Постанова

від 07.02.2024 по справі 908/626/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.02.2024 рокум. ДніпроСправа № 908/626/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Паруснікова Ю.Б. (доповідач),

суддів Верхогляд Т.А., Чередка А.Є.,

секретар судового засідання Саланжій Т.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Полетехніка» на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 16.08.2023 (суддя Черкаський В.І.; повне судове рішення складено 23.08.2023) у справі № 908/626/22

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Зірка-Полісся», м. Запоріжжя,-

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст заяви і ухвали суду першої інстанції.

Товариства з обмеженою відповідальністю «Полетехніка» звернулося до Господарського суду Запорізької області з заявою про визнання грошових вимог у справі № 908/626/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Зірка-Полісся» в загальному розмірі 40345922,31 грн, які складаються з 37399551,98 грн основної суми боргу, 1144288,27 грн пені, 697791,08 грн штрафу, 955790,98 грн товарного кредиту і 148500,00 грн третейських витрат.

Грошові вимоги ґрунтуються на трьох рішеннях третейського суду, на примусове виконання яких видані судові накази, двох аграрних розписках та чотирьох договорах поруки.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 16.08.2023 у справі № 908/626/22 заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Полетехніка» задоволена частково. Визнані грошові вимоги у розмірі 4990124,01 грн основної суми боргу, 1091755,31 грн пені і 697791,08 грн штрафу, нарахованих за неналежне виконання грошового зобов`язання.

Грошові вимоги у сумі 2067742,41 грн, заявлені на підставі наданих боржником двох аграрних розписок № 2114 і № 2115 від 27.07.2019, визнані місцевим господарським судом у повному обсязі.

Часткове задоволення грошових вимог, заявлених на підставі трьох рішень третейського суду від 18.01.2019 у справах № 17/2018, № 18/2018 і № 19/2018, якими з боржника стягнута заборгованість за договорами поставки з урахуванням неустойки у загальному розмірі 19810150,78 грн, невиконання яких стало підставою звернення з позовом до третейського суду, мотивоване погашенням частини вартості отриманого товару, у зв`язку з чим місцевий господарський суд визнав грошові вимоги у розмірі 1867855,95 грн основної суми боргу, 1091755,31 грн пені, 697791,08 грн штрафу, 933025,65 грн товарного кредиту і 121500,00 грн третейських витрат.

Відмова у визнанні в повному обсязі грошових вимог у сумі 18468029,12 грн, заявлених на підставі чотирьох договорів поруки, укладених боржником у підозрілий період, мотивована місцевим господарським судом визнанням цих правочинів недійсними у межах господарської справи № 908/626/22 (908/1840/22-908/1841/22-908/1843/22-908/1844/22).

2.Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Полетехніка» звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Запорізької області від 16.08.2023 у справі № 908/626/22 в частині відхилення грошових вимог, заявлених на підставі рішень третейського суду, та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким грошові вимоги, які ґрунтуються на трьох рішеннях третейського суду, визнати у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом під час розгляду грошових вимог норм процесуального права, оскільки судом безпідставно відхилені грошові вимоги, підтверджені рішеннями третейського суду, що набрали законної сили.

Скаржник зазначає, що три рішення третейського суду, на яких ґрунтується частина його грошових вимог у даній справі, набрали законної сили, тому обставини, встановлені цими рішеннями є преюдиційними для суду під час розгляду заяви про визнання грошових вимог, у звязку з чим відмову місцевого господарського суду у їх визнанні вважає неправомірною. Крім того, на виконання зазначених рішень третейського суду апеляційним господарським судом видані накази, які не визнані такими, що не підлягають виконанню. Тобто місцевий господарський суд фактично поза межами наданих йому повноважень скасував рішення третейського суду та видані апеляційним господарським судом на їх виконання накази.

Скаржник вважає необґрунтованою відмову місцевого господарського суду у визнанні грошових вимог, мотивовану наявністю у матеріалах справи виписки з рахунку боржника, відповідно до якої здійснено часткове погашення отриманого за договорами № ШМ-049/2016 від 12.10.2016 і № КИ-007/2018 від 21.03.2018, невиконання яких стало предметом розгляду третейським судом, оскільки в межах цих договорів здійснювалися поставки товару, стягнення заборгованості за які не було предметом спору у третейському суді.

Скаржник зазначає, що до заборгованості встановленої рішеннями третейського суду у справах № 17/2018, № 18/2018 і № 19/2018, не увійшла вартість поставленого відповідно до умов договорів № ШМ-049/2016 і № КИ-007/2018 товару за іншими специфікаціями, надати які суду скаржник не може через їх втрату внаслідок проведення бойових дій на території, де зберігалася первинна документація заявника.

Скаржник звертає увагу, що наявні в матеріалах справи виписки по рахунку не містять посилань на конкретні специфікації, відповідно до яких здійснено поставку товару, рішення третейського суду чи судові накази, а зазначення у цих виписках договорів поставки № ШМ-049/2016 і № КИ-007/2018, не доводить погашення боржником заборгованості за отриманий товар, встановленої рішеннями третейського суду, оскільки, як зазначено вище, цими рішеннями з боржника стягнуто заборгованість лише за частину поставленого товару.

На думку скаржника, заборгованість з оплати вартості поставленого боржнику товару за іншими специфікаціями, оформленими відповідно до договору № КИ-007/2018, яка не була предметом позовних вимогу у третейському суді, підтверджується залишком грошових коштів у сумі 800000,00 грн, що є різницею між сумою перерахованих грошових коштів, у призначенні платежу яких є посилання на цей договір, та стягнутою рішенням третейського суду у справі № 19/2018 сумою грошових коштів, а також аграрною розпискою № 2115, відповідно до якої боржник визнав наявну заборгованість за вказаним договором у сумі 622450,31 грн, яка також не увійшла до вказаного рішення третейського суду.

Скаржник зазначає, що наведеними рішеннями третейського суду з боржника, поряд з основною заборгованістю, стягнута також неустойка, водночас місцевий господарський суд суми перерахованих відповідно до банківських виписок грошових коштів, без належного обґрунтування відніс саме на основну суму заборгованості, залишивши неустойки у встановленому третейським судом розмірі, що спричинило безпідставне зменшення суми грошових вимог віднесених до четвертої черги задоволення вимог кредиторів.

3.Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Інші учасники провадження у справі відзив на апеляційну скаргу не надали.

4.Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.10.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Полетехніка» на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 16.08.2023 у справі № 908/626/22.

У судовому засіданні 07.02.2024 оголошена вступна та резолютивна частини постанови.

5.Встановлені судом першої та апеляційної інстанції обставини справи.

Рішенням Постійнодіючого третейського суду при Асоціації «Правова ліга» від 18.01.2019 позов у справі № 17/2018 задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Зірка-Полісся» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізон-імпорт» 9893900,56 грн основної суми боргу і 74600,00 грн третейських витрат. Позов задоволено через неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Зірка-Полісся» умов договору № ШМ-049/2016 від 12.10.2016 щодо повної і своєчасної оплати вартості поставленого Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізон-імпорт» товару (т. 3, а.с. 20-28).

Рішенням Постійнодіючого третейського суду при Асоціації «Правова ліга» від 18.01.2019 позов у справі № 18/2018 задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Зірка-Полісся» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізон-імпорт» 3488955,39 грн основної суми боргу, 1091755,31 грн пені, 697791,08 грн штрафу, 933025,65 грн товарного кредиту і 49900,00 грн третейських витрат. Позов задоволено через неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Зірка-Полісся» умов договору № ШМ-049/2016 від 12.10.2016 щодо повної і своєчасної оплати вартості поставленого Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізон-імпорт» товару (т. 3, а.с. 37-48).

Рішенням Постійнодіючого третейського суду при Асоціації «Правова ліга» від 18.01.2019 позов у справі № 19/2018 задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Зірка-Полісся» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізон-імпорт» 3480924,50 грн основної суми боргу, 52532,96 грн пені, 22765,33 грн товарного кредиту і 27000,00 грн третейських витрат. Підставою позову є неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Зірка-Полісся» умов договору № КИ-007/2018 від 21.03.2018 щодо повної і своєчасної оплати вартості поставленого Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізон-імпорт» товару (т. 3, а.с. 57-65).

На засіданні загальних зборах Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізон-імпорт» 14.05.2019 ухвалено рішення, оформлене протоколом № 14/05/2019, яким змінена назва товариства на «Полетехніка» (т. 3, а.с. 71-72).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Зірка-Полісся» (боржник) 27.07.2019 видало Товариству з обмеженою відповідальністю «Полетехніка» (кредитор) аграрну розписку № 2114, відповідно до умов якої боржник зобов`язується сплати кредитору в строк до 01 вересня 2019 року 1445292,10 грн, в якості плати вартості поставленого відповідно до умов договору № З/Ч 907 від 01.08.2017 товару (т. 3, а.с. 74-81).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Зірка-Полісся» (боржник) 27.07.2019 видало Товариству з обмеженою відповідальністю «Полетехніка» (кредитор) аграрну розписку № 2115, відповідно до умов якої боржник зобов`язується сплати кредитору в строк до 01 вересня 2019 року 622450,31 грн, в якості оплати вартості поставленого відповідно до умов договору № КИ-007/2018 від 21.03.2018 товару (т. 3, а.с. 123-130).

Постановою № 59971143 від 04.09.2019 відкрито виконавче провадження за виконавчим написом нотаріусу № 2622 від 03.09.2019 з примусового виконання зобов`язань за аграрною розпискою № 2114 (т. 3, а.с. 115-118);

Постановою № 59971114 від 04.09.2019 відкрито виконавче провадження за виконавчим написом нотаріусу № 2623 від 03.09.2019 з примусового виконання зобов`язань за аграрною розпискою № 2115 (т. 3, а.с. 163-166);

Західним апеляційним господарським судом 09.10.2019, за результатами розгляду заяви у справі № 870/62/19, виданий наказ на примусове виконання рішення Постійнодіючого третейського суду при Асоціації «Правова ліга» від 18.01.2019 у справі № 18/2018 (т. 3, а.с. 52-54).

Західним апеляційним господарським судом 06.11.2019, за результатами розгляду заяви у справі № 870/60/19, виданий наказ на примусове виконання рішення Постійнодіючого третейського суду при Асоціації «Правова ліга» від 18.01.2019 у справі № 17/2018 (т. 3, а.с. 33).

Західним апеляційним господарським судом 22.11.2019, за результатами розгляду заяви у справі № 870/59/19, виданий наказ на примусове виконання рішення Постійнодіючого третейського суду при Асоціації «Правова ліга» від 18.01.2019 у справі № 19/2018 (т. 3, а.с. 70).

Постановою № 60800229 від 05.12.2019 відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу Західного апеляційного господарського суду № 870/60/19 від 06.11.2019 (т. 3, а.с. 34).

Постановою № 60800393 від 16.12.2019 відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу Західного апеляційного господарського суду № 870/62/19 від 09.10.2019 (т. 3, а.с. 53-54).

Постановою № 60800393 від 30.06.2021 повернений виконавчий документ стягувачу (т. 3, а.с. 55-56).

Постановою № 59971143 від 30.06.2021 повернений виконавчий документ стягувачу (т. 3, а.с. 119-122);

Постановою № 59971114 від 30.06.2021 повернений виконавчий документ стягувачу (т. 3, а.с. 167-170);

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 04.07.2022 відкрито провадження у справі № 908/626/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Зірка-Полісся».

Постановою № 60800229 від 17.07.2022 зупинено виконавче провадження з примусового виконання наказу Західного апеляційного господарського суду № 870/60/19 від 06.11.2019, у зв`язку з відкриттям провадження у справі № 908/626/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Зірка-Полісся» (т. 3, а.с. 34).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Полетехніка», яке є правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізон-імпорт», звернулося до Господарського суду Запорізької області з заявою про визнання грошових вимог у справі № 908/626/22 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Зірка-Полісся», які складаються із 37399551,98 грн основної суми боргу, 1144288,27 грн заборгованості зі сплати пені, 697791,08 грн штрафу, 955790,98 грн товарного кредиту і 148500,00 грн третейських витрати.

Згідно з наданими Акціонерним товариством «ОТП банк» і Акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» виписками по рахунку, Товариство з обмеженою відповідальністю «Зірка-Полісся» у період з жовтня 2016 року по квітень 2019 року перерахувало Товариству з обмеженою відповідальністю «Полетехніка» грошові кошти за отриманий відповідно до умов договору № ШМ-049/2016 від 12.10.2016 товар у загальному розмірі 11515000,00 грн.

Згідно з наданими Акціонерним товариством «ОТП банк» і Акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» виписками по рахунку, Товариство з обмеженою відповідальністю «Зірка-Полісся» у період з грудня 2018 року по квітень 2019 року перерахувало Товариству з обмеженою відповідальністю «Полетехніка» грошові кошти за отриманий відповідно до умов договору № КИ-007/2018 від 21.03.2018 товар у загальному розмірі 4300000,00 грн.

Вищезазначені суми грошових коштів не враховані як оплата за вказаними договорами поставки згідно з рішеннями третейського суду.

6.Оцінка доводів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Об`єктом апеляційного оскарження є ухвала місцевого господарського суду в частині відмови у задоволенні заяви про визнання грошових вимог у справі про банкрутство, обґрунтованих трьома рішеннями третейського суду.

Предметом судового розгляду є питання правомірності відмови місцевого господарського суду у задоволенні заяви конкурсного кредитора про визнання грошових вимог до боржника у справі про банкрутство.

Відповідно до статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства грошовим зобов`язанням є зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До складу грошових зобов`язань боржника, у тому числі зобов`язань щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов`язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров`ю громадян, зобов`язання з виплати авторської винагороди, зобов`язання перед засновниками (учасниками) боржника юридичної особи, що виникли з такої участі.

Кредитором є юридична або фізична особа, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

Конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (абзац 1 частини першої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства).

Згідно з частиною другою статті 47 Кодексу України з процедур банкрутства у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.

Під час розгляду заявлених до боржника кредиторських вимог, суд має з`ясовувати правову природу таких вимог, надати правову оцінку доказам поданим заявником на підтвердження його вимог до боржника, аргументам та запереченням боржника чи інших кредиторів щодо задоволення таких вимог, перевірити дійсність заявлених вимог, з урахуванням чого встановити наявність підстав для їх визнання чи відхилення (повністю або частково).

Заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги, водночас обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом, самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанова Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18).

Використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами. Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами з застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення обґрунтованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанова Верховного Суду від 07.08.2019 у справі № 922/1014/18).

Заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги до боржника можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (висновок Верховного Суду в постанові від 20.06.2019 у справ № 915/535/17).

Ухвала місцевого господарського суду оскаржується в частині відмови у визнанні в повному обсязі грошових вимог, обґрунтованих невиконанням зобов`язань з оплати вартості товару, отриманого на підставі двох договорів поставки, заборгованість за яким підтверджена трьома рішеннями третейського суду.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Полетехніка» на підтвердження наявності перед ним у Товариства з обмеженою відповідальністю «Зірка-Полісся» заборгованості за договорами поставки № ШМ-049/2016 від 12.10.2016 і № КИ-007/2018 від 21.03.2018, надало місцевому господарському суду три рішення третейського суду, тобто підтверджує заявлені ним грошові вимоги у справі про банкрутство рішенням юрисдикційного органу.

Положення статті 11 Цивільного кодексу України визначають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Тобто, відповідно до положень статті 11 Цивільного кодексу України рішення суду може бути підставою виникнення цивільних прав та обов`язків у випадках, установлених актами цивільного законодавства, за наявності прямої вказівки про це в законі.

Апеляційний господарський суд зазначає, що цивільні права та обов`язки виникають на підставі рішення суду, у тому числі, але не виключно, у наступних випадках: у разі набуття за судовим рішенням права власності на самочинне будівництво відповідно до статті 376 Цивільного кодексу України; набуття за судовим рішенням права власності за набувальною давністю в порядку частини четвертої статті 344 Цивільного кодексу України; рішення суду про зміну договору у зв`язку з істотною зміною обставин (частина четверта статті 652 Цивільного кодексу України) тощо.

За загальним правилом судове рішення забезпечує примусове виконання зобов`язання, яке виникло з підстав, що існували до його ухвалення, але не породжує таке зобов`язання, крім випадків, коли положення норм чинного законодавства передбачають виникнення зобов`язання саме з набранням законної сили рішенням суду.

Рішення суду здатне бути джерелом для набуття цивільних прав і обов`язків тільки у випадках, встановлених актами цивільного законодавства. Рішення суду, як правомірна приватно-правова конструкція, не повинно використовуватися учасниками цивільного обороту всупереч його призначенню для набуття цивільних прав і обов`язків, за відсутності вказівки про це в актах цивільного законодавства (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15.03.2023 у справі № 201/2288/20 (провадження № 61-7154св22).

Рішеннями Постійнодіючого третейського суду при Асоціації «Правова ліга» від 18.01.2019 у справах № 17/2018 і 18/2018 з Товариства з обмеженою відповідальністю «Зірка-Полісся» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізон-імпорт», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Полетехніка», стягнуто 13382855,95 грн вартості отриманого відповідно до умов договору ШМ-049/2016 від 12.10.2016 товару, а також 1091755,31 грн пені та 697791,08 грн штрафу, нарахованих за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, 933025,65 грн товарного кредиту і 124500,00 грн третейських витрат.

Рішенням Постійнодіючого третейського суду при Асоціації «Правова ліга» від 18.01.2019 у справі № 19/2018 з Товариства з обмеженою відповідальністю «Зірка-Полісся» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізон-імпорт», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Полетехніка», стягнуто 3480924,50 грн вартості отриманого відповідно до умов договору КИ-007/2018 від 21.03.2018 товару, а також 52532,96 грн пені, нарахованої за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, 22765,33 грн товарного кредиту і 27000,00 грн третейських витрат.

Враховуючи правову природу джерела походження грошових зобов`язань, апеляційний господарський суд доходить висновку, що у даному випадку грошове зобов`язання виникли на підставі договорів поставки № ШМ-049/2016 і № КИ-007/2018, внаслідок їх неналежного виконання щодо повної і своєчасної оплати вартості отриманого товару, водночас рішення третейського суду є тими рішеннями юрисдикційного органу, якими підтверджене вже існуюче грошове зобов`язання.

Відмовляючи у визнанні грошових вимог, джерелом походження яких є невиконання боржником обов`язку зі сплати вартості отриманого за договорами поставки № ШМ-049/2016 і № КИ-007/2018 товару, місцевий господарський суд послався на наявні в матеріалах справи банківські виписки, відповідно до яких Товариство з обмеженою відповідальністю «Зірка-Полісся» сплатило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Полетехніка» 11515000,00 грн на виконання умов договору № ШМ-049/2016 і 4300000,00 грн на виконання умов договору № КИ-007/2018.

Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанови Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 914/2404/19, від 28.01.2021 у справі № 910/4510/20, від 01.03.2023 у справі № 910/6210/20).

Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає в тому, що перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку. При визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості. Під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги, саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку (постанова Верховного Суду від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20).

Апеляційний господарський суд зазначає, що рішення юрисдикційних органів, якими підтверджуються заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги, не мають преюдиційного значення для господарського суду під час розгляду заяви про визнання цих грошових вимог.

Скаржник заперечує висновки місцевого господарського суду стосовно того, що наявними в матеріалах справи виписками по рахунку боржника у справі підтверджується виконання зобов`язань підтверджених рішеннями третейських судів, оскільки в межах договорів № ШМ-049/2016 та № КИ-007/2018 здійснено ряд поставок товару за різними специфікаціями, водночас зазначеними рішеннями третейського суду з боржника на користь кредитора стягнуті грошові кошти за невиконання зобов`язань з оплати вартості лише частини поставленого у межах цих правочинів товару.

Скаржник не заперечує отримання від боржника грошових коштів у вказаному в оскаржуваному судовому рішенні розмірі, водночас не погоджується з віднесенням місцевим господарським судом призначення платежу за цими виписками саме на погашення встановленої рішеннями третейських судів заборгованості за вищезазначеними договорами поставки, оскільки за цими правочинами здійснені поставки, вимоги зі сплати вартості товару за які не були предметом позову у справах третейського суду № 17/2018, 18/2018 і 19/2018, тобто грошові кошти вказані у банківських виписках, спрямовані на сплату інших поставок, здійснених у межах цих угод.

Апеляційний господарський суд зазначає, що в призначенні платежу у наявних в матеріалах справи виписках по рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Зірка-Полісся» є посилання на договір № ШМ-049/2016 і на договір № КИ-007/2018, у зв`язку з чим місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, що боржник здійснював погашення заборгованості саме за цими правочинами.

Доказів здійснення інших поставок товару в межах договорів № ШМ-049/2016 і № КИ-007/2018, стягнення вартості якого не було предметом розгляду третейським судом у справах № 17/2018, 18/2018 і 19/2018, матеріали справи не містять, тому місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, що відображені у вказаних виписках по рахунку платежі здійснені за товар, стягнення вартості якого стало предметом зазначених рішень третейського суду.

Відсутність у скаржника первинних документів, якими можуть підтверджувати здійснення ним господарських операцій з поставки товару через їх втрату внаслідок проведення бойових дій на території де зберігалася така документація, не спростовує правильність висновків місцевого господарського суду про відмову у задоволенні частини грошових вимог, оскільки визнання непідтверджених, зокрема первинними документами, грошових вимог кредитора, може призвести до визнання фіктивної кредиторської заборгованості, наслідком чого стане порушення прав інших кредиторів через штучне збільшення заборгованості боржника у справі про банкрутство.

Доводи скаржника, що місцевий господарський суд фактично визнав здійснення кредитором поставки іншого товару за договором № КИ-007/18, вартість якого не увійшла в рішення третейського суду № 19/2018, оскільки різниця між сумою відображених у виписках по рахунку сплат за даним договором і сумою, стягнутою рішенням третейського суду, становить 800000,00 грн, що разом з аграрною розпискою № 2115 на 622450,31 грн, на думку скаржника, свідчить про сплату боржником заборгованості за іншими специфікаціями, надати яких скаржник не може, апеляційним господарським судом відхиляються, оскільки доказом поставки товару є саме первинна документація, якої в матеріалах справи немає. При цьому, сплата заборгованості у більшому розмірі одночасно не означає поставку товару на всю суму оплати.

Крім того, судове рішення в частині визнання грошових вимог, які ґрунтуються на аграрній розписці № 2115 не оскаржуються, у зв`язку з чим, апеляційний господарський суд не переглядаю оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду в цій частині, враховуючи положення частини першої статті 269 Господарського процесуального кодексу України.

Доводи скаржника, що місцевий господарський суд визначену за банківськими виписками суму грошових коштів безпідставно відніс саме на сплату основної суми боргу, визначеної рішеннями третейського суду, а не на погашення встановленої цими рішеннями неустойки, апеляційним господарським судом відхиляються, оскільки в реквізитах оплати міститься посилання на господарські договори, а не на рішення третейського суду чи накази апеляційного господарського суду, тобто оплата здійснена саме на виконання господарського правочину, а не за рішеннями третейського суду, якими встановлена заборгованість за цими угодами.

Також відсутні посилання у даних виписках на сплату суми пені.

Апеляційний господарський суд вважає необґрунтованими доводи скаржника щодо порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, допущених внаслідок невизнання рішення юрисдикційного органу, яким встановлено грошове зобов`язання, вимоги з визнання його стали предметом розгляду у даній справі, оскільки таке рішення при розгляді заяви з грошовими вимогами до боржника для суду не має обов`язкового характеру.

Верховний Суд у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 15.03.2023, прийнятій за результатами розгляду касаційної скарги у справі № 904/10560/17, зазначив, що під час розгляду заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів (окрім кредиторів, ініціюючих провадження у справі про банкрутство), рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору, не є обов`язковим, а при його наявності оцінюється судом поряд з іншими доказами, а саме первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно/господарсько-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором.

Апеляційний господарський суд зазначає, що рішення третейського суду у справах № 17/2018, 18/2018 і 19/2018 ухвалені у забезпечення примусового виконання обов`язку зі сплати вартості отриманого за господарськими договорами № ШМ-049/2016 і КИ-007/18 товару, тобто зобов`язання, яке існувало до їх ухвалення, тому грошове зобов`язання у даному випадку породжене не рішенням третейського суду, у зв`язку з чим місцевий господарський суд правомірно не визнав рішення суду, що набрало законної сили, беззаперечною обставиною наявності у боржника грошового зобов`язання, та відніс зазначені у банківських виписках по рахунку боржника суми перерахованих кредитору грошових коштів, у рахунок погашення зобов`язань за такими договорами.

7.Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала місцевого господарського суду зміні або скасуванню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Полетехніка» на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 16.08.2023 у справі № 908/626/22 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 16.08.2023 у справі № 908/626/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 12.02.2024

Головуючий суддяЮ. ПАРУСНІКОВ

СуддяТ. ВЕРХОГЛЯД

СуддяА. ЧЕРЕДКО