових актів, уповноваженими органами, які здійснюють облік осіб, що мають право на пільги, збирають, систематизують і зберігають інформацію щодо зазначених осіб, а також забезпечують її автоматизоване використання для розрахунку розміру пільг та їх виплати, й ведуть Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, є структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад.

Враховуючи зазначене, колегія суддів звертає увагу апелянта на те, що органи місцевого самоврядування не є розпорядником коштів, призначених для відшкодування витрат пільгових категорій осіб на послуги зв`язку та не мають доступу до реєстру пільговиків.

Також, колегія суддів вказує на те, що понесені позивачем витрати на надання послуг зв`язку пільговим категоріям населення смт. Попільня дійсно можуть бути відшкодовані за рахунок місцевого бюджету, як вважає скаржник, однак, як випливає зі змісту пункту 20-4 частини 1 статті 91 Бюджетного кодексу України, відшкодування таких витрат здійснюється органами місцевого самоврядування не в силу обов`язку, покладеного законом, а з власної ініціативи, оскільки сільська рада не є уповноваженим органом у розумінні Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, що затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 №117.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що позивачем пред`явлено позов про стягнення 9 689,24 грн заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах до належного відповідача. Селищна рада може бути відповідачем у випадку укладення відповідного договору з оператором, шляхом взяття на себе договірних зобов`язань відшкодовувати пільги на телекомунікаційні послуги або ж у разі прийняття відповідного рішення на сесії ради та у випадку можливості здійснювати такі витрати з бюджету ОТГ. Тобто в даному випадку відшкодування витрат на послуги зв`язку є правом, а не обов`язком ради.

Відтак, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд з достатньою повнотою дослідив усі обставини справи, надав належну оцінку представленим доказам, висновки суду не суперечать матеріалам справи, обставини, які мають значення по справі, судом установлені вірно. Порушень норм матеріального та процесуального права не установлено.

Отже, судом першої інстанції за результатами розгляду справи було прийнято законне та вмотивоване рішення, а скаржником в апеляційній скарзі вищенаведені висновки суду першої інстанції не спростовано.

6.Висновки за результатами апеляційного розгляду.

Відтак, у апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б прийти до висновку про помилковість рішення суду першої інстанції.

Виходячи з положень статті 11 ГПК України, апеляційний суд виходить з того, що як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відтак, застосовуючи наведену практику європейського суду, апеляційний суд вважає що, враховуючи зміст статті 269 ГПК України, надавши оцінку основним доводам апеляційної скарги, а також не встановивши у рішенні суду першої інстанції неправильного застосування норм матеріального права в сукупності з відсутніми порушеннями норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, прийшла до висновку про відсутність таких доводів, які б були оцінені як переконливі і достатні для скасування рішення суду.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів за наслідком апеляційного перегляду приходить до висновку, що доводами апеляційної скарги висновків господарського суду не спростовано, підстав скасування чи зміни рішення, передбачених ст.277-279 Господарського процесуального кодексу України не встановлено, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно ст.129 ГПК.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області на рішення Господарського суду Житомирської області від 26.10.2023 р. у справі №906/497/22 - залишити без задоволення, рішення Господарського суду Житомирської області - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції в порядку ст.284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, визначених у підпунктах а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.

Справу №906/497/22 повернути Господарському суду Житомирської області.

Повний текст постанови складений "13" лютого 2024 р.

Головуючий суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Олексюк Г.Є.